АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ДОКУМЕНТОЗНАВЧОЇ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ

Transcription

1 ЗМІСТ АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ДОКУМЕНТОЗНАВЧОЇ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ Спрінсян В. Г., Коляда- Березовська Т. Ф., Шаргородська Н. Л. Михайлюк О. В., Савченко С. В. Палеха Ю. І. Abrosimova A., Biriukova T. Баус С. С. Прилуцька А. Є. Прокопенко Л. С. Коляда- Березовская Т. Ф., Allison O. Ященко Л. Є., Московська Ю. А. Тур О. М. Вдовіна О. О. Мусієнко Ю. Д. Красиленко В. Г., Технологія партнерства та її роль в процесі підготовки фахівців документноінформаційного профілю Міркування про структуру, зміст і концепцію сучасних підручників з документознавства. 18 Роль документально-інформаційного забезпечення комунікативного менеджменту. 24 Features introduction of innovative information technology the enterprise (comparative analysis on the example оf USA and Ukraine) 33 Эффективная система менеджмента качества как основа непрерывного совершенствования процессов документно-информационного обеспечения деятельности. 41 Сучасні технології в управлінні документноінформаційними ресурсами ІТ-підприємств Наукова робота студентів як складова підготовки фахівців за спеціальністю "029 - Інформаційна, бібліотечна та архівна справа". 48 Аналитико-синтетическая деятельность субъектов документной коммуникации. 53 Модифікований варіант технології об єктнодокументального аналізу як інструмент прийняття рішень.. 57 Стандартизація документів в СРСР (на прикладі конструкторської та проектної документації). 64 Особливості документаційного забезпечення діяльності судових установ Особливі документи православних релігійних громад України: документознавчий аналіз.. 74 Кластерний аналіз країн світу за їх

2 Нікітович Д. В. Корнійчук К. С. Мальцева І. В. IX Міжнародна науково-практична конференція інтегральними за останні 20 років бібліометричними показниками наукових публікацій та цитувань.. 77 Галузеве тлумачення сутності поняття «електронний документообіг на підприємстві» у сучасних публікаціях: термінологічний аналіз. 86 Зарубіжний та вітчизняний досвід електронного урядування.. 90 Татакі Д. Д. Сучасний стан впровадження та розвитку електронних адміністративних послуг в Україні Слободяник Д. М. Шевченко О.В. Формування структури системи страхового зберігання документів поліграфічної галузі України. 102 Документно-інформаційне середовище функціонування маркетингових комунікацій вітчизняних торговельних мереж БІБЛІОТЕЧНО-ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ: ДЕФІНІЦІЇ, ТРАДИЦІЇ ТА ІННОВАЦІЇ Філіпова Л. Я. Стратегічні міжнародні тенденції розвитку безперервної інформаційно-бібліотечної освіти в проектах ІФЛА. 109 Амельченко Ю. С. Бібліотеки Одещини: реформування з погляду нових реалій сучасності 113 Бірюкова І. О. Електронні інформаційні ресурси Одеської національної наукової бібліотеки як складова інформаційного простору Кириленко О. Г. Діяльність бібліотек і архівів в умовах обмежень авторського права Бірюкова Т. Л. «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» у світлі модернізації підготовки фахівців документно-інформаційної діяльності 126 Збанацька О. М. Документно-інформаційна діяльність крізь призму Української бібліотечної енциклопедії Філіппова Н. П. Біобібліографічні покажчики діячів медичної галузі років у структурі бази даних «Джерела української біографістики» «Українського національного біографічного архіву»

3 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Якимович Н. О. До питання про стан публічних бібліотек м. Києва в період нацистської окупації КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Хорольский В. Медийная философия и философия языка в изучении коммуникативных стратегий и массовых коммуникаций Добровольська В.В. Комунікаційні потреби менеджерів в системі управління сферою культури 152 Зверева Е. А. «Толстый» журнал как феномен культуры. 155 Кубко В. П. Грушевська Ю. А. Брайченко С. Л. Зірчак Г. П., Василенко О. П. Литвинська С. В. Ткачук Н. О. Ефективність комунікацій послуг вищої освіти Нативна реклама: до проблеми функціонування Традиція і новаторство як мотиви вибору імені в українців Одещини 167 Засоби ідентифікації корпоративного стилю організації Веб-сайт Верховного Суду України як канал комунікацій та джерело документальної інформації в сучасному суспільстві. 175 Методика проведення гендерного асоціативного експерименту в контексті інформаційнокомунікативного простору 182 СУЧАСНІ ОСВІТНЬО-ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ Тюрменко І. І. Пелещишин А., Комова М., Вовк Н. Божук Л. В. Піcлядипломна освіта документознавця: виклики інформаційного суспільства Дидактичний досвід підготовки фахівців з інформаційної діяльності. 196 Можливості мережі Інтернет у відтворенні результатів освітньої та науково-дослідної діяльності

4 IX Міжнародна науково-практична конференція Марковець О. В., Голощук Р. О., Думанський Н. О. Кутузова Н. Г. Мельник С. П. Нуруллаев М. М. Бойко Г. А. Аверіна С. В. Спориніна Т. Т. Баус С. С. Методичний досвід кафедри СКІД з написання бакалаврських кваліфікаційних робіт із спеціальності «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» Обучение управленческого персонала в современных условиях 221 Примеры работы с убеждениями реципиента для успешного взаимодействия в учебной коммуникации при помощи НЛП Проектирование современной информационной образовательной среды на основе возможности системы MOODLE Проблеми формування компетентності професійно орієнтованого читання майбутніх інженерів-технологів 244 Формування комунікативної компетентності студентів-нефілологів на заняттях з дисципліни «Основи теорії комунікації». 249 Проектна діяльність як фактор формування компетентнісної освіти Применение современных электронных образовательных интерактивных ресурсов в учебном процессе высших учебных заведений ЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАЦІЇ Романова О. К., Мадарьяга Н. Сікорська В. Ю., Белінська Ю., Мєзенцева А. Лавренюк В. В. Горбань В. В. Присовская Г. Е., Ковалева В. М., Чумакова Е. А. Лексическая вариативность в языке газеты (на материале современной украинской прессы) 265 Фразеологія у діловому мовленні 269 Деякі аспекти розвитку української термінології 274 Формирование словесного инстинкта у иностранных учащихся Реализация программы академической мобильности как перспективного направления международного сотрудничества в образовательной сфере

5 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Лишневская Т. В. Панькевич О. О. Алексєєва О. С. Романова О. К., Курова Г. И., Печкурова Л. В., Мадарьяга Н. Горбань В. В., Саранина Ю. И. Иванова Е. В. Лингводидактический аспект учебных текстов 295 І чужого навчаймося, і свого не цураймося: запозичення в лексиці майбутніх фахівців Українське усне мовлення студентів: удосконалення орфоепічних норм Дистанционное обучение реферированию научного текста Формирование креативной языковой компетенции на занятиях РКИ. 322 Применение мультимедийных технологий при изучении русского языка как иностранного. 334 ФІЛОСОФІЯ І СУСПІЛЬСТВО: ПРОБЛЕМИ КОМУНІКАЦІЇ Жарких В. Ю. Кросскультурное взаимодействие в контексте философии гуманистического прагматизма Коляда С. І. Кроскультурний діалог: принципи побудови. 341 Гегечкорі О. В. Чістякова І. М. Мельник І. Ю., Кахович О. О. Денисюк Ж. З. Чорна Л. В. Чередник Л. А. Масі Н. І. Роль політичної культури у контексті проблеми консолідації суспільства Екологічна етика в інформаційному суспільстві. 347 Інформаційні потреби сучасного суспільства. 351 Універсальний код медіакультури в реалізації сучасних комунікативних практик Роль суспільного ідеалу в сучасному інформаційному полі. 360 Інформаційна культура як складник загальної культури особистості 365 Сучасні тенденції формування комунікативної культури: теоретичний аспект Татакі О.О. Теоретико-філософські аспекти документно- 10

6 IX Міжнародна науково-практична конференція Корнієнко Г. П. інформаційного забезпечення управління в 380 контексті самоорганізації... Права людини в українському філософськоправовому дискурсі ДОСЛІДЖЕННЯ З СУМІЖНИХ ГАЛУЗЕЙ ЗНАНЬ Чурсин Н. Н., Силютина И. Н. Березовский С. О. Якубовська М. Г. Аровіна М. П. Лугова Т. А. Сапицкая И. К. Феномен отчуждения знаний и подготовка специалистов в сфере документоведения и информационной деятельности D инфографика конвергентных коммутационных структур на элементах Березовского Документно-інформаційне забезпечення нормативно-правових основ діяльності комунальних телевізійних ЗМІ 403 Інформаційна складова регулювання зайнятості регіональних ринків праці. 410 Позитивні та негативні аспекти впровадження системи електронного управління послугами охорони здоров я Информационное обеспечение ремонтновосстановительных работ на угольной шахте 422 ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ

7 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ДОКУМЕНТОЗНАВЧОЇ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ УДК : В.Г. Спрінсян, Т.Ф. Коляда-Березовська, Н.Л. Шаргородська ТЕХНОЛОГІЯ ПАРТНЕРСТВА ТА ЇЇ РОЛЬ В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ДОКУМЕНТНО-ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОФІЛЮ Висвітлюється питання розробки комунікативної стратегії вишів крізь призму позитивного потенціалу технології партнерства, та надається її визначення. Окреслюються перспективні напрямки спільної діяльності ВНЗ і регіональних партнерів для підвищення ефективності документно-інформаційної освіти. Ключові слова: технологія партнерства, соціальне партнерство документно-інформаційна діяльність, професійно-комунікативна взаємодія. В нових соціально-економічних умовах все більш відчутним стає інтерес до вивчення професійної діяльності документознавця, її статусу та іміджу, про що свідчить зростання публікацій в спеціальних виданнях, проте специфіка професії вимагає системного дослідження її феномену: місця і ролі у сучасному суспільстві, взаємодії з іншими професіями, відповідності змісту освіти вимогам ринку праці та ін. [1; 54]. Перетворення, що відбуваються в нашій країні, впливають на стан вищої освіти, адже вимоги роботодавців до якості підготовки молодих спеціалістів стають більш жорсткими, тому сьогодні ВНЗ зобов'язані оперативно реагувати на кон юнктуру ринка праці. В цьому контексті випускаючі кафедри документно-інформаційного профілю, зокрема, кафедра документознавства та інформаційної діяльності гуманітарного факультету Одеського національного політехнічного університету, провідну роль у підготовці висококваліфікованих документознавців 12

8 IX Міжнародна науково-практична конференція відводить технології партнерства із закладами різних форм власності та підпорядкування. Розвиток технології партнерства на національному рівні свого часу набуло векторного значення завдяки Наказу Президента України «Про розвиток соціального діалогу» ( 1871/2005 від ) [2], а в кінці 2010 року схваленому Верховною Радою України Закону «Про соціальний діалог в Україні» [3], що був покликаний визначати правові засади організації та порядку ведення соціального діалогу в Україні з метою вироблення та реалізації державної соціальної і економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин та забезпечення підвищення рівня та якості життя громадян, соціальної стабільності в суспільстві. Безумовно, що у галузі освіти партнерство як формат соціального діалогу має відповідне значення. Загалом розвиток соціального партнерства результат певної соціальної технології, цивілізованої діяльності, скерованої на отримання кожною із сторін взаємовигідних соціально-трудових відносин. Втім, у науковій літературі і практиці соціальне партнерство характеризується неоднозначно й багатоаспектно. Одні розуміють його як специфічний тип суспільних стосунків між соціальними групами, верствами, класами, спільностями та іншими соціальними структурами; інші як механізм взаємин між державними органами, представниками трудящих і роботодавцями, треті як особливий тип соціальнотрудових відносин, властивий ринковій економіці, що забезпечує на основі рівноправної співпраці найманих працівників і роботодавців оптимальний баланс і реалізацію їх основних інтересів [4; 220]. Дійсно, кожне із перерахованих розумінь «специфічний тип стосунків», «механізм взаємин», «особливий тип відносин» може розглядатися як поаспектна конкретизація змісту поняття. З урахуванням цього вважаємо за доцільне висловити власну позицію щодо даної дефініції. Під технологією партнерства в галузі освітніх послуг розуміємо особливий тип професійно-комунікативної взаємодії зацікавлених партнерів, що скерований на максимальне координування інтересів учасників цього процесу, і в такий спосіб участь їх у реформуванні вищої освіти, зорієнтованої на підготовку конкурентоспроможних фахівців для задоволення потреб ринку праці. На сьогодні технологія соціального партнерства позначена позитивним досвідом, як зарубіжних країн, так і України, про що свідчать публікації матеріалів конференцій (зокрема, «Соціальне партнерство у сфері професійно-технічної освіти», м. Львів) [5; 98]. 13

9 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Актуальним залишається питання використання позитивного потенціалу технології партнерства й розробки комунікативної стратегії ВНЗ, що мають в своїх структурах випускаючі кафедри документознавчого, соціокомунікаційного, інформаційно-аналітичного профілів. Тому провідна роль у підвищенні значущості та ефективності інформаційної освіти, на наше переконання, має відводитися саме технології партнерства. Вона має бути стабілізуючим вектором докладання зусиль зацікавлених сторін щодо питання підготовки спеціалістів, фахівців, професіоналів для задоволення потреб сучасного ринка праці. Адже "професіоналізм формується на основі сучасних наукових досягнень та передового досвіду, творчого використання фахових знань, умінь і навичок ; повного використання професійнотворчого кадрового потенціалу органів державної влади та місцевого самоврядування" [6], що і відповідає вимозі системності, про що йшлося вище. Аналіз сучасного стану соціального партнерства на регіональному рівні свідчить, що в областях ще не достатньою мірою відпрацьовані ефективні механізми взаємозв язків між регіональними партнерами, зокрема, органами освіти і науки, труда і соціальної політики, служб зайнятості, об єднань роботодавців. Партнери мають брати стабільно активну участь у формуванні держзамовлення на підготовку фахівців, проводити спільне вивчення попиту ринка праці на спеціалістів певного профілю, оскільки технологія партнерства в освітянській діяльності ВНЗ чітко зорієнтована на кінцевий результат реальне працевлаштування випускників за фахом, що має забезпечуватися на основі взаємодії з підприємствами. Як проміжний підсумок дослідження ефективності технології партнерства можемо констатувати, що оцінюємо її як невід ємну складову та обов язкову умову відповідно ефективного функціонування національної системи вищої освіти шляхом забезпечення процесу підготовки фахівців реальними зв'язками із соціальними закладами і, передусім, з роботодавцями. Ефективне партнерство має стати перманентно важливою характеристикою вищої освіти разом із фундаментальністю підготовки, єдністю навчання, науково-дослідної роботи та загальнокультурного розвитку майбутнього фахівця. Сьогодні на кожному підприємстві відчутною є проблема, яка полягає в тому, що для реалізації переваг, пов язаних з новітніми комп ютерними технологіями, необхідно 14

10 IX Міжнародна науково-практична конференція забезпечити міцний зв язок між персоналом/співробітниками, комп ютерними системами та організаційною структурою підприємства. Саме для цього необхідний контроль з боку професіонала-документознавця інфопрацівника [7; 161]. Підсумки проведеного аналізу дозволяють акцентувати увагу на тому, що актуальними напрямками спільної діяльності партнерів на всіх рівнях є: сприяння підвищенню якості підготовки спеціалістів і ефективності системи вищої освіти, її орієнтація на потреби ринка праці; стабільна підтримка розвитку системи професійної орієнтації та психологічної підтримки молоді, а відтак зменшення рівня безробіття серед молодих спеціалістів; розробка механізму стимулювання роботодавців, що працевлаштовують випускників, здійснюють заходи щодо їхнього закріплення на робочих місцях. На регіональному рівні технологія партнерства в сфері вищої інформаційної освіти забезпечуватиме можливість: передбачати у договорах зобов язання щодо здійснення спільних заходів з підготовки професіональних кадрів; розширення науково-методичної підтримки документознавчої освіти шляхом замовлення певних досліджень і розробок соціокомунікативний методик; забезпечити симетричну відповідність обсягів підготовки фахівців-документознавців реальній потребі регіонального ринку праці шляхом участі у формуванні відповідного держзамовлення. Спільна діяльність ВНЗ з регіональними партнерами, безпосередньо, з документно-інформаційними інституціями, підприємствами, органами труда і соціальної політики, службами зайнятості, об єднанням роботодавців, зокрема, бібліотечноінформаційними центрами та архівними установами, може здійснюватися за такими напрямками: залучення кваліфікованих працівників підприємств-партнерів до здійснення навчального процесу (приміром, проведення майстеркласів), надання партнерами-закладами/підприємствами місць для проходження виробничої/переддипломної практики студентами ВНЗ, участь керівників/представників підприємств-партнерів у проведенні підсумкової атестації випускників ВНЗ, 15

11 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року надання підприємствами-партнерами педагогічним працівникам можливості знайомитися з новими технологіями, а також періодично проходити стажування, сприяння працевлаштуванню випускників ВНЗ, забезпеченню їхньої адаптації й закріпленню на робочих місцях, оцінювання якості професійної підготовки фахівців, здійснення систематичного обміну інформацією стосовно стану і проблем за змістом питань між партнерами. У механізмі застосування технології партнерства в освітянській діяльності ВНЗ на всіх рівнях, в тому числі і на регіональному, основним є встановлення взаємовідносин між працедавцем і майбутнім випускником-спеціалістом. Тому на практиці це регулюється відповідними договорами/угодами. Для забезпечення власної конкурентоспроможності в умовах соціального партнерства випускаючі кафедри ВНЗ повинні застосовувати маркетинговий підхід, завдяки якому - шляхом дослідження з ясовується конкретна потреба у фаховій підготовці; - плануються й розробляються форми й методи навчання, - визначається для місцевих умов оптимальна стратегія розвитку, - налагоджуються й підтримуються зв язки з підприємствамипартнерами. Таким чином, підвищення значущості та ефективності інформаційної освіти завдяки використанню технології партнерства ВНЗ з документно-інформаційними інституціями, такими, як бібліотечно-культурні центри та архівні установи, підприємства, служби зайнятості, об єднання роботодавців відносно нова форма соціального партнерства, яка сприяє зближенню освітньої теорії й практики, інтеграції в єдине ціле усіх рівнів освіти. Список використаних джерел 1. Спрінсян, В.Г. Особливості сучасної підготовки фахівців з документаційного менеджменту у вищих навчальних закладах України [Текст] / В.Г. Спрінсян // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія С Про розвиток соціального діалогу : Указ Президента України від р. за 1871 // Офіц. вісник України Ст

12 IX Міжнародна науково-практична конференція 3. Про соціальний діалог в України : Закон України від р VI // Офіц. вісник України N3. Ст Арсентьєва, О.С. Щодо співвідношення понять «соціальний діалог» і «соціальне партнерство» в умовах реформування трудового права України / О.С. Арсентьєва // Актуальні питання теорії та права: зб. наук. пр С Щербак, Л. Роль социального партнёрства в сфере профессиональнотехнического образования [Текст] / Л. Щербак // Справочник кадровика (74). С Шаргородська, Н.Л. Професіоналізм посадових осіб місцевого самоврядування як передумова ефективного виконання завдань та повноважень місцевого самоврядування // Економіка і управління: виклики та перспективи: Міжнародна науково-практична інтернетконференція. Ч.І. Дніпропетровськ: ФОП Дробязко, С Коляда-Березовська, Т.Ф. Культура-інформація-освіта: партнерство вишів та бібліотечно-інформаційних центрів [Текст] / Т.Ф. Коляда- Березовська // Аркадія (46). С Освещается вопрос разработки коммуникативной стратегии вузов сквозь призму положительного потенциала технологии партнерства и предлагается ее определение. Намечены перспективные направления совместной деятельности вуза и региональных партнеров для повышения эффективности информационного образования. Ключевые слова: технология партнерства, социальное партнерство, документно-информационная деятельность, профессионально-коммуникативное взаимодействие. We are talking about the problem of the development of communication strategies for higher education institutions in the light of the positive potential of technological partnership. The authors give the definition and promising directions of joint activities of the university with the regional partner to improve the efficiency of information education. Keywords: technology partnership, social partnership, documentinformation activities, professional and communicative interaction. 17

13 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року УДК 001.8(075.3) О.В. Михайлюк, С.В. Савченко МІРКУВАННЯ ПРО СТРУКТУРУ, ЗМІСТ І КОНЦЕПЦІЮ СУЧАСНИХ ПІДРУЧНИКІВ З ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА Ррозглядається проблема забезпечення викладання базової дисципліни для студентів, що навчаються за спеціальністю «Документознавство та інформаційна діяльність». Сучасні підручники, що мають спільну назву «Документознавство», істотно відрізняються одне від одного за змістом, структурою, теоретичними та методологічними підходами, що перешкоджає концептуальній уніфікації освітньо-кваліфікаційних вимог до підготовки спеціалістів. Ключові слова: доументознавство, підручник, структура, концепція. Документознавство належить до гуманітарних наук, дисциплінарний статус яких продовжує бути предметом гострих дискусій.розуміння документознавства як частини історичноїнауки, поширене в рр. ХХ ст., зокрема у працях засновників цієї науки (К.Г.Мітяєв, М.П.Ілюшенко та ін.), сучасних «нових»документознавців вже не вдовольняє. Однак «нове» документознавство, що спирається на «широке» розуміння документа як «будь-якого матеріального об'єкта, що містить інформацію», поки що живе і розвивається у просторі дискусій з приводу термінів і дефініцій.«широкий» підхід мотивується необхідністю створення «загальної теорії документа». Однак деякі дослідники мають цілком виправдані сумніви у доцільності і продуктивності теорії, що має ледве не глобальне охоплення (всі матеріальні носії інформації) і надзвичайно вузький зміст (спільне, що є між ними). Як зазначила В.В. Бездрабко, теорію науки не можна творити тільки тому, що хтось цього бажає; наука має власні закономірності існування і її розвиток це природний процес, непідвладний людським домовленостям і бажанням. Одним із теоретичних винаходів «нового» документознавства єдокументологія, довколо якої упродовж кількох років ведуться пристрастні дебати. Поняття впроваджено (з ініціативи Ю.Н. Столярова), у ВНЗ постав відповідний навчальний курс, але питання його змістовного наповнення лишається відкритим. За словами М.С. Слободяника, «перехід від документознавства до документології 18

14 IX Міжнародна науково-практична конференція об'єктивний процес, який не може бути прискорений за бажанням окремих, навіть дуже авторитетних, вчених». На думку С.Г. Кулешова, «документологія має виключно теоретичний характер і поки не спирається ні на жодну зі сфер практичної діяльності». Подібних поглядів дотримується В.В.Бездрабко, яка відзначила, що констатація документології в її теперішньому стані є завчасною, а «дослідження з документології, спрямовані на найбільші універсальні узагальнення, неприйнятні для епохи постмодерну за визначенням». Отже, однією з найбільших проблем сучасної, «нової» версії документознавства є відсутність обґрунтованих уявлень про те, якою є структура, предмет та зміст загального документознавства (документології). Варто погодитися з висновком «раннього» Є.А. Плешкевича, що «в новій версії, на відміну від класичної, область пізнання або зовсім не визначена, або дається занадто розмито. Феномен документа безмежний, тому авторам нової версії необхідно визначитися з областю пізнання, її межами та предметом». Ця обставина найбільш промовисто відображається в підручниках та навчальних посібниках. Підручник, як правило, це текст консервативний за своєю природою. Він повинен містити найбільш усталені, узвичаєні в тій чи іншій науці наукові підходи, рішення та парадигми, виступаючи підсумком довготривалого розвитку науки. Протеці міркування, справедливі для інших наук, не стосуються підручників з документознавства, більшість яких є еклектичними, концептуально неструктурованими і теоретично аморфними. Це пояснюється тим, що підручники із «загального документознавства» з'явилися раніше за науку під цією ж назвою. Інакше кажучи, причина їх появи не багаторічний прогрес науки, а утилітарні потреби навчального процесу у вищій школі. Отже, які підручники з документознавства функціонують на пострадянському просторі, задовольняючи потреби навчального процесу? Ми не ставимо наразі за мету докладно аналізувати їхній зміст, концептуальну основу, виявляти помилки та недоречності, тим більше, що така робота ґрунтовно виконана В.В. Бездрабко. Йдеться лише про огляд деяких рис і тенденцій. До навчального процесу на пострадянському просторі залучено насьогодніблизькокілька десятків підручників під назвою «Документознавство». Розглянемо деякі з них. Першим підручником з документознавства в СРСР, як відомо, був підручник М.П. Ілюшенко, Т.В. Кузнєцової та Я.З. Лівшиц 19

15 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року «Документоведение. Документ и системы документации» (М., МГИАИ, 1977), виданий Московський історико-архівним інститутом.він містить такі розділи як «Документи та їх функції», «Способи документування», «Формуляр документа та його реквізити», «Текст документів», «Системи документації». Кожна сформульована проблема розглядається в історичному контексті, наприклад, докладно простежується генеза та історична еволюція кожного документногореквізиту (автор, вид, адресат, датування, склад засвідчення, позначки на документах), вивчається генеза та розвиток різних систем документації. Незважаючи на свою першість, підручник, на наш погляд, виявився досить вдалим: він легко читається і добре засвоюється студентами, не містить штучно ускладнених теоретичних конструкцій, не захоплюється класифікаціонізмом, дає можливість побачити широкий історичний контекст і закономірності розвитку формуляра документа та документації від найдавніших часів до другої половини ХХ ст. Предметом підручника є саме управлінська документація, а не «документ взагалі». До 90-х років ХХ ст. праця М.П. Ілюшенко, Т.В. Кузнєцової та Я.З. Лівшиц лишалася єдиним підручником з диципліни. З постанням документологічної версії документознавства, що народилася в середовищі не істориків та архівознавців, а бібліотекознавців та бібліографознавців, виникла потреба створити новий підручник на засадничо інших методологічних засадах. Такі підручники почали поволі з'являтися на світ, з більшим чи меншим успіхом набуваючи популярності серед студентів та викладачів (Н.М. Кушнаренко, Н.Б. Зінов'єва, М.С. Ларьков та ін.). Вони певною мірою компенсовували брак навчальної літератури,однак виказували очевидну структурну, концептуальну та теоретичну аморфність. «Широке» трактування поняття «документ» дозволяло внести до структури курсу будь-які джерела інформації, перелік яких є потенційно безкінечним. Деякі автори механічно покривали значну частину тексту книгознавчою та бібліотекознавчою тематикою, детальною характеристикою різноманітних, в тому числі, застарілих джерел інформації. Намагання охопити «всі документальні джерела інформації» на практиці призводило до еклектичної поверховості і перетворення деяких підручників на термінологічні словники (напр., М.В. Комова «Документознавство»), де просто дається термін і визначення без глибшого аналізу. 20

16 IX Міжнародна науково-практична конференція Варто зважити і на те, що змістовне наповнення розділів «Теорія документа», навіть у кращих дидактичних зразках документологічної версії (підручник Г.М.Швецової-Водки) дещо збіднене: воно зводиться здебільшого до проблем класифікації, функцій та властивостей документа, визначення понять.очевидним є намагання прихильників документології (Г.М. Швецової-Водки, Н.Б. Зінов'євої) посилити теоретичну частину своїх підручників за рахунок інформатики, бібліотекознавства, книгознавства та соціальних комунікацій, але жодною мірою не коштом тих наук, в рамках яких документознавство первісно і формувалося (джерелознавство, спеціальні історичні дисципліни, дипломатика, архівознавство, історія діловодства та ін.) Популярний навчальний посібник М.С. Ларькова «Документоведение» (Часть р.) є, на наш погляд, однією з найбільш вдалих спроб поєднати інформаційно-комунікаційний підхід з «історичним документознавством». Хоча Ларьков виводить документознавство з «теоретичного діловодства» Російської імперії середини ХІХ ст., а також пов'язує його появу з розвитком палеографії та дипломатики, він виступає за розширення предметної області документознавства, вважаючи архівознавство, книгознавство, управлінське документознавство та інші науки, що вивчають документовану інформацію, «розгалуженням загального документознавчого стовбура».тим не менш, його посібник, на відміну від праць Н.М. Кушнаренко і Г.М. Швецової-Водки, не містить книгознавчої складової, структурно нагадуючи працю Ілюшенко, Лівшиц та Кузнецової. Таким чином, «широке» документознавство, не маючи власного об'єкту та предмету (мабуть, буде зайвим говорити про те, що «документа взагалі» не існує), переважно функціонує в рамках дискусій про термінологію та класифікацію. Прагнення розширити предметні та теоретичні межі документознавства призводить до «вторгнення» в компетенцію інших наук (інформатики, семіотики, герменевтики, текстології, книгознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства та ін.) і примноження ієрархії «метадисциплін», кожна з яких претендує на «фундаментальність» (документологія, інформологія, інформаціологія тощо). В цьому наразі і полягає декларований «міждисциплінарний синтез». Варто зауважити існування значного масиву навчальної літератури з документознавства, який лишається осторонь академічних дискусій. Наприклад, в низці російських підручників документознавство 21

17 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року безпроблемно ототожнюється з документаційним забезпеченням управління та діловодством (напр., Т.Н. Виноградова, Т.В. Глазунова «Документоведение», Омск, 2007). Поміж інших можна згадати підручник «Документоведение» О.Б. Пономарьової (Бєлгород, 2004), де авторка зосереджується на історії засобів документування та історії формуляру ділового документа з ХVІ століття по сьогодення. Значну частину підручника складає матеріал з історії організації діловодства. В Україні в умовах посиленої пропаганди документологічної версії термін «документознавство» давно втратив свою однозначність, тож постала потреба розмежувати «нове» документознаство від «традиційного». Так з'явилися навчальні посібники С.Г. Кулешова та В.В. Бездрабко під назвою «Управлінське документознавство» (відповідно, 2003 і 2006 рр.) з подібною структурою: «Історія УД як науки», «Теоретичні основи УД», «Класифікація управлінських документів», «Уніфікація та стандартизація управлінської документації», «Керування документацією за кордоном».перевагою цих посібників є чітко визначений об'єкт та предмет, зрозумілий зв'язок між документацією та теоретичними висновками, що робляться на підставі їх вивчення, а не пропонуються апріорно. Було би також бажаним зробити розділ з історії формування управлінської документації та історії формуляру управлінського документа за тим зразком, який запропонували М. Ілюшенко, Т. Кузнєцова та Я. Лівшиц ще у 70-ті роки ХХ ст. Хоча ця тематика може бути розкрита і в окремому спецкурсі «Історія організації діловодства», який незаслужено витіснений на узбіччя навчального процесу. По-суті є підстави стверджувати, що «управлінське», «традиційне», «класичне» документознавство поки що лишається єдиною реально конституйованоюйого версією з власним об'єктом, предметом, методологією, структурою, завданнями. Незважаючи на бурхливі дебати, документознавство продовжує лишатися невід'ємною складовою історичною науки. Лише в цьому «природному» для нього середовищівоно зможе демонструвати і, зрештою, демонструє значні практичні здобутки. Таким чином, сучасні підручники, що мають спільну назву «Документознавство», істотно відрізняються одне від одного за змістом, структурою, теоретичними иа методологічними підходами, що перешкоджає концептуальній уніфікації освітньо-кваліфікаційних вимог до підготовки спеціалістів. Однак за умов початкового етапу 22

18 IX Міжнародна науково-практична конференція структурування спеціальності «Документознавство та інофрмаційна діяльність» створення універсального підручника з базової дисципліни, який би усіх задовольнив, є утопічною ідеєю. Насамкінець, по-перше, лишається висловити побажання використовувати у навчальному процесі в рамках підготовки фахівців зі спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність» усі наявні на пострадянському просторі підручники та навчальні посібники: як представників «широкого» документознавства (Н.М. Кушнаренко, Г.М. Швецова-Водка, Ю.І. Палеха, М.С. Ларьков, Н.Б. Зінов'єва), так і прибічників «традиційного» документознавства (М.П. Ілюшенко, В.В. Бездрабко, С.Г. Кулешов). Курс бажано будувати в проблемноісторіографічному ключі. Студенти мають звикнути до того, що наука це не перелік безапеляційних аксіом, а інтелектуальний простір дискусій та обміну думками. По-друге, замість штучного творення метанаук та намагання вивчати «найзагальніші функції, ознаки та властивості усіх документів», читати студентам спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність» повноцінні курси книгознавства, управлінського документознавства, електронного документознавства, історичного джерелознавства, текстології, палеографії, філігранології, кодикології, герменевтики, семіотики, бібліотекознавства, дипломатики, бібліографії, історії діловодства, архівознавства і т.д. де кожна дисципліна матиме свою власну специфічну предметну сферу, власну теорію і методологію, що ґрунтується на конкретних наукових студіях, а не апріорних припущеннях. Рассматривается проблема обеспечения преподавания базовой дисциплины для студентов, обучающихся по специальности «Документоведение и информационная деятельность». Современные учебники, имеющие общее название «Документоведение», существенно отличаются друг от друга по содержанию, структуре, теоретическими и методологическими подходами, что препятствует концептуальной унификации квалификационных требований к подготовке специалистов. Ключевые слова: документоведение, учебник, структура, концепция. The problem of providing basic training courses for students enrolling «Documentation and information activity». Modern textbooks that have a common name of «Documentation» are substantially different from e actrin 23

19 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року content, structure, theoretical and methodological a pro aches hat prevents conceptual unification of qualification requirements for training. Keywords: documentation, textbook, structure, concept. УДК Ю.І. Палеха РОЛЬ ДОКУМЕНТАЛЬНО-ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОМУНІКАТИВНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ Розглянута роль документально-інформаційних комунікації у забезпеченні здійснення комунікативного менеджменту, подано авторське бачення суті управління документально-інформаційними комунікаціями на різних етапах еволюції суспільства, аналізуються визначення терміну «комунікація» стосовно соціуму, розглядаються варіанти сприйняття документа як засобу соціальної комунікації, подано визначення комунікативного менеджменту з точки зору теорії комунікації та аргументована його значимість у всіх сферах життя суспільства. Ключові слова: документально-інформаційне забезпечення, комунікативний менеджмент, документно-комунікаційна система Суть проблеми. Надзвичайно важливе значення в житті людини мають документ, інформація та комунікація, оскільки cучасне суспільство характеризується революційним впровадженням електронних документів та розвитком новітніх інформаційних технологій, які використовуються на всіх рівнях, у всіх сферах, галузях, територіальних і часових просторах соціального управління й потребує керування комунікаційним процесом. Мета. Проаналізувати складові документально-інформаційної комунікації, розглянути питання їх створення і функціонування, обгрунтувати роль документально-інформаційних комунікації у забезпеченні ефективного комунікативного менеджменту з врахуванням інтересів сторін. Основний зміст. Якщо виходити з розуміння менеджменту як загальної і головної функції суспільства, цілком слушним, зокрема, виглядає звернення до проблематики управління документально- 24

20 IX Міжнародна науково-практична конференція інформаційною сферою суспільства, яка пронизує всі інші його сфери (економічну, соціальну, політичну, гуманітарну) й виконує функції, подібні кров'яній системі людини, які забезпечують життєдіяльність усього організму. Розглянемо роль документально-інформаційних комунікації у забезпеченні здійснення ефективного комунікаційного менеджменту, оскільки основним ресурсом цього різновиду управління є документ та інформація, а основною технологією комунікація. Представники різних наук трактували термін «комунікація» порізному. Це пов'язано зі складністю самого феномена спілкування, вивченням якого займаються філософія і соціологія, загальна й соціальна психологія, лінгвістика, та етнографія, педагогіка. За століття свого існування термін «комунікація» використовувався в багатьох сферах людської діяльності. Поступово з явилося його основне значення, яке можна було б описати як процес, завдяки якому інформація передається від відправника до реціпієнта з метою впливу на його свідомість, й передбачає наявність зворотного зв язку. Варіанти визначення терміну «комунікація» стосовно соціуму подано в таблиці 1. п/п Визначення терміну «комунікація» Таблиця 1. 1 Система, де здійснюється взаємодія, процес взаємодії, способи спілкування, за допомогою яких створюється, передається і приймається різноманітна інформація 2 Передача інформації, ідей, чи оцінок емоцій від однієї людини (або групи) до іншої (або іншим) головним чином за допомогою символів 3 Соціально обумовлений процес передачі і сприйняття інформації в умовах міжособистісного і масового спілкування різними каналами за допомогою різних комунікативних засобів Започатковано термін комунікація було ще за часів Платона й походить він від латинського слова communicatioп, що означає спільне або розділене між усіма. За К. Бергом, слову «соттипісаііо» щонайменше дві тисячі років і спочатку воно означало приблизно «радитися зі слухачем». Будь-яка комунікація має знаковий характер, адже не існує комунікації без певної системи знаків, як опредмеченої інформації, що 25

21 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року використовується під час спілкування між людьми або обміні інформацією між тваринами чи машинами. Дописемна культура обожнювала «слово», що по суті було обожнюванням комунікації. Після запровадження писемності культ «слова» трансформувався в культ «книги». Зрештою, священні писання усіх релігій є наслідком комунікації пророків з Богом, а саме слово "релігія" в перекладі з латини означає "зв'язок", тобто та ж сама "комунікація" [1]. Разом з тим, якщо для священнослужителів комунікація була предметом культу, то для стародавніх вчених предметом дослідження. Логіка, лінгвістика, риторика, граматика, діалектика вивчали проблеми комунікації з прадавніх часів. Проте всі ці науки "чомусь" поза межами своїх досліджень залишили проблему комунікаційних взаємозв'язків, без яких жодне суспільство існувати не може. Лише на початку XX ст. виникає семіотика, яка дала поштовх прикладній лінгвістиці (Ф. де Сосюр, Ч. Пірс). З'являються праці соціологів (Г. Тард, П. Сорокін), соціальних психологів (В. Вундт, X. Штейнталь, Г. Лебон, Дж. Мід, Г. Блумер), які ґрунтовно досліджують комунікаційну проблематику. Так, скажімо, французький дослідник Габріель Тард ( ) пояснював соціогенез (виникнення і розвиток суспільства як такого) соціальнокомунікаційною діяльністю у формі наслідування, позаяк "суспільство це наслідування, а наслідування певною мірою гіптотизм". Фундатори американської соціальної психології Джордж Мід ( ) і Герберт Блумер ( ) вважали, що люди взаємодіють через символи. Процес мислення розглядався зазначеними вченими як оперування символами, які люди постійно створюють і якими обмінюються між собою. Така взаємодія, на думку згаданих вище лідерів символьного інтеракціонізму, коли люди передають один одному знання, духовні цінності, зразки поведінки, впливають на дії колег через символи, є головним чинником у комунікаційній моделі суспільного життя. Питання змістовної комунікації завжди були в центрі уваги представників наук документально-інформаційного циклу. Серед них можна виокремити бельгійського вченого Поля Отле ( і його найближчого сподвижника та однодумця Анрі Лафонтена ( ). Їх погляди та ідеї знайшли практичне втілення в діяльності 26

22 IX Міжнародна науково-практична конференція Міжнародного бібліографічного інституту, створеного в 1895 р., а в 1931р. перейменованого в Міжнародний інститут документації [2]. Основу загальної теорії комунікації складає теорія соціальної комунікації, що вивчає процеси обміну інформацією в суспільстві, яка реально існує лише у свідомості суб'єктів, в процесі сприйняття ними сигналів, що надходять із зовнішнього середовища або в результаті саморефлексії. Соціальні комунікації призначені для забезпечення суспільно значущою інформацією всіх елементів соціальної структури суспільства, налагодження загальносуспільних інформаційних обмінів в інтересах існування і розвитку суспільства. Знаходитися у стані комунікації це не просто передавати й одержувати інформацію, у процесі комунікації утворюється комунікативне співтовариство, яке характеризується відносинами єдності, взаємозв'язку та взаєморозуміння. Сьогодні в літературі стосовно інформації використовуються два варіанти цього наукового напряму документаційна та документальна. Ми вважаємо, що поняття документаційна пов'язаний з документними явищами, котрі в прикладній галузі визначаються як документи та документація й в першу чергу стосується оперативної та архівної документної інформації (фонд, масив, потік). Поняття документальна інформація ширше, оскільки за її допомогою утворюються загальні поняття, що абстрактно відображають будь-які зв'язки з документом, тобто щось, що функціонує в якомусь зв'язку з документами: на основі, при допомозі, за допомогою, у формі документів і т.д. Воно охоплює ту частину інформації, яка пройшла інформаційну обробку й визначає документний статус поняття, тому й застосовується в нашому дослідженні. Найширша дефініція документа, яку подав Поль Отле, така: матеріалізована пам ять людства, яка день за днем реєструє факти, ідеї дії, почуття, мрії, що відбулися в свідомості людини [4]. Пізніше навіть його послідовники відмовилися від такого широкого трактування поняття документ, але багато думок знаного бельгійця було сприйнято, в тому числі й розуміння документа як засобу комунікації в суспільстві. Зазначений підхід до науки про документ розділяв також відомий книгознавець М.Н. Куфаєв. У своїх роботах учений, розглядаючи як документ книгу, вважав її містилищем думки й слова людини, взятих в їх єдності й виражених видимими знаками. Книгами він вважав як 27

23 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року ієрогліфи на фресках чи каменях храму, папірусний сувій, так і листівки, газети, фотографічні валики чи грамплатівки. На ниві цієї науки працювали також такі відомі вчені як С.К. Бредфорд, Сюзанна Бріє, Б.С. Віккері, Фріц Донкар Дюйвис, Ш.Р. Ранганатан, О.Франк, Джессі Шира, Луї Шорс, Вальтер Шюрмайер. У 50-ті рр. XX ст. у центрі уваги теоретиків і практиків документації виступають поняття інформація і комунікація. Починає усвідомлюватись той факт, що головною метою є забезпечення функціонування укладеної в документах інформації, її включення в систему суспільних комунікацій. Першими документально-інформаційними теоріями і концепціями посткласичного характеру в 1970-х роках стали документографічна концепція бібліографії О.П. Коршунова та теорія ретроспективної документної інформації В. М. Автократова. Документ існує в документально-комунікаційному процесі, тобто в такій комунікації, в якій від одного суб єкта до іншого передається документальна інформація. Він може виступати як законсервована комунікація, що втілилася в матеріальний об'єкт, в річ, хоча насправді вона є актом, дією як збоку комуніканта, так і сторони реципієнта. Активність комуніканта не потребує пояснень, але без активності реципієнта документ не стане джерелом інформації. Навіть якщо документ знаходиться в безпосередній близькості від споживача інформації, не вимагає пошуку і фізично йому доступний, необхідна цілеспрямована діяльність споживача з оволодінням інформацією, або допомога йому зі сторони посередника [3]. Варіанти сприйняття документа з врахуванням різномоментності його створення і отримання із нього інформації, зведено в таблицю 2. Таблиця 2. Варіанти сприймання документа п/п 1 Інформація, нанесена на матеріальний носій для її передачі в часі і просторі (для споживача джерело, або, умовно кажучи, «ємність», що зберігає інформацію до моменту її затребування) 2 Форма каналу комунікації, застосування якого обумовлює виникнення особливого виду комунікації документальної 3 Передане повідомлення, але і як «відкладене», «затримане» повідомлення з метою звернення до нього коли-небудь в майбутньому 28

24 IX Міжнародна науково-практична конференція 4 Засіб розподіляти отриману інформацію в часі залежно від можливостей і бажання сприймаючого суб'єкта 5 Засіб для повторного ознайомлення з раніше отриманою інформацією з метою відновлення знань 6 Засіб з'ясування незрозумілих раніше моментів, аналізу і засвоєння інформації на новому рівні, який досягне реципієнт 7 Засіб для аналізу і зіставлення інформації сприйманого документа з іншими даними і знаннями 8 Засіб автокомунікації, яке закріплює певні знання і зберігає їх в часі з метою наступної активізації Розуміючи важливість управління документальноінформаційними процесами у суспільстві, ми можемо дати й відповідне визначення комунікаційному менеджменту, під яким пропонується розуміти систему налагодження ефективних документальних та інформаційних комунікацій в суспільстві на основі використання форм, методів і технологій правового, економічного, соціального, гуманітарного та політичного менеджменту й маркетингу. В своїй розвинутій моделі комунікативний менеджмент нагадує управління двостороннім потоком документної інформації, де оцінюється якість її передачі, повнота, зміст, форма. В структурі комунікативного менеджменту треба розрізняти мету від спонукаючого мотиву. Мета комунікації це ясний і чіткий (раціонально обґрунтований) намір. Спонукаючим мотивом може бути прихований намір, в якому слід розрізняти особисті цілі відправника та одержувача, наміри видати бажане за дійсне. Контекстом комунікації є вся система цілей і результатів, кодування і декодування інформації, прихованих мотивів і особистих цілей. Беручи до уваги, що рівні комунікації тісно пов'язані між собою, комунікативний менеджмент можна подати як керування рухом документів та інформації, що охоплює насамперед передання від комуніканта до реципієнта (та навпаки) у соціальному часі та просторі знань, умінь, стимулів й емоцій. При цьому соціальний час відчуття протікання соціального життя сучасниками, а соціальний простір можна подати як відчуття людьми системи соціальних відносин, що склалися в певному суспільстві. [1]. Відтак логічним є розгляд комунікативного менеджменту як керування документально-інформаційним потоком у соціальному просторі, а рух документальної інформації у соціальному часі як 29

25 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року керування соціальною пам'яттю. Проте не будемо забувати, що цей поділ доволі штучний, оскільки комунікаційний менеджмент має розглядатися комплексно через управління комунікаційною діяльністю і соціальною пам'яттю з метою вирішення стратегічних і тактичних завдань суспільних відносин. Його можна подати як професійну діяльність виробника, посередника і споживача по реалізації комунікаційної стратегії у відповідності з їх мотивами, установками, інтересами, відносинами і конкретними цілями. Основні функції комунікативного менеджменту полягають у досягненні соціальної спільності при збереженні індивідуальності кожного з елементів, тобто комунікаційний процес можливий лише за умови існування соціуму, отже, носить соціальний характер. Значимість комунікативного менеджменту сьогодні пояснюється тим що з усіх сфер суспільства (правової, економічної, соціальної, політичної, гуманітарної та ін.) документаційно-інформаційна сфера розвивається найдинамічніше й як складова соціальної комунікації, обслуговує всі без винятку сфери людської діяльності; її значення в сучасному світі неможливо переоцінити. При цьому документування, як інформаційна технологія, відбувається в два етапи. На першому етапі відбувається складання повідомлення та його фіксація за допомогою матеріально-енергетичних технологій, а на другому етапі відбувається включення повідомлення до документаційноінформаційної системи [4]. До документаційно-інформаційної системи комунікацій можна віднести комунікації, що відбуваються як в базових сферах життя суспільства, так і в господарській (економічній), фінансовій, праводіловій та природничій сферах. Розвиток і функціонування її забезпечує цілий ряд спеціально створених для цього суспільних інститутів, у тому числі генералізаційні, транзитні та термінальні (науково-інформаційна діяльність, редакційно-видавнича справа, книжкова торгівля, бібліотечна справа, бібліографічна діяльність, архівна справа та інші інституції, які потребують відповідного керування). Ґрунтуючись на цих засадах, комунікативний менеджмент слід розглядати через призму керування масовими, груповими та міжособистісними комунікаціями, у контексті діяльності інформаційно- 30

26 IX Міжнародна науково-практична конференція аналітичних служб, служб формування іміджу, рекламних агенцій, паблік рилейшнз тощо. Якість прийняття управлінських рішень на рівні організації, її життєдіяльність, часто визначається ефективністю комунікацій і тим, як вони в дійсності будуть реалізовані через документальноінформаційний обмін між її підрозділами і підсистемами. Структура організації, розподіл функцій, повноважень і відповідальності багато в чому визначаються можливостями комунікацій, тобто обміну інформацією. Управління комунікаціями в організації це регулювання обміну інформацією між працівниками та її аналітико-синтактичне опрацювання для подання керівнику релевантної інформації для прийняття ефективних рішень. Висновки: Підсумовуючи викладене, можна констатувати що, документально-інформаційні комунікації є основою комунікативного менеджменту, який можна подати як керування потоком документальної інформації, який охоплює насамперед передання від комуніканта до реципієнта знань, умінь, стимулів й емоцій у часі та соціальному просторі, розвиток і функціонування якого забезпечує цілий ряд спеціально створених для цього суспільних інститутів, у тому числі генералізаційних, транзитних та термінальних (науковоінформаційна діяльність, редакційно-видавнича справа, книжкова торгівля, бібліотечна справа, бібліографічна діяльність, архівна справа та інші інституції, які потребують відповідного керування). Документально-інформаційне забезпечення комунікативного менеджменту включає ціленаправлене керування потоком документованої інформації, що має місце як в базових сферах життя суспільства, так і в господарській (економічній), фінансовій, праводіловій та природничій сферах. Його слід розглядати через призму керування масовими, груповими та міжособистісними комунікаціями, у контексті взаємодії інформаційно-аналітичних служб, служб формування іміджу, рекламних агенцій, паблік рилейшнз тощо та споживачів інформації у відповідності з їх мотивами, установками, інтересами, відносинами і конкретними цілями. Список використаних джерел 1. Бобик, В.M. Інформаційно-комунікативний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік рилейшнз: моногр. К., 2005; 31

27 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року 2. Галл, Дж. Мас-медіа, комунікація, культура: глобальний підхід. К., с. 3. Кулешів, С. Г. Документознавство: Історія. Теоретичні основи. [Текст] /С. Г. Кулешов К., с. 4. Плешкевич, Е.А. Проблемы теоретического изучения документа / Е.А. Плешкевнч // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: Проблеми науки, освіти, практики : Матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф., Київ, трав р. / Держ. акад. керів. кадрів культури і мистецтв. - К., С Поль Отле. Трактат про документацію [Електронний носій]. Режим доступу: Рассмотрена роль документально-информационных коммуникаций в обеспечении осуществления коммуникативного менеджмента, представлено авторское видение сути управление документальноинформационными коммуникациями на различных этапах эволюции общества, анализируются определения термина «коммуникация» относительно социума, рассматриваются варианты восприятия документа как средства социальной коммуникации, дано определение коммуникативного менеджмента с точки зрения теории коммуникации и аргументирована его значимость во всех сферах жизни общества. Ключевые слова: документально-информационное обеспечение, коммуникативный менеджмент, документно-коммуникационная система. The article gives the author's vision of the idea of management in documentary informational communications, gives consideration of the role of documentary informational communications in communicative management, reveals key terms and concepts, aspects of its evolution, main components, analyzes the content of each of the components, gives algorithms for effective communication management in documentary communicational system, explains the importance of effective management in communicative processes. Keywords: documentary informational communications, communication management documentary communicational system social time and space. 32

28 IX Міжнародна науково-практична конференція UDC 004: = 111 A. Abrosimova, T. Biriukova FEATURES INTRODUCTION OF INNOVATIVE INFORMATION TECHNOLOGY THE ENTERPRISE (COMPARATIVE ANALYSIS ON THE EXAMPLE OF USA AND UKRAINE) In the article features the introduction of innovative information technologies in the construction document-information system in enterprises in the USA and Ukraine, analyzed the experience of the USA and methodologies in information technology projects. Keywords: information activities, document-information system, innovation, information technology, information management, Ukraine, USA. The relevance of the study is that before using the information you need to learn how to store and organize it. Therefore, companies that decide to build document-information system begin with the management of information and documents. Despite all the advances of electronics, paper documents have not disappeared, they still will be relevant for a long time. Thus, the document-information system is also mandatory document feeder function by scanning or printing. Document and information system shall contain navigation tools that make logical and conceptual structure storage media, such as systematic catalog of the library. The core document-information system is a powerful full-text search engine. Document and information system also comes to the rescue as a means of automatic categorization information to automatically build taxonomies (terms that refer to the said entry, document name), and then distribute the available documents and amendments to their units. In general, the current document-information system provides support lifecycle information objects, and provides the most reasonable solution using proven technology information management. In turn, Web-content management improves the efficiency and accuracy of the transfer of relevant information your audience when you need it (partners, customers and potential available). Therefore, innovative methods management of information activities on current business activities is based on the concept of information management, its basic methods and tools. 33

29 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року When developing of computer systems for Information Management, technology and communications systems using the latest advances in technology information systems and communications. This computer information management technology began to meet the increasing demands of managers to provide information. The use of advanced communications and information processing in the daily work of managers can significantly reduce costs and increase efficiency of business negotiations. Application of computer technology and information management provides the ability to examine problems of management organization in complex interconnected, raise the efficiency of labor management to a new level. It creates new opportunities for effective cooperation by providing opportunities to represent and transmit information (video, hypertext, multimedia), spatial barriers disappear, eliminated the problem of connection and transmission without distortion. In our time information management serves the strategic, operational and administrative tasks in the enterprise. Information management company in the US, along with developers, offer for successful document-information support enterprises to use document management system and information management technology with the addition of Web Content Management, using techniques of Workflow Management, Collaboration, Knowledge Management connectivity Enterprise Portal. All this gives us an integrated concept. In principle, the concept is the result of convergence (convergence, convergence) document management systems, information on the Web-site, business process automation, collaboration and knowledge management with a number of other technologies. It is a complete solution that provides storage and systematization of unstructured information, support documents oriented business processes and information analysis capabilities. Then analyze the chronology of the features of the implementation of innovative information technologies in US industrial enterprises. The process of introduction of information technologies in production began in the 70's. The active formation of information infrastructure in the US began with the 80's. It was based on the integration of information technology in different types of information systems, each controlling a group of objects, and further consolidation of these systems at a national and even international network. One of the most impressive examples of such networks is Internet information system, which users were millions of people worldwide. In US economy is characterized by a decrease in 34

30 IX Міжнародна науково-практична конференція productivity growth in the annual IT costs by 20-25%. Spending on information technology in the United States grew steadily in But since the 1990 in the US noted positive trend in this area. Since 1995 in the US there are high rates of productivity growth and confirms that the new information technologies assigned a key role in economic development. After growth in the biennium and investment companies in the ICT, took a sharp decline in all indicators of the industry suffered losses. While analysts have suggested that the importance of innovation in information and computer technology are greatly exaggerated and dramatic growth surge was caused by the combination of different factors. Nevertheless, productivity growth in the US remained significant even after the recession that began in 2000 in Growth rate of investment in information and computer technology again sharply accelerated. At the time, most analysts believe that the surge in productivity must be attributed to the creation and use of information technology. Some argue that new information technologies have made the US economy fundamental and persistent changes that lead to long-term growth prospects improve. The fact that productivity growth in the US is significant even after the recession that began in 2000, in our view, supports this view. Senior capstone project «The Age of Globalization: Impact of Information Technology on Global Business Strategies» Benjamin R. Lawlor and faculty advisor Richard Glass suggest the evidence that «globalization has completely altered the way in which the world operates. The barriers that once hindered our ability to communicate and interact with people across the world have diminished. Globalization has become ingrained in all fields: business, government, economic, social. In this paper the role of globalization on society will be discussed and in particular, the impact of globalization on the business environment. Also, over the past few decades advancements in information technology have had a profound on the global landscape as well as on the progression of globalization. The argument will be presented, that innovation in information technology has been a major driving force behind globalization and that information technology has now become a key component of a corporation s global business strategy» [7]. Development and introduction of innovations at domestic enterprises are inextricably related to the receipt and processing of specific information on the external and internal environment. Ukrainian scientists understand that the information environment is an important part of the process of development and innovation, and requires considerable effort and resources at all stages of innovation. This is reflected 35

31 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року in collaborative US-Ukrainian research Ann Abrosimova and T. Biriukova [5; 6]. Today, without the extensive use of information technology is impossible to imagine the process of development and successful implementation of innovative ideas [1]. According to scientists, current areas of research in building innovative information environment of domestic enterprises is the development and implementation: - software in the field of business management, collection, processing and storage; - decisions regarding information technology with multimedia support; - high-speed information; - comprehensive protection and preservation of the integrity of information; - of collective and group work in an electronic environment [3, 82]. In Table 1 "The impact of information and innovative lines of information for the functioning of Ukraine», developed on the basis of national research [2; 4], by us analyzed the positive and negative effects and key changes associated with these processes occurring at enterprises of Ukraine, as well as in the production, economy, education, in the information field. Table 1 The impact of informatization and application innovative trends of information activities for the functioning of enterprises Ukraine The reason impact Positive outcomes The negative effects Implementation of the activities of domestic enterprises newest achievements of computer technology and information technology - increase the validity of management - violation of privacy because of the decisions through the use of advanced possibility of combining different means of collection, sorting, storage, databases and the ability of modern processing and dissemination of computers to analyze and compare the information; facts; - capacity building of workers - deskilling of workers through through the learning practices with automatic execution of certain modern technology and advanced functions without dipping into their information technology; essence and meaning; - increasing the employment of - reduce the effectiveness of some 36

32 IX Міжнародна науково-практична конференція The impact of informatization and application innovative trends of information activities for the functioning of enterprises Ukraine people with disabilities through the organization of distance work; - the disappearance of temporal and spatial barriers to the use of labor, no need for physical movement of workers, working around the clock by not hiring new workers, and by the redistribution of tasks among available in different time zones; - the rapid reduction in labor mediation and information retrieval works and intangible nature of services; - increase the efficiency of internal corporate management and interorganizational interactions; - formation of a new information structure, allowing fully exploit the growing potential of modern educational skilled labor and advanced information technology; - increased competitive advantage through business entities desire of employees to assume the functions of entrepreneurs and innovators Table 1 workers as a result of the reluctance to abandon traditional methods of using certain tools; - reducing the competitive position of individual enterprises through the imperfect mechanism for distribution of new technologies and the absence of the possibility of introducing innovation in traditional business activity; - increasing the complexity of the management of the plant by increasing the number of functions, processes, data elements and complex relationships between elements of information systems; - a temporary increase in the financial expenses of the enterprise due to the need to adapt to the conditions of workers in the information environment and the corresponding increase of professional level; - the problem of low pay intellectual work that does not meet the contribution to the development of enterprise Use the information as a qualitatively new production resource - dissemination and active use of ICT, creating space for the application of intellectual work and gives good results in the form of intellectual products; - increasing importance of the service sector, information sector and the knowledge economy, contributing to increase production information and product knowledge and rapid - difficulty and sometimes impossibility, estimates the cost of production of intellectual work; - inconsistency of traditional economic indicators for assessment of economic reality; - some complications in the economy through the financial system dependent on the fields of activity information 37

33 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Table 1 The impact of informatization and application innovative trends of information activities for the functioning of enterprises Ukraine economic growth at a relatively low rate of growth of material production Transfer emphasis on traditional scientific and technological solutions for the use of fundamentally new information technology - increasing volumes of high-tech - deceleration in economic products, development of new development of the enterprise and organizational forms technology improve material living standards of parks, techno, business incubators; employees due to the impossibility of - the rapid increase in the quantity implementing modern information and and quality of educational programs communication technologies and and reduce their rates for access efficient use of electronic networks developed Orientation of education for training - the emergence of new intellectual professions that forms the willingness and ability of man to the successful functioning of the information society and innovative economy; - the emergence of new knowledge, leading to the emergence of new information technologies, which is a prerequisite for economic and sociopolitical reforms; - the transition to a new information education continuous, lasting a lifetime; - speed up the process of replication educational programs and a significant reduction in costs to ensure its effective implementation for work in the information environment - loss of relevance of some traditional professions in industries; - increased requirements for training specialists of information-analytical orientation, capable of making decisions in the field of information management; - update the need for a financial framework for the implementation of new information technology in education; - the need to ensure the process of informatization of education appropriate pedagogical techniques that require training teaching staff, create their own software, information networks Also, on the basis of foreign and domestic scientific and analytical sources, the analysis features of by us implementing innovative information technologies in enterprises Ukraine and the United States, which revealed specific methodology in projects informatization (Fig. 1). 38

34 IX Міжнародна науково-практична конференція Fig. 1 Analysis methodologies in information technology projects in enterprises the USA and Ukraine Both, in our opinion, can be successful given and minimize the risks that may arise during implementation. From the above we can say that the United States have relied on the implementation of innovative directions of development of information technologies and get successful economic results. In the US, developing the innovative areas of information activities and extends its production, which is the engine of growth. You believe investment in information technology a national priority, and therefore strengthen their position and stimulate economic growth through the use of new technologies. As the US experience, the main information-technology policy is to encourage and actively attract private investment. The state is expanding investment in basic science, education and training of information workers and engineering staff. The human factor is one of the most important elements of the innovation potential of the nation. In Ukraine, a major and unresolved problem is lack of demand results from the science of the real sector of production. There are also underdeveloped mechanisms targeting industries and enterprises to innovate. Create and use innovative trends information technology is late. Consistent overcome negative results are a complex systemic problem, the successful solution of which largely depends on the future path information of Ukraine in the XXI century. 39

35 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року List of used sources 1. Абросімова, А. Роль інформаційного аналітика в управлінні соціальною інформацією: з досвіду підприємств США [Текст] / А. Абросімова, Т. Л. Бірюкова // Інформаційна освіта та професійнокомунікативні технології ХХІ століття: зб. матеріалів ІІ Міжнародної наук.-практ. конф. Одеса : Друк, С Бізнес-моделювання й управління потоками робіт і документообігом в економічних системах [Текст] : монографія / В. С. Пономаренко, І. О. Золотарьова, С. В. Мінухін та ін. Х. : ХНЕУ, с. 3. Проблеми та пріоритети формування інноваційної моделі розвитку економіки України [Текст] / Я. А. Жаліло, С. І. Архієреєв, Я. Б. Базилюк та ін.; за ред. Я. А. Жаліло. К. : Вид-во НІСД, с. 4. Янчук, Т. В. Вплив інформаційних технологій на успішність розвитку ведення бізнесу [Текст] / Т. В. Янчук, В. І. Жураківський // Актуальні можливості науки : матеріали ІХ міжнар. наук.-практ. конференції (м. Прага, 27 червня 5 липня 2013 р.). Т. 5. Економіка. Прага : Publishing House «Education and Science», С Biriukova, Т. From the Workflow Management, Knowledge Management, Collaboration to Enterprise Content Management: the mission of the new technologies in the enterprise [Text] / T. Biriukova, A. Abrosimova // Матеріали VIІI міжнародної науково-практичної конференції "Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття", Одеса, вересня 2015 р. / за заг. ред. В. Г.Спрінсяна. Одеса : ФОП "Гаража", С Biriukova, Т. Interconnections information logistics, information analysts and Worcflow menagement from experience of U.S. [Text] / T. Biriukova, A. Abrosimova // Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХШ століття : зб. матеріалів VII Міжнародної науковопрактичної конференції / за заг. ред. В. Г. Спрінсяна. Одеса : Грінь Д. С., С Lawlor, Benjamin R. The Age of Globalization: Impact of Information Technology on Global Business Strategies / Benjamin R. Lawlor, Richard Glass [Electronic resource]. Access mode : http: // У статті досліджуються особливості впровадження інноваційних інформаційних технологій при побудові документно- 40

36 IX Міжнародна науково-практична конференція інформаційної системи на підприємствах США та України, аналізується досвід США та методології у проектах інформатизації. Ключові слова: інформаційна діяльність, документноінформаційна система, інновації, інформаційні технології, інформаційний менеджмент, Україна, США. В статье исследуются особенности внедрения инновационных информационных технологий при построении документноинформационной системы на предприятиях США и Украины, анализируется опыт США и методологии в проектах информатизации. Ключевые слова: информационная деятельность, документноинформационная система, инновации, информационные технологии, информационный менеджмент, Украина, США. УДК 331 С.С. Баус ЭФФЕКТИВНАЯ СИСТЕМА МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА КАК ОСНОВА НЕПРИРЫВНОГО СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ ПРОЦЕССОВ ДОКУМЕНТНО- ИНФОРМАЦИОННОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ Статья посвящена роли эффективной системы менеджмента качества в организации непрерывного совершенствования процессов документно-информационного обеспечения деятельности. Разработаны основные принципы внедрения данной системы, применен принцип процессного подхода к организации и функционировании информационного и документированного потока организации. Данное информационное обеспечение должно базироваться на принципах безбумажного, то есть электронного документирования, что в свою очередь должно повысить качество и доступность управленческих процессов предприятия. Ключевые слова: СМК, ИСО, документооборот, документационное обеспечение, поток. Документы занимают огромную роль в функционировании любого предприятия, будь это малое инновационное предприятие или 41

37 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року огромная транснациональная корпорация. И каждый из них каждый день сталкивается с очень насущной проблемой, как более эффективно, доступно и качественно организовать документационное обеспечении своей деятельности. Документы играют огромную роль в сфере социально-экономического управления предприятием, ведь принятие и реализация управленческих решений основаны на документах. Документы представляют собой специфический предмет и результат управленческого труда. В связи с этим для создания эффективной системы документированного обеспечения необходимо принять принципы процессного подхода к организации, внедрять принципы и основы СМК, как инструмент организации эффективной системы [1]. Для достижения данного результата требуется решения следующих задач: установить единый унифицированный свод правил и методов документационного обеспечения и управления в различных формах организаций [3]; осуществлять мониторинг и контроль за реализацией и соблюдением правил, норм документооборота, бизнес-процессами образования документов и объёмом документооборота; осуществлять контроль сохранностью документов в организациях, формировать документированные фонды информационных ресурсов, установкапродолжительностихранения документов, а также соблюдение законодательства о доступе к документам органов управления; осуществлять принципы профессиональной подготовки и повышения квалификации сотрудников в области документационного обеспечения. Одним из направлений инновационной деятельности в области организации документированного обеспечения является внедрение системы менеджмента качества (СМК) в их работу. Внедрение основ ISO 9001:2015 предполагает изменения, направленные на интеграцию документооборота в современное информационное пространство предприятия, на достижения ключевых задач достижения высокого качества организации документооборота в области доступности, эффективности, времени отклика и целенаправленности, соответствующие современным мировым требованиям. Качество информации и документооборота непосредственно оказывает влияние на качество управления и деятельности компании. 42

38 IX Міжнародна науково-практична конференція Система должна обладать свойствами и удовлетворять требования, такие как достоверность, конкретность и полнота, оперативность и непрерывность, соответствовать уровню управления. В наше время, которое диктует новые условиядля поиска более эффективных методов управления документированным оборотом, как элементом эффективного управления. Рост объема информации и числа показателей оценки качества деятельности системы, а также интеграции новых технологий в традиционные документационные системы, повышаются требования к качеству документационного обеспечения управления современного предприятия. Целью улучшения качества является удовлетворение потребностей потребителей и повышение эффективности всех заинтересованных сторон (работники, владельцы, смежники, поставщики) и обществом в целом. Использование ОРД связано с применением организационнораспорядительных (административных) методов управления. С точки зрения обеспечения управленческих решений эти документы служат: в качестве нормативной базы осуществления функций управления; в качестве источников информации о цели того или иного воздействия на объект управления; для выработки и обоснования решений; для фиксации самого решения и передачи его исполнителям; для организации выполнения принятых решений, для контроля, проверки исполнения и оценки полученных результатов. В системе ОРД можно выделить организационную, распорядительную и справочно-информационную документацию. 1. Проведение анализа документационного обеспечения информационной деятельности предприятия и обоснование управленческих функций документов в условиях инновационного развития документооборота организаций и компаний в системе менеджмента качества. 2. Разработка методики исследования управления документооборотом, который используется в информационном функционировании предприятия. 3. Разработка гипотетической модели управления потоками документооборота. 4. Разработка документированной процедуры «Управление документацией СМК». 5. Построение схемы управления документацией системы менеджмента качества. 43

39 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року 6. Разработка программы повышения квалификации персонала для эффективного внедрения требований системы менеджмента качества по документационному обеспечению управления. Данное методология должна основываться на организации безбумажной организации информационно-документированного обеспечения деятельности. Безбумажная система подразумевает хранение информации в электронном виде, подтверждение рассмотрения, утверждения документации и внесения изменений может быть гарантировано защитой документов от записи; при этом доступ к внесению изменений в документ ограничен лицами, имеющими полномочия на рассмотрение и утверждение конкретного документа на основании пароля, личного идентифицированного ключа и параметрическихданных. Комплект оригинальных документов должен храниться на сервере, которые отвечают требованиям к хранению основного перечня или аналогичной процедуры, указывающей на текущий статус редакции документа. Доступ к конкретным документам могут иметь все пользователи сети или лишь те, кому эти документы необходимы в справочных целях [3]. При внесении изменений в документы на сервере пользователи автоматически получат доступ к последней редакции, а предыдущая редакция станет недоступной [4]. Для того, чтобы документ был управляемым, он должен содержать некоторый объем формальной информации, позволяющей осуществлять такое управление. Эта информация может включать: наименование документа, номер документа и адрес, указание статуса и дату создания или редактирования, подтверждение рассмотрения и утверждения, перечень поправок для идентификации всех редакций, информацию о владельце. Налаженная система информационных связей в организации обеспечивает доступ к данным любого уровня, предоставляя не только всю необходимую информацию, но и давая возможность контролировать работу структурных подразделений организации с необходимой степенью детализации. 44

40 IX Міжнародна науково-практична конференція Список использованных источников 1. Сологуб, О. П. Делопроизводство: составление, редактирование и обработка документов [Текст] : учеб. пособие / О. П. Сологуб. М: МГУ, с. 2. Кирсанова, М. В. Современное делопроизводство [Текст] : учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по экон. специальностям / М. В. Кирсанова. М: Альта, с. 3. Гущина, И. А. Документационное обеспечение управления в социально-культурном сервисе и туризме [Текст] : учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности "Соц.-культур. сервис и туризм" / И. А. Гущина, Н. А. Зайцева, с. 4. Андреева, В. И. Делопроизводство: организация и ведение [Текст] : учеб.-практ. пособие / В. И. Андреева, с. 5. Гваева, И. В. Документооборот: учеб. справ. / И. В. Гваева, С. В. Собалевский, с. Висвітлено основні принципи впровадження ефективної системи менеджменту якості, застосований принцип процесного підходу до організації та функціонування інформаційного та документованого потоку організації. Представлені основні принципи впровадження даної системи на підприємстві. Дане інформаційне забезпечення має базуватися на принципах безпаперового, тобто електронного документування, що в свою чергу має підвищити якість і доступність управлінських процесів підприємства. Ключові слова: СМК, ІСО, документообіг, документальне забезпечення, потік. This article focuses on the role of an effective quality management system in the organization for continuous improvement processes, documentinformation provision activities. This article elaborated the basic principles of implementation of the system by applying the principles of the process approach to the organization and functioning of the information and documented the flow of the organization. The basic principles for the implementation of this system in the enterprise. This information provision should be based on the principles of a paperless, ie, electronic documentation, which in turn should improve the quality and availability management processes throughout the enterprise. Keywords: QMS, ISO, document management, documentation support, flow. 45

41 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року УДК 651.5:004: А.Є. Прилуцька СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В УПРАВЛІННІ ДОКУМЕНТНО- ІНФОРМАЦІЙНИМИ РЕСУРСАМИ ІТ-ПІДПРИЄМСТВ Проаналізовано стан та перспективи розвитку інформаційних технологій в управлінні документно-інформаційними ресурсами ІТпідприємств в контексті євроінтеграції та глобалізації. Підкреслено необхідність загальнодержавного підходу у розв язанні існуючих проблем Ключові слова: інформаційні технології, документноінформаційні ресурси, ІТ-підприємства. У процесі становлення інформаційного суспільства, застосування сучасних інформаційних технологій відіграє важливу роль, адже це створює сприятливі умови для розвитку економіки, як окремого підприємства, так і країни в цілому. Використання новітніх інформаційних технологій обумовлює управління сучасними ІТпідприємствами. Інформаційні технології значно полегшують професійну діяльність співробітників та керівництва того чи іншого підприємства. В управлінні ІТ-підприємством інформаційні технології реалізуються в автоматизованому і традиційному (паперовому) вигляді. Автоматизована інформаційна технологія передбачає існування комплексу відповідних технічних засобів, що забезпечують реалізацію інформаційного процесу, і системи управління цим комплексом технічних засобів. Основною задачею, яку виконують сучасні інформаційні технології на ІТ-підприємстві є не тільки обробка документів, але і створення, оброблення та передача нових форм представлення знань, орієнтованих на вирішення різноманітних проблем. Нові інформаційні технології дозволяють об'єднувати і споживачів, і інформаційний ресурс таким чином, щоб ті суб'єкти інформаційного процесу, які потребують допомоги, легко знаходили тих, хто зможе її надати. Як показує світовий досвід, грамотне застосування інформаційних технологій сприяє росту продуктивності, зниженню витрат і підвищує вартість установ різних форм власності, за рахунок прискорення часу на прийняття ефективних управлінських рішень. 46

42 IX Міжнародна науково-практична конференція Інформаційні технології значно полегшують професійну діяльність співробітників та керівництва ІТ-підприємства. Сучасні ІТпідприємства на ринку інформаційних технологій є не лише вендорами, тобто компаніями-постачальниками програмних продуктів під своєю торговою маркою, а й споживачами інформаційних технологій. Дані підприємства створюють, впроваджують та використовують у своїй професійній діяльності програмні продукти. На нашу думку, перспективи розвитку інформаційних технологій полягають у тому, що у зв язку з євроінтеграцією та глобалізацією багатьом вітчизняним ІТ-підприємствам небхідно активно виходити на європейський ринок програмних продуктів. Україна накопичила значний потенціал у створенні інформаційних технологіях. Але Україна як товаровиробник може бути витиснута з найбільш перспективних світових ринків через відсутність обґрунтованої державної політики. Розв язання проблем відсталості інформаційних технологій в Україні вимагає загальнодержавного підходу, а саме: 1) формування національної стратегії, міжнародної і внутрішньої політики, сприятливої законодавчої, суспільної, економічної атмосфери у сфері використання інформаційних технологій; 2) забезпечення потенціальної можливості технологічного доступу населення до інформаційних комп ютерних технологій за рахунок об єднання зусиль державного та приватного секторів економіки щодо розвитку інформаційної інфраструктури; 3) сприяння збільшенню і розповсюдженню кількості послуг населенню і бізнесу, наданих за допомогою інформаційних комп ютерних технологій.все ж не зважаючи на недосконалість державного регулювання ІТ сфери, Україна інтегрує свої комунікаційні потоки управління підприємством з європейським бізнес-простором, шляхом введення до українського законодавства європейські стандарти створення та використання інформаційних технологій. Отже, розвиток інформаційних технологій та подальше розширення сфер використання електронних документів є процесом, який потребує підтримки з боку держави. Сучасний період розвитку суспільства визначається процесом інформатизації, створенням новітніх інформаційних технологій та їх використання в управлінні сучасним ІТ-підприємством. Використання інформаційних технологій в управлінні сучасним ІТ-підприємством сприяє підвищенню ефективності бізнесу за допомогою впровадження 47

43 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року сучасних методів управління, що призводить до зростання економічних показників як окремого підприємства, так і держави. Це продекламовано тим, що в останні роки перед Україною постає питання інтеграції зі світовим співтовариством, глобалізації економіки та зростання конкурентної боротьби в умовах ринку. Все це вимагає від сучасних підприємств швидко та ефективно здійснювати свою виробничу діяльність. Завдяки ІТ- підприємствам можна спостерігати значну зміну сучасних умов бізнесу, які характеризуються істотним скороченням часу виконання всіх виробничих процесів. Проанализированы состояние и перспективы развития информационных технологий в управлении документноинформационными ресурсами ІТ-предприятий в контексте евроинтеграции и глобализации. Подчеркнута необходимость общегосударственного подхода в решении существующих проблем. Ключевые слова: информационные технологии, документноинформационные ресурсы, ИТ-предприятия. Analyzed the state and prospects of development of information technologies in the management of document and information resources of the IT-enterprises in the context of European integration and globalization. Stressed the need for a national approach in addressing existing problems. Keywords: information technologies, document-information resources, it companies. УДК Л.С. Прокопенко НАУКОВА РОБОТА СТУДЕНТІВ ЯК СКЛАДОВА ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ "029 - ІНФОРМАЦІЙНА, БІБЛІОТЕЧНА ТА АРХІВНА СПРАВА" На прикладі досвіду Київського університету імені Бориса Грінченка у статті розглядаються завдання, основні напрями і форми наукової роботи студентів спеціальності 029 Інформаційна, бібліотечна та архівна справа. Ключові слова: вища інформаційна, бібліотечна та архівна освіта, наукова робота студентів, Київський університет імені Бориса Грінченка. 48

44 IX Міжнародна науково-практична конференція Закон України «Про вищу освіту» (2014 р.) визначає наукову діяльність вищих навчальних закладів як невід ємну і обов язкову складову освітньої діяльності, що провадиться з метою інтеграції наукової, освітньої і виробничої діяльності університетів, академій і інститутів в системі вищої освіти (Стаття 65). Основною метою наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності є здобуття нових наукових знань шляхом проведення наукових досліджень і розробок та їх спрямування на створення і впровадження нових конкурентоспроможних технологій, видів техніки, матеріалів тощо для забезпечення інноваційного розвитку суспільства, підготовки фахівців інноваційного типу (Стаття 65). Закон визначає такі основні завдання наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності вищих навчальних закладів: - одержання конкурентоспроможних наукових і науковоприкладних результатів; - застосування нових наукових, науково-технічних знань під час підготовки фахівців з вищою освітою; - формування сучасного наукового кадрового потенціалу, здатного забезпечити розробку та впровадження інноваційних наукових розробок [3]. Як зазначено у Стратегії розвитку бібліотечної справи в Україні до 2025 року «Якісні зміни бібліотек задля забезпечення сталого розвитку України», попри здобутки бібліотечної науки, актуальними проблемами її розвитку залишаються недостатня відомча координація досліджень, та, як наслідок, низька ефективність наукового супроводу бібліотечноінформаційної діяльності в цілому і недосконалість механізмів впровадження результатів наукових досліджень у практику; недостатня участь вітчизняних фахівців у міжнародних дослідницьких програмах і обмінах та відповідно залучення іноземних фахівців тощо [2, 27]. У цьому контексті набуває актуальності вивчення стану розвитку та перспектив наукової діяльності студентів за спеціальністю 029 Інформаційна, бібліотечна та архівна справа (до 2015 року вступу включно Книгознавство, бібліотекознавство і бібліографія) як засобу формування наукового потенціалу держави, зокрема в інформаційно-бібліотечній та архівній галузях. Підготовку кадрів за спеціальністю сьогодні здійснюють 24 навчальні заклади І-ІІ та 5 навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації [2, 24]. Вищим навчальним закладом, що робить перші кроки у підготовці фахівців за цією спеціальністю (2016 року відбудеться 49

45 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року перший випуск бакалаврів), є Київський університет імені Бориса Грінченка. Метою даного дослідження є висвітлення основних здобутків і перспектив розвитку наукової діяльності студентів за спеціальністю 029 Інформаційна, бібліотечна та архівна справа (на прикладі Київського університету імені Бориса Грінченка). Однією із важливих складових ефективності освітнього процесу за спеціальністю щодо формування необхідних професійних компетентностей майбутніх фахівців є планомірна наукова робота, до якої шляхом написання курсових робіт, підготовки наукових статей, доповідей, повідомлень, участі у наукових конкурсах тощо активно долучаються студенти. Для студентів спеціальності з метою розвитку наукової діяльності, підтримки наукоємних ідей, інновацій та обміну знаннями у Київському університеті імені Бориса Грінченка створено студентський науковий гурток «Бібліотека у системі соціальних комунікацій» (керівник кандидат історичних наук, доцент Л.С. Прокопенко), який є частиною системи громадського самоврядування вишу. Відповідно до Закону України «Про вищу освіту» студентський науковий гурток будує свою діяльність на принципах свободи наукової творчості, добровільності, колегіальності, відкритості, рівності права осіб у науковій роботі [3]. Основними завданнями гуртка «Бібліотека у системі соціальних комунікацій» є: формування у студентів інтересу до наукової творчості, навчання методиці й способам самостійного вирішування наукових і науково-практичних завдань, навичок дослідницької роботи та праці у наукових колективах; забезпечення активної участі студентів у проведенні наукових конференцій, конкурсів на кращу наукову працю, наукових семінарів; обмін досвідом організації й проведення наукової роботи; підготовка із числа найбільш здатних, активних і успішних студентів резерву наукових і науково-педагогічних кадрів; виявлення найбільш обдарованих і талановитих студентів, використання їх творчого й інтелектуального потенціалу для розв язування актуальних завдань підвищення ефективності освітнього процесу; 50

46 IX Міжнародна науково-практична конференція проведення профорієнтаційної діяльності шляхом залучення шкільної молоді до наукової творчої роботи. На сьогодні серед здобутків студентського наукового гуртка є проведення студентських науково-практичних конференцій університетського рівня ( рр.) та започаткування Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції «Бібліотека у цифровому медіасвіті» (25 вересня 2015 року), у якій взяли участь студенти Києва, Львова, Одеси, Рівного та Канева. За матеріалами останньої видано збірку наукових доповідей студентів [1] року проведення конференції заплановано у рамках університетських заходів до Всеукраїнського дня бібліотек. Студенти напряму підготовки Книгознавство, бібліотекознавство і бібліографія беруть активну участь у наукових конференціях, які проводяться в інших навчальних закладах, зокрема, Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми економічного розвитку підприємств видавничополіграфічної галузі» (Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», рр.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Актуальні проблеми філології та журналістики» (Ужгородський національний університет, 2016 р.) та інших. Студенти неодноразово ставали переможцями різноманітних наукових і творчих конкурсів. Наприклад, студентка 4 курсу Цюра Маргарита взяла участь у П ятому Всеукраїнському студентському фестивалі виставкових технологій «ЕКСПО-ЗІРКА», м. Київ, 12 листопада 2015 р., який пройшов у рамках міжнародної спеціалізованої виставки «Освіта та кар єра», де її наукова робота на тему «Виставкова діяльність суб'єктів книжкового ринку: зарубіжний досвід» отримала 3 місце у номінації «Виставковий маркетинг». У червні 2016 року студенти взяли участь у конкурсі наукових статей для магістрів і аспірантів вищих навчальних закладів України «Мистецтво жити разом». У межах співпраці з Українською бібліотечної асоціацією студенти під керівництвом викладачів публікують матеріали на офіційному сайті асоціації на сторінці Молодіжної секції у рубриці, орієнтованій на підвищення кваліфікації бібліотечних працівників. У Київському університеті імені Бориса Грінченка систематично проводяться різноманітні організаційні, наукові, освітні заходи, які 51

47 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року популяризують наукову діяльність серед студентської молоді, сприяють їх залученню до наукової роботи та інноваційної діяльності Важливим чинником розвитку спеціальності в цілому і наукової роботи студентів зокрема є створення в структурі Університету самостійної кафедри для забезпечення підготовки фахівців за спеціальністю 029 Інформаційна, бібліотечна та архівна справа, що планується на початок 2016/2017 навчального року. У перспективах кафедри вбачається подальший розвиток наукової роботи студентів у напрямі формування сукупності систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей майбутніх фахівців з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей. Пріоритетним напрямом має стати розвиток міжнародної співпраці у науковій роботі студентів, що сприятиме розвитку академічної мобільності, підвищенню якості наукових досліджень [4]. Подібна діяльність може знайти своє вираження у формі проведення спільних наукових досліджень, організація міжнародних конференцій, симпозіумів, конгресів, конкурсів та інших заходів, участі у міжнародних освітніх та наукових програмах, спільній видавничій діяльності із зарубіжними колегами тощо [5]. Список використаних джерел 1. Бібліотека в цифровому медіасвіті: присвячується 20-літтю Української бібліотечної асоціації [Електрон. ресурс] : матеріали Всеукр. студ. наук.-практ. конф., 25 верес р., / М-во освіти і науки України, Київ. ун-т ім. Б. Грінченка; Укр. бібл. асоц.; уклад.: М.В. Макарова, Л.С. Прокопенко, В.Є. Сошинська; орг. ком. : О.Є. Бондарева [та ін.]. К., с. 2. Матеріали до Стратегії розвитку бібліотечної справи в Україні до 2025 року «Якісні зміни бібліотек задля забезпечення сталого розвитку України» / Укр. бібл. асоц. ; авт.-упоряд. : О.М. Бруй, О.В. Воскобойнікова-Гузєва, В.С. Пашкова, Я.Є Сошинська, І.О. Шевченко. К. : УБА, с. 3. Про вищу освіту [Електронний ресурс]: Закон України від 27 січ р. 32/95-ВР // Відом. Верхов. Ради України С. 2004; В ред. Закону від Режим доступу : 52

48 IX Міжнародна науково-практична конференція 4. Прокопенко, Л.С. Міжнародні бібліотечні організації і бібліотечноінформаційна освіта: діяльність та здобутки / Л.С. Прокопенко // Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття: зб. матеріалів VІІІ Міжнар. наук.-практ. конф., Одеса, верес р. / під заг. ред. В.Г. Спрінсяна. Одеса, C Прокопенко, Л.С. На шляху до рівноцінності, прозорості і визнання дипломів: ІФЛА і бібліотечно-інформаційна освіта [Електронний ресурс] / Л.С. Прокопенко // Бібліотек@ відкритий світ : зб. матеріалів V Львівського бібліотечного форуму / Укр. бібл. асоц. ; ред. колегія: В.С. Пашкова, В.В. Загуменна, І.О. Шевченко, Я.Є. Сошинська, О.В. Васильєв. Електрон. вид. К. : УБА, С На примере опыта Киевского университета имени Бориса Гринченко в статье рассматриваются задачи, основные направления и формы научной работы студентов специальности "029 Информационное, библиотечное и архивное дело". Ключевые слова: высшее информационное, библиотечное и архивное образование, научная работа студентов, Киевский университет имени Бориса Гринченко. For example, the experience of Borys Grinchenko Kyiv University The article analyzes the problem, the main directions and forms of scientific work of the students of specialty "029 - Information, Library and archival affair ". Keywords: Graduate School of Information, library and archival education and research work of students, Borys Grinchenko Kyiv University. УДК : Т.Ф. Коляда-Березовська, О. Allison АНАЛИТИКО-СИНТЕТИЧЕСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ СУБЪЕКТОВ ДОКУМЕНТНОЙ КОММУНИКАЦИИ Представлена авторская концепция интерактивно-графического взаимодействия в процессе текстово-документной коммуникации на основе аналитической компетенции, формируемой у студентов специальности «029 Информационное, библиотечное и архивное дело». 53

49 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Ключевые слова: аналитико-синтетическая деятельность, текстово-документная коммуникация, креативно-аналитическое мышление, андрагогика. Потребность информационного общества в специалистах, владеющих знаниями и навыками работы с информацией, зафиксированной на любом материальном носителе, в любом формате, созданной с помощью компьютерного инструментария, это потребность в специалистах по информационному, библиотечному и архивному делу, то есть, в специалистах, ориентированных на инновационные формы и методы предоставления различных информационных услуг, на креативность и неординарность в работе все то, что способствует лучшему осознанию миссии, которая возлагается информационным обществом на профессионаловинфоработников, но только при условии постоянного, в течение всей жизни, расширения знаний и развития интеллектуальных способностей. Развитие информационных технологий, в частности, конвергентных сетей обмена информацией и соответствующих коммуникативных практик взаимоопределяемые компоненты, образующие поле для интерактивно-графического взаимодействия человека и его образных механизмов творческого мышления с исследуемой проблемой. Интеракцией считаем обмен энергией и информацией между человеком и многомерным его окружением, как это дано у Т. Дридзе [1]. Сущность конвергентных сетей обмена информацией требует аналитико-синтетического подхода к ее пониманию, а способность к конвергентному мышлению (лат. cоnvergere "сходиться< восхождение") основана на стратегии точного использования усвоенных алгоритмов решения определенного задания, то есть соблюдения инструкции по последовательности и содержанию элементарных операций в ходе решения этого задания и достижения тем самым завершенности коммуникативного акта, его логической целостности. Иначе говоря, интерактивно-графическое взаимодействие человека с исследуемой проблемой это определенный алгоритм системного анализа, а в контексте социокоммуникативных процессов анализа проблемной ситуации. Анализа на основе задокументированной информации с целью поиска и определения альтернатив решения существующей проблемы, что в итоге 54

50 IX Міжнародна науково-практична конференція оформляется как аналитический документ, содержащий выводрекомендацию для принятия профессионального / управленческого решения. Аналитико-синтетическая деятельность субъекта по созданию интерактивно-графического документа как системы коммуникативных элементов, функционально объединенных в целостную иерархическую семантико-смысловую структуру общей концепцией, т.е. коммуникативной интенсией, характеризуется значительным расширением спектра иллокутивности, то есть целевой установки. Кроме того, достигается оптимальное сочетание «плана содержания» и «плана выражения» коммуникативной интеракции, что обеспечивает передачу информации значительного объема за небольшой промежуток времени с минимизацией коммуникативных усилий, или, другими словами, при энергосберегающих коммуникативных затратах. В таком понимании текстово-документная коммуникация как интерактивнографическое взаимодействие личностей способна служить платформой для постижения семиотической сущности создаваемых/созданных и систематизирванных документно-информационных ресурсов, (центров, предприятий, государства и т.д.), являющихся достоянием человечества. Данный тезис коррелирует с семиосоциопсихологической теорией социальной коммуникации как интенсиональной текстовой деятельностью [1], что позволяет полнее раскрыть роль знакового общения в организации социокоммуникативных процессов, в частности, образовательного процесса, одна из целей которого "формирование и развитие креативно-аналитического мышления личности как будущего специалиста, человека-решателя" [2; 531] Что касается креативности, то ещё в середине ХХ века было установлено четыре основных её параметра: - оригинальность свидетельствует о способности продуцировать отдаленные ассоциации, необычные ответы; - семантическая гибкость способность выделять функцию объекта и предлагать новое его применение; - образная адаптивная гибкость рассматривается как способность изменять форму стимула таким образом, чтобы увидеть в нем новые признаки и возможности для использования; - семантическая спонтанная гибкость способность продуцировать разнообразные цели в нерегламентированной ситуации [3]. Итак, информационные технологии дают сегодня пользователю возможность выбора/построения нужного ему текста в широком 55

51 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року смысле, то есть полизнакового, созданного синтетически, на основе различных языковых систем звука, цвета, знака, графики. Метацелью указанной технологии интерактивно-графического взаимодействия человека с исследуемой проблемой считаем возможность активизировать креативно-логические потенции личности и содействовать развитию аналитической компоненты ключевой компетенции референта-аналитика, специалиста по связям с общественностью и других профессионалов документноинформационной сферы [4; 89]. При условиях, обозначенных выше, в учебном процессе реализуется функция образования как социального процесса формирование личности, способной аналитико-синтетически и креативно мыслить. Это будет определять ее становление не только как будущего профессионала, а, по словам мирового ученого-мыслителя В.Вернадского, еще и как «человека информационной культуры». Подытоживая, подчеркнём: в новой, постмодернистской, ситуации ХХІ века, особую значимость приобретают аналитико-синтетический и креативно-конвергентный типы мышления ещё и потому, что обучение человека рассматривается как его перманентная составляющая, т.е. способность к непрерывному обучению в течение всей жизни. Принципы андрагогики (науки обучения взрослых), по словам С.И.Змеёва [5], подобно нити Ариадны, благодаря которой древнегреческий герой Тесей смог выбраться из лабиринта, это та же путеводная нить для человека, стремящегося при помощи обучения (текстово-документной коммуникации и аналитико-синтетической деятельности) выбраться из лабиринтов проблем современного мира. Список использованных источников 1. Dridze, Tamara. Aigunas Tendencias Similares en la Sociologia Contemporanea Espanola y Rusa: Hacia un Paradigma Ecoantropocentrico? [Text] / Т. Dridze // Actas de la I Conferencia de Hispanistas de Rusia. Moscu, Universidad Linguistica Estatal, 9-11 febrero Madrid, P Berezovsky, S. Reconfigurable commutation structures using the elements by Berezovsky [Text] / Stanislav Berezovsky // Modern Problems of Radio Engineering, Telecommunications and Computer Science (TCSET) 2016 : 13th International Conference, Feb. 2016, Lviv. Lviv-Slavske: IEEE, P Access mode: 56

52 IX Міжнародна науково-практична конференція QT.Stanislav%20Berezovsky.QT.&newsearch=true 3. Gui1fогd, I. P. The structure of intellect [Text] / I. P. Gui1fогd //Psychol. Bull Р Коляда-Березовская, Т.Ф. Динамический текст как проекция адекватных инфокоммуникационных технологий в сфере образования [Текст] / Т.Ф. Коляда-Березовская // 66-я Всероссийская конференция, посвящённая Дню радио: Научная сессия, мая 2011 г., г. Москва. М. : РНТОРЭС им. А.С. Попова, С Змеёв, С.И. Андрагогика: основы теории, истории и технологии обучения взрослых [Текст] / С.И. Змеёв. М. : ПЕРСЭ, С.209. Викладається авторська концепція інтерактивно-графічної взаємодії в процесі текстово-документної комунікації на основі аналітичної компетенції, що має формуватися у студентів спеціальності «029 - Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» Ключові слова: аналітико-синтетична діяльність, текстоводокументна комунікація, креативно-аналітичне мислення, андрагогіка. The author's concept of interactive and graphical interaction in the process of converting text document. Particular attention is paid to the development of analytical competence of graduates in the specialty "029 - Information, Library and archival affair ". Keywords: analytic-synthetic activity, text documents comunque, creative and analytical thinking, andragogy. УДК Л.Є. Ященко, Ю. Московська МОДИФІКОВАНИЙ ВАРІАНТ ТЕХНОЛОГІЇ ОБ ЄКТНО-ДОКУМЕНТАЛЬНОГО АНАЛІЗУ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ Розглядаються теоретико-методологічні засади технології об єктно-документального аналізу (Т-МОДА) як ефективного засобу оптимізації інтелектуальної роботи. Обґрунтовується можливість модифікації технології для здійснення інформаційного аналізу документів предметної області. Наводиться приклад практичного 57

53 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року застосування модифікаційного варіанту Т-МОДА для прийняття оптимального рішення. Ключові слова: технологія Т-МОДА, інтелектуальний фільтр, НОПЗ-формат, оптимізація мисленнєвого процесу, інформаційний аналіз предметної області, прийняття рішення Сьогодні сучасне людство опинилося в стані, коли накопичений людством інформаційний фонд багаторазово перевищує здатність індивіда щодо його сприйняття та переробки. Це спричинило активний пошук науковцями ефективного інструментарію, який би слугував людині при здійсненні інтелектуальної роботи. Одним з варіантів такого інструментарію є так звана Т-МОДА «Технологія перетворення відомостей по методу об'єктно-документального аналізу», яка свого часу стала справжнім переворотом в інтелектуальних технологіях. Технологія була розроблена групою дослідників під керівництвом Ю. С. Гузева наприкінці 80-х років спочатку у Всесоюзному інституті міжгалузевої інформації, а остаточне оформлення отримала в 1991 році в Всеросійському інституті наукової і технічної інформації. В подальшому метод знайшов свій розвиток та доповнення в працях М. Субботина, А. Карєєва, Л. Альошина, Е. Царьової, Е.А. Гавриліної, Є. С. Конопльова та ін. Як свідчать автори та послідовники технології, вона виявилась достатньо вдалою спробою оптимізувати процес мислення під час аналізу великої кількості інформації та на цій основі допомогти у прийнятті рішень [1]. Метою статті є обґрунтування модифікаційного варіанту Т- МОДА для здійснення інформаційного аналізу предметної області з метою прийняття рішень. Поставлена мета передбачає реалізацію наступних завдань: - визначити теоретико-методологічні засади технології на основі наукових праць її розробників; - узагальнити досвід практичного застосування Т-МОДА при аналізі предметної області; - оцінити доцільність та правомірність використання модифікаційного варіанту технології при виборі оптимального рішення. Отже, базова ідея розробників «класичної» технології Т-МОДА полягає в тому, що мисленнєвий процес при опрацюванні інформаційних джерел у вигляді текстів можна візуалізувати та 58

54 IX Міжнародна науково-практична конференція структурувати шляхом представлення його як ієрархічної системної моделі у так званому «НОПЗ-форматі» [2]. Концепція передбачає введення в обіг низку наступних термінів: «інформаційний об єкт»», «інтелектуальний фільтр», «НОПЗ-формат», «надоб єкт», «основний об єкт», «підоб єкт», «зв язаний об єкт», «інфоквант»,«об'єктний реферат», «об'єктно-документальна схема документа». Під інформаційним об єктом розуміється відображення у свідомості людини реальних об єктів, явищ, процесів, подій [4]. Запропонований Н. Сляднєвою «закон збереження інформаційних об єктів стверджує, що будь-які інформаційні об єкти зберігаються не стільки в інформаційному середовищі соціуму, скільки в індивідуальній свідомості людини [8]. Це означає, що сучасна людина, особливо представник інтелектуальної праці, знаходиться під величезним тиском інформаційних перевантажень, тому для неї оволодіння інструментом раціоналізації процесу мислення є життєво необхідним. З огляду на це науковцями вводиться поняття «інтелектуальний фільтр» як набір критеріїв, на основі яких з доступного масиву даних здійснюється відбір, згортання та типологізоване структурування інформації, що представляє цінність для дослідника як база прийняття рішень [3]. Як стверджує Є.C. Конопльов [7], якщо інтелектуальний фільтр застосовується індивідом свідомо, тобто у вигляді технології, він здатний значно знизити інформаційні навантаження, скоротити кількість інформаційного шуму та вивільнити психофізіологічні ресурси. Автор зазначає, що свідоме використання інтелектуального фільтру є фундаментальним когнітивним інструментарієм раціональної діяльності людини [6]. Таким чином, в основу Т-МОДА покладено універсальний інтелектуальний фільтр, структурований в НОПЗ-формат: надоб'єкт основний об'єкт підоб'єкти зв'язані об'єкти. Це значущі одиниці інформації (об'єкти різного виду), які відповідають типовому набору питань (для чого? що? завдяки чому? що ще відомо?), які завжди присутні в свідомості будь-якої людини в проблемній ситуації. В одному тексті може бути кілька об'єктів різних категорій. При цьому надоб'єктами є цілі, завдання та (або) вищі підстави; основний об'єкт характеризує інтерес в конкретній ситуації (усвідомлена необхідність) і може змінюватися в залежності від цієї ситуації (постановки задачі); підоб'єкти представляють собою компоненти основного об'єкта, а зв'язані об'єкти є аналогами або асоціаціями. 59

55 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Таким чином, НОПЗ-формат відтворює структуру природного інтелекту людини. Результатом інтелектуальної фільтрації стає комплексний набір інфоквантів (в термінології Е. С. Конопльова) [6], об'єднаних в складений за особливими правилами документ об'єктний реферат [1]. Для стиснення підсумкового тексту, а також підвищення його інформативності необхідно представити виявлені інфокванти у вигляді графа, який буде представляти собою об'єктно-документальну схему документа (ОДС). Вершини цього графа це блоки з найменуванням об'єкта (а також короткими текстовими фрагментами, якщо це необхідно) із зазначенням вихідного документа, приналежності до того чи іншого класу об'єктів, а його ребра це зв'язки між об'єктами. Зліва від основного об'єкта розташовуються підоб'єкти, а праворуч надоб'єкти. Універсальність НОПЗ-фільтра, доповнена розвиненими гіпертекстовими зв'язками (ОДС), створює свого роду підвищену інтелектуальну «провідність» [9]. Е.А. Гавриліна [2] зазначає, що формат НОПЗ відображає напрацьовані людством моделі аналізу проблемних ситуацій. Він дозволяє індивідууму побачити внутрішню структуру тексту, виділивши головні ідеї, другорядні його складові та зв'язки між ними, а також з легкістю вилучати з тексту пропоновану автором новизну тощо. Автор підкреслює, що практично кожна людина в різних ситуаціях підсвідомо, особливо для зменшення навколишнього інформаційного шуму, використовує подібний метод мислення, що дозволяє пропонувати НОПЗ-структуру як універсальний інтелектуальний фільтр для аналізу текстів та підготовки на його основі варіантів рішень. Гавриліна Е.А. представляє загальну структуру технології у вигляді наступної схеми [2]: Рис.1. Загальна модель об єктно-документального аналізу 60

56 IX Міжнародна науково-практична конференція Ця технологія орієнтована на людей, які бажають ефективно працювати, використовуючи сучасні інформаційні процеси. Вона приносить значимий позитивний ефект, особливо на особистому рівні, дозволяє розвивати інтелект, створювати і зберігати особистісні інформаційні ресурси, що підвищують якість особистої роботи, прийняття будь-яких рішень та ін. Можливості Т-МОДА відповідають також об'єктивним потребам користувачів Інтернету, більшість з яких висловлюють претензії до структури існуючої інтернет-інформації [2]. Технологія знайшла застосування в різних сферах інформаційної діяльності соціуму, вона є не лише ефективною, а водночас зручною та гнучкою, оскільки дозволяє модифікувати її для різних потреб інформаційного аналізу, зокрема, її можна застосувати не лише при аналізі конкретних текстів, а й масивів документів цілої предметної області. Як відомо, інформаційний аналіз конкретної предметної області широко застосовується в аналітичній роботі при необхідності прийняття рішення. Поняття «прийняття рішення» передбачає активну інтелектуальну роботу щодо вибору найбільш ефективного, оптимального варіанту з множини альтернатив. Одним з поставлених нами в даній статті завдань є узагальнення досвіду практичного застосування модифікаційного варіанту Т-МОДА при аналізі предметної області. Нам необхідно було проаналізувати семантичне наповнення інформаційних джерел щодо сфери wellness з метою прийняття рішення стосовно створення нового комплексного вебресурсу wellness спрямованості. Ми виходили з припущення, що застосування Т-МОДА дозволить оптимізувати дослідження цієї досить складної та розгалуженої сфери. Концепція майбутнього веб-ресурсу передбачала його системнокомплексний характер органічне поєднання насиченого тематичного контенту та комерційної спрямованості. Це має проявлятися в наявності максимально можливих напрямків сфери wellness та функції онлайн-продажу інноваційних wellness товарів та послуг. Процес інформаційного аналізу предметної області wellness проходив в декілька етапів: 1) вивчення певного масиву документів предметної області wellness; 2) виявлення в них максимального можливого спектру інформаційних об єктів ; 3) фіксація їх у вигляді семантичних одиниць («інфоквантів»); 4) виявлення логічних взаємозв язків між ними; 61

57 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року 5) структурування у форматі НОПЗ як системної інформаційнологічної моделі. Сферу wellnessми розглядали в системній ієрархії, в якій поняття «здоров я», «здоровий спосіб життя» є досліджуваною системою, фактори загальнопланетарного масштабу, що впливають на стан здоров я надсистемою, природні складові досягнення здоров я підсистемами. Саме таку ієрархію пропонує формат НОПЗ, доповнюючи її зв язаними об єктами, які в нашому випадку є по суті створеними людьми засобами підтримки здоров я wellness товарами та послугами. Аналогічним чином був проведений інформаційний аналіз контенту інтернет-магазинів wellness спрямованості зі створенням подібної системної інформаційно-логічної моделі. Порівняльний аналіз обох моделей виявив відсутність в контенті інтернет-магазинів такої важливої складової здорового способу життя, як психологічний комфорт. Це означає, що при створенні майбутнього wellness ресурсу цей напрям можна вважати вільною та перспективною нішею. Отже, варіантом прийняття рішення є запровадження напряму психологічної підтримки шляхом введення психологічних консультацій в онлайн режимі, порад спеціалістів, консультацій, вебінарів, навчальних відео, ментальних онлайн-практик тощо. На наш погляд, вибір такого варіанту доповнення контенту дасть можливість для успішного старту та подальшого функціонування майбутнього web-ресурсу. Отже, як бачимо, що модифікована технологія Т-МОДА з успіхом може бути застосована при аналізі масивів документів певної предметної області з метою оптимізації прийняття рішень. Таким чином, технологія об єктно-документального аналізу успішно працює усюди, де є потреба у структуруванні та систематизації різноаспектних даних. Її перевагами у порівнянні з іншими інформаційними технологіями є універсальність, зручність, гнучкість та простота в оволодінні та використанні. Список використаних джерел 1. Алешин, Л. И. Методы аналитической обработки данных [Текст]: учеб.-практ. пособ. / Л. И. Алешин, Ю. С. Гузев. М. : Литера, с. 2. Гаврилина, Е. А. Объектно-документальный анализ как средство повышения когнитивной компетентности студентов [Электрон. 62

58 IX Міжнародна науково-практична конференція ресурс] / Е. А. Гаврилина. Режим доступу: 3. Гузев, Ю.С. Практика внедрения технологии МОДА в информационных подразделениях [Текст] / Ю. С. Гузев, Е. А. Кареева, Г. П. Котов. М. : ВИМИ, с. 4. Гузев, Ю.С. Объектно-ориентированный подход как средство интеллектуализации современных информационных систем [Текст] / Ю. С. Гузев, В. А. Титов // Научно-техническая информация. Информационные процессы и системы. ВИНИТИ РАН С Гузев, Ю.С. Совершенствование учебного процесса на основе использования интеллектуальных технологий [Текст] / Ю.С. Гузев, Л.И. Алешин // Библиотечное дело на пороге XXI в.: тез. докл. и сообщ. Межд. науч. конф., апр г. М., С Коноплев, Е. С. Информационные практики в современном обществе: социально-философский анализ: дис. канд. филос. наук. / Е.С. Коноплев. М. : МГТУ им. Н.Э. Баумана, с. 7. Коноплев, Е. С. Место нелинейных информационных технологий в образовательной системе современного общества [Электрон. ресурс] / Е.С. Коноплев. Режим доступа: /Konoplev.pdf 8. Сляднева, Н. А. Человек эпохи информатизации Homo informaticus [Текст] / Н.А. Сляднева. М. : НТИ, Сер С Царева, Е. В. Нелинейные информационные технологии как фактор совершенствования преподавания библиографических дисциплин (на примере научно-технического комплекса): автореферат дис. канд. пед. наук / Е. В. Царева. М., с. Рассматриваются теоретико-методологические основы технологии объектно-документального анализа (Т-МОДА) как эффективного средства оптимизации интеллектуальной работы. Обосновывается возможность модификации технологии для осуществления информационного анализа документов предметной области. Приводится пример практического применения модификационного варианта Т-МОДА для принятия оптимального решения. Ключевые слова: технология Т-МОДА, интеллектуальный фильтр, НОПС-формат, оптимизация мыслительного процесса, информационный анализ предметной области, принятие решения 63

59 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року The article considers theoretical and methodological foundations of the technology of object-documentary analysis (T-MODА) as an effective means of optimizing intellectual work. Substantiates the possibility of modifying the technology for the implementation of information document analysis of the subject area. An example of the practical application of the modifying T- FASHION to make the optimal decision. Keywords: technology T-MOD, smart filter, NOPS-format, optimization of the thinking process, information domain analysis, decision making УДК (47+57) О.М. Тур СТАНДАРТИЗАЦІЯ ДОКУМЕНТІВ В СРСР (НА ПРИКЛАДІ КОНСТРУКТОРСЬКОЇ ТА ПРОЕКТНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ) Автором проаналізована діяльність органів стандартизації СРСР щодо унормування системи конструкторської та проектної документації. Ключові слова: конструкторська та проектна документація, стандартизація, органи стандартизації. Основи вітчизняної стандартизації були започатковані 14 вересня 1918 р. декретом про запровадження метричної системи мір [2]. Прийняття цього акту дозволило «закласти основу розвитку робіт зі стандартизації у сфері вимірювальної техніки та приладобудування» [1, 10]. 28 вересня 1918 р. при Головній палаті мір і ваг, заснованій в 1893 році в Санкт-Петербурзі з ініціативи Д.І. Менделєєва, був створений Комітет еталонів та стандартів. Незабаром (1923 р.) розпочато випуск першого в країні періодичного видання зі стандартизації Бюлетеня Комітету еталонів та стандартів. У 1923 р. при Наркоматі РСІ створене бюро стандартизації для підготовки пропозицій зі створення центрального органу зі стандартизації. 19 березня 1924 р. Головою ВРНГ СРСР Ф.Е. Дзержинським підписаний наказ про створення першого постійного центру зі стандартизації у промисловості Бюро промислової стандартизації при Головному економічному управління ВРНГ СРСР. При Бюро 64

60 IX Міжнародна науково-практична конференція працювало більш ніж 100 робочих комісій з усіх галузей промисловості, в яких брали участь спеціалісти науково-технічних інститутів, навчальних закладів, а також трестів та установ. Стандарти, прийняті комісіями Бюро промислової стандартизації при Головному економічному управління ВРНГ СРСР, носили назву «промстандарти ВРНГ СРСР». Саме ця установа, на думку Л.Я. Шухгальтера, поклала початок планомірній роботі зі стандартизації [3, 9]. У 1925 р. в Бюро стандартизації при Головному управлінні металопромисловості ВРНГ СРСР створена комісія, яка поклала початок робіт зі створення у майбутньому стандартів на креслення. У цьому ж році вперше в СРСР розпочато розроблення стандартів на правила виконання креслень в машинобудуванні, і протягом рр. Комітетом стандартів були затверджені 14 перших стандартів. 15 жовтня 1930 року Комітетом стандартів прийняте рішення про обов язкове застосування стандартів на креслення в усіх навчальних закладах. Пасивний характер проведення робіт зі стандартизації на початку 40-их рр. можна пояснити необхідністю першочергового виконання завдань, безпосередньо пов язаних з війною, а в перші повоєнні роки ліквідацією її наслідків. Зрозуміло, що в цей час будь-яка діяльність була направлення на забезпечення перемоги. У 1950 р. Комітетом стандартів затверджено комплекс стандартів на систему креслярської галузі, а в 1967 р. згідно з Постановою Ради Міністрів СРСР від 11 січня 1967 р. «Про покращення робіт зі стандартизації в країні» підготовлені й затверджені перші стандарти Єдиної системи конструкторської документації (ЄСКД). Мінелектротехпром стало першим міністерством, яке розпочало її впровадження. Важливий комплекс стандартів ЄСКД введено до дії 1971 р. Основне призначення стандартів ЄСКД полягає у встановленні єдиних оптимальних правил, вимог і норм виконання, оформлення й обігу конструкторської документації, що забезпечують: застосування сучасних методів і засобів на усіх стадіях життєвого циклу виробу; можливість взаємообміну конструкторською документацією без її переоформлення; оптимальну комплектність конструкторської документації; механізацію й автоматизацію обробки конструкторських документів та інформації, що міститься в них; 65

61 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року необхідну якість виробів; можливість розширення уніфікації і стандартизації при проектуванні виробів і розробленні конструкторської документації; можливість проведення сертифікації виробів; скорочення термінів і зниження трудомісткості підготовки виробництва; правильну експлуатацію виробів; оперативну підготовку документації для швидкого переналагодження діючого виробництва; спрощення форм конструкторських документів і графічних матеріалів; можливість створення і ведення єдиної інформаційної бази; можливість гармонізації стандартів ЄСКД з міжнародними стандартами (ISO, IEC) в області конструкторської документації; можливість інформаційного забезпечення підтримання життєвого циклу виробу. У 1977 р. вперше у світовій практиці затверджено 5 державних стандартів, що входили до складу ЄСКД і встановлювали правила оформлення документів, виконаних на перфокартах та перфострічках р. Держбуд СРСР затвердив перший державний стандарт Системи проектної документації будівництва ГОСТ «СПДС. Общие положення». Стандарт Системи проектної документації будівництва встановлював єдині правила виконання, оформлення проектної документації для будівництва, в тому числі й машинно-орієнтованих проектних документів, що використовувалися в АСУ. У 1979 р. розроблена «Програма розвитку й удосконалення ЄСКД в умовах функціонування САПР», направлена на встановлення єдиних правил розроблення, оформлення й обігу конструкторської документації, що розроблялася в САПР, а також забезпечення використання конструкторських документів в АСУП. У 1979 р. на основі дослідного впровадження рекомендацій з застосування вимог стандартів ЄСКД до виконання конструкторських документів на пристроях виводу ЕОМ затверджено ГОСТ «ЄСКД. Правила виконання конструкторських документів на графічних та тих, що друкують, пристроях виводу ЕОМ». 66

62 IX Міжнародна науково-практична конференція 27 листопада 1979 р. проведено Всесоюзний симпозіум, присвячений подальшому розвиткові й удосконаленню ЄСКД, на якому підведені попередні підсумки впровадження ЄСКД. На симпозіумі відзначалося, що одним з основних результатів упровадження Єдиної системи конструкторської документації стало забезпечення можливості організації в оптимально короткі строки виробництва на будь-якому підприємстві без переоформлення конструкторської документації. Список використаних джерел 1. Куфман, М.И. 60 лет стандартизации в СССР: Основные события и факты: ( ) / М.И. Куфман, В.Н. Чернягова. М.: Изд-во стандартов, с. 2. О введении международной метрической системы мер и весов: Декрет СНК РСФСР от г. // СУ СССР Ст Шухгальтер, Л.Я. У истоков отечественной стандартизации // Стандарты и качество С. 9. Проанализирована деятельность органов стандартизации СССР по нормализации системы конструкторской и проектной документации. Ключевые слова: конструкторская и проектная документация, стандартизация, органы стандартизации. The author analyzed the activities of standardization regarding normalization of Soviet design and project documentation. Keywords: engineering and design documentation, standardization, standardization bodies. УДК О.О. Вдовіна ОСОБЛИВОСТІ ДОКУМЕНТАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУДОВИХ УСТАНОВ Аналізуються головні складові документаційного забезпечення судової системи України. Особливу увагу приділяється вимогам до організації систем діловодства та документообігу в судових установах; 67

63 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року питанням автоматизації процесів докуменаційного супроводу судової діяльності. Ключові слова: документаційне забезпечення судових установ, судова система України, судовий документообіг, судове діловодство, автоматизація судових систем. Документаційне оформлення управління в будь-якій сфері та документообіг з метою реалізації даного оформлення здійснюється переважно через діловодство. Стан діловодства в органах судової системи та органах внутрішніх справ в цілому характеризує стиль роботи керівників, дотримання законності і дисципліни, рівень професійної підготовки працівників, наукову організацію управлінської праці. Документування та організація роботи з документами як складові процесу управління є важливими чинниками забезпечення результативності діяльності судової системи України. Зміни у політичній, економічній та соціальній сферах життя України, її інтеграція у європейське співтовариство, впровадження новітніх технологій зумовлюють необхідність реформування й удосконалення всіх напрямів інформаційного та документаційного забезпечення управління, починаючи від державних органів і завершуючи низовими установами, підприємствами та організаціями [1]. Формування системи принципів документаційного забезпечення управління (ДЗУ) в судовій системі здійснюється шляхом їх поділу на дві групи загальні та спеціальні [2]. До групи загальних включаються двома підгрупами принципи державного управління суспільнополітичні або загальносистемні та структурні. Група спеціальних принципів містить принципи, що визначають закономірності, відносини і зв язки, які притаманні лише функції документаційного забезпечення. У свою чергу, спеціальні принципи поділяються на дві категорії спеціалізовані, тобто характерні всій сукупності компонентного складу документаційного забезпечення (наприклад, принципи розмежування повноважень суб єктів ДЗУ, права власності суб єкта ДЗУ на документаційний фонд, забезпечення збереженості документаційного фонду та інші), та специфічні властиві лише окремим елементам чи групам елементів компонентного складу цієї функції (до прикладу, принципи складання і оформлення документів, організації документообігу, здійснення контролю за виконанням документів тощо). Організація роботи з документами в суді здійснюється у вигляді 68

64 IX Міжнародна науково-практична конференція потоків документів, що циркулюють між пунктами обробки інформації (керівники банку і структурних підрозділів, фахівці та кваліфіковані службовці) та пунктами технічної обробки власне документів (експедиція, машинописне бюро, копіювально-розмножувальна служба тощо) [3]. Сукупність цих документних потоків становлять документообіг рух документів в суді з моменту їх отримання або створення до закінчення виконання або відправки. Правильна організація документообігу сприяє оперативному проходженню документів в апараті управління, рівномірному навантаженню підрозділів і посадових осіб, здійснює позитивний вплив на управлінський процес в цілому. В залежності від змісту та призначення окремого документу визначається гриф обмеження доступу до даного документу, а також інші параметри строки виконання, гриф погодження, за наявності гриф затвердження, обов язково код форми документа у відповідності до класифікатора управлінської документації (КУД). Адміністративно-процесуальні, цивільно-процесуальні, кримінально-процесуальні та інші документи повинні оформлюватись відповідно до процесуальних кодексів і нормативних актів МВС України, що регламентують діяльність окремих органів внутрішніх справ та судової системи. При цьому особливі вимоги ставляться до тих документів, зміст яких має повністю чи частково таємний характер. Зазначимо, що дотримання режиму секретності під час діяльності органів внутрішніх справ і судових органів має особливе значення. Згідно законодавчого визначення, режим секретності це встановлений нормативними актами окремих органів державної влади та управління України єдиний порядок щодо забезпечення збереження інформації, що складає державну таємницю, що передбачає цілу систему адміністративно-правових, організаційних, інженерно-технічних та інших заходів. Основні заходи з перерахованих вище правила віднесення окремих відомостей до розряду державної таємниці України, а також вимоги, які ставляться до різних працівників, які допущені до перегляду та використання таємних документів, чи робіт та виробів, також порядок ведення секретного документування та діловодства, провадження інших секретних робіт в галузі документування, а також державний та відомчий контроль над дотриманням вищезазначеного порядку зберігання та використання інформації, що містить державну таємницю України. Також тут зазначено відповідальність посадових і інших осіб, в посадові обов язки яких входить робота з державною таємницею. 69

65 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Документи управління мають свої особливості в оформленні та організації при розгляді пропозицій, заяв, скарг громадян, при роботі з кадровою, фінансовою та матеріально-технічною документацією. Першочергову роль в організації діловодства в судовій системі Україні відведено Державній судовій адміністрації України. Повноваження Державної судової адміністрації визначені Законом «Про судоустрій і статус суддів» [4] (ст. 146), Положенням про Державну судову адміністрацію України [5], положеннями про структурні підрозділи ДСА України та її територіальні управління. Основною метою центрального апарату ДСА є сприяння ефективному здійсненню правосуддя в судах України. Успішне досягнення цієї мети передбачає тісну співпрацю і підтримку голів судів та керівників апаратів судів через надання продуктів, послуг, консультацій у ключових галузях функцій та діяльності, не пов язаними з обов язками судді. Сюди також входить забезпечення документообігу, сповіщення сторін, забезпечення явки та захисту свідків, підтримка комп ютерних систем, професійний і кваліфікований апарат суду, судді, охорона. У глобальному сенсі, судові системи сильно відрізняються тим, яким чином вони надають ці послуги. Більш сучасні, розвинені і добре фінансовані системи мають тенденцію до децентралізації та делегування функцій з надання таких послуг на рівні окремого суду, який забезпечує судових чиновників усіма необхідними ресурсами для належного відправлення правосуддя. Менш розвинені системи з більш обмеженими ресурсами мають тенденцію централізувати надання таких послуг, ставлячи суди в залежність від централізованого постачальника послуг, який часто є урядовим органом, таким як міністерство юстиції. В існуючій системі України центральний апарат ДСА є централізованим постачальником у межах судової гілки влади, якому допомагають територіальні управління, що зменшує бюрократизацію та носить елемент деперсоналізації. Згідно чинного законодавства, діловодство в судових органах України ведеться державною мовою. Це означає, що усі документи, які використовуються в діяльності суду, складаються виключно державною мовою. Проте, є й винятки іноземною мовою можуть складатися окремі документи суду, що адресуються в межах даного судочинства безпосередньо до міжнародної або іноземної організації, чи підприємства, установи, а також посадової особи. У процесі діловодстві судової установи можуть бути використані вхідні документи, які 70

66 IX Міжнародна науково-практична конференція спочатку викладені іноземною мовою, проте забезпечені офіційним перекладом на державну мову згідно вимог чинного законодавства України. Згідно інструкцій по веденню діловодства в судових органах, загальне керівництво судовою службою діловодства (або канцелярією) і поточний та оперативний контроль за всім станом діловодства в даній установі здійснює керівник даної судової установи. При цьому інструкції зазначають, що організація діловодства, а також методичне керівництво і контроль за постійним додержанням заздалегідь встановлених правил роботи з різними документами в окремих підрозділах судової установи покладені на керівників (чи заступників керівників) цих підрозділів [2]. Таким чином, керівники окремих підрозділів судової установи: забезпечують контроль за поточним станом ведення документаційного процесу, а також дотриманням вимог чинних інструкцій з діловодства та створенням, оформленням, подальшим проходженням та зберіганням різних документів у підпорядкованих підрозділах; аналізують весь процес документування в межах підпорядкованих підрозділів та спрямовують його в потрібне русло на умовах збалансованості і достатності, при цьому не допускаючи надлишкового формалізму в поточних питаннях, що не потребують обов язкового документального оформлення; здійснюють періодичне ознайомлення окремих працівників підрозділу при призначенні їх на посади чи переведенні на інші посади з нормативними та методичними документами, що стосуються діловодства. Служба судового діловодства (або канцелярія) і призначені відповідальні особи підрозділів судової установи здійснюють періодичний аналіз функціонування документообігу даного суду, і за результатами аналізу готують пропозиції керівникові установи відносно вдосконалення роботи з окремими документами та системи діловодства судової установи в цілому. Частота (періодичність) проведення такого аналізу визначається керівником судової установи відповідно до обсягу документообігу та потреб судової установи [6]. Служба судового діловодства (або канцелярія) в межах своїх обов язків здійснює періодичні (не рідше разу на рік) перевірки поточного стану діловодства в окремих підрозділах судової установи. Сформульовані висновки за результатами проведеної перевірки стану діловодства в підрозділах даної судової установи викладаються у аналітичній довідці, що 71

67 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року подається на розгляд власне керівникові установи для прийняття за потреби відповідного рішення відносно вдосконалення роботи з судовими документами. Всі працівники судової установи зобов язані неухильно виконувати вимоги інструкції з діловодства, а також бути відповідальними за збереження інформаційних, звітних, процесуальних та інших документів, до того ж за нерозголошення окремої інформації з обмеженим доступом, що може міститися в них [3]. Пріоритетним напрямком використання єдиного програмного забезпечення з метою автоматизації документообігу в судових установах, з 1 січня 2011 року в судах загальної юрисдикції стала функціонувати нова автоматизована система документообігу. Зазначимо, що забезпечення функціонування даної автоматизованої системи було покладено на Державну судову адміністрацію України. Відповідно до цього у першому півріччі 2011 року відбулось послідовне впровадження в судових установах комп ютерних програм «Документообіг загальних судів», «Документообіг адміністративних судів» та було проведене доопрацювання комп ютерної програми «Документообіг господарських судів». Згідно абзацу 2 пункту 1.5 розділу I Положення про автоматизовану систему документообігу суду [7] визначено, що адміністратором автоматизованої системи документообігу є державне підприємство «Інформаційні судові системи», що забезпечує технічний супровід і здійснює постійну підтримку працездатності всієї автоматизованої системи документообігу в цілому. Таким чином, на даний момент в Україні існує визначений порядок документаційного забезпечення діяльності судових установ, при цьому проводиться цілеспрямована робота по автоматизації більшості документаційних процесів. Протягом останніх років активізувалась робота по переведенню судової документації в електронну форму та уніфікації її для використання в загальній системі автоматизованого документообігу органів державного управління. Список використаних джерел 1. Палеха, Ю. І. Визначення і структура культури діловодства // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія С Кузнецов, И. Н. Документационное обеспечение управления и делопроизводство : учебник для бакалавров / И. Н. Кузнецов. М. : Издательство Юрайт ; ИД Юрайт, с. 72

68 IX Міжнародна науково-практична конференція 3. Про затвердження Інструкції з діловодства в адміністративних судах України : Наказ Державної судової адміністрації України : від р., 174 [Електрон. ресурс]. Режим доступу: 4. Про судоустрій та статус суддів : Закон України : від р., 2453-VI // Голос України Про Положення про Державну судову адміністрацію України : Рішення Ради суддів України від 22 жовтня 2010 р., 12 [Електрон. ресурс]. Режим доступу: 6. Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ : Наказ Державної судової адміністрації України : від р., 173 [Електрон. ресурс]. Режим доступу: 7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду / Затверджено рішенням Ради суддів України від р., 30 [Електрон. ресурс]. Режим доступу: Анализируются основные составляющие документационного обеспечения судебной системы Украины. Особое внимание уделяется требованиям к организации систем делопроизводства и документооборота в судебных органах; вопросам автоматизации процессов документационного сопровождения судебной деятельности. Ключевые слова: документационное обеспечение судебных органов, судебная система Украины, судебный документооборот, судебное делопроизводство, автоматизация судебных систем. The main components of documentary maintenance of the judicial system of Ukraine are analyzed. Particular attention is paid to the requirements for the organization of workflow systems and document management in the judiciary; automating the process of documentary support of judicial activity. Keywords: documentary maintenance of judiciary, the judicial system of Ukraine, the judicial document flow, judicial clerical work, automation of judicial systems. 73

69 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року УДК 002.2:281.9 (=161.2): Ю.Д. Мусієнко ОСОБЛИВІ ДОКУМЕНТИ ПРАВОСЛАВНИХ РЕЛІГІЙНИХ ГРОМАД УКРАЇНИ: ДОКУМЕНТОЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ Аналізуються документи православних релігійних організацій України, що входять до групи загальноцерковних (документи з основної діяльності). Розглянуті основні реквізити, вимоги та особливості їх складання. Ключові слова: документи релігійних установ, загальноцерковні документи, релігійні установи України, церковнопарафіяльне діловодство. Упродовж останніх років значно підвищився рівень зацікавленості документами релігійних установ. Проте, на сторінках наукових публікацій тема церковнопарафіяльного діловодства охоплюється досить рідко. Документи сучасних релігійних інституцій висвітлюються здебільшого з точки зору особливостей реєстрації релігійних громад України. Науковий інтерес викликає група документів, що утворюються внаслідок основної діяльності релігійних об єднань, загально церковні документи створюються та функціонують в будь-якій православній релігійній установі, незалежно від її розмірів та ієрархії. Дані документи не були розглянуті на сторінках наукових журналів, тому актуальним питанням постає їх аналіз та особливості складання. До загальноцерковних входять документи, що відображають основну діяльність релігійних інституцій, відносяться свідоцтво, церковні записки, книга реєстрації, прохання. Свідоцтво є документом, що засвідчує факт проведення церковного обряду. Основними видами свідоцтв є: свідоцтво про вінчання, свідоцтво про хрещення. Релігійні установи використовують друковані бланки свідоцтв. Заповнюють бланк рукописним способом після завершення священного обряду. Свідоцтво про хрещення це документ, що засвідчує факт хрещення в церкві, який містить: відомості про особу, над якою здійснено хрещення, її хрещену матір та хрещеного батька, храм в якому виконаний обряд; відомості про особу, що здійснила обряд; дата та печатка організації. Свідоцтво про вінчання відповідно засвідчує факт вінчання в церкві. В свідоцтво про вінчання заносяться дані про осіб, 74

70 IX Міжнародна науково-практична конференція що бажають обвінчатися; назву храму, в якому здійснюється обряд; особу, що здійснює обряд; підпис священика та печатка. Свідоцтва можуть відрізнятися на вигляд, проте відомості, які до них вносять є сталими у всіх православних релігійних установах. Характерною особливістю свідоцтва є відсутність стандарту оформлення документу (шрифт, кегль, розміри полів) та наявність зображення (портрети святих, хрести, літери). Церковні записки - це бланки для записів імен осіб за яких буде прочитана молитва церкві. Їх розрізняють в залежності від приводу їх написання: про здоров ї, молебень молитва за здоров я; за упокій, панахида молитва за усопших. Церковні записки заповнюють рукописним способом прихожани. На них не проставляються підписи і печатки. Прохання бланк документу, що заповнюється прихожанами церкви, які просять про благословення або дозвіл на певний церковний обряд, наприклад на розірвання шлюбу, або заочне поховання. Основний текст прохання починається словами «Прошу благословення Вашого Високопреосвященства на». В даному документі обов язково зазначається: ім я та посада священнослужителя, якому направляється документ; ПІБ, адреса автора документу; основний текст прохання; підпис, дата, наявність додатків. Ще один документ, більш об ємний, це книга реєстрації (обліку). Цей документ містить відомості про парафіян, обряди та послуги, що здійснені в храмі та за його межами служителями церкви. В канцелярії парафіяльного храму повинні бути наступні книги: книга реєстрації парафіян; книга реєстрації вінчань; книга реєстрації хрещень; книга реєстрації похоронів. Щодо вимог до складання таких документів, то в книзі обліку обов язковими реквізитами є: порядковий номер, ПІБ особи, якій надана послуга, дата, адреса та додаткові відомості (відомості про хрещених батьків в книзі реєстрації хрещень). У книзі реєстрацій хрещень і миропомазань слід зазначати все, що пов язано з канонічним станом вірних внаслідок прийняття святого таїнства подружжя, внаслідок усиновлення, прийняття таїнства Священства або складання довічної професії в чернечому інституті, приписання до церкви свого права, її зміна, відповідні відмітки повинні завжди бути вписані до свідоцтва про хрещення. Проаналізувавши видовий склад документів з основної діяльності церкви, можна визначити, що розглянуті документи мають досить високий рівень стандартизації, чітку структуру та правила оформлення. 75

71 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Слід зазначити, що зважаючи на певну обмеженість доступу до документів релігійних громад та недостатню увагу з боку науковців, важливим питанням стає їх подальше детальне вивчення в контексті документознавчих досліджень. Список використаних джерел 1. Кондратюк, Ю. С. Історіографія досліджень церковно-парафіяльного діловодства ІІ половини ХІХ початку ХХІ століть // Наук.-теор. і громад.-політ. альманах «Грані» Дніпропетровськ (56). С Мусієнко, Ю. Д. Питання документаційного забезпечення релігійних організацій України // Інформація та культура в забезпеченні сталого розвитку людства: зб. матеріалів міжнар. наук.-прак. конф. / Маріуп. держ. ун-т (04 лист р.) - Маріуполь: МДУ, С Мусієнко, Ю. Д. Аналіз класифікації документальних ресурсів релігійних організацій України / Ю. Д. Мусієнко // Структурні зміни у суспільстві та економіці під впливом комунікацій та інформації: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., травня 2016 р. Полтава, С Анализируются документы православных религиозных организаций Украины, которые входять в группу общецерковных (документы по основной деятельности). Рассмотрены основные реквизиты, требования и особенности их составления. Ключевые слова: документы религиозных организаций, общецерковные документы, религиозные организации Украины, церковное делопроизводство. There are analyzed documents Orthodox religious organizations of Ukraine, which includes a group documents on the main activities of the church (general church documents). The basic details, requirements and features of their assembly are considered. Keywords: documents of religious organizations, general church documents, religious organizations of Ukraine, paperwork in church. 76

72 IX Міжнародна науково-практична конференція УДК В.Г. Красиленко, Д.В. Нікітович КЛАСТЕРНИЙ АНАЛІЗ КРАЇН СВІТУ ЗА ЇХ ІНТЕГРАЛЬНИМИ ЗА ОСТАННІ 20 РОКІВ БІБЛІОМЕТРИЧНИМИ ПОКАЗНИКАМИ НАУКОВИХ ПУБЛІКАЦІЙ ТА ЦИТУВАНЬ Наведені результати кластерного аналізу 200 країн світу за показниками їх наукової публікаційної діяльності та індикаторів цитування, що представлені в світовій системі Scimago Journal & Country Rank. Ключові слова: інтелектуальний аналіз, кластерний аналіз, наукометрична база даних, індекси цитування, рейтингове оцінювання, ранжування. Вступ, огляд публікацій. Для надання світовій спільноті цілісної порівняльної картини стану світового наукового середовища та аналізу інтегральної активності, результативності та місця і ролі країн у цих процесах створені та розвиваються світові системи, наприклад, Scimago Journal & Country Rank (SJR) [1] та їхні національні складові [2]. В багатьох країнах на основі показників наукометричних баз даних таких як Web of Science, Scopus та Google Scholar і інших визначають рейтинги науковців. Проте як в їхніх рейтингових таблицях, так і в SJR місця науковців чи країн в основному ранжовані за одним індикатором або послідовно за іншими при однаковості попередніх, наприклад у SJR країни ранжуються за показником загальної кількості наукових публікацій за визначений період років, а для експертного оцінювання результативності діяльності вчених і дослідницьких колективів використовуються індекс Гірша чи йому подібні. Але, хоч набір таких індикаторів суттєво і розширився, особливо в останні роки, представлені ранжування у вищевказаних on-line системах не враховують відносність, взаємозалежність показників, їх впливовість на результуючу оцінку чи місце. А тому актуальним завданням є здійснення багатоаспектного групування та оцінювання для визначення сукупного рейтингу країн з точки зору їх наукової публікаційної діяльності, визначення місця України та проблем і шляхів їх розв язання. Для цього, як було показано в роботах [3-8], доцільно використовувати сучасні інтелектуальні інформаційні технології та 77

73 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року відомі і широко використовувані нейропакети, що дозволяють ефективно здійснювати кластерний аналіз об єктів із значною кількістю якісних та кількісних ознак і визначати впливовість факторів. Ефективні демонстрації таких підходів та обробка даних, взятих з реальних систем та наукометричних баз, створюють підґрунтя для прийняття оптимальних стратегій стосовно розвитку бібліометричних систем в Україні так і науки в цілому. Тому метою даної роботи є проведення кластерного аналізу 200 країн світу за показниками їх наукової публікаційної діяльності та індикаторів цитування, що представлені в світовій системі SJR за допомогою нейропакетів. Об єктом дослідження є сукупність таких показників, взятих нами для експерименту з бази SJR за останні 20 років (станом на ) як: загальна кількість (К) документів (Д), К цитованих Д, К цитувань та К само- цитувань, H-індекс, та додатково розрахованих нами: К Д на 1 тисячу населення, середню кількість цитувань документа та відносні долі цитованих документів та само-цитувань. Предметом дослідження є кластерне групування 200 країн світу і показ переваг застосування інтелектуального аналізу для більш правильного їх ранжування та пояснення причин та особливостей віднесення до рейтингових місць та кластерів з урахуванням впливовості факторів. В першому експерименті для відібраних 200 країн з вищевказаної бази SJR та запропонованих показників нами було здійснено розбиття множини країн на 7 кластерів, у другому - на 9, але отримані результати не дозволяли виявляти деякі відмінності між підмножинами. Тому було прийнято рішення проводити поділ на 11 кластерів, використовуючи карту Кохонена нейропакету Excel Neural Package [3]. Оскільки всі показники є кількісними, то ці дані після відповідних округлень використовувались безпосередньо без спеціального кодування. Тут ми наводимо лише деякі кінцеві результати та «вікна». На рис. 1 показано фрагмент результуючої таблиці (вікна пакету) з номерами і показниками визначених кластерів та їх місць. У табл. 1 наведені центроїдні характеристики кластерів. 78

74 IX Міжнародна науково-практична конференція Рис.1. Результати кластеризації (фрагмент вікна програми) Табл. 1 Характеристика виявлених кластерів (розбиття на 11 кластерів) Номера кластерів (відповідні стовпчики) у таблиці впорядковані у відповідності до отриманої кількості балів. Це спрощує порівняння кластерів. Аналіз отриманих результатів з цієї таблиці дозволяє зробити наступні висновки. Безперечним лідером за показниками 1-5 (з 10!) є США, до того ж за 6-8 індикаторами вони на 2 місці, а тому лише одні США є у 1 кластері та оцінені нами найвищими 11 балами. До 2 кластеру (А3) ввійшло 18 країн, серед яких: Південна Корея, Нідерланди, Швейцарія, Швеція, Бельгія, Ізраїль, Австрія, Данія, Фінляндія, Греція, Норвегія, Гонг-Конг, Сінгапур, Південна Африка, Нова Зеландія, Ірландія, Ісландія, Монако. Характерним для цієї групи є найвищий у порівнянні з іншими кластерами 8-ий показник (аж 40 79

75 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року документів на тисячу населення!), при середній чисельності населення країн групи, рівній 7млн. чол., 4-місце по 5-ому кумулятивному H- індексу (419), та 3-тє місце по 7-му, тобто по середній кількості цитувань одного документа (18 раз!). До 3-ої лідируючої групи (А2) входять 7 країн: Німеччина, Японія, Франція, Канада, Італія, Іспанія, Австралія, з середньою чисельністю (70 млн. чол..), що забезпечує їм лідируючі (2-ге чи 3-тє) місця по 1-6 показниках, 3-тє місце по 8-му. Після цих трьох лідируючих груп особливий кластер (А4) складають 4 маленьких країни: Панама, Гамбія, Бермуди, Гвінея-Бісау, що по кількості цитувань одного документа (27!) займають 1-е місце, хоч по 5-у та 8-у показниках займають середні, 7-е та відповідно 5-е місця. Україна попала у 5-у по рангу групу (А10) з 25 країн, що показані на рис.2. Рис.2. Фрагмент вікна програми з виділеними в кластер А10 країнами (Україна!). Але вивчення її показників у порівнянні з середніми по групі показує, що 5-ий (174!), 7-ий (5!) та 8-ий (3!) є нижчими ніж відповідні: (224, 8, 9). Особливий кластер (А11) складають 2 країни: Китай та Індія, для яких характерні значна (за 1 мільярд!) чисельність населення і відповідно значні 1-6 показники, проте за 7 та 8 показниками вони займають передостанні місця. Найбільш відсталу групу А6 складають 6 країн: Афганістан, Сомалі, Ліберія, Андорра, Барбадос, Сент-Китс и Невис. Аналогічно, можна зробити повний аналіз всіх виділених угрупувань. Результати аналізу детальніше будуть висвітлені у 80

76 IX Міжнародна науково-практична конференція доповіді, а тут, з урахуванням обмежень, ми акцентуємо увагу лише на тому, що отримані центроїдні показники додатково можна обробляти і встановлювати характерні для кожного угрупування країн особливості, в тому числі і на основі відносних змін по кожному з показників. Відмітимо, що загальна кількість документів та сумарні показники цитувань, H-індекс цитування у порівнянні з іншими показниками, що впливають на результуючу оцінку та корелюють з нею, не є достатніми, не завжди розкривають причини та особливості віднесення країн до їх рейтингового місця. Лише розширення списку індикаторів та урахування відносних (7-го та 8-го) дають кращі та точніші результати розбиття об єктів на кластери. Для перевірки якості нейромережевої моделі (НММ) кластеризації ми використовували підпрограму Winnet та видозмінені дані шляхом введення для кожного вектора вхідних ознак вихідної змінної, що дорівнювала виставленій кожному кластеру оцінці (у балах!). Відповідно для кожного варіанта розбиття, на 11, 9 чи 7 кластерів, створювалась своя таблиця даних з відповідним діапазоном (1-11, 1-9, 1-7 у балах) вихідної змінної, після чого після процедур навчання визначались прогнозовані відгуки НММ та відповідні відносні похибки оцінювання. Крім того, шляхом введення відхилень від значень ознак вхідних векторів для деяких вибраних країн формувались відповідні вибірки для тестування НММ для кожного з цих варіантів. Нами завідомо наперед деякі країни, наприклад, Великобританія, були вилучені з навчальних вибірок та введені лише у тестову. Це дозволило більш гарантовано довіряти отриманим результатам. Експерименти показали, що середня похибка оцінюванняпрогнозування на створеній вибірці не перевищувала навіть для найгірших ситуацій 10-12% для всіх варіантів розбиття, хоч для деяких екземплярів (країн) вибірки максимальна похибка при недостатній кількості епох навчання могла досягати і 20-30%. А для деяких експериментальних ситуацій, що видно також з рис.3, могла дорівнювати всього 0,02%. Проте для визначення тенденцій і трендів, на наш погляд, при вибраних діапазонах вихідної оцінки такі середні похибки є цілком допустимими, а тому ускладнювати НММ чи суттєво збільшувати час навчання є недоцільним. Середні похибки оцінювання на тестових вибірках, що також видно з фрагмента-вікна (дивись рис.3) з результатом роботи підпрограми оцінювання, не перевищували декількох відсотків (на рис.3-5,85%). Результуючі таблиці з усередненими для кожного 81

77 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року кластера показниками для випадку розбиття вибірки аналізованих країн на 7 кластерів показані в таблиці 2. Табл. 2 Характеристика виявлених кластерів (розбиття на 7 кластерів). Рис.3. Фрагмент вікна програми Winnet з відгуками-оцінками (передостанній стовпчик) та похибками (останній) На рис.4 показані гістограми законів розподілу досліджуваних показників, що сприяє їх вибору. Рис.4. Фрагмент вікон з гістограмами законів розподілу деяких показників 82

78 IX Міжнародна науково-практична конференція Вигляд емпіричних законів (диференціального та інтегрального) розподілу середньої кількості цитувань одного документа для всієї вибірки країн показує, що може бути прийнята гіпотеза про нормальний закон розподілу цього (х-7) показника. Перевірка цієї гіпотези відомими методами та з використанням для них низки критеріїв підтвердили її істинність. Розрахунки показали, що вибіркове середнє значення цієї випадкової величини становить 11,15, а середньоквадратичне відхилення дорівнює 5,008. Аналіз середніх по кожному з виділених кластерів показує, що для кластерів: А1, А3, А2, А4, А8, А5 ці їх середньо-групові значення: 22,1; 17,9; 16,4; 27,3; 12,9; 14,8; більші за 11,15, а для інших 5-ти кластерів менші, при цьому у першу групу кластерів ввійшло всього 86 країн ( =86), а в іншу групу з 5-кластерів ( А10, А7, А11, А6, А9) 114 країн, з Україною в тому числі. В той же час аналіз показує, що по цьому показнику навіть у кластері А10 є 5 країн, а саме: Естонія, Чилі, Угорщина, Аргентина, Португалія, для яких цей 7-показник вищий навіть за середній по всій вибірці, а не лише за середній по цьому кластеру 7,99, в той же час Україна має значення (5!) цього показника, що менше середньогрупового. Аналогічний детальний порівняльний аналіз легко зробити і для інших кластерів, як стосовно цього показника, так і інших, використовуючи фрагмент результуючої таблиці середніх значень всіх по всіх кластерах, що показаний на рис.5. Але звертаємо тут увагу на той факт, що перші 6 показників, з урахуванням емпіричних даних статистичної вибірки та їх аналізу мають закони розподілу близькі до гіперболічного закону Ципфа чи йому подібному Бредфорда, які широко використовуються для моделювання та системного вивчення інформаційно-бібліотечних процесів, бібліометричних законів, але тому в той же час є незручними та мало використовуваними для їх застосування в процесах кластерного розбиття методами традиційної статистики. Наші дослідження показують, що і відносний 8-ий показник, має майже гіперболічний закон розподілу, дивись рис.4 (праворуч), і тому, з урахуванням цих особливостей та різноманітності законів розподілу абсолютних та відносних показників, вибір саме НММ та інтелектуальних технологій для кластеризації є обґрунтованим. Крім того, як було показано в [8], регресійні моделі по точності та зручності суттєво уступають вибраним інструментам. 83

79 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Відмітимо, що найбільшу кількість документів на тисячу населення, а саме 84 (перевищує середнє по всіх країнах в 11,5=84:7,29 раз!), має Південна Корея, і лише для кластерів А3, А1, А2, А10 цей показник, відповідно середньо-групові: 40, 27, 25, 9, вище за середньо вибіркове значення 7,29. Хоч Україна і попала в кластер А10 цей показник для неї склав всього 3 документа на тисячу, тобто ми суттєво відстаємо. Однією з причин є те, що Україна має невраховані у базах неангломовні публікації. З іншої сторони, навіть такі країни з А10 як: Польща, Чехія (20), Словенія (33!!), Естонія (20!), Португалія, Туреччина та інші мають на порядок кращий цей показник. Рис. 5. Фрагмент вікна з середньо-груповими для кластерів (груп) значеннями показників Цікаві висновки можна зробити із аналізу показників: частка цитованих документів (9-ий) та частка само-цитувань (10-ий ), які, як показують наші дослідження, мають близькі до нормальних закони їх розподілу. Значення середні по всій вибірці склали: приблизно 94% для частки цитованих з середнім квадратичним відхиленням 3,35% та 13,17% з сігма в 7,84% для частки само-цитувань. Характерним є високі значення середньо-групових 9-ого, а особливо 10-го для лідируючих кластерів (аж 47% для А1, 45% для А11!) показників. Висновок. Проведені дослідження показали, що лише кластерний аналіз на основі розширеного списку відносних індикаторів та використання інтелектуальних технологій групування і нейропакетів дозволяють отримати більш точні оцінки сумарного рейтингу країн стосовно їх науково-публікаційної діяльності. Список використаних джерел 1. Scimago Journal & Country Rank (SJR) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: 2. Бібліометрика Української науки [Електронний ресурс]. - Режим 84

80 IX Міжнародна науково-практична конференція доступу: 3. Круглов, В.В. Искусственные нейронные сети. Теория и практика / В.В. Круглов, В.В. Борисов. М.: Горячая линия - Телеком, с 4.Красиленко, В.Г. Кластерний аналіз науково-дослідницького потенціалу ВНЗ як основи при визначенні їх рейтингів [Текст] / В.Г. Красиленко, Д.В. Нікітович, Л.М. Грущенко // Тринадцята Всеукраїнська наукова Інтернет-конференція. Тернопіль: Тайп, С Красиленко, В.Г. Інтелектуальний кластерний аналіз кращих 100 науковців України за показниками наукометричних баз даних / В.Г. Красиленко, Д.В. Нікітович // Наука і навчальний процес: науковометодичний збірник матеріалів НПК ВСЕІ Університету «Україна». Вінниця, Вінницький соціально-економічний інститут Університету «Україна», С Красиленко, В.Г. Використання нейропакету Excel Neural Package для кластеризації джерельної бази для супроводу дисципліни «Інтелектуальні інформаційні системи та технології» / В.Г.Красиленко, Р.Ф.Лободзінська, А.В.Карпінська // Комп ютерні технології: наука і освіта. Доповіді 5 НПК.- К.: університет «Україна», С Красиленко, В.Г. Інтелектуальний кластерний аналіз наукометричних показників наукової діяльності кращих науковців планети з нейротематика за даними Google Scholar / В.Г. Красиленко, Д.В. Нікітович // Актуальні питання документознавства та інформаційної діяльності: теорії та іновації: матеріали I МПК. Одеса: ОНПУ, С Красиленко, В.Г. Визначення впливовості факторів на інтегральну рейтингову оцінку кращих науковців світу з нейротематики на основі статистичних даних наукометричної бази Google Scholar / В.Г. Красиленко, Д.В. Нікітович // Актуальні питання документознавства та інформаційної діяльності: теорії та іновації: Матеріали I МПК. Одеса: ОНПУ, С Представлены результаты интеллектуального кластерного анализа 200 стран мира на основе их наукометрических показателей в системе Scimago Journal & Country Rank. Ключевые слова: интеллектуальный кластерный анализ, наукометрическая база данных, индекс цитирования, рейтинговое оценивание, ранжирование. 85

81 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року The article presents the results of cluster analysis of 200 country based on sciento-metric indicators in Scimago Journal & Country Rank. Keywords: data mining, cluster analysis, scientometric database. УДК К.С. Корнійчук ГАЛУЗЕВЕ ТЛУМАЧЕННЯ СУТНОСТІ ПОНЯТТЯ «ЕЛЕКТРОННИЙ ДОКУМЕНТООБІГ НА ПІДПРИЄМСТВІ» У СУЧАСНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ: ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ Розглянуто підходи дослідників організації електронного документообігу на підприємствах до визначення його сутності. Охарактеризовано особливості практичного застосування систем електронного документообігу на підприємствах. Ключові слова: електронний документообіг, документування, підприємство, автоматизація документообігу. Тривалий час понятійно-категоріальний апарат документообігу, зокрема традиційного «паперового», розвивався виключно в межах документознавства. Щодо техніко-технологічної основи електронного документообігу, то ці поняття створювалися та поширювалися в межах технічної інформатики (або інформаційних технологій). Проте нині відбувається широке входження електронного документообігу в різні сфери господарських та суспільних відносин у якості окремої функціональної системи підприємств, установ та організацій. Використання ними специфічних інструментів для роботи з інформацією, а також адаптація спеціальних програмних засобів до специфіки конкретної галузі зумовлюють виникнення вузькогалузевих тлумачень сутності електронного документообігу. Вивченню електронного документообігу на підприємствах та в організаціях присвячено останні публікації К.В. Безверхого, Л.М. Бойка та О.С. Форманчук, С.В. Домашенка, Л.М. Івашка, Т.А. Лугової та О.Є. Акімова, Л.М. Колєчкіної та Р.А. Головащенка, Ж.В. Кудрицької, Г.В. Охріменко, М. Плешакової-Боровинської, Н.О. Пронь, В. Спрінсяна, О.В. Шевченко та інших. Віддаючи належне внеску попередників відзначимо, що у їх працях головне місце відводиться організації та впровадженню систем електронного документообігу, а до 86

82 IX Міжнародна науково-практична конференція визначення його сутності вони звертаються фрагментарно. Тож цим зумовлена необхідність оцінки та узагальнення сучасних підходів до тлумачення сутності досліджуваного поняття. Особливості «вузькогалузевого», економічного тлумачення змісту основних понять електронного документообігу повною мірою виявляються себе у дефініціях вчених-практиків. Так, у публікації К.В. Безверхого [1] процес електронного документообігу визначається як такий, що «ґрунтується на електронній обробці обліково-звітної інформації, яка включає формування первинних електронних документів, порядок обробки інформації, автоматизований банк даних, тощо». Акцент на суто галузевій специфіці дозволяє автору визначити електронний документообіг в цілому як такий, що «покликаний забезпечувати процеси створення, управління доступом і розповсюдження великих обсягів документів у комп ютерних мережах, а також контроль за рухом документів на підприємстві» [1]. Подібну характеристику поняття системи електронного документообігу отримує в публікації Т.М. Салій, як системи, що дозволяє створювати та обробляти документи електронними засобами; організовує роботу усього управлінського персоналу підприємства на всіх етапах життєвого циклу документу, включаючи роботу над проектами, узгодження, виконання, візування, списання в справу і передачу на архівне збереження [6]. Л.М. Колєчкіна та Р.А. Головащенко пропонують погляд на електронний документообіг як на систему в якій відбувається рух документів поряд із рухом «корпоративної інформації» [5]. На нашу думку, дані дефініції частково відходять від традиційного тлумачення сутності документообігу: і) порушено логіку розмежування понять «документування» (створення службових документів) та «документообігу» (руху службових документів), іі) зміст поняття полягає не в мережевому обігу документів, а у функціонуванні «системи документообігу», яка має відповідати певним технічним, методологічним критеріям; ііі) «управління доступом», «розповсюдження» не відображає всього життєвого циклу документу, оминає такі важливі з точки зору діловодства етапи роботи з документом як фіксація основних реквізитів документів, експедирування; iv) «електронний документообіг» забезпечує контроль за виконанням документів, тож його вплив на «організацію роботи управлінського персоналу» варто розглядати як цілком умовний. 87

83 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Широке бачення сутності електронного документообігу представляють Л.М. Бойко та О.С. Фурманчук, а саме у «створенні документів, їх обробці, передачі, збереженні, виведенні інформації, яка циркулює в організації чи на підприємстві, на основі використання комп ютерних мереж» [2]. Цю точку зору також не можемо розглядати як вичерпну, оскільки поза увагою залишаються такі функції як контроль за виконанням, реєстрація документів. Крім того, поняття «документ» та «інформація» вживаються як синоніми, в той час як документообіг (відповідно до дефініції ДСТУ 2732:2004 [3]) оперує виключно поняттям «службовий документ» у такому вигляді дані піддаються реєстрації, ідентифікації, оцінці та нормативному використанню. Включення у сутність електронного документообігу поняття «інформації», на нашу думку, стирає принципову межу між ним та корпоративними інформаційно-аналітичними системами. О.В. Шевченко характеризує систему електронного документообігу як таку, що інтегрує документацію комерційних підприємств у єдине інформаційне середовище, забезпечує комунікаційну взаємодію співробітників під час виконання ними ділових функцій управління комерційною інформацією [7]. На нашу думку, таке визначення електронного документообігу вдало відображає його місце в організації управління підприємством, при цьому відповідаючи його нормативним визначенням (зокрема, ДСТУ 2732:2004), проте, обмежуючись цим, не розкриває його документознавчого значення. Практика використання систем електронного документообігу дозволяє виділити особливості: і) електронного документообігу як системи розподілу документопотоку між користувачами, здійсненого на основі їх функціональних обов язків, а також процесів та операцій, які вони виконують (у системах workflow); іі) електронного документообігу як програмного середовища, що забезпечує спільну роботу користувачів зі службовими документами (у системах collaboration); ііі) електронного документообігу як середовища ведення спеціальних напрямків діяльності підприємства (наприклад, зв язків з клієнтами, управління проектами, тощо) [8]. Узагальнення вищенаведеного, дозволяє зробити такі висновки. По-перше, в багатьох працях системи електронного документообігу досить часто порівнюють із корпоративними інформаційноаналітичними системами, а також розглядають як їх складову частину. По-друге, вихідною точкою для інших дослідників стає функціонал 88

84 IX Міжнародна науково-практична конференція програмних засобів електронного документообігу, тож сутність досліджуваного поняття «збагачується» за рахунок технічних рішень, які розробники програмного забезпечення впроваджують з метою підвищення ефективності системи документообігу та управління організацією. Чимало науковців для визначення дефініції «електронного документообігу» використовуються поняття «створення» документу. Цей підхід знайшов своє нормативне визнання у ст. 9 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» [4]. Проте, з точки зору документознавство таке застосування є не коректним, оскільки воно відображає у більшій мірі технічну операцію створення нового файлу, робочого середовища, листа, таблиці, тощо; «створення» не є бізнес-процесом у системі документообігу; технічна дія «створення» документу в програмному середовищі може відбуватися без виконання певних вимог щодо форми та повноти змісту (зокрема, без надання необхідних реквізитів). Тож ми пропонуємо використовувати у дефініціях поняття «документування», яке з точки зору науки справочинства позбавлене вищенаведених недоліків. Разом з тим, оновлення теоретичних основ під впливом сучасної практики є природнім процесом, проблеми впровадження систем електронного документообігу, зокрема на промислових підприємствах, потребують подальших досліджень на документознавчому рівні. Список використаних джерел 1. Безверхий, К.В. Організація та методика електронного документообігу на підприємстві: стан та перспективи розвитку // Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі та послуг Ч.2. С Бойко, Л.М. Система електронного документообігу в діяльності будівельних підприємств та шляхи її вдосконалення / Л.М. Бойко, О.С. Фурманчук // Економіка і регіон С Діловодство й архівна справа : ДСТУ 2732:2004. [Чинний від ]. К. : Держспоживстандарт України, с. 4. Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» від p. 851-IV : із змінами, внесеними згідно із Законом 675-VIII від р. [Електронний ресурс] // Верховна рада України : [сайт] / Законодавство України Режим доступу: ( ). Назва з екрану. 89

85 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року 5. Колєчкіна, Л.М. Впровадження електронного документообігу на підприємствах / Л.М. Колєчкіна, Р.А. Головащенко // Науковий вісник КУЕІТУ С Салій, Т.М. Електронний документообіг в системі управління авіатранспортними підприємствами // Вісник Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна Вип С Шевченко, О.В. Специфіка функціонування електронного дкоументообігу в комерційній галузі (на прикладі системи преміумкласу «ДІЛО») // Вісник ХДАК С Электронный документооборот [Електронний ресурс] // DOCFLOW все о СЭД, ECM, автоматизации делопроизводства и оптимизации бизнес-процессов компании : [сайт] / Глоссарий Режим доступу: ( ). Назва з екрану. Рассмотрены подходы современных исследователей организации электронного документооборота на предприятиях к определению его сущности. Охарактеризованы особенности практического применения систем электронного документооборота на предприятиях. Ключевые слова: электронный документооборот, документирование, предприятие, автоматизация документооборота. There are considered views of researchers of electronic document management in enterprises on the definition its nature. The features of the practical application of electronic document management systems are described. Keywords: electronic document management, documenting, enterprise, workflow automatization. УДК 35(4+477)/ І.В. Мальцева ЗАРУБІЖНИЙ ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ Розглянуто концепцію електронного урядування, наведено досвід організації надання державних послуг населенню в розвинених країнах Європи, досліджено вітчизняні урядові он-лайн проекти, які значною 90

86 IX Міжнародна науково-практична конференція мірою підвищують ефективність взаємодії громадян з державою при отриманні послуг. Ключові слова: електронний уряд, державні послуги, Web-сайти, Інтернет, он-лайн проекти, інформаційне суспільство Електронний уряд це концепція здійснення державного управління, притаманна інформаційному суспільству. Вона грунтується на можливостях інформаційно-телекомунікаційних технологій, характеризується спрямованістю на потреби громадян та тісно пов'язана з такими компонентами як електронна комерція, електронний бізнес, електронний банкінг, універсальний доступ, комп'ютеризація, комп'ютерна грамотність. Дослідженням проблем електронного урядування за допомогою сучасних інформаційних технологій, мережі Інтернет займалися багато вітчизняних і закордонних вчених: Лаврінко В.І. [2], Каранфілов М.С., Швець М. Я. [4] та ін. Свої роботі вони присвятили основним аспектам інформаційної діяльності в сфері державного управління, методам та підходам щодо взаємодії держави з громадянами в процесі надання послуг. Вдосконалення механізмів надання державних послуг населенню є однією з актуальних проблем розвитку інформаційного суспільства. В сучасній Україні механізми взаємодії органів державної влади з одержувачами послуг знаходяться в стадії формування. Переведення взаємодії органів державної влади з організаціями та громадянами в електронну форму дозволяє скоротити час надання державної послуги, підвищити ефективність та знизити витрати, пов'язані з особистим зверненням громадян в органи державної влади. В країнах Європи рівень використання послуг електронного уряду населенням різниться, тому що набор он-лайн послуг може бути сформовано як традиційним шляхом - навколо урядових агентств, так і за темами, цікавими для населення: як отримати роботу, водійські права або купити будинок, зареєструватися для участі у виборах. За цими темами можна переходити на необхідні урядові Web-сайти міністерств і відомств. В Італії Web-сайти міністерств розширюють перелік надаваємих послуг. Наприклад, портал Міністерства соціальних справ постачає мешканців різною інформацією щодо їх права на допомоги, процедури з усиновлення дітей, відповіді на найбільш поширені запитання, а також дає доступ до чату і електронної пошти [3]. 91

87 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Французький уряд як складову частину свого електронного спілкування бачить у створенні проектів, спрямованих на оподаткування, митні збори і соціальне забезпечення; відкритті для кожного мешканця країни власного персонального порталу в Інтернет, який можна використовувати, наприклад, для реєстрації дітей на навчання в школах та сплати податків. Разом з тим громадяни мають можливість завантажити в он-лайн будь-яку з більш ніж 1000 офіційних форм та довідок тощо. Основними з урядових он-лайн проектів є [3]: Geode. Створення інтранет - мережі, за допомогою якої співробітники Французького національного бюро з працевлаштування обмінюються інформацією і ведуть спільну роботу з іншими установами та партнерами. Система допомагає людям, які шукають роботу, описати бажану посаду, перерахувати власні вміння і навички, скласти резюме, яке можна буде зберегти в базі даних. Пошукові системи надають кандидату вакансії, що відповідають його індивідуальному профілю; SIO. Програма розроблена для поштового відомства і призначена для організації електронного відстеження зареєстрованої пошти. Завдяки цьому проекту громадяни можуть стежити за рухом своїх поштових відправлень (листів і посилок), а також компанії отримують можливість контролювати доставку рахунків та інших платіжних документів; IMAGINE. В його основі лежить партнерство місцевих органів влади, провайдерів послуг і вчених-дослідників. Він дозволить громадянам підтримувати інтерактивні взаємовідносини з органами влади та отримувати доступ до відкритої інформації та документів, а також до рішень влади. Це здійснюється за допомогою порталу громадських служб, при створенні якого передбачена можливість його адаптації для різних регіонів. Доступ до послуг органів управління здійснюється через публічні точки, багатоцільові поштові офіси, мережу Інтернет в школах, культурних центрах, національних бюро з працевлаштування та місцевих бібліотеках. Уряд Німеччини вважає, що проекти «електронного уряду» повинні дати поштовх для здійснення змін в роботі державного апарату і зіграти ключову роль в процесі модернізації держави. Програма «Німеччина в Мережі» включає наступні напрямки [3]: он-лайн подача заявок на документи. Громадяни реєструють 92

88 IX Міжнародна науково-практична конференція електронну заявку на видачу посвідчень особи, закордонних паспортів, водійських прав тощо. Відразу ж створюється необхідний документ в електронному вигляді, а через кілька днів його можна забирати у відповідному органі влади; персональні податкові декларації. Федеральні землі надають підприємцям можливість для подачі декларацій з податку на заробітну плату і авансових платежів з податку з обороту по Інтернету. Це скорочує час на заповнення цих форм вручну і економить папір для зняття безлічі копій; офіційна статистика. Федеральне статистичне відомство надає можливість підприємствам здавати щомісячні звіти зі зовнішної торгівлі через Інтернет. Надалі процес збору і обробки всієї статистичної звітності здійснюється в електронному вигляді; інформаційна система Profi для ефективного управління просуванням проектів. Федеральне Міністерство науки і освіти спільно з Федеральним Міністерством економіки і техніки, розробило інформаційну систему Profi. Вона сприяє спрощенню просування інноваційних проектів в сферах освіти, науки, економіки і техніки, завдяки чому можна економіки час і коштів; інтернет-служба для погашення студентських позик BAföG- Online. Це веб-служба організована Федеральним адміністративним відомством і призначена для подачі, обробки заявок на студентські позики. Вона містить вичерпну інформацію про різні способи надання і погашення позик, відкрита тільки студентам і тим, хто тільки збирається їми стати, і недоступна третім особам; WAP-служба для ведення торгівлі в рамках Євросоюзу. Федеральне фінансове відомство ввело нову послугу для сприяння товарообміну з комерційними партнерами в межах Євросоюзу. За допомогою цієї WAP-служби компаніям надається можливість швидко перевірити по мобільному телефону правильність індивідуального номера платника податків ділового партнера. Через кілька секунд після надсилання відповідного запиту видається результат з реєстру тієї країни Євросоюзу, до якої належить партнер; веб-вузол «Глобальні питання». Проект ініційований для співробітників різних державних органів, які можуть задавати питання відповідним фахівцям і отримувати інформацію, необхідну в їх роботі. В Україні електронне урядування знаходиться у стадії створення, але вже охоплює деякі важливі сфери діяльності і надає наступні можливості [1]: 93

89 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Web-портал пенсійного фонду. Він створений з метою покращення якості та оперативності обслуговування громадян, впровадження технологій електронного урядування в соціальній сфері. Серед його основних завдань - надання необхідної довідкової інформації (місцезнаходження, телефони територіальних органів, новини тощо), доступу для громадян, фізичних осіб-підприємців та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, до інформації про стан відомостей про застраховану особу, пенсійних виплат, обробки звіту, поданого в електронному вигляді, стан взаєморозрахунків за зобов язаннями платника тощо; надання послуг у транспортній сфері. За допомогою офіційної системи он-лайн резервування та придбання квитків Державної адміністрації залізничного транспорту пасажири самостійно можуть вибирати, купувати або бронювати зручні для них місця в вагоні, друкувати електронні квитки або бланки замовлень та вирушати безпосередньо на посадку до поїзда, не заходячи до залізничних кас. На сьогоднішній день за допомогою цього сервісу оформлено вже понад 59 млн. проїзних документів; реєстрація в дошкільні навчальні заклади. Web-сайт створено на базі Інформаційної Системи Управління Освітою. Він надає можливість подачі електронної заяви для постановки на облік у відділі освіти адміністрації району (за регіоном проживання) дитини, яка потребує місце в дошкільному навчальному закладі. Крім того, можливо переглянути дані про нормативну наповнюваність, черги в дошкільні установи, дізнатися всю необхідну інформацію щодо дитячих садків обраного регіону; Web-портал Українського центру оцінювання якості освіти. Система надає інформаційні послуги у сфері освіти, дозволяє здійснити електронну реєстрацію на участь у ЗНО, отримати його результаті в режимі он-лайн; послуги у сфері зайнятості населення. Офіційний сайт Державної служби зайнятості дозволяє завантажувати і заповнювати електронні форми документів, а також надає послуги роботодавцям та населенню з пошуку вакансій; електронні послуги в медицині. Міністерством охорони здоров я йде формування Всеукраїнського електронного реєстру персональних даних пацієнтів, що дозволить централізовано забезпечувати контроль їх збереження та відмовитися від паперових медічних карток. В 94

90 IX Міжнародна науково-практична конференція приватній медицині вже декілька років працюють інтерактивні Webпортали, де є можливість записатися на прийом до лікаря, отримати консультацію он-лайн, роздрукувати результати обстежень; управління земельними ресурсами. Державним агентством земельних ресурсів розроблено та введено в експлуатацію он-лайн - кадастрову карту. Вона містить дані щодо кордону України, меж областей, районів, населених пунктів, земельних ділянок, їх кадастрових номерів, форм власності, цільового призначення, площі, а також карту ґрунтів. Надалі планується її доповнювати інформацією про надра, комунікації та мережі, будови, водні, лісові ресурси; послуга «Приймання платежів через Інтернет» надає можливість сплатити через Інтернет комунальні платежі, рахунки за мобільний та міський телефони, Інтернет, кабельне телебачення, купувати товари через Інтернет-магазини. Система дозволяє швидко, просто і доступно цілодобово сплачувати рахунки. Найбільш поширені платіжні сервіси он-лайн в Україні: система «Портмоне», «EasyPay», «ipay» тощо. За результатами моніторингу встановлено, що всі органи виконавчої влади забезпечують надання громадянам і юридичним особам інформаційних послуг загального призначення через офіційні веб-сайти. Це відбувається переважно у вигляді інформування та шляхом надання користувачам безпосередньої інформації щодо державних (адміністративних) послуг, а також розміщення на вебсайтах електронних форм документів, які необхідні для отримання відповідних послуг. Список використаних джерел 1. Информационное обеспечение государственного управления [Электрон. ресурс]. Режим доступа: 2. Лаврінко, В.І. Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної влади / В.І. Лаврінко. К.: НАДУ С Электронное правительство в Европе и мире [Электронный ресурс]. Режим доступа: 4. Системна інформатизація законотворчої та правоохоронної діяльності / Під ред. М. Я. Швець. К.: Навчальна книга, с. Рассмотрена концепция электронного правительства, приведен опыт организации предоставления государственных услуг населению в 95

91 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року развитых странах Европы, исследованы отечественные правительственные он-лайн проекты, которые в значительной степени повышают эффективность взаимодействия граждан с государством при получении услуг. Ключевые слова: электронное правительство, государственные услуги, Web-сайты, Интернет, онлайн проекты, информационное общество The article is discusses the concept of e-government, an experience of the delivery of public services to the population in the developed countries of Europe is characterized, online projects of the ukrainian government are researched, which greatly increase the efficiency of interaction of citizens with the state during receiving services. Keywords: e-government, public services, Web-sites, web, online projects, information society УДК (0.024)+342.6(477) Д.Д. Татакі СУЧАСНИЙ СТАН ВПРОВАДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЕЛЕКТРОННИХ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ Розглядається специфіка надання адміністративних послуг в електронній формі на Єдиному державному порталі адміністративних послуг, який є офіційним джерелом інформації про надання таких послуг в Україні. Акцентується увага на необхідності розміщення на веб-сайті обласних державних адміністрацій повного переліку державних (адміністративних) послуг та спеціальної інформації, пов язаної з актуальними питаннями людського життя та діяльності, що мають пріоритетне значення. Ключові слова: електронні адміністративні послуги, Єдиний державний портал адміністративних послуг, веб-сайт обласної державної адміністрації, оприлюднення інформації. Проблема підвищення ефективності державного управління саме за допомогою інформаційних технологій є актуальною для нашого суспільства, адже впровадження і використання технології електронного урядування підвищить якість та швидкість обробки й 96

92 IX Міжнародна науково-практична конференція передачі інформації між урядом, бізнесом й громадянами, потік якої невпинно зростає. Ефективність роботи системи державного управління залежить від рівня взаємодії з громадянами і підприємствами, якості роботи кожної установи, взаємодії органів влади між собою. Розвиток відповідної технічної бази не вирішить усіх проблем у системі державного управління, але може істотно підвищити ефективність її роботи на вказаних рівнях. Адже застосування новітніх технічних засобів супроводжується оптимізацією організаційних процедур, що робить їх більш простими і логічно витриманими [1, 81]. Приклади вдалого застосування інформаційних технологій органами державної влади щодо надання послуг населенню та бізнесу у інших країнах знаходимо у роботі [2], що дозволило суттєво скоротити витрати на утримання державного апарату, зменшити кількість державних службовців та прискорити процедуру надання адміністративних послуг. З прийняттям у 2002 та 2003 рр. Кабінетом Міністрів України постанов «Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади» та «Про заходи щодо створення електронної інформаційної системи "Електронний Уряд"» було розпочато роботи з надання державних інформаційних послуг [5, 27]. Поступовий розвиток уявлень про сервісну державу та е- урядування вимагав створення реєстру державних послуг. Такий реєстр було створено протягом 2009 року Центром адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу Національного агентства України з питань державної служби. Статтями 16 та 17 Закону України «Про адміністративні послуги» [3] передбачено створення Реєстру адміністративних послуг та Єдиного державного порталу адміністративних послуг. Зокрема, статтею 17 передбачено: 1. Надання адміністративних послуг в електронній формі та доступ суб єктів звернення до інформації про адміністративні послуги з використанням мережі Інтернет забезпечуються через Єдиний державний портал адміністративних послуг, який є офіційним джерелом інформації про надання адміністративних послуг в Україні. 2. Держателем Єдиного державного порталу адміністративних послуг є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері надання 97

93 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року адміністративних послуг (Міністерство економічного розвитку та торгівлі України). Відповідальний за адміністрування Єдиного державного порталу адміністративних послуг визначається Кабінетом Міністрів України. Зараз Єдиний державний портал адміністративних послуг доступний у тестовому режимі ( Інформація про адміністративні послуги на Порталі структуровані як за принципом «життєві епізоди» та «бізнес-ситуації», так і за суб єктами надання. Окремо винесено рубрику «Електронні послуги». Всього на порталі можна отримати 20 електронних адміністративних послуг, попередньо зареєструвавшись в «Особистому кабінеті». Щодо решти адміністративних послуг на Порталі міститься: опис послуги; інформація про необхідні документи (зразки відповідних заяв або бланки не надаються); де можна отримати послугу. Можливість отримання електронних адміністративних послуг через Портал на даному етапі дуже обмежена: Єдиний державний портал адміністративних послуг переважно інформує про передбачені законодавством адміністративні послуги. Однією із головних функцій обласних державних адміністрацій (ОДА) є надання інформаційних послуг, що реалізується, в тому числі, на створених веб-сайтах. Чинне законодавство дає можливість надавати інформаційні послуги як з використанням електронної інформаційної системи «Електронний Уряд», так і через власний веб-сайт органу виконавчої влади згідно із основним документом у цій сфері «Порядком надання інформаційних та інших послуг з використанням електронної інформаційної системи «Електронний Уряд» [4] (далі Порядок). Чинним законодавством передбачено чотири види надання електронної інформаційної послуги: інформування (надання безпосередньо інформації про державні (адміністративні) послуги); одностороння взаємодія (забезпечена можливість користувачу отримати електронну форму документа); двостороння взаємодія (забезпечена можливість обробки електронної форми документа, включаючи ідентифікацію); проведення трансакцій (електронна реалізація можливостей прийняття рішень та їх доставка). 98

94 IX Міжнародна науково-практична конференція Згідно з п. 4.1 Порядку інформування передбачає розміщення на веб-сторінці повної інформації про послугу, а саме: найменування послуги; адміністративний орган, що надає послугу; нормативні документи, що регулюють надання послуги; консультаційні матеріали. Одностороння взаємодія, як вид електронного надання інформаційної послуги передбачає розміщення на веб-сторінці електронних форм документів, необхідних для отримання відповідної послуги. Забезпечується можливість користувачам послуг отримати та надрукувати ці форми документів, надаються інструктивні матеріали щодо їх заповнення (п. 4.2 Порядку). Двостороння взаємодія полягає у тому, що з боку державного органу здійснюється приймання органом виконавчої влади заповнених форм документів в електронному вигляді для надання відповідних послуг (п. 4.3 Порядку). Проведення трансакцій означає, що надання інформаційної послуги, яка згідно з Законом України «Про електронний цифровий підпис» вимагає ідентифікації суб єктів правових відносин, здійснюється відповідно до цього Закону. Це забезпечує формування належної нормативної бази та виконання функцій органу державної влади. Надання інформаційних послуг через власний веб-сайт регламентується положеннями п.п Порядку. Відповідно до п. 7 Порядку для надання інформаційних послуг через власний веб-сайт орган виконавчої влади створює на веб-сайті «Каталог послуг». Останній містить повний перелік державних (адміністративних) послуг, які надає орган виконавчої влади і які систематизовані за сферами їхнього надання громадянам, юридичним особам, державним службовцям України, міжнародній спільноті. Специфіка інформаційної послуги за сферами забезпечення має відображатися у формах документів. Державні (адміністративні) інформаційні послуги, які надаються в електронній формі, у розділі «Каталог послуг» виокремлюються шляхом створення гіперпосилань на відповідну веб-сторінку, через яку здійснюється їхнє надання. «Каталог послуг» може містити сервісну інформацію (адреси адміністративних структур, що надають послуги, дні та години приймання тощо). Таким чином, він передбачає не лише формальний перелік послуг органу виконавчої влади, а й вже на першому етапі інформаційного обслуговування подає певний контекст 99

95 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року шляхів реалізації цієї послуги, що є значною перевагою надання послуги через електронний ресурс веб-сайту. У п. 10 Порядку представлено рекомендовану структуру розділу «Каталог послуг»: державні (адміністративні) послуги; інформаційні послуги; підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління органу; довідкова інформація; контактна інформація. Така внутрішня системна класифікація послуг відображає функції органів державної влади і дає змогу врахувати специфіку змісту послуги, вже заздалегідь спростити її виконання та оперативне надання послуги замовнику. Надання інформаційних послуг має відповідати технічним вимогам, що в умовах специфіки електронного документообігу (необхідності захисту інформації та її використання) має принципове значення. До них чинне законодавство (п. 13 Порядку) відносить: забезпечення більш швидкого та доступного надання інформаційних послуг для будь-якої категорії користувачів; доступ до інформаційних послуг, що базується на використанні найбільш поширених Інтернетброузерів (всі інші інтерфейси допускаються як доповнення до броузерних технологій); надання якнайбільше інформації при виконанні якнайменшої кількості дій; наявність комплексної системи захисту інформації, створеної відповідно до вимог та порядку, які визначено законодавством України у сфері захисту інформації. Важливою рисою веб-сайтів ОДА є можливість слугувати засобом виконання обов язків відповідних органів. Крім загального обов язку розміщувати на веб-сайті інформацію визначену підпунктом 2 п. 8 Порядку оприлюднення в мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади, ОДА зобов язані також розміщувати на вебсайтах спеціальну інформацію, пов язану із актуальними питаннями людського життя та діяльності, що мають пріоритетне значення. Так на ОДА може бути покладено обов язок оприлюднювати інформацію, передбачену статтею 10 Закону України «Про здійснення державних закупівель». Порушення ОДА обов язку щодо оприлюднення оголошення про проведення конкурсу (тендеру) може служити підставою визнання його недійсним. Отже, електронна форма реалізації функцій ОДА та інших органів виконавчої влади дає змогу, крім інших переваг, не лише надавати всебічну інформацію, а й контролювати виконання функцій та виявляти порушення законодавства. 100

96 IX Міжнародна науково-практична конференція Нормативно-законодавчі документи у галузі регулювання інформаційних послуг веб-сайтів обласних державних адміністрацій як органів виконавчої влади, деякі з них нами розглядалися вище, складають документну базу для реалізації їхніх функції надання інформаційних послуг та реалізації прав громадян, державних органів та інших користувачів на інформацію, що передбачається розвитком заходів щодо створення електронної інформаційної системи «Електронний уряд» та іншими офіційними документами. Комплекс нормативно-законодавчих документів забезпечує інформаційну діяльність ОДА та інших органів державної влади як одну з державних функцій на базі уніфікованих форм за допомогою відповідної класифікації користувачів інформації, розкриття змісту наданої інформації, що дає змогу повноцінно здійснювати взаємодію з користувачем інформації. Крім того, важливою особливістю веб-сайтів ОДА є можливість слугувати засобом виконання обов язків відповідних органів, оскільки повинні розміщувати на веб-ресурсах спеціальну інформацію, пов язану із актуальними питаннями життя людей (наприклад, стан екології, процедури купівлі-продажу, політичні події тощо). Електронні ресурси державного документообігу мають значні переваги, бо відкривають можливість реалізації державної політики та надання у цій сфері численних інформаційних послуг, забезпечуючи прозорість та юридичну гарантованість їхнього виконання. Список використаних джерел 1. Брожик, Л. Інформаційні технології та ефективність державного управління [Текст] / Л. Брожик // Персонал С План модернізації державного управління [Текст] / [А. Вишневський (кер. авт. колективу), В. Афанасьєва, Р. Гекалюк та ін.]; за заг. ред. Т. Мотренка. К. : Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу, c. 3. Про адміністративні послуги: Закон України від р VI [Електрон. ресурс]. Режим доступу: laws/show/ Про затвердження Переліку і Порядку надання інформаційних та інших послуг з використанням електронної інформаційної системи «Електронний Уряд»: Наказ Державного комітету зв язку та інформатизації України від р [Електрон. ресурс]. Режим доступу: 101

97 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року 5. Татакі, О.О. Правове забезпечення надання адміністративних послуг в Україні [Текст] / О.О. Татакі, Д.Д. Татакі // Актуальні питання державно-правового розвитку сучасної України: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., присвяченої 25-річчю Незалежності України (23-25 червня 2016 року, м. Одеса). К. : Каравела, С Рассматривается специфика предоставления административных услуг в электронной форме на Едином государственном портале административных услуг, который является официальным источником информации о предоставлении таких услуг в Украине. Акцентируется внимание на необходимости размещения на веб-сайте областных государственных администраций полного перечня государственных (административных) услуг и специальной информации, связанной с актуальными вопросами человеческой жизни и деятельности, имеющих приоритетное значение. Ключевые слова: электронные административные услуги, Единый государственный портал административных услуг, веб-сайт областной государственной администрации, обнародование информации. Describes the specifics of providing administrative services in electronic form on the Unified state portal of administrative services, which is the official source of information about the provision of such services in Ukraine. Focuses attention on the need to embed on a web-site regional state administrations complete list of public (administrative) services and specific information related to current issues of human life and activities of priority. Keywords: electronic administrative services, Unified state portal of administrative services, web-site of regional state administration, disclosure of information. УДК Д.М. Слободяник ФОРМУВАННЯ СТРУКТУРИ СИСТЕМИ СТРАХОВОГО ЗБЕРІГАННЯ ДОКУМЕНТІВ ПОЛІГРАФІЧНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ Здійснено аналіз галузевої системи страхових фондів України як основи формування страхового фонду документів поліграфічної галузі. 102

98 IX Міжнародна науково-практична конференція Охарактеризовано основні принципи побудови системи створення страхового фонду зберігання документів поліграфічної галузі. Ключові слова: поліграфічна галузь; страховий фонд документації; система документації. В даний час більшість документів, що функціонують в системі електронних документних комунікацій (створюються, надходять, репродукуються в інформаційних мережах установ) потребують створення відповідної системи довгострокового зберігання. Тому виникає потреба у створенні електронних архівів та баз даних для забезпечення збереження документів на тривалий період і оперативного їх пошуку. Наявність профільного Закону України "Про страховий фонд документації" є регламентуючою базою побудови та функціонування системи страхових фондів документації України (СФД). Механізм управління функціонуванням СФД України являє собою набір правил, цілей, критеріїв, процедур, положень, які регламентують діяльність як всієї системи, так і її окремих елементів. Фактично СФД України - це дворівнева відокремлена система, що спрямована на покращення керованості та якості роботи з електронними документними ресурсами. Формування СФД України передбачає здійснення комплексузаходів, необхідних для виготовлення документів страхового фонду документації, обліку і закладання їх на зберігання у визначеномузаконодавством порядку, який дозволяє здійснити їх оперативний пошук. Відповідно до Закону України "Про страховий фонд документації" до структури СФД України як складові входять галузеві страхові фонди документації, які створюється відповідними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади. Виходячи з цього поліграфічна галузь України повинна формувати власну галузеву СФД, оскільки кожен документ, що потребує тиражування повинен зберігатися на протязі тривалого періоду. Оглядово розглянемо організаційну структуру системи страхового фонду документації поліграфічної галузі України. До організаційно-правової структури страхового фонду документації поліграфічної галузі слід віднести: сукупність документів СФД; нормативно-правові акти, що регламентують функціонування СФД; технічні засоби; обслуговуючий персонал та комплекс організаційнотехнічних заходів. СФД поліграфічної галузі повинен формуватися на 103

99 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року основі співробітництва поліграфічних підприємств України в напрямі обміну документами страхового фонду документації, науковою, методичною інформацією та взаємної поставки технологій, устаткування відповідно до укладених угод. Створення та формування галузевого СФД поліграфічної галузі України повинно передбачати: визначення відповідальних виконавців робіт зі створення та ведення галузевого СФД; складання переліків поліграфічних підприємств, документація на продукцію яких підлягає закладенню до галузевого СФД; визначення номенклатури продукції, що підлягає закладенню до галузевого СФД; визначення обсягів документації; складання планів постачання документації та виготовлення документів СФД та ін. Одним із принципів функціонування на Україні державної системи страхового фонду документації є те, що допуск продукції на виробництво та прийняття до експлуатації поліграфічних документів здійснюється лише за умовпередачі технічної та проектної робочої документації до страховогофонду документації України. Це підтверджується відповідними актами, які видає Державний департамент страхового фонду документації. Така норма законодавчо була закріплена в постанові кабінету Міністрів України. На сьогоднішній день система страхового фонду документації поліграфічної галузі України повинна стрімко розвиватися та вдосконалюватися в напрямі формування системи нормативноправового, документального забезпечення організаційно-технічних заходів довгострокового зберіганнядокументних ресурсів. Анализируется отраслевая система страховых фондов Украины как основы формирования страхового фонда документов полиграфической отрасли. Охарактеризованы основные принципы построения системы создания страхового фонда хранения полиграфической отрасли. Ключевые слова: полиграфическая отрасль; страховая фондодокументация; система документации. 104

100 IX Міжнародна науково-практична конференція Analyzed industrial insurance funds of Ukraine as a basis for the formation of the insurance Fund of documents of the printing industry. The main principles of the system of creation of insurance Fund the storage of the print industry. Keywords: printing industry; insurance fotodokumentation; system documentation. УДК 007: 304: 002: О.В. Шевченко ДОКУМЕНТНО-ІНФОРМАЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ МАРКЕТИНГОВИХ КОМУНІКАЦІЙ ВІТЧИЗНЯНИХ ТОРГОВЕЛЬНИХ МЕРЕЖ Розглянуто тенденції функціонування маркетингових комунікацій торговельних мереж України в документно-інформаційному середовищі, описано наукові погляди провідних науковців на вказану тему. Ключові слова: документно-інформаційне середовище, маркетингові комунікації, торговельні мережі. Актуальність теми полягає в тому, що маркетингова комунікаційна стратегія визначає орієнтовану продукцію, ресурси і мету торговельних мереж на ринки (сегментацію ринку, просування продукції, її продаж, визначення клієнтів та ін.) [1]. Сучасне підприємство управляє складною системою комунікаційних зв'язків, тому маркетингові комунікації фактично є системою просування і стимулювання продажів і важливим елементом комплексу маркетингу. Торговельні мережі інформують про наявність товару, способи його транспортування і правила збереження, мінімальні величини замовлень партії поставок, порядок розрахунків, проведення акцій за допомогою торговельної документної інформації. Головним завданням торговельних мереж є створення конкурентоспроможної мережі підприємств торгівлі, підвищення фінансової стабільності, отримання прибутку, проведення змін через упровадження новітніх технологій, удосконалення шляхів товаропросування, підвищення рівня торгового обслуговування, розширення рекламних заходів, ліквідації втрат робочого часу та ін. Основна мета торговельних мереж задоволення потреб споживачів у відповідних видах товарної продукції і отримання 105

101 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року прибутку. Стратегія торговельних мереж підвищення конкурентоспроможності. Відносно їх головної мети, В. В. Максимов зазначає на створення продукту, адаптації до вимог виготовлення продукції, виробничих складових інноваційного потенціалу, які повинні втілюватися в нових продуктах, послугах, введеннях нових елементів у виробничий процес. Сучасне промислове підприємство має працювати в режимі «інноваційного конвеєра» 2. Д. О. Варфоломєєва розглядає складові концепції ринкового керування торговельним підприємством, серед яких: вдосконалення виробництва і товару, рекламу як основного засобу просування товару і стимулювання збуту, ринкове керування підприємством і заходи, орієнтовані на споживача 3. Проте не вказується на документне оформлення товарної продукції і її позиціювання. Обсяги потенціалу торговельних мереж суттєво залежать від таких чинників, як спеціалізація та формат діяльності. Варто враховувати, що торговельна документна інформація забезпечує функціонуючу систему товарообігу: постачання, розподіл продукції, регулювання руху товару, задоволення кон юнктури ринку та ін. Характер комунікаційної системи організації залежить від типу структурних систем, що використовуються для побудови управлінської системи. Для більшості торговельних підприємств використовуються дві схеми, серед яких: зіркова за якої структурні підрозділи підтримують зв'язок із центром як "командиром" управлінського процесу і ієрархічна за якої командні функції здійснюються в субординації по відношенню до інших, що поширюється і за аналогією на систему документаційного забезпечення. Управління у системі роздрібної торгівлі здійснюються за рівнями підпорядкованості: функціональний апарат управління галузевий апарат управління (рис. 1). На українському ринку роздрібної торгівлі представлені іноземні торговельні мережі Billa, Auchan, MetroCash Carry, вітчизняні «Фуршет», «Велика кишеня», «Гурман», «АТБ - Маркет», «Пакко- Холдинг», «Сільпо», «Еко-маркет», «Караван», «Таврія - В», «Большая ложка» та інші, які функціонують в декількох форматах: дискаунтери, магазини біля дому і гіпермаркети. На частку національних мереж у загальному обсязі продаж рр. припадає близько 40% [4, 29]. Видання "Гроші.ua" встановило споживчий рейтинг продуктових 106

102 IX Міжнародна науково-практична конференція супермаркетів, де першість зайняли "Еко-маркет", "Велика кишеня", "Фуршет", "Мегамаркет", Metro [5, ]. Викликає зацікавлення інформаційна піраміда інформаційного забезпечення системи управління матеріальними ресурсами торговельного підприємства, наведена С. Є. Джаферовою, згідно з якою автором виділено чотири рівні управління торговельними підприємствами, відповідно до яких здійснюється інформаційне забезпечення: інформація для відповідей на запити, оформлення замовлень; інформація для оперативного управління; інформація для тактичного управління; інформація для стратегічного управління [1]. Побудова концепції діяльності торговельних мереж базується на онові логістичного і маркетингового аналізу відповідно до їх стратегії розвитку, а саме: зовнішніх і внутрішніх факторів (замовлення, транспортування, зберігання продукції, темпів розвитку споживчого попиту, конкуренції, збуту та ін.) [7,47]. Ціль впровадження маркетингових комунікацій на підприємствах досягнення максимального продажу продукції і забезпечення їх конкурентоспроможності, які забезпечують інформування, переконання споживачів про товар та ін. Жорстка конкуренція змушує вдаватися до різних PR-технологій та рекламних ходів. Як правило, серйозні PR-акції проводяться гіпер-маркетами, що входять у торговельний ланцюг і фінансуються іноземними інвесторами. Необхідно на документноюінформаційнй основі конструювати новий образ, що відповідає вимогам ринку. Брак фінансових ресурсів значно гальмує здійснення рекламної та PR- діяльності, оскільки не всі гіпермаркети здатні виділити необхідні для роботи в цьому напрямку засоби або вдатися до допомоги спеціалізованих рекламних та PR агентств. Отже, необхідно виокремити стратегію формування документноюінформаційного середовища функціонування маркетингових комунікацій торговельних мереж України, виробити концепцію документаційного забезпечення торговельних мереж як зведення дій, основних цілей, за якими вони функціонують із зазначенням завдань, терміну їх виконання і відповідальних. Сутність потенціалу торговельних мереж України визначається інтеграцією всіх їх можливостей для досягнення цілей на основі системної взаємодії внутрішнього середовища з елементами зовнішнього [7]. Список використаних джерел 1. Джаферова С. Е. Управління матеріальними ресурсами торговельних підприємств на ринку будівельних матеріалів: дис.. на здоб. наук. ступ. 107

103 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року канд.. екон. наук за спец економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності) / Севіль Едемівна Джаферова. Полтава: ПУСКУ, с. 2. Кузьменко О. М. Механізм розвитку інноваційного потенціалу підприємства / О. М. Кузьменко, В. В. Максимов // Торгівля і ринок України: зб. наук. пр. Вип. 26, т.2. Донецьк: ДонНУЕТ, С Варфоломєєва Д. О. Система просування товарів торговельного підприємства на сучасному етапі: теоретичний аспект / Д. О. Варфоломєєва // Торгівля і ринок України: зб. наук. пр. Вип. 26, т.2. Донецьк:ДонНУЕТ, С Дейнека О. В. Формування маркетингової стратегії розвитку роздрібного мережевого підприємства: дис канд. економ. наук за спец економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності) / О. Є. Дейнека. Тернопіль: Приватний виший навч. заклад «Європейський університет» Тернопільська філія, с. 5. Іванов Ю. В. Розвиток роздрібної торгівлі в Україні / Ю. В. Іванов, Л. М. Артеменко // Мережевий бізнес і внутрішня торгівля України: матеріали ІІІ міжнар. наук.-практ. інтернет-конф., квіт р. Полтава: ПУЕТ, с. 6. Приймак Т. О. Маркетингові комунікації [Текст] / Т. О. Приймак. Київ: Ельга Ніка-центр, с. 7. Прохорова О. С. Підходи до формування моделі стратегічного управління потенціалом підприємства [Електронний ресурс] / О. С. Прохорова. Режим доступу: Рассмотрены тенденции функционирования маркетинговых коммуникаций торговых сетей Украины в документо-информационной среде, описаны научные взгляды ведущих ученых на указанную тему. Ключевые слова: документо-информационная среда, маркетинговые коммуникации, торговые сети. Tendencies of functioning of marketing communications retailers Ukraine in document-information environment, described scientific views leading scientists to the specified topic. Keywords: document-information environment, marketing communications, retail chains. 108

104 IX Міжнародна науково-практична конференція БІБЛІОТЕЧНО-ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ: ДЕФІНІЦІЇ, ТРАДИЦІЇ ТА ІННОВАЦІЇ УДК :004 Л.Я. Філіпова СТРАТЕГІЧНІ МІЖНАРОДНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ІНФОРМАЦІЙНО-БІБЛІОТЕЧНОЇ ОСВІТИ В ПРОЕКТАХ ІФЛА Розглядаються стратегічні орієнтири безперервної освіти в інформаційно-бібліотечній сфері, які визнані головними міжнародними тенденціями за матеріалами ІФЛА. Акцентується увага на поширенні дистанційних форм навчання, базованих на інтернет-технологіях і сервісах. Ключові слова: безперервна освіта, інформаційно-бібліотечна освіта, електронна освіта, ІФЛА, міжнародні тенденції освіти, дистанційне навчання, Інтернет. Діяльність ІФЛА, 1 відомої міжнародної організації в інформаційнобібліотечній сфері, спрямована на поліпшення доступу до інформації та ресурсів культурної спадщини для світової спільноти. Серед її ключових ініціатив - доступ до цифрового контенту, міжнародне лідерство, інформаційно-просвітницька діяльність, культурна спадщина та багатомовність. Ці напрями діяльності знаходять віддзеркалення у багатьох професійних проектах і програмах, що здійснюються за допомогою розробки стандартів, публікацій, а також організації заходів (конференцій, семінарів тощо) по всьому світу. Статус ІФЛА как глобальної організації в області бібліотечно-інформаційних послуг дозволяє представляти свої професійні інтереси через канали офіційних зв'язків з ООН та іншими організаціями [1,5]. 1 ІФЛА (англ. International Federation of Library Associations; IFLA) - Міжнародна Федерація бібліотечних асоціацій і установ, міжнародна, неурядова, неприбуткова асоціація національних бібліотечних асоціацій, бібліотечних та інформаційних установ. Має статус асоційованого члена в ЮНЕСКО, ООН та інших міжнародних організаціях. Метою створення ІФЛА є зміцнення міжнародного співробітництва бібліотек, підтримка наукових досліджень в галузі бібліотечно-інформаційної роботи, сприяння розвиткові високоякісного бібліотечноінформаційного обслуговування в різних секторах економіки і культури. Всього в ній налічується понад 1600 членів з 150 країн світу [5] 109

105 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Серед головних тенденцій розвитку в діяльності ІФЛА виокремимо лише одну (2), що має назву: Електронна (або онлайн-) освіта має демократизувати та перетворити глобальне отримання знань [5]. Така тенденція ІФЛА передбачає розвиток безперервної професійної освіти та навчання інформаційних та бібліотечних працівників на протязі усього життя. Сучасне інформаційне суспільство пропонує нові освітні засоби, базовані на інформаційних та комунікаційних технологіях, і це передусім засоби дистанційного навчання на основі технологій та сервісів Інтернету. Обґрунтування важливості цієї тенденції в діяльності ІФЛА сфокусовано на стрімкому глобальному зростанні ресурсів електронної освіти, що створюють можливість навчання більш доступними засобами; на збільшенні цінності освіти протягом усього життя і більше визнання післядипломного та неформального навчання. Освіта набуває глобального і мобільного характеру, але при цьому не втрачає свого реального змістового значення і необхідності адаптування до місцевих особливостей та культурної ідентичності суспільства. Технологічні бар'єри зникають, чому прискорено сприяє поширення мобільних пристроїв в країнах, що розвиваються. Так, у 2012 р в усьому світі налічувалося понад 2,4 мільярда користувачів Інтернету. Мобільні технології відкривають доступ до глобальних аудиторій студентів, спонукають до виникнення нових освітніх ресурсів і методів навчання [5]. До ймовірних шляхів розвитку онлайн-ресурсів відкритої освіти відносяться адаптивні технології навчання, масові відкриті дистанційні курси і геймофіковані підходи в навчанні, які перетворять ландшафт глобального навчання протягом наступних десятиліть. Прогнозується, що в найближчому майбутньому онлайн-курси будуть обслуговувати більшу кількість людей, ніж всі студенти, які відвідують університети в даний час по всьому світу. Характерною рисою нових курсів буде навчання різних вікових груп і міждисциплінарне навчання. Цифрові можливості для безперервного навчання стають все більш значущими в умовах глобалізації економіки та мінливого технологічного середовища. Більш демократичні стратегії з придбання знань і навичок підвищують рівень визнання і кваліфікації неформальних шляхів навчання. Навички і досвід, придбані в повсякденному житті, стають все більш значущими і цінними. Майбутнє ринку освітніх послуг формується під впливом мережевих факторів, які впливають на бізнес- 110

106 IX Міжнародна науково-практична конференція моделі таких компаній, як Google, Facebook і Amazon; на взаємодію виробників контенту з новими популярними користувацькими платформами, що пропонують широкий спектр контенту [6]. Відкритий доступ до наукових публікацій робить мільйони статей в рецензованих журналах доступними всьому світу, допомагаючи вченим ділитися дослідженнями і розвивати науковий пошук, грунтуючись на відкриттях один одного. Інновації в різних галузях, зокрема інфраструктурних, народжуються як результат їх взаємодії. Інтернетресурси і адаптивні методи навчання зможуть перетворити навчальні кабінети, комбінуючи цифровий інструментарій з людським фактором, що дозволить вибудовувати навчання відповідно до наявного рівня знань кожного зі студентів, тобто ідивідуалізувати навчання [5,6]. Використання нових інформаційних технологій і комунікаційних засобів сприяє все більшому поширенню дистанційного навчання (distance education), яке дозволяє задовольнити потребу бібліотекарівпрактиків в більш вільних формах навчання і усунути проблеми, пов'язані з географічною віддаленістю. Відзначається, що основні ідеї дистанційного навчання застосовуються на практиці більш ста років. Вони отримали розвиток на базі заочного навчання, перші згадки про яке зустрічалися в спеціальної літературі ще в 1930-х рр. Свідченням офіційного визнання на міжнародному рівні терміна "дистанційне навчання", на думку професора німецького університету Б. Холмберга, можна вважати перейменування в 1982 р Міжнародної ради по заочному навчанню при ЮНЕСКО (International Council for Correspondence Education - ICCE) до Міжнародної ради з дистанційного навчання (International Council for Distance Education - ICDE) [6]. Американські фахівці відзначають наступні основні особливості дистанційного навчання: складання навчальної програми на основі модульної структури курсу, централізовану розробку навчальних матеріалів з використанням засобів мультимедіа, заочні форми навчання, засновані на самостійному вивченні предметів, використання засобів гейміфікації (тобто застосування підходів, характерних для комп'ютерних ігор в програмних інструментах для неігрових процесів з метою залучення користувачів, підвищення їх зацікавленості до вирішення прикладних і освітніх завдань, використання продуктів і послуг) [4]. В учбовому процесі може бути залучені різні матеріали та засоби передавання інформації: книги, радіо- і телепередачі, аудіо- і відеокасеты, фільми, комп ютерні програми, телеконференції тощо. 111

107 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року За визнанням зарубіжних фахівців, в сучасних умовах важливим джерелом інформації, засобом комунікації і професійного розвитку, а також "інструментом" навчання стає глобальна мережа Інтернет. Такі фактори визнаються пріоритетними і для програм безперервної професійної освіти бібліотечних фахівців в навчальних закладах, вони сприятимуть підтримці компетентності педагогів в мінливому суспільстві і їх обізнаності про проблеми та тенденції в практичній діяльності, налагодженню міжнародної співпраці та партнерству в інформаційно-бібліотечній сфері. Список використаних джерел: 1. Аналитический обзор по материалам Отчета ИФЛА о тенденциях развития (2014 г.) [Электрон. ресурс]. Режим доступа: 2. Guidelines for Professional Library/Information Educational Programs 2012 [Електрон. ресурс]. Режим доступу: publications/guidelines-for-professional-libraryinformation-educationalprograms Stone, E. W. Library aducation: Continuing professional education. World encycl. of libr. a. inform. services. 3rd ed. Chicago : ALA, P Рассматриваются стратегические ориентиры непрерывного образования в информационно-библиотечной сфере, которые признаны основными международными тенденциями по материалам ИФЛА. Акцентируется внимание на расширении дистанционных форм обучения, основанных на интернет-технологиях и сервисах. Ключевые слова: непрерывное образование, информационнобиблиотечное образование, електронное образование, ИФЛА, международные тенденции образования, дистанционное обучение, Интернет. There are considered the strategic orientations of continuing education in the field of information and library activity, which are recognized by IFLA 112

108 IX Міжнародна науково-практична конференція as the major international trends. The attention is focused on the expansion of distance learning based on Internet technologies and services. Keywords: continuing education, information and library education, electonics education, IFLA, international education trends, distance learning, Internet. УДК 021(477.74) Ю.С. Амельченко БІБЛІОТЕКИ ОДЕЩИНИ: РЕФОРМУВАННЯ З ПОГЛЯДУ НОВИХ РЕАЛІЙ СУЧАСНОСТІ Висвітлено досвід роботи Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М. Грушевського в контексті стратегічного розвитку бібліотечної справи в Україні, наголошено на проектах та іміджевих акціях, що здійснили бібліотеки Одещини задля сприяння підвищенню авторитету бібліотек. Ключові слова: бібліотеки Одещини, проектна діяльність бібліотек, реформування бібліотеки. Більш ніж 500 років тому великий європейський філософ Еразм Роттердамський сказав: «Моя Батьківщина там, де моя бібліотека». Сучасним підтвердженням цієї тези щодо ролі бібліотек для суспільства і особистості стали долевизначальні документи років: затверджена Урядом держави «Стратегія розвитку бібліотечної справи в Україні до 2025 року» та схвалена Президією УБА «Концепція якісних змін бібліотек задля забезпечення сталого розвитку України» до 2025 року Заявлена тема доповіді дає можливість розбігу думок та неординарного підходу до вирішення проблем. Років 20 тому я опублікувала статтю «Про бідну бібліотеку замовте слово». Багато чого змінилось: ми стали культурними та інформаційними центрами місцевих громад і лідерами громадської думки. Завдяки проектній діяльності ми долали цифрову нерівність між сільським і міським населенням, і продовжуємо це робити, надаючи населенню життєво важливі послуги від навчання користування комп ютером до е-урядування, створюючи особисті кабінети виборців, прикладаючи увесь творчий запал для підтримки таких проектів, як 113

109 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року вільна освіта, виховання довіри до державних реформ: реформи Національної поліції, децентралізація влади, боротьба з корупцією. Одеська Обласна завжди ставила собі за мету спрямувати діяльність кожної бібліотеки, від маленької сільської до великої центральної, таким чином, щоб громада сказала впевнено: «Ця бібліотека нам потрібна!» Адже усі ми знали, що відбудеться децентралізація і абсолютними господарями бібліотек стануть громади, громадяни платники податків. До того, як замовляти знову слово «про бідну бібліотеку», я дозволю собі проаналізувати сучасний стан бібліотек області в реаліях сьогодення, який буду оцінювати, без огляду на існуючу точку зору серед теоретиків, які просто колишуть повітря необдуманими тезами про те, що раціонально в сучасних умовах залишати лише одну бібліотеку на 30 тисяч мешканців, тобто викреслюючи навіть думку про необхідність мережі сільських книгозбірень. Дебати з цього приводу ми ведемо з такими теоретиками вже деякий час і тому з великим задоволенням сприйняли Стратегію розвитку до 2025 року. Саме вона спрямована на реформування бібліотеки, а не на її знищення. Також Одещина вважає, що мінімальні соціальні нормативи, запропоновані Міністерством культури, дозволять зберегти бібліотеки в селах, а це забезпечить інформаційну рівність сільських і міських жителів, а також сприятиме зупинці міграції сільського населення. В Одеській області 1169 населених пунктів, з яких 1004 села, в тому числі 675 села до 500 мешканців. Така собі хуторська система в величезному регіоні. В 7 районах створено 8 територіальних громад, які об єднали 97 населених пунктів. Позитив даної ситуації в тому, що саме в цих об єднаннях сільські громади прагнуть зберегти свої бібліотеки єдине безкоштовне місце спілкування, інформації і, не побоюсь стверджувати, культури. Мережа бібліотек області 837 одиниць, з них 671 сільські, 83 маленьких села обслуговують бібліотечні пункти. З 15 мільйонів книг, які мають у своєму розпорядженні публічні бібліотеки, 830 тисяч видань знаходяться в сільській місцевості. Кожна бібліотека поповнила минулого року свої фонди в середньому 131 виданням. Це не дуже багато, але не так вже й недостатньо. А то наша традиція прибіднятись і плакати грає з нами негативну гру: якщо ви такі бідні, то кому ви потрібні. 114

110 IX Міжнародна науково-практична конференція В більшості районів надходження складають від 5 до 7 тисячі примірників. Джерелами надходження є не тільки кошти місцевих бюджетів, меценатів, активність громади, яка оцінює діяльність бібліотек із знаком плюс, але й велика вдячність за поповнення фондів українською книгою від держави. Сьогодні ми сприймаємо бібліотеку, як заклад, який виконує нові функції. Наприклад, наша Обласна реалізує проект оцифровування краєзнавчих фондів. Але не можна стверджувати, що усі книги, навіть у майбутньому, будуть оцифровані і попадуть в світове павутиння. Я наведу вам мій улюблений приклад. Дуглас Адамс творець знаменитої серії книг «Автостопом по галактиці» замітив, що паперові книги схожі на акул. Акули жили в океані разом з динозаврами. І причина, чому акули до цього часу існують, в тому, що акули краще за всіх виконують роль акул. Так і паперові книги не можливо замінити нічим. І навіть коли усі бібліотеки стануть місцем, де є доступ до електронних книг і Інтернет-контенту, вони будуть мати те, що нічим не можна замінити, паперову книгу. Це крихітний відступ на тему фентезі бібліотеки в постдрукованому світі. Поки що не усі бібліотеки Одещини мають комп ютери з доступом до Інтернету. Таких в нашій області 50%. І що ж ми робимо в реаліях, не простих в усіх сенсах, аби привернути увагу читачів до тих книжкових скарбів, які в нас є? Традиційно кожного року ми оголошуємо спільний, наголошую на форматі проведення спільний, огляд-конкурс для бібліотек, клубів, музеїв області. Минулого року він відбувався за темою «Спільна популяризаторська та просвітницька діяльність бібліотек, клубних закладів і музеїв області як шлях патріотичного виховання». Девізом акції ми обрали слова: «Патріотизм код нації і поклик власної душі». Цього року ми оголосили ІІ етап цього конкурсу, який присвятили 25- річчю Незалежності нашої держави. Ці іміджеві акції, як ніякі інші, сприяють підвищенню авторитету бібліотек в очах влади і населення. Наведу приклади цікавих для громади проектів, які здійснили наші бібліотеки. Наприклад, ті, що характеризують участь закладів в обласному проекті «Читаюча Одещина». Це обласний сімейнолітературний марафон «Родина запорука розквіту держави», стрітакції: літні читацькі зали, чаювання з книгою, бібліотечні пікніки, ночі в бібліотеках, бібліотечні бали, освітні центри під девізом «Бібліотека самоорганізуючий учбовий простір». Знову популярними стають вечори поезії. Ще не стадіони, але повні зали збирають поетичні 115

111 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року молодіжні клуби. Наприклад, в області в межах проекту культурної інтеграції «Український Донбас» ми створили віртуальний міст, який назвали «Зустрічі на рушниковому шляху», і раз на місяць проводимо поетичні зустрічі із Старобельською та Красноармійською бібліотеками: «Крізь військову грозу до мирного неба Донбасу». В травні ми передали цим бібліотекам, шпиталю та дитячому будинку книги від бібліотекарів Одещини. 31 травня ми провели засідання «круглого столу» в режимі онлайн «Одещина та українській Донбас в єдиному бібліотечному просторі держави». Намагаючись бути корисними і цікавими громаді, бібліотеки продовжують реалізацію обласних проектів «Правова освіта населення частина процесу самоусвідомлення нації», який розширився програмою безкоштовних скайп-консультацій з питань вторинної юридичної допомоги, а проект «Бібліотека проти самотності» набув більшої адресності за рахунок плану правової допомоги безпритульним, розширення можливостей отримання ними юридичних консультацій, їх залучення до участі у масових заходах. Наша просвітницька і популяризаторська робота має позитивну оцінку: більшість бібліотек зовсім не має читацьких втрат, а ще ми постійно спрямовані на використання резерву для поширення сфери бібліотечного впливу. Продовжу щодо реалізації бібліотекарями Одещини ідеї нових функцій в сучасних реаліях буття. За думкою Еріка Шмідта, одного з керівників і творців Гуглу, людська раса кожні два дні виробляє стільки інформації, скільки людство створило її від початку цивілізації до 2000 року. І бібліотека є володарем інформації і навіть навігатором серед інформаційного буму. Що мають на сьогодні бібліотеки області? За допомогою співпраці з Міжнародними благодійними фондами, участі у проектах «Бібліоміст», «Інтернет для читачів публічних бібліотек», «Піар-офіси сучасних бібліотек», «Все про Європу: читай слухай, дізнавайся у пунктах європейської інформації в бібліотеках», «Вільна освіта», «Технологічна нація», а також за рахунок місцевих бюджетів бібліотеки області мають більше півтисячі комп ютерів. Ми використовуємо цю невелику, але й немалу базу для інформації, роботи курсів пенсіонерів, тренінгів. А в Рік англійської мови в Україні реалізуємо проект показу кращих зразків світового кіномистецтва англійською мовою з субтитрами. 116

112 IX Міжнародна науково-практична конференція Завдання стоїть величезне: кожним своїм кроком доводити свою потребу громаді і навіть економічну користь від свого функціонування в умовах нових реалій буття. І в цих реаліях наші бібліотекарі намагаються діяти так, щоб, як у Ярославці Саратського району, де повним ходом йде децентралізація, і сільські бібліотеки переходять на баланс сільських рад, голова сільської ради сказав: «Бібліотеку ніколи не закрию. Де ж я буду книги брати?». І це наша мета, щоб кожний житель, кожний керівник вважав бібліотеку не придатком, який сидить на горбу у платника податків, а своїм досягненням, своїм багатством. Недаремно включено в девіз УБА слово «твоя». Реформування мережі бібліотек стало реальністю. І нам дуже в нагоді «Рекомендації щодо організації надання бібліотечних послуг в умовах об єднаних територіальних громад» Національної Парламентської бібліотеки України. Питання виникали лише при передачі коштовностей бібліотек ЦБС територіальним громадам і про статус центральних бібліотек за умови переведення центральних дитячих бібліотек у відділи ЦРБ. Питання щодо скорочення мережі поки що у територіальних громад не виникало. Недаремно ми працювали над тим, щоб мешканці були впевненні наші бібліотеки є і будуть місцем спілкування і діалогу, територією толерантності і свободи, а може для когось просто затишним притулком в нашому неспокійному світі. З ініціативи управління і нашої бібліотеки в час реформи бібліотечної діяльності, спрямованої на реалізацію Стратегії розвитку нашої справи до 2025 року, ми провели обласний бібліотечний форум за участю обласної державної адміністрації, громадських організацій, депутатів. У програмі форуму була і офіційна частина, і «круглий стіл», рішення якого було опубліковано в місцевій пресі. Ми сформулювали і будемо реалізовувати основні завдання, спрямовані на перетворення бібліотек в інформаційно-культурні комплекси з розумінням їх великої ролі, як дійсно порталів у майбутнє. Коротко це звучить таким чином: бібліотеки збагачують життя, бібліотеки привітні і дружні до всіх, бібліотеки надають вільний і легкий доступ до інформації, бібліотеки належать місцевим громадам, бібліотеки мають ефективно відповідати на усі виклики сучасності. Протягом нашого спілкування я намагаюсь вибудувати його сенс таким чином, щоб показати, що бібліотеки Одещини дивляться на роботу в реаліях сьогодення в проекції на майбутнє, розглядають її, як розвиток в умовах реформування влади. Ніяким чином я не хочу 117

113 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року зробити наше спілкування негативно песимістичним. Завжди пам ятаємо ми, одесити, про жабенят, з яких одне потонуло у молоці, а друге збило масло і врятувалось. Дійсно, матеріально-технічна база наша не дуже шикарна. 41 бібліотека в області потребує капітального ремонту, а скільки бібліотек не опалюється мабуть знає кожний практик. А може і слід такі закрити? Але як же позбавити дітей хоча б одного-єдиного місця, куди вона поспішає після занять, як позбавити літніх людей, особливо жінок без головної радості культурного спілкування? І ми намагаємось зберегти кожний заклад саме з погляду на майбутнє, зберегти в наш час sмs та е-mailів можливість просто читати. Ми використовуємо кожний шанс, доводячи громаді, що ми потрібні. Це і активна участь в усіх соціальних обласних проектах і святах, у відзначенні державних дат. Цього року з розмахом проведемо щорічний обласний фестиваль української книги пам яті Михайла Грушевського (цього року він ювілейний) і обласну виставку-ярмарок «Книжкове розмаїття для нових поколінь», і Франкові читання, і ще багато іміджевих цікавих акцій. Завершуючи, я думаю про останню фразу, яка має, за законами спічрайтерів, залишитись у пам яті реципієнтів надовго. Ми повинні довести, що закриття бібліотек це нелегкий спосіб зберегти невеликі гроші, це обкрадання майбутнього, щоб заплатити за сьогодення. Не розуміти ролі бібліотеки це не питання політики, це питання людської цивілізації. Так от, завершую своїм улюбленим висловом: «Бібліотека це категорія вічності», і додаю яка належить громаді сьогодення. Освещается опыт работы Одесской областной универсальной научной библиотеки им. М. Грушевского в контексте стратегического развития библиотечного дела в Украине, внимание акцентируется на проектах и имиджевых акциях библиотек Одесской области, проводимых с целью повышения авторитета библиотечноинформационных центров. Ключевые слова: библиотеки Одесской области, проектная деятельность библиотек, реформирования библиотеки. Lit experience Odessa Regional Universal Scientific Library. Hrushevsky in the context of the strategic development of librarianship in 118

114 IX Міжнародна науково-практична конференція Ukraine, focuses on projects and image campaigns libraries Odessa region, conducted in order to increase the credibility of libraries. Keywords: Library of the Odessa region, the project activity libraries, the reform of the library. УДК :004.91:027.54(477.74) І.О. Бірюкова ЕЛЕКТРОННІ ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ ОДЕСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ НАУКОВОЇ БІБЛІОТЕКИ ЯК СКЛАДОВА ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ Представлено основні види електронних інформаційних ресурсів Одеської національної наукової бібліотеки, створення та динамічний розвиток яких є запорукою реалізації прав громадян на знання, освіту, користування культурними досягненнями та загальнодоступність інформаційних ресурсів держави, дієвим внеском у формування єдиного науково-інформаційного простору України та входження вітчизняних бібліотек у світовий культурний та інформаційний простір. Ключові слова: інформаційні ресурси, електронні ресурси, бібліотечні інформаційні ресурси, веб-сайт, електронна бібліотека, електронний каталог, електронний документ, база даних Важливу роль у виконанні завдань розвитку інформаційного суспільства в Україні відіграють публічні, галузеві, відомчі та інші бібліотеки країни, що задовольняють інформаційні потреби суспільства, формуючи інформаційно-бібліотечні ресурси та забезпечуючи доступ до них, в т.ч. з використанням сучасних інформаційно-комп ютерних технологій. Одним з дієвих механізмів досягнення зазначених завдань є створення власних електронних інформаційних ресурсів та розширення можливостей доступу до них. Одеська національна наукова бібліотека (далі ОННБ) є найстарішою публічною книгозбірнею держави. Універсальна за складом фонду, публічна за формами обслуговування, ОННБ є провідним культурним, освітнім, науково-інформаційним державним закладом, що здійснює функції науково-дослідного, методичного та координаційного центру з питань бібліотекознавства, бібліографознавства, документознавства, бере участь у розробленні державної політики в галузі бібліотечної справи України та її реалізації [2]. 119

115 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року ОННБ бере дієву участь у зміцненні інформаційної інфраструктури країни, створюючи в електронній формі бібліотечні фонди, розвиваючи відповідні інформаційно-пошукові системи, забезпечуючи доступ до них з метою реалізації конституційних прав користувачів щодо свободи інформації, наукової, технічної, літературної, художньої творчості тощо. Ефективним засобом задоволення інформаційних запитів віддалених користувачів є офіційний веб-сайт ОННБ odnb.odessa.ua, утворений для забезпечення реалізації прав громадян на знання, освіту, користування досягненнями культури, на загальнодоступність інформаційних ресурсів, поглиблення інформаційної взаємодії з громадськістю, урядовими і неурядовими організаціями України та світу, зміцнення професійної співпраці у галузі бібліотечної справи, популяризації діяльності ОННБ [1]. Структура Веб-сайту враховує основні напрямки діяльності бібліотеки як науково-інформаційного, культурно-освітнього і науково-методичного центру півдня України. Так, головними інформаційно-ресурсними компонентами Веб-сайта ОННБ є довідкова інформація про ОННБ, електронний каталог ОННБ, електронна бібліотека ОННБ, інформаційно-документний компонент професійного спрямування «Діловий кейс бібліотекаря»; компонент бібліотечних сервісів для віддаленого користувача. Щорічно сайт ОННБ відвідують в середньому 95,4 тис. користувачів, середній щорічний показник звернень 2, 470 млн. звернень. Веб-сайт ОННБ став переможцем всеукраїнського конкурсу бібліотечних сайтів, що проводився 2014 року Мінкультури та Українською бібліотечною асоціацією у номінації «Кращий сайт бібліотеки національного/ державного рівнів та обласної бібліотеки». Одним з найпопулярніших ресурсів є електронний каталог бібліографічна база даних, що створюється в автоматизованій інформаційній бібліотечній системі Absotheque UNICODE. Станом на електронний каталог містить 318,9 тис. бібліографічних записів та відображає наявні документні ресурси, що надійшли до фонду ОННБ з 2001 р., а також записи, внесені в рамках часткової ретрокаталогізації підсобних фондів рідкісних видань (з 1586 року). Технічні можливості АІБС Absotheque UNICODE дозволяють використовувати електронний каталог для надання доступу до оцифрованих видань із фондів ОННБ, інших документів електронної бібліотеки. 120

116 IX Міжнародна науково-практична конференція Електронна бібліотека ОННБ орієнтована на широкі кола користувачів і вирішує завдання просвітницької, наукової, довідкової роботи ОННБ. Це програмно пов язана з електронним каталогом база даних, що складається з повнотекстових електронних версій видань ОННБ, документів з електронних носіїв, отриманих бібліотекою від авторів та/або як обов язковий примірник тощо [3]. Основні напрями розвитку і принципи організації електронної бібліотеки ОННБ передбачають її розвиток та функціонування в якості складової національно-культурного електронного інформаційного ресурсу у сфері у сфері науки, техніки, культури, освіти. Станом на електронна бібліотека, складовими якої є в т.ч. інформаційні ресурси, створені підрозділами ОННБ (методичні рекомендації, збірники матеріалів, бібліографічні покажчики, списки, довідки, огляди тощо), містить 250 повнотекстових документів (з них 156 документів відкритого доступу, 94 локального доступу). До електронної бібліотеки обмеженого доступу включаються документи з електронних носіїв, отриманих бібліотекою від авторів та/або як обов язковий примірник тощо. Обсяг джерельної бази для формування електронної бібліотеки (фонд документів на електронних носіях) станом на від складає 2723 документи. Колекція баз даних краєзнавчої тематики станом на містить записів повнотекстових версій періодичних видань та наукових збірників, згрупованих за колекціями: Одеські ЗМІ; Українські ЗМІ; Регіональні ЗМІ; Одеса; Мистецтво, культура; Спортивна Одеса; Суспільство; Видатні особистості; Екологія; Адресно-довідкові (Одеса). З метою виключення з процесів обслуговування користувачів оригіналів документів особливого історико-культурного значення, захисту пам яток друку і писемності, документів, що користуються підвищеним попитом, а також груп документів, фізичний стан яких є незадовільним, в ОННБ створюється страховий фонд шляхом перенесення документів на цифрові носії інформації. Серед першочергових документів фонду оцифровуються найбільш цінні та рідкісні документи, зокрема унікальні краєзнавчі книжкові та періодичні видання: газети «Одесский вестник» ( , 1862 рр.), «Ведомости Одесского Градоначальства» ( ), «Херсонские епархиальные ведомости» (1868); книги - Попруженко М.Г. Одесская Городская Публичная Библиотека : исторический очерк (1911), Исторический очерк Одессы с г. (1885), Систематическій путеводитель: Адресная и справочная книга Одессы 121

117 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року (1898), Русско-французский путеводитель (1897) та ін. Загалом електронна колекція оцифрованих у рр. видань включає понад 32 тис. копій сторінок 108 видань з історії, теорії і сучасного стану культури України. Частина з цих документів представлена в рамках загальнодержавного інтегрованого ресурсу Електронна бібліотека «Культура України». Окрім електронних ресурсів власної генерації, ОННБ надає користувачам можливість використання віддалених науковоінформаційних мережевих ресурсів, отриманих на умовах договору, ліцензії тощо. Так, протягом рр. надавалися 54 постійні та тестові доступи до мережевих баз даних EBSCO, JSTOR, elibraryusa, IMF elibrary, Britannica Library, HeinOnline, Royal Society Publishing та інших. Таким чином, електронні інформаційні ресурси ОННБ є потужним сегментом науково-інформаційного простору України, а їхніх динамічний розвиток - дієвим механізмом забезпечення реалізації прав громадян на знання, освіту, користування культурними досягненнями та загальнодоступність інформаційних ресурсів, розвитку національної й світової науки та культури. Список використаних джерел 1. Положення про Веб-сайт ОННБ ім. М. Горького, затверджене наказом ОННБ ім. М. Горького від Статут Одеської національної ордена Дружби народів наукової бібліотеки імені М. Горького, затверджено наказом Міністерства культури України від Концепція електронної бібліотеки ОННБ ім. М. Горького, ухвалена рішенням вченої ради ОННБ ім. М. Горького від Представлены основные виды электронных информационных ресурсов Одесской национальной научной библиотеки, создание и динамичное развитие которых является залогом реализации прав граждан на знания, образование, использование культурных достижений и общедоступность государственных информационных ресурсов. Ключевые слова: информационные ресурсы, электронные ресурсы, библиотечные информационные ресурсы, веб-сайт, электронная 122

118 IX Міжнародна науково-практична конференція библиотека, электронный каталог, электронный документ, база данных. The article presents basic types of electronic information resources of Odesa National Scientific Library, which creation and dynamic development is a guarantee of the rights of citizens to knowledge, education, use of cultural achievements and accessibility of information resources of the state, an effective contribution to the formation of a common scientific information space of Ukraine and integration of Ukrainian libraries to global cultural and information space. Keywords: information resources, electronic resources, library information resources, website, electronic library, electronic catalog, electronic document database. УДК 37.77/ : (477-25) О.Г. Кириленко ДІЯЛЬНІСТЬ БІБЛІОТЕК І АРХІВІВ В УМОВАХ ОБМЕЖЕНЬ АВТОРСЬКОГО ПРАВА Наведено перелік умов, за яких бібліотеки та архіви України для реалізації своїх функціональних завдань використовують виключення і обмеження в авторському праві щодо репродукування творів. Ключові слова: бібліотеки і архіви України, виключення і обмеження в авторському праві, правові аспекти бібліотечноінформаційної діяльності. В умовах розвитку інформаційного суспільства наукові бібліотеки і архіви є провідними установами, що зберігають інтелектуальний потенціал суспільства та забезпечують сучасний рівень задоволення інформаційних потреб користувачів. Створення інформаційних продуктів і послуг, зберігання документних ресурсів в межах діяльності цих установ спрямовано на забезпечення наукової, освітньої діяльності, сприяння духовній комунікації між різними поколіннями. Надання широкого доступу до інформації в епоху цифрових технологій обумовлює розуміння вимог національного законодавства та міжнародних угод щодо охорони прав авторів на створенні продукти інтелектуальної, творчої діяльності. Основні положення національного законодавства щодо авторського та суміжних прав відповідають нормам актів та договорів 123

119 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Всесвітньої організації інтелектуальної власності, тому вимоги, передбачені міжнародним законодавством є актуальними для діяльності бібліотек та архівів в Україні. Важливим аспектом є розуміння того, що законодавство з інтелектуальної власності створено, в першу чергу, з метою захисту інтересів авторів, творців, правовласників і розраховано на отримання ними прибутку, як стимулу для творчої, інтелектуальної діяльності. Разом з тим, обмеження вільного використання об єктів інтелектуальної власності, що зберігаються в документних фондах, електронних ресурсах бібліотек і архівів підриває розвиток науки, освіти, культури, уповільнює створення інноваційних технологій. Враховуючи це міжнародним законодавством встановлено обмеження і виключення щодо використання об'єктів авторського права в бібліотеках, архівах, наукових та освітніх установах, що закладено до норм Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон). Для реалізації своїх функціональних завдань бібліотеки та архіви України використовують виключення і обмеження в авторському праві щодо репродукування творів. Так, стаття 22 Закону допускає, що бібліотеки та архіви, діяльність яких не спрямована прямо або опосередковано на одержання прибутку можуть без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право, здійснювати репрографічне відтворення одного примірника твору, за таких умов: 1) у разі, коли відтворюваним твором є окрема опублікована стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових творів (за винятком комп'ютерних програм і баз даних), з ілюстраціями чи без них, і коли це відтворення здійснюється за запитами фізичних осіб за умови, що: а) бібліотека та архів мають достатньо підстав вважати, що такий примірник використовуватиметься з метою освіти, навчання і приватного дослідження; б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру; 2) у разі, коли відтворення здійснюється для збереження або заміни загубленого, пошкодженого та непридатного примірника даної бібліотеки чи архіву або для відновлення загубленого, пошкодженого або непридатного примірника з фонду аналогічної бібліотеки чи архіву, а одержання такого примірника іншим шляхом неможливе, а також 124

120 IX Міжнародна науково-практична конференція коли відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру [1]. Разом з тим, стаття 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначає, що репрографічне відтворення (репродукування) факсимільне відтворення у будь-якому розмірі (у тому числі збільшеному чи зменшеному) оригіналу письмового чи іншого графічного твору або його примірника шляхом фотокопіювання або іншими подібними способами, крім запису в електронній (у тому числі цифровій), оптичній чи іншій формі, яку зчитує комп'ютер [1]. Виходячи з цього бібліотеки і архіви не мають права створювати цифрові копії з метою створення повнотекстових електронних архівів та надавати доступ до них навіть в межах їхніх приміщень. Обмеження та виключення до міжнародного законодавства з інтелектуальної власності для бібліотек та архівів постійно знаходяться в полі зору міжнародних бібліотечних організацій та Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ). Зокрема, на початку травня 2016 року відбулася 32-а сесія Постійного комітету з авторського права та суміжних прав ВОІВ (м. Женева) де обговорювалися обмеження та виключення до міжнародних актів авторського права для бібліотек та архівів, освітніх, наукових установ, а також для осіб з обмеженими можливостями. Важливим аспектом є те, що в обговорюваних документах враховується діяльність бібліотек з цифровими інформаційними ресурсами. Обмеження в законодавстві з авторського для бібліотек і архівів України, що стосуються їх функціонування у цифровому середовищі це надзвичайно складна проблема, яка не вирішена навіть на міжнародному рівні. Виходячи з цього, бібліотекам і архівам треба вносити власні пропозиції щодо розширення обмежень та вилучень в авторському законодавстві, а також здійснювати їх апробацію в функціонуванні цих документних систем в цифровому середовищі. Відділ з охорони інтелектуальної власності НБУВ серед основних напрямів діяльності відділу визначає дослідження міжнародного законодавства з авторського права, що стосується правових аспектів бібліотечно-інформаційної діяльності. Дослідження міжнародного та вітчизняного законодавства з авторських прав здійснюється відділом на основі бібліотекознавчого підходу, що поєднує в собі інтегрування досягнень правничої науки і бібліотечного досвіду в системі формування інформаційних ресурсів та здійснення вільного доступу до них користувачів. 125

121 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Список використаних джерел 1. Про авторське право і суміжні права [Електрон. ресурс] : Закон України від р XII // ВР України : офіц. веб-портал. Режим доступу : Представлен перечень условий, при которых библиотеки и архивы Украины для реализации своих функциональных задач используют ограничения и исключения в авторском праве по репродуцированию произведений печати. Ключевые слова: библиотеки и архивы Украины, исключения и ограничения в авторском праве, правовые аспекты библиотечноинформационной деятельности. The list of conditions under which the library and archives of Ukraine for the implementation of its functional tasks using exceptions and limitations to copyright for the reproduction of works. Keywords: libraries and archives in Ukraine, exceptions and limitations to copyright, the legal aspects of library and information work. УДК :021.3 Т.Л. Бірюкова «ІНФОРМАЦІЙНА, БІБЛІОТЕЧНА ТА АРХІВНА СПРАВА» У СВІТЛІ МОДЕРНІЗАЦІЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ДОКУМЕНТНО-ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У статті досліджуються актуальні шляхи розвитку співробітництва у системі Бібліотека-Освіта, аналізується вплив взаємодії освітнього та документно-комунікаційних соціальних інститутів у інформаційно-комунікаційному просторі на ефективність підготовки фахівців документно-інформаційної діяльності. Ключові слова: «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа», документно-інформаційна діяльність, Бібліотека-Освіта, модернізація підготовки фахівців. Актуальність дослідження полягає у тому, що реформа вищої освіти ставить перед навчальними закладами нові завдання. Модернізація наявної системи підготовки фахівців документно- 126

122 IX Міжнародна науково-практична конференція інформаційної діяльності, з урахуванням встановлених вимог, передбачає гармонізацію входження нашої системи освіти до європейського освітнього простору та довгоочікувану стандартизацію навчальних програм. Фахівцю в галузі документознавства та інформаційної діяльності відводиться особливе місце в інформаційному суспільстві. Спеціалізація «Документно-інформаційна діяльність» передбачає наявність у фахівця фундаментальних знань з наукової (аналітичної) обробки інформації і банків даних, навичок з інформаційного менеджменту, консалтингової діяльності, управління персоналом. Це передбачає наявність теоретичних знань і практичних навичок із: 1) розробки та впровадження технологій документування; 2) методах аналізу документних потоків; 3) пошуку, збирання та обробки інформації; 4) аналізу й узагальнення отриманого матеріалу; 5) роботи з документованою інформацією на основі використання сучасних автоматизованих технологій; 6) налагодження ефективних інформаційно-комунікаційних процесів. На кафедрі документознавства та інформаційної діяльності Одеського національного політехнічного університету вже десять років, як розробляються освітні методології у взаємодії і плідному співробітництві з інформаційно-бібліотечними закладами. Метою наукової та методичної діяльності кафедри, у першу чергу, як ми вже повідомляли раніш, є «підготовка висококваліфікованих кадрів нового типу, які б були науково-методично озброєні як на даний момент, так і з урахуванням змін (планованих і прогнозованих) у системі освіти та в суспільстві випереджаюча освіта і випереджаюча кваліфікація. Випускники кафедри повинні бути не тільки орієнтовані, перш за все, на роботу, пов язану з документально-аналітичним забезпеченням управління, але й стати тим основним ресурсом галузі документознавства та інформаційної діяльності носієм нових знань, методик і технологій, своєрідним «інструментом» модернізації галузі» [5]. Відповідно визначеної мети «завданнями наукової і методичної діяльності кафедри ДІД є такі: - формування й ефективне використання наукового потенціалу ОНПУ в науково-методичному забезпеченні підготовки майбутніх документознавців, менеджерів інформаційної діяльності, 127

123 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року послуговуючись постулатом про документальну сутність всіх соціальних інститутів суспільства та невід ємність суспільних відносин від документалізації інформації; - вдосконалення змісту і технологій підготовки фахівців галузі документознавства та інформаційної діяльності на інтегративній основі, що сприятиме формуванню інтелектуальної, професійної, моральнокомунікативної культури та креативності молодого спеціаліста (що і зафіксовано у Резолюції І Міжнародної науково-практичної конференції «Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття»); - підготовка кадрів з урахуванням модернізації галузі, варіативності та індивідуалізації освіти; - розробка психолого-педагогічних технологій, що впроваджуватимуться випускниками у професійній діяльності; - широке залучення студентів (зокрема, магістрів) до науководослідної роботи як в рамках проведення наукових досліджень кафедри, так і наукових проектів і програм різного рівня у таких напрямах: розробка критеріїв діагностики якості управління інформацією в діяльності підприємств міста та комунікативної компетенції спеціалістів; - моделювання інформаційно-комунікаційної політики організацій, підприємств, компаній міста (регіону) з метою підвищення конкурентоспроможності; - підвищення кваліфікації і перепідготовка викладацького складу, захист дисертаційних досліджень; - розробка ефективного механізму підвищення якості підготовки кадрів для документально-аналітичного забезпечення; - організація впровадження результатів наукових досліджень і науково-методичних розробок на основі принципу зворотного зв'язку, зокрема шляхом використання сучасних комп'ютерних технологій; - участь в розвитку інформаційного середовища ОНПУ. Дані завдання виконуються на основі таких принципів: - системність і багаторівневість; - актуальність, спадкоємність і перспективність; - практична спрямованість (принцип «зворотного зв'язку»); - універсалізація [5]. Нами вже зазначалось, що основою успішної інтеграції українського суспільства із світовим інформаційним простором «може 128

124 IX Міжнародна науково-практична конференція бути розуміння необхідності приведення інформаційно-технологічного рівня комунікаційних процесів у відповідність з міжнародними вимогами і стандартами, модернізація інформаційної сфери діяльності, інтеракція між освітніми закладами, підготовка фахівців, здатних до впровадження інновацій у системі соціальних комунікацій [2]. Документи, як головні носії соціальної пам яті, створюються, зберігаються, поширюються соціальними інститутами, призначеними сприяти засвоєнню культурних цінностей. «Українські реалії розвитку інформаційного суспільства < > свідчать про те, що багато проблем вимагає осмислення на новому теоретичному рівні. У першу чергу, це стосується процесів інституціоналізації, оскільки підвищується роль інститутів документної комунікації, системоутворюючі елементи яких пов'язані з відповідними галузями людської діяльності та з відповідними елементами інших документно-комунікаційних інститутів (ДКІ)» [1]. Інститути документної комунікації це архів, бібліотека, бібліографія, журналістика, видавництво, книготоргівля, інформаційна аналітика. ДКІ функціонують як системи «забезпечення взаємодії людини з зовнішнім середовищем», та існують у вигляді «специфічного середовища професійної, наукової, навчальної та іншої його активності, у якій вона (людина) досягає свідомо поставленої мети, що формується в результаті виникнення потреб в документах» [4]. Виконуючи свої функції, ДКІ вступають у взаємодію зі споживачами документної (інформаційної) продукції і послуг. Взаємодія та взаємовплив виникає і на рівні освітніх закладів, у тому числі й віртуальна. Інтеракція у соціальній комунікації відбувається, як мінімум, в трьох площинах: 1) наукової; 2) технологічної; 3) освітньої. На науковому рівні це діалог у форматі конференцій, семінарів, на сторінках наукових видань, результатом якого є інтеграційні процеси і створення загальної теоретичної бази. На технологічному рівні спільне використання стандартів та інших нормативних документів, застосування відповідного програмного забезпечення, створення інформаційних баз і порталів. На освітньому поява необхідності вивчення суміжних наук і наукових дисциплін з метою більш досконалого оволодіння знаннями і навичками, необхідними для фахівця документно-інформаційної діяльності (наприклад, впровадження дисципліни «Інформаційно- 129

125 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року бібліографічні технології» у навчальний план підготовки бакалавра за спеціалізацією «Документознавство та інформаційна діяльність). Методологічні розробки створені завдяки взаємодії у системі Бібліотека-Освіта увійшли у практику викладання дисциплін «Інформаційні ресурси», «Інформаційно-бібліографічні технології», «Інформаційний менеджмент» (доц. Бірюкова Т.Л.), «Аналітикосинтетична обробка документів» (доц. Коляда-Березовська Т.Ф.). На кафедрі ДІД ОНПУ створені і діють студентські гуртки, робота яких сприяє засвоєнню теоретичного матеріалу на практиці, безпосередньо в інформаційному закладі, адаптуванню у професійному середовищі, надається можливість проходження повноцінної виробничої та переддипломної практик. Необхідні навички можна здобути лише повністю занурившись у професійне середовище. Студенти кафедри ДІД отримують цю змогу вже з 2 курсу навчання. Цьому сприяє наявність високоякісного науково-педагогічного персоналу кафедри, комп ютерна лабораторії, мультимедійне обладнання, плідне співробітництво з ОУНБ ім. М. Грушевського, яка надає свої інформаційні ресурси, приміщення, висококваліфіковану допомогу. Завдяки цьому, бакалаври, спеціалісти, магістри випускники кафедри ДІД з успіхом працюють в інформаційно-аналітичних і PR-відділах українських та зарубіжних компаній, освітніх установах, в бібліотеках, архівах, рекламних службах. І перші кроки до вибору свого робочого місця відбуваються під час навчання. Студенти кафедри залучаються до науково-дослідницьких та науково-практичних розробок, мають змогу виконувати, застосовують на практиці навички, що отримали вивчаючи дисципліни документноінформаційного, інформаційно-аналітичного й інформаційнокомунікативного циклів. Наприклад, метою студентського проекту «Симбіоз інформаційнотехнологічних принципів та бібліографічно-документографічних методів як основа побудови контенту наукового Web-сайту» (студ. 4 курсу І.І. Компанієць, н. керівн. доц. Т. Л. Бірюкова), представленого на Всеукраїнському конкурсі (диплом, призове місце) 2016 року наближення практичної частини навчального процесу до умов професійного середовища фахівця за спеціалізацією «Документознавство та інформаційна діяльність». Одним із завдань проекту стала розробка та підтримка сайту, завдяки якому 130

126 IX Міжнародна науково-практична конференція висвітлюється наукова діяльність кафедри ДІД ( Як ми зауважували раніш «необхідність створення подібного сайту постала два роки тому, коли прийшло розуміння, що наукове середовище і студентство потребує оперативної інформації у режимі «негайно» Реалізація поставленої мети зумовила потребу вирішення таких завдань: проаналізувати сучасний стан наукових досліджень за темою роботи; обґрунтувати методологічні засади дослідження; розробити структурну модель наукового Web-сайту; втілити результати дослідження у наукову роботу кафедри ДІД ОНПУ та накреслити перспективи розвитку Web-сайту» [3]. Проект з успіхом було розроблено і втілено за підтримки Центру досліджень соціальних комунікацій та СІАЗ Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, Одеської універсальної наукової бібліотеки ім. М. Грушевського. Міжнародний інформаційний проект конференція «Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття», створений під керівництвом зав. кафедри ДІД, доц. В.Г. Спрінсяна, при постійній підтримці всіх співробітників кафедри, сприяє науково-методичному діалогу, обміну досвідом, розширює межи досліджень. Велике значення у цьому проекті надається співробітництву із Одеською обласною універсальною бібліотекою імені М. Грушевського (директор Ю.С. Амельченко). До редколегії збірки конференції входять заслужений працівник культури України, директор Одеської національної наукової бібліотеки О.Ф. Ботушанська, директор департаменту загальноосвітніх дисциплін Університету бібліотекознавства та інформаційних технологій М. Ніколова (Болгарія, Софія). Все це ще раз підкреслює актуальність, міждисциплінарність, міжінстуціональність як самої конференції, так і спеціальності «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа», та визначає своєчасність і необхідність модернізації документознавчої освіти, створення стандартів навчання у новому вимірі. Список використаних джерел 1. Бирюкова, Т. Л. Библиотечные функции как основа взаимосвязи документно-коммуникационных институтов / Т. Л. Бирюкова // Вестник Санкт-Петербургского государственного университета культуры и искусств: Культура. Культурология (научный рецензируемый журнал). 4 (17) С

127 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року 2. Бирюкова, Т. Л. Межинституциональная интеракция в социальной коммуникации: влияние на образовательный процесс и факторы взаимодействия в электронной среде / Т. Л. Бирюкова // Материалы III Международного конгресса «Библиотека как феномен культуры: Чтение и информационная культура в современном обществе», Минск, октября 2015 г. / Национальная библиотека Беларуси; [составитель А. А. Суша]. Минск, С Бірюкова, Т. Л. Бібліотека Освіта: наукова комунікація, інтеграція знань, методів, технологій / Т. Л. Бірюкова, І. І. Компанієць // Вісник Книжкової палати України С Бірюкова, Т. Л. Методологічні підходи до дослідження функцій документно-комунікаційних інститутів / Т. Л. Бірюкова // Вісник Книжкової палати України С Бірюкова, Т. Л. Подолання суперечностей між існуючою системою освіти і вимогами сучасного суспільства: підготовка фахівців документно-інформаційної галузі / Т. Л. Бірюкова // Current problems of human society development : materials digest of the VIIth Internat. Scientific and Practical Conference (Odessa, London, 21st July 28th July, 2011). Odessa, London С В статье исследуются актуальные пути развития сотрудничества в системе Библиотека-Образование, анализируется влияние взаимодействия образовательного и документокоммуникационных социальных институтов в информационнокоммуникационном пространстве на эффективность подготовки специалистов документо-информационной деятельности. Ключевые слова: «информационное, библиотечное и архивное дело», документно-информационная деятельность, Библиотека- Образование, модернизация подготовки специалистов. The article investigates the actual the ways of development cooperation in the system of Library-Education, analysed the impact of interactions educational and document-communication of social institutions in the area of information and communication on the efficiency of training specialists in document-information activities. Keywords: «Informational, Library and Archival activity» documentinformation activities, Library education, modernization of training. 132

128 IX Міжнародна науково-практична конференція УДК 002:651:02(031)=161.2 О.М. Збанацька ДОКУМЕНТНО-ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ КРІЗЬ ПРИЗМУ УКРАЇНСЬКОЇ БІБЛІОТЕЧНОЇ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ Розглядається історія створення, рубрикація, наповнення Української бібліотечної енциклопедії. Аналізуються рубрики та словникові статті. Подається загальна інформація про існуючи українські довідкові видання, що охоплюють науки документнокомунікаційного циклу. Ключові слова: документно-інформаційна діяльність, словникові статті, Українська бібліотечна енциклопедія. Кожна галузь науки повинна мати свій понятійний апарат, зафіксований в законах, стандартах, довідкових виданнях тощо. Оскільки документознавство не має свого довідкового видання, а документно-інформаційна сфера охоплює багато суміжних галузей, то окремі дефініції документно-інформаційної діяльності можна знайти в інших довідкових виданнях. Зокрема, певна частина термінів знайшла відображення в Українській бібліотечній енциклопедії (УБЕ) спеціалізованому електронному довідковому виданні, яке у концентрованій формі відображає всі основні здобутки і напрацювання української бібліотечної і бібліографічної науки і практики. Перші підходи до започаткування наукового проекту Українська бібліотечна енциклопедія були зроблені Національною парламентською бібліотекою України (НПБУ) у 2010 р. Загальні засади підготовки УБЕ знайшли відображення в Концепції Української бібліотечної енциклопедії, затвердженій наказом ДЗ «Національна парламентська бібліотека України» від /1 [9]. У НПБУ створюється Робоча група з підготовки Української бібліотечної енциклопедії з досвідчених і кваліфікованих спеціалістів, на яких покладається завдання написання основного масиву стислих статей, переважно термінологічного характеру. 133

129 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Для авторів УБЕ розробляються і видаються Методичні рекомендації для авторів Української бібліотечної енциклопедії [5], в яких викладаються основні вимоги до написання статей. Зокрема, серед цих вимог є такі, як стислість викладу, концентрація фактичного матеріалу, його достовірність, науковий стиль, тобто те, що вирізняє статті для енциклопедій поміж інших інформаційних матеріалів. З урахуванням розвитку нових інформаційних технологій та з метою забезпечення максимальної доступності користувачів до ресурсів УБЕ енциклопедія є доступною в електронній версії на сайті НПБУ в режимі он-лайн [9]. Тим самим уможливлено внесення оперативних змін до статей, включення нових статей, оновлення контенту УБЕ, застосування внутрішніх та гіперпосилань у тексті, що дозволяє миттєво переходити від однієї статті чи дефініції до інших. Перевагою електронної версії енциклопедії перед паперовою є застосування зручного й багатоаспектного інтерфейсу, більш якісних ілюстрацій, інших можливостей. При цьому усувається й такий недолік, як штучна обмеженість інформаційного потенціалу, що є характерною для енциклопедій в традиційній паперовій версії, виключаються прийняті в енциклопедіях скорочення багатьох слів [6]. У другому номері Бібліотечної планети за 2014 р. відкривається нова рубрика «Українська бібліотечна енциклопедія», в якій друкуються матеріали, підготовлені для представлення (в електронному форматі) в однойменному проекті НПБУ. Серед перших статей вказаної рубрики слід назвати: «Український екслібрис у контексті світової історії книжкового знака» (В. Соколов), Бібліотечні та бібліографічні з їзди (С. Зворський), З історії книжкової оправи та палітурного мистецтва (В. Соколов). 134

130 IX Міжнародна науково-практична конференція Питання наповнення УБЕ також розглядаються на наукових заходах. Так, 9 13 листопада 2015 р. в Інституті енциклопедичних досліджень НАН України у форматі інтернет-форуму відбулася IV Міжнародна наукова конференція «Українська енциклопедистика». На ній розглядались проблеми і завдання, що стоять перед сучасною енциклопедистикою, і було наголошено на необхідності пошуку шляхів удосконалення процесу створення довідкових видань та їх популяризації [3, 103]. Учасник конференції С. Зворський у своїй доповіді зазначив, що УБЕ є першим у країні фундаментальним зводом теоретичних і практичних знань про бібліотечну сферу та інші суміжні дисципліни, зокрема науки документно-комунікаційного циклу [3, 104]. На початку роботи було заплановано певний перелік рубрик для УБЕ, проте в процесі роботи його було доповнено (табл.1). Таблиця 1 Запланований перелік рубрик на початку роботи Бібліографічна діяльність Бібліографічна діяльність (32) Бібліотеки України Бібліотеки (48) Бібліотечне обслуговування (11) Перелік рубрик, що сформувались в процесі роботи Бібліотечні об єднання і Бібліотечні об єднання і асоціації, з їзди, конгреси (6) асоціації, з їзди, наради Бібліотечні фонди Бібліотечні фонди (45) Інформаційні технології в Інформаційні технології в діяльності бібліотек (80) діяльності бібліотек Історія бібліотечної справи Історія бібліотечної справи України (51) України Користувачі бібліотек. Інформація. Інформаційна діяльність (14) Інформаційна та соціокультурна Соціокультурна діяльність бібліотек (9) діяльність бібліотек Науково-дослідна та методична діяльність бібліотек Міжнародне співробітництво бібліотек (1) Науки документно-комунікаційного циклу - Бібліотекознавство (5) - Бібліографознавство - Книгознавство (36) - Архівознавство - Документознавство (1) Науково-дослідна та методична діяльність бібліотек - Науково-дослідна діяльність бібліотек (2) - Методична діяльність. Бібліотечні інновації (1) Персоналії Персоналії (65) Проектна діяльність бібліотек (4) Управління бібліотечною справою. Бібліотечні кадри Управління бібліотечною справою - Нормативно-правове забезпечення діяльності бібліотек (41) - Управління бібліотекою (7) Бібліотечні кадри (14) Фахові видання Фахові видання з питань бібліотечної справи (13) 135

131 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року З таблиці видно, що в процесі наповнення УБЕ були додані нові рубрики (права колонка, виділено напівжирним шрифтом) і нові підрубрики (права колонка, курсив). Серед них бібліотечне обслуговування, інформація, міжнародне співробітництво бібліотек, проектна діяльність бібліотек та науки документнокомунікаційного циклу, які складаються з підрубрик бібліотекознавство, бібліографознавство, книгознавство, архівознавство, документознавство. Кількісне наповнення рубрик та підрубрик зазначено у Табл. 1 у круглих дужках після їх назв, а також представлено наочно на Рис. 2. Станом на в УБЕ нараховувалась 431 стаття. Статті є різними за величиною та інформаційним наповненням. Їх умовно поділено на чотири групи: статті-огляди, статті-довідки, статтідефініції, статті-відсилання. Статті-огляди мають аналітичний характер і висвітлюють найсуттєвіші питання бібліотечної справи, наприклад: книгознавство, Національна парламентська бібліотека України, Український науковий інститут книгознавства. Статті-довідки мають аналітико-синтетичний характер і висвітлюють історію і сучасний стан певного питання чи напряму бібліотечно-інформаційної діяльності, наприклад: Алчевська Христина 136

132 IX Міжнародна науково-практична конференція Данилівна, державна бібліографія, класифікаційна система. Статтідефініції містять стисле і вичерпне тлумачення терміну, наприклад: автограф, доступ до інформації, стандарт. Статті-відсилання мають допоміжне значення та спрямовують до іншої статті, наприклад: наукова обробка документів див. аналітикосинтетичне опрацювання документів; ДРБ УРСР ім. КПРС див. Національна парламентська бібліотека України; копірайт див. Знак охорони авторського права. Деякі зі статей УБЕ віднесені одразу до двох рубрик. Авторами статей УБЕ є співробітники Національної парламентської бібліотеки України, Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, Національної історичної бібліотеки України, Національної бібліотеки України для дітей, Державної бібліотеки України для юнацтва, Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника, Одеської національної наукової бібліотеки, Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленко, Національної наукової медичної бібліотеки України, Вінницької ОУНБ 2 ім. К. А. Тімірязєва, Волинської ОУНБ, Житомирської ОУНБ ім. О. Ольжича, Закарпатської ОУНБ ім. Ф. Потушняка, Запорізької ОУНБ, Івано-Франківської ОУНБ ім. І. Франка, Кіровоградської ОУНБ ім. Д. І. Чижевського, Миколаївської ОУНБ ім. О. Гмирьова, Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського, Тернопільської ОУНБ, Житомирської ОБЮ 3, Кіровоградської ОБЮ ім. О. М. Бойченка, Одеської ОБЮ ім. В. В. Маяковського, Полтавської ОБЮ ім. Олеся Гончара, Тернопільської обласної бібліотеки для молоді, Волинської ОБД 4, Івано-Франківської ОБД, Закарпатської обласної бібліотеки для дітей та юнацтва, Київської ОБД, Кіровоградської ОБД ім. Т. Г. Шевченка, Рівненської обласної бібліотеки для дітей, Миколаївської ОБД, Київського університету ім. Бориса Грінченка, Київського національного університету культури і мистецтв, Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, Національного авіаційного університету, Національного університету «Києво-Могилянська академія», Рівненського державного гуманітарного університету, Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, Харківської державної академії культури, Інституту 2 ОУНБ обласна універсальна наукова бібліотека 3 ОБЮ обласна бібліотека для юнацтва 4 ОБД обласна бібліотека для дітей 137

133 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, Запорізької бібліотечної асоціації. Більшість статей УБЕ пов язана з документно-інформаційною дільністю, яка забезпечує існування документно-інформаційної комунікаційної системи. Оскільки документно-інформаційна комунікаційна система є сукупністю документів, створювачів та споживачів документної інформації, професійних інформаційних посередників, документно-інформаційних інституцій, процесів аналітико-синтетичного опрацювання документів і документноінформаційної діяльності, то бібліотечну сферу можна розглядати як одну з її складових. Бібліотечна сфера містить всі названі компоненти документно-інформаційної комунікаційної системи. Так, терміни база даних, документ, електронний документ, інформаційна діяльність, інформація та інші вживаються як у бібліотечній, так і в документознавчій сферах. Основними документно-інформаційними інституціями, в яких зберігаються документи, є бібліотеки, архіви, музеї, видавництва, інформаційні служби, органи науково-технічної інформації. Для відображення їх термінології в Україні створюються галузеві довідкові видання. Так, у 2003 р. видано Словник книгознавчих термінів [7], у 2008 р. Українську архівну енциклопедію [8], словник-довідник Інформаційний простір України [1], у 2012 р. словник-довідник Документознавство [10]. Також терміни, що стосуються інформації та документації зафіксовано в ДСТУ ISO 5127:2007 Інформація та документація. Словник термінів (2010 р.) [2]. Таким чином, фундаментальне енциклопедичне видання сьогодні має тільки архівна сфера. УБЕ стала наступним виданням в царині наук документно-комунікаційного циклу та охопила значну частину термінів, що стосуються документно-інформаційної діяльності, оскільки до написання окремих статей залучено представників провідних науково-дослідних установ у сфері бібліотекознавства, бібліографознавства, регіональних та галузевих бібліотек, архівознавців, документознавців. Список використаних джерел 1. Інформаційний простір України : слов.-довід. законодав. термінів і понять : [500 термінів] / М-во освіти і науки України, Нац. пед. ун-т ім. 138

134 IX Міжнародна науково-практична конференція М. П. Драгоманова, Ін-т укр. філології ; [авт.-уклад. Я. О. Чепуренко]. К.: Освіта України, с. : табл. 2. Інформація та документація. Словник термінів : ДСТУ ISO 5127:2007 (ISO 5127:2001, IDT) : [пер. з англ.]. К.: Держспоживстандарт України, V, 237 с. (Національний стандарт України). 3. Іщенко, О. С. Українська енциклопедистика : IV Міжнародна наукова конференція / О. С. Іщенко, С. І. Очеретянко // Вісник НАН України С Концепція Української бібліотечної енциклопедії : затв. наказ від /1, із змінами, внесеними відповідно наказом від / [Нац. парлам. б-ка України. Київ, арк.] 5. Методичні рекомендації для авторів «Української бібліотечної енциклопедії» / М-во культури України, Держ. закл. «Нац. парлам. б-ка України» ; уклад.: С. Л. Зворський, Л. М. Любаренко, Г. П. Нелипа ; наук. ред. З. І. Савіна ; рецензент Н. І. Розколупа. К., с. 6. Науковий проект Українська бібліотечна енциклопедія [Електронний ресурс] // Національна парламентська бібліотека України : [веб-сайт]. Електрон. дані. К.: НПБ України, Режим доступу: 7. Словник книгознавчих термінів : [містить понад 1400 термінів] / Кн. палата України ; [уклад.: В. Я.Буран та ін. ; наук. ред.: Н. О.Петрова та ін.]. К., с. 8. Українська архівна енциклопедія / Держ. ком. арх. України, Укр. НДІ арх. справи та документознавства ; [Абросимова С. та ін. ; редкол.: Матяш І. Б. (голова) та ін.]. К.: Держкомархів України, с. 9. Українська бібліотечна енциклопедія [Електронний ресурс] // Національна парламентська бібліотека України : [веб-сайт]. Електрон. дані. Київ : Національна парламентська бібліотека України, Режим доступу: Швецова-Водка, Г. М. Документознавство : словник-довідник термінів і понять / Г. М.Швецова-Водка. К.: Знання, с. Рассматривается история создания, рубрикация, наполнение Украинской библиотечной энциклопедии. Анализируются рубрики и словарные статьи. Подаётся общая информация о существующих украинских справочных изданиях, которые охватывают науки документно-коммуникационного цикла. Ключевые слова: Украинская библиотечная энциклопедия, документно-информационная деятельность, словарная статья. 139

135 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року It is reviewed the history of creation, rubrics, content of the Ukrainian Library Encyclopedia. Analyzes the rubrics and entries. It is presented general information about the existing Ukrainian reference books that cover the science communicational cycle. Keywords: information activities, dictionary entry, Ukrainian Library Encyclopedia. УДК [012:929/61-054(477)] 1885/1989 Н.П. Філіппова БІОБІБЛІОГРАФІЧНІ ПОКАЖЧИКИ ДІЯЧІВ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ РОКІВ У СТРУКТУРІ БАЗИ ДАНИХ «ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ БІОГРАФІСТИКИ» «УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО БІОГРАФІЧНОГО АРХІВУ» Проаналізовано біобібліографічні покажчики діячів медичної сфери за період років. Визначено їхнє місце у загальній структурі «Джерел української біографістики» науковоінформаційного проекту «Український національний біографічний архів». Ключові слова: біобібліографічні покажчики, українська біографістика, біографічний архів, медична галузь. Невід ємною складовою системи наукових комунікацій України є інтегрований електронний біографічний ресурс «Український національний біографічний архів» ( формування якого реалізується зусиллями Iнституту біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В. I. Вернадського. У межах реалізації науково-інформаційного проекту здійснюється включення документованих біографічних відомостей і бібліографічних матеріалів, що репрезентують результати наукових досліджень і творчих здобутків діячів різноманітних сфер людської діяльності, життєвий і творчий шляхи яких тісно пов язані з Україною. Біографічна інформація знаходить відображення у базі даних «Персоналії», що представляє собою головний змістовний модуль «Українського національного біографічного архіву». Бібліографія, у свою чергу, акумулюється в межах другої інтегрованої бази даних «Джерела української біографістики» (далі «Джерела»), функціональне призначення якої полягає в обслуговуванні головного 140

136 IX Міжнародна науково-практична конференція модуля, забезпечуючи дотримання нормативних вимог до оформлення бібліографічних записів і спрощення процедури визначення джерел біографічних відомостей, які необхідно залучити до записів бази даних «Персоналії». Значне місце в межах модуля «Джерела» займають друковані українські персональні бібліографічні видання. За мету дослідження визначено аналіз біобібліографічних покажчиків діячів медичної сфери у загальній структурі «Джерел української біографістики». Хронологічні межі дослідження охоплюють рр. Покажчики як джерела інформації проаналізовано відповідно до загальної структури документа: за зовнішніми ознаками, що знайшли відображення у бібліографічних описах, та внутрішніми, які, у свою чергу, визначають змістовне наповнення документа. З 608 бібліографічних покажчиків, репрезентованих у базі даних за визначений період, представникам медичної галузі присвячено 46, що становить близько 8 % від загальної кількості бібліографічних друкованих видань. Більша частина (91,3 %) біобібліографічних покажчиків зберігаються у фондах Національної бібліотеки імені В. І. Вернадського. Переважну більшість бібліографічних матеріалів (76 %) опубліковано російською мовою і лише 24 % українською, що обумовлено перебуванням України у визначений хронологічний період у складі Російської Імперії, а згодом СРСР. У рр. найбільшу кількість покажчиків діячів медичної галузі було видано у Києві (63 %) та Одесі (21,7 %), у Харкові опубліковано 8,7 %, у Дніпропетровську 4,4 %, найменша кількість видань вийшла у друк у Львові лише 2,2 %. Видавцем 28,3 % покажчиків виступила «Наукова думка»; 13 % видавництво АН УРСР; 6,5 % «Облполиграфиздат»; по 4,4 % «Госмедиздат», «РИО ОГНБ им. А. М. Горького»; по 2,17 % «Вища школа», видавництво В. Кирхнера, видавництво І. Крижанівського та В. Авдюшенка, «Книжно-журнальное-газетное издательство», «Маяк», видавництво Харківського державного університета ім. О. М. Горького, видавництво Харківської державної наукової медичної бібліотеки Міністерства охорони здоров я УРСР, типографія газети «Курская правда», «Республиканская научная медицинская библиотека им. Д. И. Ульянова», «Чорноморська комуна»; на 21,7 % покажчиках ім я видавця не було зазначено. 141

137 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Серед проаналізованих бібліографічних матеріалів, що висвітлюють життя та професійну діяльність визначних діячів медичної галузі, найбільша кількість була опублікована у 1988 р. 6 покажчиків; у 1989 р. 4; у 1957, 1961, , 1979, 1981, світ побачили по 2 біобібліографічні покажчика; 1885, 1899, 1926, 1938, 1945, 1948, , , , , 1973, , 1987 було видано лише по одному покажчику. Збільшення обсягів біобібліографічних видань засвідчує тенденцію до актуалізації та інтенсифікації біографічних досліджень, присвячених діячам медичної науки, наприкінці 80-х рр. ХХ ст. Залежно від змістовного наповнення бібліографічних покажчиків, вони поділяються на категорії, зазначені нижче. Варто зауважити, що одне видання може відноситись до декількох предметно-тематичних рубрик. За галуззю наукових медичних знань: вчені у галузі фізіології 11 %; вчені-патофізіологи 9 %; вчені-гігієністи 2,2 %; вчені у галузі патологічної фізіології та експериментальної онкології 2,2 %; вчені у галузі патології, фізіології, авіаційної та космічної медицини 2,2 %. За спеціалізацією професійної практичної діяльності: хірурги 13 %; офтальмологи 9 %; терапевти 9 %; гістологи 4,3 %; кардіологи 4,3 %; акушери-гінекологи 2,2 %; імунологи 2,2 %; нейрофізіологи 2,2 %; онкологи 2,2 %; отоларингологи 2,2 %; патологоанатоми 2,2 %; психіатри 2,2 %. Відповідно до наукового ступеня: доктори медицини 37 %; доктори медичних наук 24 %. Відповідно до почесного звання: академіки АМН СРСР 26,1 %, академіки АМН УРСР 9 %. Таким чином, незважаючи на те, що кількість проаналізованих біобібліографічних покажчиків діячів медичної науки, виданих у рр., не перевищує десятої частини від загального обсягу бібліографічних матеріалів, репрезентованих у базі даних «Джерела української біографістики» науково-інформаційного проекту «Український національний біографічний архів» за визначений історичний період, вони є джерелом акумульованих відомостей про наукові, професійні здобутки і життєвий шлях найяскравіших представників медичної сфери того часу, покликаним сприяти подальшим пошукам і дослідженням. 142

138 IX Міжнародна науково-практична конференція Список використаних джерел 1. Український національний біографічний архів [Електрон. ресурс] : науково-інформаційний проект Інституту біографічних досліджень НБУВ / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. Електрон. дані. [Київ], Режим доступу: Назва з титул. екрана. 2. Яценко, О.М. Українські персональні бібліографічні покажчики ( ) [Текст] / О.М.Яценко, Н.І.Любовець ; НАН України, Нац. б-ка України ім.в.і.вернадського ; редкол. В.І.Попик (голова) [та ін.]. К., с. (Сер. «Джерела укр. біографістики»; вип. 3). Проанализированы биобиблиографические указатели деятелей медицинской отрасли за период годов. Определено их место в общей структуре «Источников украинской биографистики» научноинформационного проекта «Украинский национальный биографический архив». Ключевые слова: биобиблиографические указатели, украинская биографистика, биографический архив, медицинская отрасль. The biobiographic publications about medicine professionals between are analyzed. Their place in general structure of «The Ukrainian Biography Sources» of the science-informational project «The Ukrainian УДК (477-25) Н.О. Якимович ДО ПИТАННЯ ПРО СТАН ПУБЛІЧНИХ БІБЛІОТЕК м. КИЄВА В ПЕРІОД НАЦИСТСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ Розглядається стан публічних бібліотек м. Києва в період нацистської окупації. Розкривається діяльність працівників бібліотек та жителів міста, спрямована на збереження книжкових фондів. Ключові слова: публічні бібліотеки, книжкові фонди бібліотек, нацистська окупація, м. Київ. В роки Другої світової війни багато країн було окуповано нацистами, які намагалися вивезти культурне надбання завойованого ними народу. На початок війни в м. Києві історично сформувались бібліотечний фонд та мережа публічних бібліотек. Друга світова війна докорінно все змінила. 143

139 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року 19 вересня 1941 р., після 72-денної оборони столиці, нацисти ступили на київську бруківку. З перших днів нацистської окупації прийшло усвідомлення загрози, що нависла над культурними цінностями, історичними пам ятками та книжковими багатствами міста. Великих зусиль коштувало діячам української культури рятувати книжкові фонди, але те, що вони зібрали, часом наражаючи на небезпеку своє життя, більшовицька влада розпорошувала, а то й безжалісно нищила. Директивою ЦК ВКП(б) і РНК СРСР від 29 червня 1941 р. партійним і радянським організаціям прифронтових областей наказувалось не залишати ворогові жодного паровоза, жодного вагона, жодного кілограма хліба, літра пального... [2]. Разом із станками, машинами, устаткуванням на схід йшли ешелони з книгами. Країна рятувала свої безцінні скарби, які були надбаннями, за невеликим виключенням, наукових бібліотек: рідкісні книги, унікальні рукописи і стародруки. На жаль, вдалося організувати вивезення тільки частини книжкових фондів найбільших бібліотек республіки. Серйозним випробуванням також став заклик представників влади до створення «зони випаленої землі». Зокрема, у Зверненні Президиуму Верховної Ради УРСР, Ради народних комісарів УРСР та ЦК КП(б)У до українського народу від 6 липня 1941 року говорилось: «Товариші робітники та інтелігенція! Якщо вашому місту загрожує вороже нашестя, не залишайте нічого цінного ворогові. Все цінне майно, яке не може бути вивезено, має безумовно знищуватись. Не легко нам знищувати добро, що було здобуте нашою вільною працею, нашим потом, нашою кров ю, але ми повинні це зробити в ім'я перемоги, яка вирішує долю українського народу, долю України та всього Радянського Союзу» [3, с. 13]. Проте, працівники бібліотек, які не були мобілізовані до останнього дня перед окупацією нацистами сподівались евакуювати хоча б найцінніше. Публічні бібліотеки, за невеликим виключенням, не евакуювали. Залишаючись відкритими для населення до моменту окупації Києва у вересні 1941 р., проводили активну діяльність, спрямовану на виховання читачів у дусі патріотизму, мобілізацію на прискорення перемоги над ворогом. Проводилась активна робота з роз яснення населенню суті цієї війни, поширювались знання, необхідні в умовах 144

140 IX Міжнародна науково-практична конференція воєнного часу. Працівники бібліотек були задіяні для проведення агітаційної і масової роботи в найрізноманітніших умовах: на промислових підприємствах, агітаційних і призовних пунктах, на місцях будівництва оборонних споруд. Відкривались філії і пункти видачі, пересувні бібліотеки біля призовних пунктів, у військових частинах і госпіталях. Силами працівників бібліотек тут проводились голосні читання, бесіди, огляди літератури. Зміст роботи бібліотек визначався специфікою воєнного часу. Серед читачів спостерігався великий попит на масову оборонну, військово технічну літературу. В масові міські бібліотеки прийшли нові читачі військовослужбовці. В архівах збереглися дані про кількість бібліотек і показники їх діяльності за підсумками 1940 року: бібліотек 23 (13 для дітей), читачів 82,9 тис (при кількості населення Києва 846,3 тис.), книжковий фонд 663,5 тис. прим., книговидач 2048,6 тис. прим. 12 довоєнних бібліотек вижили, відродилися, піднялися з руїн післявоєнного Києва і несуть читачам знання понині [5]. У період нацистської окупації переважна більшість бібліотек Києва фактично припинила своє існування. Тільки окремі бібліотеки формально існували. Але їх було дуже мало. До того ж населення їх не відвідувало. Видача книг у цих бібліотеках була обмеженою і здійснювалась на основі списків, куди звичайно включалися книги, схвалені місцевою німецькою військовою і адміністративною владою. Бібліотекарі Києва, які залишились у тилу ворога під час окупації міста, рятували багатства бібліотек. Це була справді самовіддана праця простих і скромних бібліотекарів. Ризикуючи життям, переховували книги по горищах і підвалах будинків, закопували в землю, рятували, як могли. В центральному державному архіві зберігся документ про порятунок фондів Київської обласної бібліотеки ім. 15 річчя ВЛКСМ (нині Київська обласна бібліотека для дітей). Вона мала в своєму розпорядженні єдиний в Україні музей дитячої книги, в якому зберігалися видання французькою, англійською та іншими мовами. Група співробітників на чолі із завідуючою Т. П. Гібой зуміла зберегти ці книги. Крім того, бібліотекарі під час окупації міста збирали книги з покинутих бібліотек і переховували їх у підвалі своєї бібліотеки. Таким чином було врятовано 120 тис. томів унікальної бібліотеки і 42 тис. примірників з інших книжкових зібрань міста. Це було дуже важливо для столиці України, в якій під час окупації загинуло понад 4 млн. книг [4]. 145

141 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Також відомо, що в роки нацистської окупації, через воєнні події та часті зміни влади, Куренівській бібліотеці (нині Центральна районна бібліотека імені Івана Франка) довелось на деякий час припинити роботу. Після визволення Києва у листопаді 1943 р. Куренівська бібліотека відновила свою роботу. Ймовірно, того ж року бібліотеці було присвоєно ім я видатного українського письменника Івана Яковича Франка [1]. Під час німецько-радянської війни бібліотекарям Центральної районної бібліотеки ім. М. О. Некрасова (Голосіївський район) вдалося зберегти частину книжкового фонду, ховаючи його в склепах Байкового кладовища, і відразу після визволення Києва, у 1944 р., знову відкрити двері для читачів. Заради збереження книжкових надбань працівники бібліотеки Деміївська Голосіївського району замурували фонд в один із склепів цвинтаря. Працівники бібліотеки імені М. Горького Дніпровського району з метою збереження книжкового фонду роздали книги читачам, які їх зберегли і повернули в повоєнні роки знову до книгозбірні. Таким же чином відродилась бібліотека ім. Наталі Забіли для дітей (у період війни ім. Лазаря Кагановича) і бібліотека ім. Григорія Котовського для дітей ЦБС Оболонського району. Приміщення бібліотеки ім. М. В. Гоголя Голосіївської ЦБС було зруйноване, величезна частина фонду знищена. Одразу після визволення Києва, завідуюча бібліотекою О. Г. Трєскіна взялася відновлювати її. У 1945 р. бібліотеку було відроджено. Для її фонду виділено 1000 книг і частину приміщення (66 кв. м.) бібліотеки імені М. М. Коцюбинського. Колишні читачі бібліотеки відгукнулися на звернення завідуючої і позносили до бібліотеки книги, видані їм до окупації. Під час окупації Києва частина фондів бібліотеки ім. Молодої гвардії (нині Міська спеціалізована молодіжна бібліотека «Молода гвардія») була зібрана в приміщенні по вул. Толстого, 24. Поповнювалися фонди, відбувалось обслуговування читачів. Таким чином, за короткий період нацистської окупації у Києві повністю була зруйнована система публічних бібліотек, книжкові фонди знищені. Але завдяки мужності та самовідданій праці працівників бібліотек та жителів м. Києва вдалося врятувати сотні тисяч книг бібліотечного фонду. 146

142 IX Міжнародна науково-практична конференція Список використаних джерел років з книгою і любов ю до киян : (нарис з історії бібліотеки) / ЦБС Поділ. р-ну м. Києва, Центр. район. б-ка ім. Івана Франка ; авт.- уклад. Г. Брагарник. К., с. 2. КПРС в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК : ( ) / Ин-т марксизма-ленинизма при ЦК КПСС. 9-е изд., испр. и доп. М. : Политиздат, Т. 7. С Кресіна, І. О. Національна свідомість: сутність, основні складові та рівні функціонування / І. О. Кресіна // Нова політика С Мазурицкий А. Рискуя жизнью / А. Мазурицкий // Библиотекарь С Публічні бібліотеки Києва: довідник. 2-е вид., допов. К., с.: іл. Рассматривается состояние публичных библиотек г. Киева в период нацистской оккупации. Раскрывается деятельность работников библиотек и жителей города, направленная на сохранение книжных фондов. Ключевые слова: публичные библиотеки, книжные фонды библиотек, нацистская оккупация, г. Киев. It is reviewed the state of public libraries of Kyiv city during the nazi occupation. Reveals the activity of library employees and citizens aimed at the preservation book funds. Keywords : public library, library fund, the nazi occupation, Kyiv. 147

143 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УДК : В. Хорольский МЕДИЙНАЯ ФИЛОСОФИЯ И ФИЛОСОФИЯ ЯЗЫКА В ИЗУЧЕНИИ КОММУНИКАТИВНЫХ СТРАТЕГИЙ И МАССОВЫХ КОММУНИКАЦИЙ Статья затрагивает базовые проблемы теории массовых коммуникаций в ее связи с линвокультурологической природой общения. Соотношение общефилософских закономерностей развития и частных проблем языка медийного высказывания можно представить как диалектическое «единство-противоборство» метода и стиля. Споры философов и медиакритиков помогают понять особенности методов в смежных отраслях гуманитарного знания. Сделаны выводы о необходимости сотрудничества специалистов разных отраслей науки с целью создания более полной картины эволюции медийной культуры в информационном обществе. Ключевые слова: медийность, метод, контекстуальность, медийный модуль, язык, стиль, теория массовых коммуникаций, эволюция медийной культуры. Мир масс-медиа, необъятный мир информационных коммуникаций, который стремительно развивается в условиях кризиса технотронной цивилизации, изначально противоречив, для многих людей необъясним, загадочен. Частью этого мира являются средства массовой коммуникации (СМК), особенно СМИ, опирающиеся на труд журналистов, коммуникативистов, медиакритиков. Медиафилософия как отрасль гуманитаристики помогает увидеть глубинные связи коммуникативных процессов в обществе с эволюцией языка медийного общения, помогает понять корреляции специфику массового общения с линвокультурологическими особенностями медийных дискурсов. Для характеристики логики и философии развития мировых СМК необходимо понимать суть категории «медийность», которая выступает в качестве общего знаменателя огромнейшего числа текстов, функционирующих в пространстве современной культуры. Медийные тексты (МТ), создаваемые журналистами и любыми авторами, не 148

144 IX Міжнародна науково-практична конференція только стали зеркалом общественного мнения, но и превратились в фермент общественных отношений, в организатора мнений и творца неоднозначных картин мира. МТ, дискурсы в масс-медиа, отображающие функционирование категории (и одновременно межотраслевого термина) «медийность» и его близкого, но не синонимического дуплета «медийный модуль», были и остаются объектом и смысловым ядром родственных, хотя и разных, наук о развитии СМИ и массовых коммуникаций. Эти тексты, воплощающие в себе медийный модуль культуры, основанный на событийности, научности интерпретаций, оперативности и злободневности новостного потока, «форматируют» мир и личность современного потребителя материальных и духовных продуктов. Это коллективный результат деятельности Ноосферы, результат усилий многих авторов, а также сотворчество медиапотребителей, среди которых целесообразно выделять отряд медиакритиков, интерпретаторов. Термин «медийность» напрямую соотносится с таким понятиями, как «миссия», идеал, которые служат для практиков чаще всего удаляющейся линией горизонта. На наш взгляд, наиболее целесообразным подходом к анализу современных медийных дискурсов, любых качественных текстов в СМИ, является культуролого-информационный подход, учитывающий многообразие связей каждого сообщения с удаленным во времени контекстом, задокументированными реалиями жизни и культурно-языковым кодом смыслопорождения в массовых коммуникациях. Аксиомой для данного метода является тезис: медийный текст имеет контекстуальную онтологию, актуализируемую через познание и воплощение модуса повседневности; МТ серийно воссоздает эмерджентно-новостную сторону ежедневного бытия; изучение МТ базируется на принципах интердисциплинарности. Говоря о развитии языка масс-медиа сегодня, следует еще раз упомянуть и о глобализации в СМИ, приводящей к унификации медийного стандарта, что порождает визуализацию и другие формы массовой культуры. Конвейерные технологии масскульта, усиливая распространение философии самоцельного гедонизма, запрограммированного потребления материальных и духовных благ, создают базу для амбивалентного самосознания, саморефлексии МТ. Сегментация аудитории резко усилилась на этапе тотального информационализма, что тоже внесло свои акценты в изменение языка массовых коммуникаций. 149

145 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Культуролого-информационный анализ медийных текстов с большой степенью объективности выявляет взаимосвязь языка современного публициста и игровой природы медийного текста. Игра с читателем, прецедентность, эстетизация и экспрессивизация информационного сообщения вот лишь немногие показатели эволюции МТ, причем эти тексты как кванты социальности и коммуникативной энергии, нередко организуются вне связи с реальностью, в результате создания псевдособытий, событийсимулякров. В последние десятилетия информационное общество развивается в условиях беспрецедентного ускорения коммуникативных процессов, что влечет за собой не только очевидные победы коллективного Разума, но порождает многочисленные издержки, противоречия. Дезинформация давно стала частью культуры и профессиональной деятельности в СМК, что никак не отменяет законов прогрессивнопоступательного движения масс-медиа в историческом континууме. Думается, неплодотворно судить о ценности МТ с позиций «вечности» или глобального исторического материализма: масштаб событий, рассматриваемых в масс-медиа, редко выходит за пределы исторического времени конкретной эпохи. Важнее, думается, разговор о взаимодействии непосредственных и «среднеудаленных» контекстов МТ. В то же время МТ легко соединяет в своей структуре локальное и глобально-интернациональное. Не всегда в научных трудах актуален дотошный лингвистический анализ МТ, скажем, например, взятых в ракурсе их образно-стилевого совершенства, хотя, естественно, нельзя забывать о стиле изложения или о форме показа новостей в СМИ, и, конечно же, нельзя недооценивать эстетическую сторону МТ, когда речь идет о художественно-публицистических жанрах. Методология культуролого-информационного рассмотрения МТ, тем не менее, базируется преимущественно на прагматикосодержательном и логико-семантическом, а не стилевом, анализе высказывания. МТ существуют как «эмерджентная», т.е. спонтанно возникающая и саморазвивающаяся (синергетическая) часть социального макродискурса, как самостоятельный и весьма специфический вид фиксации неожиданных событий, того информационно-коммуникативного дискурса повседневности, который предусматривает внезапность новости, неожиданность происшествий, а 150

146 IX Міжнародна науково-практична конференція также, в более теоретической перспективе «концепированность» («запланированность» включенность) потребителя и «фидбэк» (обратную связь) аудитории. Более просто эту мысль можно сформулировать так: в медийном тексте и медийном дискурсе всегда заложена идея спонтанности, синергетичности, существует, говоря метафорически, «гиперссылка» на архетип восприятия случайной информации, а тем самым в МТ заложена соответствующая программа декодирования неожиданного сообщения с позиций здравого смысла, учитывающая непосредственный семантический контекст, миди-контекст культуры и отдаленный контекст, макроконтекст герменевтической традиции, создающей амальгаму «чистого» и «практического» разума. Стаття порушує базові проблеми теорії масових комунікацій в її зв'язку з лінвокультурологічною природою спілкування. Співвідношення філософських закономірностей розвитку і приватних проблем мови медійного висловлювання можна уявити як діалектичне «єдністьпротиборство» методу і стилю. Суперечки філософів і медіакритики допомагають зрозуміти особливості методів в суміжних галузях гуманітарного знання. Зроблено висновки про необхідність співпраці фахівців різних галузей науки з метою створення більш повної картини еволюції медійної культури в інформаційному суспільстві. Ключові слова: медійність, метод, контекстуально, медійний модуль, мова, стиль, теорія масових комунікацій, еволюція медійної культури. The article deals with theoretical aspects of mass communications connected with lingua-cultural jist of mass media. Correlation of general philosophical laws and peculiar language problems in media texts represent dialectical unity-rivalry of method and style. Opinions of modern philosophers and mediacritics help to grasp methodology of humanitarian studies. The conclusions are drawn about inevitable cooperation of specialists in working out strategies for media culture scrutiny. Keywords: mediality, method, contextuality, «media modulus», language, mass communication theory, media culture evolution. 151

147 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року УДК В.В. Добровольська КОМУНІКАЦІЙНІ ПОТРЕБИ МЕНЕДЖЕРІВ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ СФЕРОЮ КУЛЬТУРИ У статті аналізуються комунікаційні потреби менеджерів в системі управління сферою культури. Ключові слова: культурологія, теорія соціальних комунікацій, менеджери культури. У сучасній культурології та теорії соціальних комунікацій широко розповсюджена функціональна концепція культури, яка полягає в розумінні культуротворчого процесу як духовного виробництва, основним результатом якого є створення, збереження і розповсюдження духовних цінностей [6]. Виходячи з цієї концепції, можна стверджувати про наявність у культуротворчому процесі яскраво вираженої комунікаційної складової, яка є основою соціальнокомунікаційної функції культури. Аналізуючи діяльність органів управління і закладів культури, А.В. Соколов висловив думку, що вона є соціально-комунікаційною, а «всі заклади культури стають центральними службами соціальної комунікації [4, с.45]. Він вказує також на можливість аналізу культури в цілому як комунікаційного процесу [4, с.49]. Проте, на нашу думку, в управлінні сферою культури є низка процесів ширших за комунікаційні; насамперед йдеться про адміністративно-економічну складову менеджменту культури. Проте, комунікаційна діяльність безперечно є вагомою в культуротворчому процесі та управлінні розвитком культури. Генетично первинним у цій діяльності є формування комунікаційних потреб. Вони виникають як результат невідповідності між наявним станом компетентності управлінця та знаннями, які він має одержати для розв язання нового управлінського завдання. Тобто, ці потреби відображають інформаційні очікування від комунікаційного процесу між комунікантом (особою, що створює і (або) розповсюджує інформацію) та реципієнтом особою, що одержує цю інформацію, яка необхідна для виконання професійного завдання. Це дозволяє стверджувати, що комунікаційні потреби формують сукупність вимог, що відображають інформацію, яка необхідна для розв язання конкретних виробничих завдань. Це дає підстави стверджувати, що 152

148 IX Міжнародна науково-практична конференція управління документацією має задовольняти комунікаційні потреби менеджерів культури різних рівнів у офіційних документах, що одержані органом управління культурою або створені в результаті його діяльності. Аналізуючи управління культурою як об єкт управління документацією необхідно здійснити вивчення комунікаційних потреб менеджменту культури в Україні. У структурі цих потреб виділяється постійна і динамічна складова. У першій домінують потреби в управлінській інформації загального характеру теоретичні засади менеджменту, прийняття управлінських рішень; організаційні та технологічні засади управління. До постійних комунікаційних потреб відносяться також галузеві потреби управління культурою розробка і реалізація державної політики, фінансування культури, організація діяльності закладів культури, особливості конкретні напрями галузі культури і відповідного культуротворчого процесу. Динамічні комунікаційні потреби насамперед пов язані зі змінами, що відбуваються з культурою в цілому і окремими її складовими. На сучасному етапі розвитку нашої держави ці зміни насамперед зумовлені євроінтеграційними процесами і прагненням до гідної репрезентації української культури у світовому інформаційному просторі. Значна увага аналізу сучасних тенденцій розвитку світової культури приділена у працях дослідників, що активно вивчають соціально-комунікаційні процеси В.О. Ільганаєвої [1,2], А.І. Каптєрєва [3], В.М. Шейко [5], О.В. Шликової [6], які приділяють особливу увагу розвитку культури в умовах інформатизації суспільства. Тенденції розвитку культури в країнах Європи визначальним чином впливають на перспективні тенденції розвитку управління культурою в Україні, та визначають динаміку комунікаційних потреб менеджерів культури нашої держави. Зокрема, суттєве місце у структурі цих потреб займає інформація про нові тенденції в управлінні культурою; основні напрями державної політики, фінансове забезпечення культуротворчих процесів. Важливе значення має задоволення комунікаційних потреб у міжнародному культурному співробітництві. Для цього потрібне систематичне оперативне інформування про заходи ЮНЕСКО та ЄС у розробці та реалізації міжнародних проектів і програм; та рекомендації щодо впровадження їх результатів у практику управління культурою в Україні. 153

149 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Важливою складовою комунікаційних потреб є інформація з реформування управління культурою в нашій державі; співвідношення позитивних і негативних результатів цього процесу; порівняння вітчизняних і зарубіжних здобутків тощо. Суттєве місце у структурі комунікаційних потреб відводиться інформації про нові підходи до розвитку вітчизняної практики впровадження нових напрямів управління культурою, які є наслідком міжнародного співробітництва. Значно посилились комунікаційні потреби управлінців у освоєнні можливостей новітніх технологій. Важливою умовою задоволення цих потреб є активна участь України у міжнародних інформаційнотехнологічних проектах у сфері культури. Ускладнення культуротворчого процесу, що пов язано з входженням України до європейського простору, вимагає якісно-нового рівня управління документацією. Цей процес має бути комунікаційноорієнтований, сприяти комплексному задоволенню комунікаційних потреб менеджерів культури. Список використаних джерел 1. Ильганаева В. А. Влияние информатизации на культурогенез современного общества / В. А. Ильганаева // Бібілотекознавство. Документознавство. Інформологія С Ильганаева В. А. Гармонизация культурной среды в условиях информатизации общества / В. А. Ильганаева. Х., с. 3. Каптерев А. И. Информатизация социокультурного пространства / А. И. Каптерев. М. : ФАИР ПРЕСС, с. 4. Соколов А. В. Социальные коммуникации : учеб.-метод. пособие / А. В. Соколов. М. : Профиздат, с. 5. Шейко В. М. Формування основ культурології в добу цивілізаційної глобалізації : (друга половина XIX початок XXI ст.) / В. М. Шейко, Ю. П. Богуцький. К. : Генеза, с. 6. Шлыкова О. В. Феномен мультимедиа. Технологии эпохи электронной культуры : монография / О. В. Шлыкова. М. : МГУКИ, с. В статье анализируются коммуникационные потребности менеджеров в системе управления сферой культуры. Ключевые слова: культурология, теория социальных коммуникаций, менеджеры культуры. 154

150 IX Міжнародна науково-практична конференція This article analyzes the communication needs of managers in the management area of culture. Keywords: culturology, theory of social communication, cultural managers. УДК 070 Е.А. Зверева «ТОЛСТЫЙ» ЖУРНАЛ КАК ФЕНОМЕН КУЛЬТУРЫ Изучение «толстого» журнала ведется в рамках культурологического, литературоведческого и историкожурналистского подходов. Ключевые слова: «толстый» журнал, феномен культуры. «Толстый» журнал типично русский феномен, не имеющий точных аналогов за рубежом. Как отмечает обозреватель РИА Новости Анатолий Королев, «нигде в Европе, и уж тем более в США, нет ничего похожего на русский журнал, где можно под одной обложкой прочесть толстый роман, критическую статью, переписку поэтов и прозаиков, подборку библиографии, рецензию на новинку, стихи и поэмы современников, дневники и даже статьи на экономические или сугубо политические темы» [2]. С этим утверждением сложно не согласиться, ведь, несмотря на существование зарубежных изданий похожего плана, именно «толстый» журнал являет собой некий «уникальный опыт общей интеллектуальной и эмоциональной атаки на текущее время современной России» [2]. Этот тип изданий представляет собой единый синтез литературно-художественных и общественно-политических тем. Кроме того, интересен и специфичен тот факт, что, вплоть до времени коммерциализации книжного рынка, толстые журналы играли очень важную роль они становились пунктом общественного признания литератора; автор обязан был опубликовать произведение изначально в литературном журнале. Однако, несмотря на исключительно российское происхождение «толстого» журнала, появление его тесно связано с западноевропейской печатью. Именно она стала образцом при формировании этого типа изданий; предпосылкой послужило разрешение Елизаветы II издавать частные журналы. Это грандиозное по значимости событие в журналистике стало фактическим толчком к развитию русского 155

151 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року журнала. Изначальная цель «Вестника Европы» - знакомство с жизнью Европы путем перепечатывания выдержек из европейских газет, - со временем значительно трансформировалась. Этот карамзинский журнал приобрел в своем составе отделы, ставшие впоследствии общими и характерными для толстого типа: отмеченные уже беллетристика, критика, политика и наука, объединенные общей обложкой и впоследствии не только ею, но и способностью к взаимодополнению. Знаменитая «Библиотека для чтения» О. Сенковского, так же обозначаемая исследователями в качестве одного из первых толстых журналов, аналогичным образом ориентировалась на зарубежное издание - «Bibliotheque Universelle» («Универсальную библиотеку», Франция). И, как и в случае с «Вестником Европы», журнал трансформируется и приобретает характерные черты рассматриваемого нами типа. Специфика российской действительности огромная территория, сложность доставки в провинцию новых книжных изданий оставляла нестоличной аудитории возможность знакомства с качественной литературой только посредством журналов. По этой причине «толстый» ежемесячник на протяжении длительного времени был в системе российской прессы лидирующим типом периодического издания, названным журналом «обычного русского типа». Историк журналистики С.Я. Махонина отмечает синтетический характер данного типа, соединявшего в себе «литературный сборник, политическую газету и своеобразную энциклопедию» [4]. В определенный период на рубеже XIX-XX вв. «толстый»журнал критикуют за медлительность, становится популярным мнение, что данный тип издания останется только в прошлом русской культуры и журналистики, но журнал «обычного русского типа» сумел приспособиться к изменившимся историческим условиям и продолжал оставаться самым влиятельным периодическим изданием и в XX веке. Одна из ключевых причин этого феномена активный отклик «толстых» журналов как журналов литературных на ситуации, выходящие за границы собственно культурной жизни общества. Именно на страницах «толстых» журналов можно увидеть анализ событий в стране, причем анализ в первую очередь происходящего в духовной, социальной и политической сфере. Думается, что исследование такого синтетического явления культуры, как «толстый» журнал предполагает наличие трех ключевых 156

152 IX Міжнародна науково-практична конференція подходов: культурологического, литературоведческого и историкожурналистского. Культурология смотрит на данное явление в контексте отражения самосознания нации. В.Я. Лакшин, один из создателей «Нового мира», выдвигает следующую гипотезу о толстых журналах: русская интеллигенция являет собой социальную группу, возникшую под воздействием журналистики и литературы, в частности, деятельности толстых журналов, как одного из ярких примеров синтеза этих двух составляющих. Иными словами, толстые журналы выступают в этом случае в качестве одного из эффективных социальных институтов культуры. Так же литературовед отмечает диаметральную противоположность газет и журналов, исходя из их наполнения: первые по преимуществу являлись «рупором власти», а вторые «неформальным голосом общества, несли в художественной и публицистической форме большой объем неофициальной информации» [3, 103]. Исследователь Ю.А. Головин, выделяя функции толстых журналов, акцентирует на протяжении всего существования издания данного типа выполняемые ими задачи гносеологического, аксиологического и коммуникативного характера. В работе постулируется положение о том, что «толстый» журнал может быть рассмотрен «как культурный феномен и явление, способное художественными средствами комплексно воздействовать на процесс социализации, инкультурации и творческий потенциал личности, следовательно, на будущее бытие общества» [1, 14]. «Толстые» журналы способствовали формированию и пропаганде соответствующих ценностей, взглядов; были и продолжают оставаться важной составляющей частью отечественной культуры. С точки зрения литературоведения «толстые» журналы представляют собой непосредственного участника литературного процесса, оказывают самое прямое влияние на него, обозначают его направление. Так, примером может послужить появление в 1980-х годах «другой литературы», которая стала доступна широким массам именно через литературно-художественные и общественнополитические журналы «Новый мир», «Знамя» и другие. Можно утверждать, что благодаря такой возможности данное литературное явление получило толчок для своего развития и функционирования в полной мере. 157

153 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року «Толстый» журнал в контексте литературоведческого подхода, очевидно, выполняет двойную функцию: во-первых, представляет читателю основные вехи текущего литературного процесса и актуализирует внутри литературные изменения. Во-вторых, «толстый» сам формирует литературный процесс, самим фактом предпочтения к той или иной публикации. Соответственно, чем выше статус журнала в глазах общественности, тем активнее он влияет на читательское восприятие литературы. Еще в начале XX века Ю.Н. Тынянов в статье «Журнал, критик, читатель и писатель» писал: «А ведь то, что делает журнал нужным, это его литературная нужность, заинтересованность читателя журналом, как литературным произведением особого рода. Если такой заинтересованности нет, рациональнее поэтам и прозаикам выпускать свои сборники, а критикам» [6, 147]. Таким образом, толстый журнал в России может быть с полным правом назван собирателем, организатором нового литературного поколения, «центром собирания литературных сил». Журналистский подход к толстым изданиям подразумевает, по словам Ю.А. Головина, «соотнесенность идеологического направления журнала с общественной борьбой его времени, анализ специфики отражения периодическим изданием основных событий эпохи» [1, 24]. В историко-журналистских исследованиях фиксировались наличие и активная роль критики практически во всех вариантах «толстого» журнала, независимо от их идеологического статуса. С позиции российской журналистики, эти журналы настоящее поле для борьбы (как литературной, так и политической, и мировоззренческой в целом), самое прямое отражение идеологии современности. Как считает Т.А. Снигирева, «с точки зрения формата издания, литературно-художественный журнал полноправный участник журналистского процесса, поскольку он работает с текущим литературным процессом и информирует своих читателей о состоянии этого процесса. А «общественно-политическая» часть вступает с читателем в активный диалог о животрепещущих проблемах современности» [5, 4]. Итак, «толстый» журнал это феномен культуры и журналистики с богатой историей. Это многоаспектное понятие, соответствующее своему назначению отражать литературно-художественную и общественно-политическую жизнь страны. На протяжении длительного исторического периода практически все российские общественные и 158

154 IX Міжнародна науково-практична конференція политические процессы находили отражение в литературе, в том числе тогда, когда литература была единственной возможностью говорить о каких-либо процессах и событиях. Список использованных источников 1. Головин Ю. А. Российские литературно-художественные журналы в системе культурной политики: содействие, компромисс, противостояние: автореф. дис. доктора культурологи : [Текст] / Ю. А. Головин. М.: Мос. гос. ун-т культуры и искусств, Королев А. Феномен толстого журнала // Сайт национального хостагентства «РИА новости» июля [Электронный ресурс]. URL: 3. Лакшин В. Я. Феномен «толстого» журнала в России как явление национальной культуры [Текст] / В. Я. Лакшин // Берега культуры. М.: МИСС, Махонина С.Я. История русской журналистики начала XX века: Учебное пособие. М.: Флинта: Наука, [Электронный ресурс]. URL: (дата обращения: ). 5. Снигирева Т.А. Феномен российского литературно-художественного журнала: Учебно-методический комплекс дисциплины [Текст] /Т.А. Снигирева. Екатеринбург: Тынянов Ю. Н.Журнал, критик, читатель и писатель [Текст] / Ю.Н. Тынянов // Тынянов Ю. Н. Поэтика. История литературы. Кино. М.: Наука, Вивчення «товстого» журналу ведеться в рамках культурологічного, літературознавчого та історико-журналістського підходів. Ключові слова: «товстий» журнал, феномен культури. The study of "thick" journal is conducted in the frame work of cultural, literary, historical and journalistic approaches. Keywords: "fat" magazine, the phenomenon of culture. 159

155 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року УДК 130.2:378 В.П. Кубко ЕФЕКТИВНІСТЬ КОМУНІКАЦІЙ ПОСЛУГ ВИЩОЇ ОСВІТИ Розглядається сутність комунікацій у процесі надання послуг вищої освіти, їх вплив на конкурентоспроможність вищих навчальних закладів. Зазначено модель процесу комунікації та необхідні дії для ефективної комунікації. Ключові слова: комунікація, вищий навчальний заклад, конкурентоспроможність вищої освіти. В умовах комерціалізації освітні заклади зіткнулися з необхідністю самостійно виробляти і реалізовувати стратегію виживання в умовах вітчизняного ринку. Формування ринку послуг вищої освіти передбачає впровадження конкурентності між вищими навчальними закладами. У системі освіти конкуренція, хоча загалом має досить обмежений характер, стимулює навчальні заклади не стояти на місці, задовольняючись певною часткою бюджетного фінансування, як це було раніше. Цінність освіти для суспільства та його розвитку виявляється в найрізноманітніших формах, зумовлених складністю і багатомірністю функцій освіти в суспільстві. Цінність освіти в економічному розумінні є певним позитивним ефектом, що породжений освітою та професійною підготовкою громадян і який може бути виражений економічними показниками [3, 51]. Сфера реалізації освітніх послуг включає два сектори. Перший державний сектор, в якому кошти, акумульовані шляхом оподаткування підприємств і громадян, держава направляє у сферу освіти для відшкодування витрат на освітні послуги, що споживаються окремими особами. Фінансовий перерозподіл коштів здійснюється згідно з визначеними державою пріоритетами освітньої політики, якими можуть бути: забезпечення доступності освіти для всіх верств населення, загальне охоплення, пріоритетний розвиток певних ланок чи галузей освіти. Другий сектор ринок освітніх послуг, на якому освітні послуги продаються і споживаються за ринковими цінами. На ринку освітніх 160

156 IX Міжнародна науково-практична конференція послуг функціонують приватні навчальні заклади або надають послуги на контрактній основі державні заклади [2, 75]. Формування ринку освітніх послуг має на меті доповнити державний сектор, захопити ті ніші, в яких державний сектор не представлений або не є досить ефективним. Попит на приватну освіту може складатися під тиском таких вимог споживачів, як потреба в освіті вищої якості, можливість отримати освіту незалежно від рівня підготовки (в державні заклади, як правило, високий конкурс набору) тощо. Потенційні споживачі на ринку освітніх послуг це сім ї середнього та високого достатку. Конкурентоспроможність навчального закладу, як вказує Г. А. Дмитренко, це його здатність бути виділеним серед інших вищих навчальних закладів через якнайкращі соціально-економічні показники, такі як якість навчання, ціна, форми і методи навчання, умови, місцерозташування, престиж, реклама й ін. [1, 56]. Відкриття будь-якого закладу, спеціальності, нової освітньої послуги, а також вибір маркетингової стратегії вимагають ретельного вивчення і аналізу конкурентного середовища. Таким чином, сьогодні в багатьох освітніх закладах, за рідкісним винятком, ще не сформувалися підсистеми стратегічного менеджменту, тому вирішення задачі виявлення і систематизації бізнес-функцій з підвищення конкурентостійкості ВНЗ на ринку освітніх послуг набуває особливої актуальності. І як показує перелік чинників конкурентоспроможності підвищити його рівень, а значить і забезпечити ефективне функціонування закладу освіти, можна завдяки управлінню різними інструментами комплексу маркетингу товар/послуга, ціна, розповсюдження, комунікації. Тому, маркетингову діяльність можна визначити як основний метод підвищення ефективності функціонування ВНЗ в умовах загострення конкуренції на ринку освітніх послуг. Для побудови ефективних комунікаційних впливів вищому навчальному закладу необхідно знати, як реалізуються комунікації, і вміти планувати заходи з їх використанням в інтересах рішення своїх маркетингових задач. Модель процесу комунікації припускає такі дії: виявити цільову аудиторію, визначити її якісні і кількісні характеристики; визначити бажану відповідну реакцію (у тому числі в кількісному вираженні); забезпечити поінформованість потенційних споживачів про ВНЗ і особливості освітньої послуги; домогтися знання абітурієнтом освітньої 161

157 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року установи та її послуги; завоювати прихильність аудиторії; спонукати адресата до здійснення «купівлі» послуги вступу до ВНЗ [4, 78]. Для досягнення будь-яких цілей вищим навчальним закладам потрібен ефективний обмін інформацією. Суть ефективної комунікації визначається одержанням бажаної відповідної реакції і збільшенням кількості поданих документів абітурієнта до вступу у ВНЗ. Крім того, комунікація є основним засобом проведення профорієнтаційної роботи вищими навчальними закладами. Професійна інформація дає змогу майбутнім абітурієнтам ознайомитися з різними професіями, з вимогами які ці професії висувають до людини, а також де їх можна опанувати. Головною метою профорієнтаційної роботи є сприяння специфічними методами посиленню конкурентоспроможності працівника на ринку праці та досягнення ефективної зайнятості населення. Комунікації є складовою частиною масової комунікації. Вони мають особливості: цілеспрямований характер комунікації; повторюваний характер повідомлень; маркетингові комунікації мають характер комплексного впливу на аудиторію. За допомогою комунікацій забезпечуються взаємини ринкових суб єктів, створюється можливість для передачі ними один одному інформації, обміну емоційних оцінок з приводу результатів ринкової діяльності, спрямованої на зміну і підтримку потреб у послугах, а також на створення позитивного іміджу організації і її діяльностей. Для досягнення найбільшого комунікаційного ефекту ВНЗ необхідно ретельно координувати весь свій комплекс маркетингу. Комплекс маркетингу це система основних маркетингових засобів, за допомогою яких навчальний заклад впливає на цільовий ринок; товар, ціна, збут чи розподіл, система маркетингових комунікацій, що є інструментами просування товару. Таким чином, для успішного просування освітніх послуг на ринку необхідно визначити систему комплексу маркетингових комунікацій і вибрати засоби здійснення комунікацій, що дозволяють реалізувати зміст комунікативного звертання найбільше ефективно. При правильній організації маркетингові комунікації сприяють швидкої і безперебійної реалізації послуг. При цьому значно прискорюється повернення витрачених коштів навчального закладу, зростає попит. Це створює об єктивні передумови для розширення й підвищення ефективності діяльності навчального закладу. 162

158 IX Міжнародна науково-практична конференція Список використаних джерел 1. Дайновський, Ю. А. Маркетингові аспекти забезпечення ефективності діяльності вищих навчальних закладів [Текст] / Ю. А. Дайновський // Науковий вісник Національного гірничого університету С Касьянова, Д. С. Трансформация современного образования в условиях инновационного развития [Текст] / Д. С. Касьянова, И. Ю. Пидоричева // Прометей: регіон. зб. наук. праць. Донецьк : ДЕГІ, ІЕПД НАН України С Коняхіна, Т. В. Формування конкурентоспроможності вищого навчального закладу в умовах євроінтеграції [Текст] / Т. В. Коняхіна // Розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємств України в контексті міжнародних інтеграційних процесів: матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. студентів і молодих вчених, Донецьк, жовт р. Донецьк : ДонДУУ, С Левченко, О. Сучасна безперервна професійна освіта та підготовка кадрів в Україні: основні проблеми та напрями трансформації в контексті міжнародного досвіду [Текст] / О. Левченко // Україна: аспекти праці С Рассматривается сущность коммуникаций в процессе предоставления услуг высшего образования, их влияние на конкурентоспособность высших учебных заведений. Указано модель процесса коммуникации и необходимые действия для эффективной коммуникации. Ключевые слова: коммуникация, высшее учебное заведение, конкурентоспособность высшего образования. The essence of communications in the delivery of higher education services, their impact in the competitiveness of higher educational institutions. Specified model of the communication process and steps for effective communication. Keywords: communication, higher education, competitiveness of higher education. 163

159 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року УДК 007:304:004.9 Ю.А. Грушевська НАТИВНА РЕКЛАМА: ДО ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ У роботі здійснюється спроба поставити питання етичності використання нативної реклами, яка не ідентифікується споживачем як оплачена рекламодавцем інформація, а сприймається як корисний контент. Ключові слова: нативна реклама, етика рекламної діяльності, принципи реклами. Для високої результативності при просуванні товарів чи послуг на ринку фахівці сфери реклами й зв язків з громадськістю разом з маркетологами шукають нові, оригінальні шляхи донесення до споживача й засвоєння ним необхідної для маркетингових цілей інформації. Жанрові утворення постійно «дрейфують», «дифузують» й тим самим своєю новизною впливають на споживача за рахунок нових ефективних поєднань. Одним із таких жанрових утворень є так звана нативна реклама: термін нативна (природна) реклама (Native Ad) з явився у рр. Резницька Н. так характеризує нативну рекламу: «Природні оголошення мають більш чітко виражений маркетинговий характер, але теж пропонують користувачеві цікаву й корисну інформацію. Маркетологи погодилися, що ця реклама відповідає стилю й манері спілкування на майданчику розміщення. Вона має бути органічною, ненав язливою й не відволікати. Завдання природної реклами надати якісний контент, форма якого узгоджується з платформою розміщення. Контент-маркетинг може розглядатися як одна з форм природної реклами, що пропонує корисний і якісний контент, проспонсорований рекламодавцем» [3]. Тут же вказується, що нативна реклама не ідентифікується як реклама й не викликає у аудиторії відторгнення [3]. Дослідження показують, що лише 40% споживачів вирізняють нативну рекламу самостійно, адже рекламодавці позначають її як «партнерські матеріали», «брендований контент», «спонсорський контент», «промотивована стаття» [ 164

160 IX Міжнародна науково-практична конференція Фахівці [3; 4] виокремлюють переваги й недоліки використання нативної реклами. До переваг відносять: 1) місце розміщення нативна реклама є там, де хоче й готовий її побачити споживач; 2) термін розміщення практично необмежений, оскільки нативна реклама часто трансформується у вірусну (споживач сам хоче поділитися такою інформацією й стає ретранслятором реклами); 3) оскільки нативна реклама носить ненав язливий, неагресивний характер, то не викликає у споживачів негативних емоцій, тому загальне ставлення й довіра до бренду покращуються; 4) найчастіше нативна реклама представлена у форматі повноцінної статті з прикладами, ілюстраціями, інфографікою, відео; 5) нативну реламу неможливо (наразі) блокувати на відміну від банерної рекламі в інтернеті. Основною перевагою для ЗМІ є отримання великих прибутків від використання нативної реклами [див., наприклад: /7029.Dzhoshua_Benton_Nieman_Lab_Podoba%D1%94tsya_vam_tse_chi_ n%d1%96_ale_nativna_reklama_%e2%80%93_nev%d1%96d%e2%80%9 9%D1%94mna_chastina_velikih_vidan]. Недоліками вважають складнощі з бюджетом саме на нативну рекламу; з налаштуванням на конкретний контент й платформу розміщення; з можливою втратою аудиторії в зв язку з невідповідністю реклами контенту, а також в зв язку із виникненням у споживача почуття обману, коли він зрозуміє, що насправді прочитана стаття замовний і оплачений матеріал. Незважаючи на досить велику популярність використання нативної реклами як високоефективного жанрового утворення, на наш погляд, її функціонування мало корелюється з загальновизнаними принципами реклами та професійними етичними кодексами. Має місце етична проблема розмивання межі між рекламою та редакційним матеріалом, а відтак нездатність читача/споживача самостійно ідентифікувати рекламну інформацію з конкретними маркетинговими цілями конкретних рекламодавців. Одним з основних принципів «Правил професійної етики у рекламі» основного чинного в Україні документу у спільноті рекламістів, котрий, як і всі подібні документи, базується на Міжнародному кодексі рекламної практики, - є те, що рекламна інформація не повинна підривати суспільну довіру до реклами. П. 3.9 Правил говорить: Інформаційний, авторський чи редакційний матеріал, який цілеспрямовано звертає увагу споживачів на конкретну арку (модель, артикул) продукції або на її виробника для формування інтересу і сприяння реалізації продукції, а також містить вихідні дані 165

161 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року (реквізити) особи, що виробляє або розповсюджує зазначену продукцію, має бути вміщений під рубрикою «Реклама» чи «На правах реклами». Моральна відповідальність за невиконання правил покладається на рекламодавців, виробників, розповсюджувачів реклами, рекламні підприємства та агенції, видавництва, власників та керівників засобів масової інформації, всіх учасників рекламного процесу [2, с. 11]. Закон України «Про рекламу» прямо вказує, що принципами реклами є правдивість, законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди, а реклама повинна відповідати принципам добросовісної конкуренції [1]. Наразі немає загальноприйнятого тлумачення поняття нативна реклама, а отже й відсутні критерії, за якими можливо віднести статтю чи до власне редакційного матеріалу чи до реклами як оплаченої інформації. Тому виникають етичні дилеми у рекламодавців й рекламопоширювачів, що намагаються дотримуватися закону та етичних правил і кодексів: чи чесно подавати рекламну інформацію, замасковану під редакційний матеріал, незважаючи на те, що споживач охоче сприймає такий корисний для себе контент, але цей контент є оплаченою інформацією й виконує конкретні маркетингові цілі рекламодавця? Можна покладати надії на самосвідомість продуцентів рекламного контенту й саморегулювання рекламної галузі, але все ж необхідно напрацювати загальні для всіх фахівців у сфері реклами й PR правила щодо використання нативної реклами. Список використаних джерел 1. Закон України «Про рекламу» [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України С Режим доступу : 2. Правила професійної етики в рекламі // Маркетинг и реклама С Резницкая, Н. Естественная реклама: история появления, примеры использования, тенденции развития [Электронный ресурс] / Н. Резницкая. Режим доступа: 166

162 IX Міжнародна науково-практична конференція 4. Соболевский, А. П. Реклама в мобильных приложениях [Электронный ресурс] А. П. Соболевский. Режим доступа: /. В работе сделана попытка поставить вопрос этичности использования нативной рекламы, которая не идентифицируется потребителем как оплаченная рекламодателем информация, а воспринимается как полезный контент. Ключевые слова: нативная реклама, этика рекламной деятельности, принципы рекламы. The study attempts to raise the ethical issue of usage of native advertising which consumer does not identify as an information paid by advertiser and sees it as a useful content. Keywords: native advertising, advertising ethics, principles of advertising. УДК :808.3 (477.74) С.Л. Брайченко ТРАДИЦІЯ І НОВАТОРСТВО ЯК МОТИВИ ВИБОРУ ІМЕНІ В УКРАЇНЦІВ ОДЕЩИНИ Статтю присвячено лінгвістичній інтерпретації одного з основних класів антропонімів особових імен, що функціонують у розмовномиу середовищі українців Одещини. Антропоніми вивчаються у соціолінгвістичному аспекті: аналізуються не реально вживані імена, а ті, що подобаються і суб єктивно оцінюються як найкращі. Результати дослідження дають можливість прогнозувати майбутню динаміку реального ім явжитку. Ключові слова: мовознавство, ономастика, антропоніміка, особові імена, антропонімічні уподобання, соціолінгвістичне вивчення, неофіційні форми імен, прогнозування, майбутня динаміка особових імен. Метою даної статті є аналіз чинників, які найбільшою мірою впливають на формування сучасних антропонімічних смаків українців Одещини. Особові імена здавна викликали інтерес у людей. І, не зважаючи на те, що вони є одним із найдавніших прошарків нашої мови і були 167

163 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року предметом зацікавлення ще давньоєгипетських, давньоримських та давньогрецьких вчених, у наш час як особливий антропонімічний клас вивчені недостатньо. Зокрема залишається малоопрацьованою проблема вибору імені: чому приім'янареченні віддається перевага тим чи іншим ономам, які фактори впливають на формування іменника. Чимало сучасних антропонімістів, таких як Л.О. Белей, В.А. Івашко, О.Ю. Карпенко, О.В. Суперанська, П.П. Чучка та ін., приділяли багато уваги вивченню мотивів вибору імені при реальному ім'явжитку. Ми ж пішли дещо іншим шляхом, досліджуючи не реальні імена, а ті, що подобаються людям. Джерелами фактичного матеріалу стали результати соціолінгвістичної практики студентів ОНУ ім. І.І. Мечникова. Шляхом анкетування кожний учасник практики зібрав у респондентів різного віку дані про 10 імен, які йому подобаються найбільше [1]. Які ж саме фактори найбільшою мірою впливають на формування сучасних антропонімічних уподобань українців? У зв'язку з цим П.П. Чучка зазначає: "Мотиви найменування бувають різні. Найчастіше вони пов'язані з естетичними, релігійними та політичними уподобаннями чи переконаннями середовища, в якому живе найменувач [5;28]. В.А. Івашко на основі статистичних підрахунків уживаності особових імен за 350 років дійшов висновку, що ситуація вибору імені є вихідним моментом у формуванні іменника. У ній людина зазнає впливу як зовнішніх (соціолінгвістичних), так і внутрішніх (психологічних) факторів. Головну роль при цьому відіграють зовнішні чинники [2;18]. Власні імена кожного народу даються відповідно до національних традицій. Ми виявили, що в наших матеріалах мотиви найменувань найчастіше пов'язані з соціально-історичними, культурологічними, естетичними, психологічними та релігійними факторами. Домінуючим критерієм при виборі імені як найкращого є традиційність, оскільки до розряду найулюбленіших потрапили старі календарні імена, такі як Сергій, Олег, Ігор, Олександр, Іван; Олена, Оксана, Ольга, Марія, Ірина,популяризації яких сприяють традиційність, літературна та уснопобутова поширеність, здатність утворювати колоритні квалітативні форми. Не менш важливою рисою імені є його милозвучність, легкість у вимові. Найбільш популярні імена мають у своєму складі плавні звуки /м/, /л/, /н/, що "створюють колорит м'якості, ніжності" [3; 326]: Аліна, 168

164 IX Міжнародна науково-практична конференція Анастасія, Віталіна, Іванна, Ілона, Ліана, Лілія, Наталя, Олена, Юлія; Віталій, Ілля, Олексій. За словами "краса імені" може стояти й захоплення оригінальними екзотичними найменуваннями. Тому й трапляються серед уподобань чимало нових імен, переважно з яскраво іншомовним забарвленням Аліса, Віолетта, Елеонора, Каміла, Кароліна, Лаура, Сніжана; Альберт, Альфред, Джек, Роберт, Томас. Найчастіше ім'я починається здаватися привабливим, якщо воно нагадує людину гарну, відому, талановиту, розумну. Через це, на наш погляд, найкращими вважають імена Богдан, Володимир, Ігор, Тарас, Ярослав; Леся, Ольга та ін. Заслуговує на увагу й релігійний мотив вибору імені, що полягає у зверненні до святців -до імен святих, які фіксував церковний календар (свято Івана, Іллі, Миколи, Василя, Юрії, Марії та ін.). Як відомо, з кінця ХІХ до середини ХХ ст. батьки брали ті імена, які їм пропонувала церква. Це було пов язано із тим, що церква юридично володіла правилом реєстрації новонароджених. Якщо це була заможна селянська родина, то їхнім дітям давалися канонізовані імена найбільш величних, найпопулярніших святих. Тому не дивно, що імена Василь, Дмитро, Іван, Петро, Микола, Михайло, Марія, Ганна, Ольга та інші набули тут найбільшої популярності. Якщо сім я була середнього достатку, їй священик пропонував імена маловідомих святих, які строго припадали на день народження дитини, незалежно від того, подобається воно батькам чи ні. Такими іменами були Аполінарій, Ватоломій, Власій, Єфрем, Сава, Митрофан, Никифор; Горпина, Матрона, Митродора, Текля, Февронія Федора та ін. Ці імена не прижилися серед наших матеріалів, в загальному частотному списку належать до групи раритетних. А які ж фактори, навпаки, впливають на зменшення популярності імен? На нашу думку, найменш привабливими є імена, що мають якусь усталену від'ємну конотацію: Кузьма (пор.кузькина мати), Сидір (Сидорова коза); антропоніми з не пригашеним апелятивним значенням типу Зоря, Іскра, Малина,що більше схожі на прізвиська; іменарадянізми, так звані революційні (Владлен, Клара, Роза, Марксина, Октябрина, Сталіна); імена з нетиповими для української мови фінальними звуками типу Жаннет, Кетті, Нелліта іншомовні запозичення, погано узгоджені з нормами сучасної української літературної мови. Перешкодою на шляху популярності імені може 169

165 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року бути і його довжина: Дормидонт, Пантелеймон, Есмеральда, Капітоліна. На вибір імені впливає й психологічний момент. Вчені Л.І. Ройзензон та Е.Б. Магазаник стверджують, що визначальну, а часом і вирішальну роль при виборі імені як найкращого відіграє так звана оперативна пам'ять, робота якої, як свідчать психологи, характеризується "магічним числом" сім + два. Виходить, що постійно і найближче в нашій пам'яті живе дуже незначний запас імен не більше дев'яти. Що ж формує пам'ять на імена? Знайдено дві вірогідні відповіді на це запитання: або в пам'яті людини незалежно від її волі, несвідомо і поступово накопичується частотність якогось імені (воно "врізається у пам'ять"), або тут діють зовсім інші закономірності: нагромаджуються і "перебувають у бойовій готовності" лише ті імена, які подобаються (вони були емоційно оцінені людиною як гарні, приємні) [4; 28]. Отже, в наших матеріалах домінуючим критерієм при виборі імені як найкращого є традиційність, на яку певним чином впливає і мода, хоч до явищ моди мовці ім'я не відносять. Що стосуються нових екзотичних найменувань з виразно іншомовним забарвленням, то іменами-фаворитами стали такі, в яких гармонували звучання і значення. Таким чином, проаналізувавши мотиви вибору імен з погляду їх сучасної суспільної оцінки, можна реально і досить конкретно прогнозувати популярність/непопулярність їх переважної більшості у майбутньому реальному ім'явжитку. Список використаних джерел 1. Брайченко, С.Л. Антропонімічні уподобання мешканців Одеської області України: лінгвістичний аналіз: Автореф. дис к.філол.н.: Одеса, Ивашко, В.А. Социолингвистический и психологический анализ ситуацыии выбора имени при наречении: Автореф.дис. канд. филол.наук: Минск, с. 3. Коваль, А.П. Практична стилістика сучасної української мови / А.П. Коваль: навч.пос. К. : Вища школа, с. 4. Ройзензон, Л.И., Магазаник Э.Б. О мотиве выбора имени / Л.И. Ройзензон, Э.Б. Магазаник // Вопросы ономастики: Сб. ст. Самарканд,1971. Вып.2. С

166 IX Міжнародна науково-практична конференція 5. Чучка, П.П. Антропонімія Закарпаття : консп. лекц. / П.П.Чучка. Ужгород, с. Статья посвящена лингвистической интерпретации одного из основных классов антропонимов личных имён, функционирующих в разговорной речи украинцев Одесской области. Антропонимы изучаются с социолингвистической точки зрения; анализируются не реально употребляемые имена, а нравящиеся людям и субъективно оцениваемые как самые лучшие. Это новый подход к изучению современных антропонимических предпочтений. Даётся социо- и психолингвистический анализ факторов, влияющий на отношение к именам украинцев разного возраста на исходе ХХ века. Изучаются не только самостоятельные имена, но и их неофициальные формы разговорные и уменьшительные варианты. Анализируется их значение и структура, отмечаются их функции в социокультурном аспекте. Результаты исследования дают возможность прогнозировать будущую динамику реального употребления имён. Исследование современных антропонимических симпатий позволяет выявить социальную весомость имён, их роль в обогащении национального антропонимического фонда. Ключевые слова: языкознание, лингвистика, ономастика, антропонимика, личные имена, антропонимические предпочтения, социолингвистическое изучение, неофициальные формы имён, прогнозирование, будущая динамика личных имён. The article dwells upon linguistic interpretation of one of the main classes of anthroponyms personal names that function in common usage of the Ukrainian in Odessa region. Anthroponyms are studied from the sociolinguistic point of view; not really used words are analyzed but the words that people prefer as well as the words that are subjectively considered to be the best. It is a new approach of studying of current anthroponymic preferences. Socio- and psycholinguistic factor analysis that have an impact on attitude to the Ukrainian s names of different age at the turn of the ХХ century is given. Not only independent names are studied but also their informal forms as well as colloquial and hypocoristic variants. Their meaning and structure are analyzed; their roles in sociocultural aspect are mentioned. The results of the research enable to forecast a future dynamics of names usage. The research of the modern anthroponymic 171

167 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року preferences allows finding out social importance of names and their role in the national anthroponymic fund enrichment. Keywords: study of language, linguistic, onomatology, anthroponimics, personal names, anthroponymic preferences, sociolinguistic study, informal forms of names, forecasting, future dynamics of personal names. УДК Г.П. Зірчак, О.П. Василенко ЗАСОБИ ІДЕНТИФІКАЦІЇ КОРПОРАТИВНОГО СТИЛЮ ОРГАНІЗАЦІЇ Висвітлено фірмові константи як засоби ідентифікації корпоративного стилю організації, а також проаналізовано фірмовий стиль як засіб комунікації. Ключові слова: фірмові константи, фірмовий стиль, імідж компанії На сьогоднішній день на ринку досить високий рівень конкуренції. Тому виникає потреба у ефективному фірмовому стилі, який буде індивідуальним і зацікавлюватиме потенційних клієнтів. Завдяки так званим фірмовим константам організація матиме свою особливість, унікальність і можливість виділитися на тлі конкурентів Фірмовий стиль суттєва частина корпоративної культури, що забезпечує візуальну і смислову ідентифікацію організації, її внутрішнє і зовнішнє оформлення, яке формує у соціального оточення позитивне враження: імідж, бренд, обличчя фірми, фірмовий дизайн, товарний знак, слоган, внутрішньофірмові стандарти ділових операцій, ділового вигляду, спілкування тощо. Фірмовий стиль це одна з найстаріших форм комунікацій, що забезпечує відмінність об'єкта і його візуальне виділення завдяки особливим рисам [3, 150]. За визначенням Н.С. Добробабенко «фірмовий стиль це набір колірних, графічних, словесних, друкарських, дизайнерських постійних елементів (констант), що забезпечують візуальну і смислову єдність товарів (послуг), всієї вихідної від фірми інформації, її внутрішнього і зовнішнього оформлення. А також сукупність прийомів (графічних, колірних, пластичних, акустичних, відео), які забезпечують єдність всім виробам фірми і рекламним заходам. покращують запам'ятовування і 172

168 IX Міжнародна науково-практична конференція сприйняття покупцями, партнерами, незалежними спостерігачами не тільки товарів фірми, але і всієї її діяльності; а також дозволяють протиставляти свої товари і діяльність товарам і діяльності конкурентів» [1, 16]. Фірмовий стиль виконує такі основні функції: 1. Ідентифікація. Фірмовий стиль дозволяє споживачу без особливих зусиль дізнатися потрібний товар (фірму, послугу) за деякими зовнішніми ознаками і ідентифікує компанію серед інших учасників ринку і конкурентів. 2. Формує позитивний імідж компанії. 3. Допомагає знайти споживача, формує його позитивне ставлення до компанії та продукції. Якщо споживач одного разу переконався в якості продукції (послуг), то це довіра буде в значній мірі поширюватися на всю іншу продукцію фірми. Крім того, наявність фірмового стилю само по собі викликає довіру. 4. Вказує суспільству на стабільність, тривалість, роботи компанії. 5. Підвищує лояльність співробітників компанії, формує нове мислення, несе корпоративну культуру, дух і філософію. 6. Скорочує витрати на рекламу і PR, сприяє будівництву сильного бренду. До того ж наявність фірмового стилю значно підвищує ефективність реклами. Крім цього, всі об'єкти, що містять елементи фірмового стилю фірми, самі є рекламою [4]. Фірмовий стиль включає в себе як постійні, незмінні складові іміджу, так і елементи, які можуть та повинні змінюватись. Основні константи фірмового стилю це постійні елементи, які роблять фірму відомою за різних умов та у будь-яких ситуаціях. Наведемо найбільш розповсюджені складові фірмового стилю: словесний товарний знак; графічний товарний знак; кольорова гама; фірмовий шрифт, фірмовий блок; схема верстки; формати видань; слоган; аудіообраз фірми тощо. Ці елементи повинні гарантувати найбільший обсяг комбінації і бути гнучкими на стільки, щоб їх можна було пристосувати до мінливих вимог. І головне, вони повинні створювати однакове враження у всьому різноманітті їх застосування в рекламних засобах. Виконані у єдиному стилі дизайн-концепції, що підтримуються усім персоналом, компоненти фірмового стилю формують загальну картинку корпоративності привабливого і солідарного образу організації, її корпоративної культури. Вони забезпечують візуальну і смислову ідентифікацію організації, її внутрішнє і зовнішнє 173

169 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року оформлення, що формує у соціального оточення позитивне враження [2, 6]. Створення фірмового стилю в організації є складним процесом. Тільки після того, як сформувалася загальна концепція організації, можна розпочинати детальну розробку основних складових фірмового стилю. До них належать: товарний знак; прапор, вимпел; фірмовий колір; фірмовий комплект шрифтів; фірмові особливості дизайну виробленої продукції; фірмові сигнатури і піктограми; документи і посвідчення (перепустки, візитні картки, бейджики); елементи діловодства (фірмові бланки, конверти, календарі, папки-реєстратори, записники); зовнішнє оформлення будівель; інтер єри та їх елементи (настінні календарі, панно, стенди); фірмовий одяг або фірмові елементи одягу (наприклад, краватка). Таким чином, ефективність і продуктивність фірмового стилю залежить від правильного і доцільного поєднання його фірмових констант. Фірмовий стиль виступає своєрідною комунікацією, завдяки якій потенційний покупець дізнається про послугу, і яка може вплинути на придбання товару. Фірмові константи сприяють впізнанню товарів або послуг компанії, тим самим збільшують їх популярність та попит. Список використаних джерел 1. Добробабенко, Н.С. Фирменный стиль: принципы разработки, использование, оценки: метод. рекомендации / Н.С. Добробабенко. М. : Внешторгреклама, с. 2. Кубко, В.П. Корпоративна культура вищих навчальних закладів України: філософсько-культурологічний аналіз: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец теорія та історія культури (філософські науки). К. : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, с. 3. Паблик рилейшнз: учебник / за ред. Аксенов С., Крылов А. К. : Региональный финансово-экономический институт, с. 4. Слащинін, О. Формування фірмового стилю підприємства [Електронний ресурс]. Режим доступу: 16_NPRT_2014/Economics/6_ doc.htm Освещены фирменные константы как средство идентификации корпоративного стиля организации, а также проанализирован фирменный стиль как средство коммуникации. 174

170 IX Міжнародна науково-практична конференція Ключевые слова: фирменные константы, фирменный стиль, имидж компании, торговый знак, логотип, слоган, фирменный блок, фирменный цвет, фирменный комплект шрифтов. The author considered the firm constants as the means of identification the corporate style of the organization, the autho also analysed a corporate style as a communication medium by means of which the firm influences the clients and that also stands as the means which creates by company image. Keywords: firm constants, corporate style, image of the company. УДК 006.3(477):002(045) С.В. Литвинська ВЕБ-САЙТ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ЯК КАНАЛ КОМУНІКАЦІЙ ТА ДЖЕРЕЛО ДОКУМЕНТАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ У статті описано специфіку інформаційного наповнення вебсайту Верховного Суду України. З ясовано його роль як комунікаційного каналу та джерела документальної інформації в сучасному громадянському суспільстві. Ключові слова: веб-сайт, інтернет-ресурс, онлайн-опитування, комунікація, інформація, контент. На даному етапі функціонування новітніх інформаційних технологій, які відображаються у реаліях XXI ст., визначне місце посідає інформатизація як важливий аспект у сучасній комунікаційній сфері. Процес сучасного інформаційного забезпечення діяльності будьякої установи України неможливий без подальшого поглибленого застосування новітніх інформаційних технологій, а особливо це стосується судових установ. Слушною є думка, висловлена Ю. А. Клімашевською, про те, що поточний момент в Україні характеризується широкомасштабним впровадженням інформаційних технологій в усіх сферах правотворчої, правозахисної та правоохоронної діяльності. Розроблені потужні інформаційнопошукові, інструментальні й операційні системи, в першу чергу через мережу Інтернет, які повинні забезпечити гласність у роботі судової системи та оперативний доступ до інформації, а відтак оптимізувати діяльність судів, як правової інституції. 175

171 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Метою нашої розвідки є встановлення специфіки інформаційного наповнення веб-сайту Верховного Суду України, особливостей функціонування та визначення його ролі як комунікаційного каналу з веб-сайтами судових установ України та зарубіжжя. На офіційному веб-сайті найвищого судового органу влади Верховного Суду України (далі Суду) розміщена інформація про нормативні матеріали, законодавчі акти, міжнародні стандарти, а також загальна інформація у сфері судочинства тощо. Основну частину роботи з розміщення документаційно-інформаційних матеріалів у публічний доступ виконує прес-служба Суду, яка забезпечує розміщення та оприлюднення на веб-сайті Суду інформації, що підготовлена самостійними структурними підрозділами апарату Суду з урахуванням певних вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації». Зокрема розміщенню на офіційному веб-сайті Суду підлягають: інформація про діяльність Суду (місцезнаходження, поштова адреса, адреса електронної пошти для направлення електронних запитів на інформацію; прізвища, імена та по батькові, службові номери засобів зв язку, адреси електронної пошти Голови Суду та його заступників, секретарів судових палат, керівника апарату Суду, а також начальників відділів Суду; розклад роботи та графік прийому громадян; вакансії, порядок та умови проходження конкурсу на заміщення вакантних посад; банківські реквізити для сплати судового збору; правила внутрішнього трудового розпорядку Суду); інформація про нормативно-правові засади діяльності Суду; інформація, пов язана з розглядом справ у Суді; інформація про порядок складання та подання запиту на інформацію; інформація про систему обліку, види інформації, що знаходяться у володінні Суду; звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інформацію; інші відомості про діяльність Суду, які належать до публічної інформації. Веб-сайт відіграє важливу роль у здійсненні інформаційно-комунікаційної функції судової установи і має певні переваги порівняно з традиційними засобами комунікації, а саме: формує позитивний образу установи (інформація про її історію, сучасний стан, організаційно-функціональні можливості, 176

172 IX Міжнародна науково-практична конференція науково-технічний потенціал, участь у реалізації різноманітних проектів та ін.); цілодобова доступність інформації для користувачам з усього світу; оперативне оновлення інформації; урахуванням запитів та пропозицій користувачів; надання великого обсягу інформації; можливість отримання мультимедійної інформації; персоналізація інформації, призначеної для певної цільової аудиторії; багатоаспектний та швидкий пошук необхідних даних у великих масивах інформації; отримання даних про відвідуваність веб-сайту, тобто про його результативність як засобу комунікації. Основними складовими структури веб-сайту Суду, за допомогою яких відбувається комунікація з громадянами та їх документальне забезпечення в електронному вигляді, є такі розділи: «Онлайнопитування»; «Про Верховний Суд України»; «Законодавство»; «Інформація для громадян»; «Пленум Верховного Суду України»; «Судова практика»; «Міжнародні стандарти у сфері судочинства»; «Доступ до публічної інформації»; «Інформація щодо виконання вимог Закону України «Про очищення влади»; «Науково-консультативна рада при Суді України»; «Новини»; «Публікації у засобах масової інформації (далі ЗМІ)»; «Міжнародні зв`язки»; «Державні закупівлі»; «Конкурс на заміщення вакантних посад»; «Судді у відставці (на пенсії), які працювали у Суді України». Також на веб-сайті Суду вказано про його місце розташування, оприлюднено інформацію щодо переліку справ, призначених для розгляду в Суді, описані рішення Суду України. Позитивно, що подано інформацію стосовно проекту «Електронний суд». Загалом офіційний веб-сайт Суду представляє собою програмну розробку в мережі Інтернет, за його допомогою кожен громадянин України може отримати інформацію про його координати, завдання, склад та функції підрозділів, а також основні показники проведеної роботи. Також цей ресурс інформує про значні події, законопроекти, що стосуються судової системи. Провідником в інформаційному наповненні є навігація сайту. Так, задіяно декілька способів навігації: глобальне меню, яке включає декілька пунктів, вбудоване на кожній сторінці; 177

173 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року ієрархічна навігація на сайті недосконала, оскільки не відображає реальну ієрархію всіх переходів; локальна навігація меню на певних тематичних сторінках сайту; html-посилання в текстах, що дозволяє одразу переходити на повну сторінку інформації, що зацікавила; іконографічне меню відсутнє; внутрішній пошук добре налаштований налаштуваннях: вибір періоду, за який ведеться пошук, розділів тощо; карта сайту відсутня. Дизайн сайту та оформлення текстового контенту також сильно впливають на сприйняття поданої інформації і це розуміють дизайнери сайту, тому оформлення тексту є хорошим: присутні марковані списки, заголовки та підзаголовки, виділення в тексті. Також навколо поданого тексту є достатньо вільного місця, що полегшує сприйняття інформації і погляд не «заплутується» в оточуючих його блоках іншої інформації. Єдиною порадою буде збільшення контрастності шрифту, зробити його з темно-синього просто чорним. На веб-сайті представлені посилання на інші офіційні інтернетресурси, онлайн-опитування громадян, що відвідали Суд. Функціонує послуга онлайн-опитування користувачів шляхом заповнення анкети в електронному вигляді й можливості у такий спосіб висловити свою думку щодо якості надання інформаційних послуг Судом України з будь-якого питання, що входить до його компетенції. Дана послуга є досить важливою для комунікації між судовою установою та суспільством держави. Іншим важливим розділом є інформація про Суд України, де зазначено його функції, вказана структура, склад установи, зазначені повноваження суддів та Голови Суду. Специфікою роботи Суду є те, що він забезпечує порядок та застосовує способи для вирішення складних питань у судовій системі України тощо. У розділі «Законодавство» розміщено інформацію про нормативно-законодавчу базу; зауваження та пропозиції Суду до законопроектів, внесених на розгляд Верховної Ради України, проекти законів України, розроблені Судом України. Розміщені висновки та пропозиції до проектів законів, інших нормативно-правових актів, законопроекти розробляються за дорученням Голови Суду, правовим управлінням та передаються на погодження відповідним судовим палатам Суду. Погоджені висновки та пропозиції, законопроекти, а 178

174 IX Міжнародна науково-практична конференція також проекти відповідних супровідних листів подаються правовим управлінням Голові Суду. Важливі нормативно-правові документи розміщено у розділі «Міжнародні стандарти у сфері судочинства». Це рекомендації та резолюції Комітету Міністрів Ради Європи; висновки Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) і Венеціанської комісії; рішення Європейського суду з прав людини; міжнародні стандарти щодо люстрації тощо. В наступному розділі подано відомості відносно повноважень Пленуму Суду. В основному Пленум Суду скликається Головою Суду в тому випадку, якщо є така потреба чи на вимогу більшості суддів Суду, але не рідше одного разу на три місяці. У тому разі коли Голови Суду відсутній Пленум скликається одним із заступників Голови Суду тощо. У підрозділах повідомляється про: регламент Пленуму Суду України, повноваження секретаря Пленуму Суду, постанови Пленуму. Важливо, що хоч інформація час від часу оновлюється, але це відбувається у незначних обсягах, загалом головна інформації постійно розміщена і доступна для ознайомлення. Одним з важливих є розділ «Судова практика». Завдяки його інформаційному наповненню користувачі можуть ознайомитися із досить важливими рішеннями та ухвалами, судовою статистикою, правовими висновками Суду та ін.. Матеріали судової практики (рішення, постанови, ухвали), які передаються для оприлюднення в офіційних друкованих виданнях та на веб-сайті, є відповідно підготовленими (сформульовано правову позицію, вказано категорію справ тощо), до витягів із судових рішень додається копія їхніх оригіналів. Загалом, матеріали, які розміщуються на веб-сайті, готуються особами, призначеними згідно з розпорядженням Голови Суду, відповідальними за підготовку матеріалів для розміщення у певних розділах веб-сайта. Матеріали, що розміщуються на сайті Суду (крім переліків справ, призначених до розгляду, та публікацій в офіційних виданнях установи), реєструються відповідальним секретарем веб-сайта у спеціальному журналі. У розділі «Науково-консультативна рада при Верховному Суді України» зазначаються її функції та принципи діяльності. Науковоконсультативна рада створена для підготовки певних наукових висновків відносно питань діяльності Суду, підготовка яких потребує наукового забезпечення. 179

175 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Актуальним є розділ «Доступ до публічної інформації». Цей розділ містить Положення «Про забезпечення доступу до публічної інформації у Суді України», а також значну кількість нормативноправових документів у яких є відомості, що стосуються їх права на інформацію про діяльність Суду. А от у розділі «Інформація щодо виконання вимог Закону України «Про очищення влади» розміщено повідомлення про початок проведення перевірки, інформацію про результати перевірки, повідомлення про припинення проведення перевірки, повідомлення про звільнення працівників. Одним із вагомих розділів є «Новини» у цьому розділі можна ознайомитися з відомостями стосовно діяльності Суду з 2003 р. по 2016 р. де розміщена інформація, яка поновлюється майже щоденно. Заслуговує уваги і розділ веб-сайту з назвою «Публікації у ЗМІ». У даному розділі зазначені публікації працівників апарату Суду в різних інформаційних виданнях. У розділі сайту «Міжнародні зв`язки» зазначається інформація про співробітництво Суду з такими основними міжнародними організаціями, як Організація об єднаних націй; Рада Європи; Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія); Європейський суд з прав людини; Консультативна рада європейських суддів; Група Держав проти корупції; Програми навчання у сфері прав людини для фахових юристів тощо. Інформаційне наповнення веб-сайту будь-якої установи є досить важливим та актуальним в наш час. Особи, які є ведуть підготовку та розміщення матеріалів на офіційному веб-сайті Суду, відповідають за якість наповнення, стабільність інформаційних ресурсів, зручність навігації, єдність дизайну всіх розділів та дотримання при його створенні і експлуатації таких принципів, як відкритість надання повної інформації про всі аспекти діяльності індивідуальний підхід до різних груп користувачів. Важливо, що витримано такі критерії оцінки як глибина змісту, оперативне оновлення сторінок; доступність сторінок; зовнішнє оформлення, якісний дизайн тощо. Основним недоліком у функціонуванні веб-сайту є недостатній розвиток інтерактивних послуг. Наявність можливостей на веб-сайті проводити форуми, обговорення актуальних питань з громадянами, надання оперативних відповідей на поставлені питання громадянам, можливість електронної підписки на судові новини наразі необхідно розробити. 180

176 IX Міжнародна науково-практична конференція Вважаємо, що перспективним для веб-сайту Суду може бути розширення діалогу з користувачами. Потрібно розробити сторінки «Типові запитання», «Сторінка користувача», «Форум», а також створити карту сайту тощо. Наразі також необхідно працювати над оптимізаційною стороною веб-сайту Суду і перевіряти його позиції в різних пошукових системах. Таким чином, офіційний веб-сайт є досить важливою документноінформаційною складовою діяльності Суду. На даному сайті кожний розділ, підрозділ взаємопов язані один з одним і завдяки цьому доступ до інформації для суспільства є відкритим і зручним. Інформаційне наповнення сайту є актуальним, контент постійно оновлюється, вчасно додаються новини та звіти. Цей інтернет-ресурс подано українською і російською мовами, що створює позитивне враження про судову установу в цілому. Однак необхідно доопрацювати англомовну версію контенту. Отже, функціонування веб-сайту в мережі Інтернет є доцільним і потребує свого подальшого розвитку й удосконалення. Список використаних джерел 1. Про забезпечення доступу до публічної інформації у Верховному Суді України [Електронний ресурс]: Положення 16/0/18-11 від 6 травня 2011 р. Офіційна веб-сторінка Верховного Суду України : Законодавство. Режим доступу: gov.ua/clients/vsu/ vsu.nsf/(documents)/3e5c cbaec2257. Заголовок з екрана. 2. Булат Є. А. До питання правової охорони веб-сайту [Текст] / Є. А. Булат // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету, С Клімашевська Ю. Сучасні проблеми інформатизації судочинства // Вісник Академії правових наук 2015 р. 4 [Електронний ресурс]. Режим доступу : edu.ua/bitstream/ /4697/1/ Cvik_14.pdf. Загол. з екрана. Описана специфика информационного наполнения веб-сайта Верховного Суда Украины. Установлена его роль в качестве коммуникационного канала и источника документальной информации в современном обществе. Ключевые слова: веб-сайт, интернет-ресурс, онлайнкоммуникация, информация, контент. 181

177 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року This article describes the specific content website of the Supreme Court of Ukraine. Found out his role as a communication channel and documentary information source in modern society. Keywords: website, Internet resources, online surveys, communication, information, content. УДК ' Н.О. Ткачук МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ГЕНДЕРНОГО АСОЦІАТИВНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ В КОНТЕКСТІ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАТИВНОГО ПРОСТОРУ У статті аналізуються різні підходи та види проведення асоціативного експерименту з метою виявлення існуючих стереотипів гендерної поведінки в контексті сучасного стану інформаційнокомунікативного простору Ключові слова: гендер, асоціативний експеримент, асоціації, комунікація, психолінгвістика. Новітні концепції, що сформувалися в лінгвістиці в результаті залучення до лінгвістичного опису даних психології, біології пізнання, культурології, філософії, соціології й низки інших антропоорієнтованих наук змінили точку зору на традиційний когнітивний підхід, при якому пізнання це формування нових ментальних репрезентацій, що відображають реальність. Згідно з концепціями, що виникли під впливом праць Х. Матурани, Дж. Лакоффа й нового осмислення ідей Є. Гуссерля й М. Хайдеггера, основна функція мови полягає не стільки в передачі інформації й здійсненні референції до незалежної від неї реальності, скільки в орієнтації особистості в її власній когнітивній області [13, 111]; мова, таким чином, розглядається як система орієнтованої поведінки, де конотація відіграє вирішальну роль. У зв'язку із цим значимість індивідуальних параметрів суб'єкта, що говорить, суттєво зростає. Стать людини одна з її найважливіших як екзистенціальних, так і суспільно значимих характеристик, яка багато в чому визначає соціальну, культурну й когнітивну орієнтацію особистості у світі, у тому числі за допомогою мови. 182

178 IX Міжнародна науково-практична конференція Специфіка образів мовної свідомості чоловіків та жінок повною мірою розкривається в асоціативно-вербальній мережі, так як асоціації відображають глибинні процеси, які відбуваються в свідомості людини. Система гендерних відносин впливає на соціальні відносини, які зумовлюють розвиток суспільства. Картина світу корелює з гендерними нормами, ідеалами, стереотипами, що дозволяє говорити про існування гендерної картини світу сукупності уявлень, що становлять таке бачення людиною реальності, де речі, властивості й відносини категоризуються за допомогою бінарних опозицій, сторони яких асоціюються з чоловічим або жіночим началом [17, 17]. Як зазначає І.А. Стернін, мовна свідомість може вивчатися експериментально, зокрема, за допомогою асоціативного експерименту, який дозволяє реконструювати різні зв'язки мовних одиниць у свідомості й виявити характер їх взаємодії в різних процесах розуміння, зберігання й породження мовних витворів [18]. Мовна свідомість оперує стандартними смислами, які й збуджують ті чи інші асоціативні зв'язки, на основі яких і виникає образне уявлення непредметних сутностей [19, 242]. Кожен елемент асоціативно-вербальної мережі володіє певним набором асоціативних зв'язків. Звичайно, в асоціаціях проступають тільки контури складного багатовимірного малюнка, так би мовити, вершина айсберга. Але вивчення цього фрагмента мовної свідомості дозволяє виявити деякі особливості мовної картини світу [10, 163]. Концепти ЧОЛОВІК та ЖІНКА, як і будь-які інші концепти, що корелюють зі світоглядними поняттями, функціонують в контексті різних типів свідомості: повсякденній, науковій та художній. Об'єктом дослідження в рамках даної розвідки є буденна свідомість представників української лінгвоспільноти. В основу семантики буденної свідомості покладена наївна модель світу, представлена в найближчих значеннях лексичних одиниць. Дослідження буденної свідомості передбачає звернення до індивідуальних особливостей мовної поведінки, яка визначається комунікативною ситуацією, мовним і культурним статусом індивіда, його соціальною приналежністю, статтю, віком та іншими константними і перемінними параметрами особистості [2, 8]. Образ свідомості, асоційований зі словом це одна зі спроб описати знання (вербальні та невербальні), прийняті в тому чи іншому лінгвокультурному соціумі й використовувані комунікантами при творенні та сприйнятті мовних повідомлень. Асоціативна природа 183

179 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року приписується всім проявам того, що прийнято називати значенням слова, тобто процесу співвіднесення ідентифікованої словоформи з деякою сукупністю одиниць внутрішнього лексикону, одиниць переробки раціонального та чуттєвого, соціального та індивідуального попереднього досвіду людини [7, 46]. Психолінгвістичний підхід до вивчення концепту ґрунтується на понятті про асоціацію та асоціативне значення слова. Властивості слова направлені на сприйняття інформації та навколишньої дійсності й особливості асоціативного мислення людини досліджувалися багатьма психологами, фізіологами і лінгвістами. Р.М. Фрумкіна визначає асоціації як зв'язок між якимись об'єктами, явищами, який заснований на нашому особистому, суб'єктивному досвіді. Цей досвід може збігатися з досвідом тієї культури, до якої ми належимо, але завжди є також і суто особистим, укоріненим в минулому досвіді однієї людини [21, 189]. Асоціація (від лат. аssociatio з'єднання) відображення у свідомості зв'язків пізнаваних феноменів, коли уявлення про одне викликає появу думки про наступне. Асоціація є зв'язком між психічними явищами, за яким актуалізація (сприйняття, уявлення) одного з них тягне за собою появу у свідомості іншого [16]. Феномен асоціативного зв'язку визначено саме культурою в усьому її різноманітті, в тому числі і чуттєвим досвідом. Вивчаючи асоціації, ми звертаємося до неусвідомлюваного, глибинного шару психіки людини. О.О. Залевська зазначає, що поняття асоціативного значення сформувалося в ході пошуків глибинної моделі зв'язків і відносин, яка складається у людини через мову і мислення, лежить в основі когнітивної організації її багатостороннього досвіду і може бути виявлена через аналіз асоціативних зв'язків слова [5, 105]. Результати досліджень свідчать про принципову єдність психологічної основи асоціацій та семантичних компонентів вербальних значень, що дозволяє розглядати асоціативні структури як відображення системи зв'язків між поняттями в свідомості носія мови [5]. Асоціативний експеримент це прийом, спрямований на виявлення асоціацій, які склалися в індивіда внаслідок його попереднього досвіду [4, 16]. Асоціативний експеримент справедливо вважається методикою, яку можна застосувати до більшості різноманітних досліджень, оскільки асоціативні реакції вказують, як носії певної лінгвокультури розуміють дане слово, тобто що за ним 184

180 IX Міжнародна науково-практична конференція стоїть. Відомо, що слово, актуалізуючись в експерименті, реалізує, крім своїх прямих та переносних значень, ще потенційну інформацію про текстовий потенціал слова-стимулу, про можливості його сполучуваності. Весь комплекс значення слова ніби пронизаний асоціативними променями, що пов язують як аспекти окремого значення, так і аспекти різних значень, певним чином пов язаних зі словом-стимулом. Кожний порух людської думки містить в собі асоціативні зв язки, і не випадково І. Павлов писав, що в розумі немає нічого, крім асоціацій [цит. за 12, 152]. Гендер це соціальна стать на відміну від біологічної, і продукується вона у процесі соціальної, культурної і мовної практики. За словами А.В. Кириліної, гендерний фактор, який враховує природну стать людини і її соціальні наслідки, є однією з істотних характеристик особистості і протягом усього життя впливає на її усвідомлення своєї ідентичності, а також на ідентифікацію суб єктамовця іншими членами соціуму [9]. Тому лінгвістичні дослідження в гендерному аспекті, що відображають особливості асоціативносемантичного простору свідомості, фіксують у мові культурно обумовлені стереотипи, що накладають відбиток на комунікативну поведінку, видаються досить актуальними. Першим на практиці експеримент застосував англійський психолог Ф. Гальтон в кінці 70-х рр. ХІХ ст. Він працював над двома проблемами в галузі дослідження асоціацій: вивченням різноманітності асоціативних ідей і визначенням часу, який необхідний для виникнення асоціацій (тобто часу реакції). На початку ХХ ст. метод вільних асоціацій почав застосовуватись у практиці психоаналізу та вважався засобом для проникнення у підсвідомі шари психіки людини (К.-Г. Юнг, А. Лурія та ін.). У цей період спостерігається змішування логічних, лінгвістичних і психологічних підходів до класифікацій отриманих асоціативних реакцій. З х рр. ХХ ст. асоціативні експериментальні дослідження розвиваються в рамках теорії мовленнєвої діяльності та в основному спрямовані на пошук концептуальної та семантичної структури пам яті людини. Якщо потрібно знайти метод, який дозволить розкрити культурну специфіку словникових одиниць, виявити побічні семантичні зв язки, які має слово-реакція, таким методом є, без сумніву, асоціативний експеримент, зауважує О. Кровицька [11, 80]. 185

181 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року На думку Н. Уфімцевої, яким великим не був би список стимульних слів, використаних в експерименті, він все одно приводить до одного і того ж для даної культури складу мовної свідомості ключових для даного образу світу концептів у їх співвідношенні одне з одним [20, 217], й що дослідниця інтерпретує як системність. Розвідки К. Бочкарьової [3, 35] виявили, як впливає форма експерименту на характер ядра асоціативного поля. Аналіз результатів показав, що усна форма проведення ВАЕ більшою мірою сприяє реакціям парадигматичного (44 %) та тематичного (33 %) типу, а письмова парадигматичного (47%) та синтагматичного (47%). При підготовці експерименту слід звернути увагу на необхідність збереження відповідності між вибраним теоретичним підходом, вибором методики експерименту і принципами аналізу та інтерпретації отриманих даних [8, 198]. При цьому можна користуватись різноманітними наборами експериментальних методик (різними варіантами вільних і цільових асоціативних експериментів, негайним і відтермінованим вільним відтворенням слів із акцентуванням уваги на принципах їх групування і на здійснених реципієнтами підмінах; шкалюванням за рядом параметрів психологічної структури значення слова; включенням у контекст, дефілюванням та ін.). Вибір тієї чи іншої методики залежить від конкретних завдань виявлення використовуваних реципієнтами стратегій і опорних елементів при оперуванні словом або текстом. Розрізняють два види асоціативних експериментів: 1) вільний асоціативний експеримент (ВАЕ), в якому респондентам пропонують відповідати першою реакцією, що прийшла в голову при пред явленні слова-стимулу, нічим не обмежуючи ні формальні, ні семантичні особливості слова-реакції; 2) спрямований асоціативний експеримент (САЕ), в якому дослідник деяким чином обмежує вибір передбачуваної реакції, дає додаткові інструкції (наприклад, відповідати тільки прикметником). Як показують дані експериментів, спрямованість асоціації робить її значно зосередженою, скорочує розкид (за рахунок зняття ненаправлених реакцій) і тому дозволяє, на відміну від ВАЕ, обмежитися значно меншим числом інформантів для отримання надійних даних. Різновиди САЕ різноманітні. Одним з найвідоміших і плідних є семантичний диференціал Дж. Осгуда. Ця методика створена на основі декількох біполярних шкал прикметників, які позначають протилежні 186

182 IX Міжнародна науково-практична конференція ознаки, наприклад: сильний - слабкий, добрий - злий та ін. Прояв відповідної ознаки оцінюється до семи балів: від -3 до +3 або від +1 до +7, причому лівий край шкали пов язаний з тією ознакою, яка згадана першою. За допомогою спеціальних досліджень автор методики виділив найважливіші для людської свідомості ознаки, які групуються навколо трьох базових сили, оцінки, активності [15, 20]. Досить поширені й інші версії САЕ: тлумачення значення словастимулу; розгортання пропозиції або тексту на базі даних слів; заповнення пропусків у контексті [15, 21]. У кожному разі використання асоціативних експериментальних методик дозволяє отримати надійні й легко доступні для огляду дані для вирішення спірних питань, пов язаних з суб єктивним переживанням мовцем деяких мовних фактів. Асоціативні відповіді ніколи не є випадковими, їх можна розділити принаймні на дві великі групи, які позначаються термінами зовнішні й внутрішні асоціативні зв язки. Під зовнішніми асоціативними зв язками зазвичай розуміють асоціації за суміжністю, коли дане слово викликає будь-який компонент тієї наочної ситуації, в яку входить названий об єкт (наприклад, такі асоціативні зв язки, як ЖІНКА> борщ, ЧОЛОВІК> диван). Під внутрішніми асоціативними зв'язками розуміють ті зв'язки, які викликаються включенням слова в певну категорію (ЖІНКА> мати, хазяйка, ЧОЛОВІК> джентельмен). Ці асоціації називаються асоціаціями за подібністю або асоціаціями за контрастом. О.О. Залевська і Т.Б. Виноградова деякі пари слівстимулів і асоціативних реакцій називають психологічними симілярами, тобто подібними або схожими за змістом з позицій носія даної мови (наприклад: ЖІНКА> берегиня вогнища, ЧОЛОВІК> глава сім'ї) [6]. Реакції, які одержують в ході асоціативного експерименту розподіляються в основному на синтагматичні та парадигматичні [15]. Синтагматичні це такі реакції, які виникають у реципієнтів при спробі скласти з даним словом-стимулом словосполучення (наприклад: ЧОЛОВІК> плече, на яке можна спертися, ЖІНКА> ефектна, шикарна). Парадигматичні реакції це слова, що належать до того ж семантичного угруповання, що і стимул (ЧОЛОВІК> жінка, ЖІНКА> змія), у тому числі синоніми, антоніми і т.д. Відзначається і третій тип асоціативних реакцій тематичний, лінгвістична сутність якого полягає в тому, що реакції не входять безпосередньо в семантичну групу з 187

183 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року даними стимулами і не становлять з ними сполучення (наприклад: ЧОЛОВІК> сталь, гроші). Вивчення семантичних властивостей слова одне з найбільш розроблених напрямів у дослідженні вербальних асоціацій. Фундаментальною працею в даній області є монографія Дж. Діза Структура асоціацій у мові та мисленні [цит. за 15, 23]. Дж. Дізом вперше експериментально встановлена й інтерпретована кореляція семантичних та асоціативних характеристик слова. Він запропонував спосіб виявлення внутрішньомовного асоціативного значення слова за допомогою аналізу розподілу асоціацій на нього. Вченим доведено, що розподіл реакцій на стимул відображає структуру асоціативного значення слова, а також ним виявлено дві базові операції для класифікації значення: протиставлення та об єднання. Виходячи з цього, сформульовані два закони вербальної асоціації. Між елементами (словами) існує асоціативний зв язок в тому випадку, якщо вони: 1) можуть бути протиставлені один одному єдиним і недвозначним способом; 2) об єднані на основі спільності двох або більше характеристик. К. Нобл запропонував вимірювати осмисленість слова-стимулу через кількість асоційованих з ним слів [14, 60]. Він вивів формулу значення стимулу (так званий індекс Нобла) і з її допомогою показав ступінь залежності між тим, наскільки глибоко розуміє випробовуваний значення того чи іншого слова, й тим, скільки і які саме виникають у нього асоціацій. Ю.Д. Апресян розробив методику визначення ступеня входження слова в семантичні поля, виходячи з того, в які семантичні поля входять асоціати на це слово. В якості запобіжного входження слова А в семантичне поле слова В Ю. Апресян запропонував величину, де - кількість реакцій В на слово А, а N число учасників експерименту [1]. В асоціативному експерименті знаходить відображення як мовна система (лексико-парадигматичні, граматичні, словотвірні, фонетичні асоціації), так і прагнення до її текстового використання (синтагматичні асоціації, різного роду текстові ремінісценції тощо). А таким чином, асоціативний експеримент здатний дати об єктивні дані про різні аспекти відображення мовної свідомості, в тому числі і про лінгвокреативну діяльність жінок і чоловіків, їх мовне сприйняття один 188

184 IX Міжнародна науково-практична конференція одного й вписання себе в мовну картину світу як індивідуальну, так і національну. Отже, запропонований нами асоціативний експеримент складається із трьох частин, з яких перша вільний асоціативний експеримент, у якому реципієнту пропонують відповісти словом R першим, що спадає на думку при пред явленні слова S, не обмежуючи нічим ні формальні, ні семантичні можливості слова R (такими стимулами виступили номени концептів ЧОЛОВІК та ЖІНКА); друга та третя спрямований (або ж контрольований, за термінологією О.О. Леонтьєва) асоціативний експеримент, у якому експериментатор певним чином обмежує вибір передбаченого R, накладаючи певні обмеження [4, 16]. Такими обмеженнями в другій частині експерименту є, зокрема, наперед задана форма стимулу, яка певним чином спрямовує відповіді (наприклад, стимули які представляють частину певним чином організованої лексичної множиниˮ, точніше, задані оцінні характеристики концептів ЧОЛОВІК та ЖІНКА, як ідеальна/реальна жінка та ідеальний/реальний чоловік, які можна назвати субконцептами ). Третя частина експерименту пропонує вставити слово, яке, на думку реципієнта, пропущене у поданих художніх цитатах (переважним джерелом яких став роман О. Забужко Польові дослідження з українського сексу ). Дана частина експерименту ставила на меті виявити чи співставлять опитувані запропоновані мовні гендерні портрети з тією чи іншою статтю або чи взагалі ідентифікують їх гендерну приналежність. Наприклад, повільно й невідворотно вбиває дорослу дитину, утримуючи її при собі, сковуючи її кожен порух; ми приймали й любили такими, як вони є; які ж тайни можуть бути од. Для того щоб говорити про валідність результатів, необхідно зібрати таку кількість асоціацій, при якому вони утворювали б асоціативну норму. Так,...під асоціативної нормою розуміється сукупність реакцій, зібрана приблизно від групи інформантів розміром 1000 чоловік, але іноді цей обсяг може бути звужений і до чоловік, а при деяких дослідницьких завданнях допускаються поля обсягом і до 100 одиниць [4, 193]. У зв'язку з тим, що стать розглядається мовною свідомістю як суттєва характеристика людини і є велика ймовірність існування різного роду стійких уявлень про жіночі й чоловічі поведінкові та особистісні особливості, які закріплені в особливостях функціонування мови і можуть знаходити реалізацію в асоціаціях, отриманих на заданий 189

185 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року стимул, то у ході експерименту враховувалася переважно гендерна репрезентація випробовуваних: представники чоловічої й жіночої статі в цілому були представлені порівну (загальна кількість 210 чоловік), хоча анкета містила відомості про вік, сімейний стан та соціальний статус опитуваних. Список використаних джерел 1. Апресян, Ю.Д. Современные методы изучения значений и некоторые проблемы структурной лингвистики / Ю.Д. Апресян // Проблемы структурной лингвистики. М.: Наука, С Арутюнов, С. А. Народные механизмы языковых традиций // Язык культура этнос / С. А. Арутюнов, А. Р. Багдасаров, В. Н. Белоусов и др. М., С Бочкарёва, Е.В. Влияние формы эксперимента на ядро ассоциативного поля младшего школьника / Е.В. Бочкарева // Проблемы детской речи: Материалы Всероссийской конференции. Санкт-Петербург, ноября СПб.,1999. С Горошко, Е.И. Интегративная модель свободного ассоциативного эксперимента / Е.И. Горошко. Харьков; М.: Изд. Группа РА Каравелла, с. 5. Залевская, А.А. Введение в психолингвистику / А.А. Залевская. М.: Российск. гос. гуманит. ун-т, с. 6. 3алевская, А.А. Вопросы организации лексикона человека в лингвистических и психологических исследованиях / А.А. Залевская. Калинин: Изд-во Калининского гос. ун-та, с. 7. Залевская, А.А. Некоторые проявления специфики языка и культуры испытуемых в материалах ассоциативных экспериментов / А.А. Залевская // Этнопсихолингвистика / [отв. ред., авт. предисл. Ю.А. Сорокин]. М., С Залевская, А.А. Психолингвистические исследования. Слово. Текст: избранные труды / А.А. Залевская. М.: Гнозис, с. 9. Кирилина, А.В. Гендерные исследования в лингвистике и теории комуникации: учебн. пособ. / А. В. Кирилина. М. : РОССПЭН, с. 10. Красных, В. В. Этнопсихолингвистика и лингвокультурология: Курс лекцій / В. В. Красных. М.: ИТДГК Гнозис, с. 11. Кровицька О. Асоціативний словник як особливий вид навчальної лексикографії / О. Кровицька // Українська лексикографія: теорія і 190

186 IX Міжнародна науково-практична конференція практика. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип якевича НАН України, с. 12. Маслова, В.Л. Лингвокультурология / В.Л. Маслова; [3-е изд., испр.]. М.: ИЦ Академия, с. 13. Мельник Ю.П. Об єктивація гендерних стереотипів у сучасній лінгвістичній науці / Ю. П. Мельник // Вісник Житомирського державного університету. Випуск 45. Філологічні науки, С Методы изучения лексики / [под. ред. А. Е. Супрун]. Минск: Издво БГУ, с. 15. Овчинникова, А.Г. Ассоциации и высказывание: структура и семантика / А.Г. Овчинникова. Пермь : Изд-во ПГУ, с. 16. Психология: [словарь / под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского]. [2-е изд., испр. и доп.] М. : Политиздат, с. 17. Рябов, О.В. Матушка-Русь : Опыт гендерного анализа поисков национальной идентичности России в отечественной и западной историософии / О.В. Рябов. М.: Ладомир, с. 18. Стернин, И. А. Коммуникативное и когнитивное сознание / И.А. Стернин // С любовью к языку: сб. науч. тр. М.-Воронеж: Изд-во ВГУ, С Телия, В. Н. Типы языковых значений. Связанное значение слова в языке / В.Н.Телия. М.: Наука, с. 20. Уфимцева, Н.В. Языковое сознание и образ мира славян / Н.В. Уфимцева // Языковое сознание и образ мира: сб. ст. М.: Ин-т языкознания РАН, С Фрумкина, Р. М. Психолингвистика / Р.М. Фрумкина. М.: Изд. центр Академия, с. В статье анализируются различные подходы и виды проведения ассоциативного эксперимента с целью выявления существующих стереотипов гендерного поведения в контексте современного состояния информационно-коммуникативного пространства. Ключевые слова: гендер, ассоциативный эксперимент, ассоциации, коммуникация, психолингвистика. This article analyzes the different approaches and types of associative experiment to identify the gender stereotypes of behavior in the context of the current state of information and communication space. Keywords: gender, associative experiment, association, communication, psycholinguistics. 191

187 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ УДК 32:651.5 (063) І.І.Тюрменко ПІCЛЯДИПЛОМНА ОСВІТА ДОКУМЕНТОЗНАВЦЯ: ВИКЛИКИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА У статті проаналізовано нові вимоги до підготовки документознавців в Україні, охарактеризовано кращі світові практики організації післядипломної освіти. Підкреслено, що в умовах інформаційного суспільства усе більшого значення набувають інноваційні підходи до змісту і форм навчання. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є дистанційне навчання та освіта он-лайн як форма підвищення кваліфікації. Ключові слова: документознавець, дистанційна освіта, освіта он-лайн. Інформаційна ера вплинула на зростання обсягів створення, приймання, передавання та споживання інформації, що не могло не позначитися на суспільних трансформаціях. Ознакою змін стало розширення можливостей в отриманні інформації та швидкого й вільного доступу до інформаційних ресурсів та баз даних, створення умов для задоволення інформаційних потреб у різних сферах життя суспільства. Не оминув процес інформатизації і сферу освіти. Адже саме освіта є вагомим вкладом в інтелект, здатний призвести до інноваційних технологічних зрушень, які визначають розвиток не лише країн, а й світу загалом. У цьому контексті реформа освіти, яка розпочалася в України, спрямована на модернізацію змісту, форм на методів навчання молоді, «розширення можливостей надання для здобуття вищої освіти та освіти протягом життя» [1]. Кабінет Міністрів України своїм рішенням від 29 квітня 2015 р. ухвалив Постанову «Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти» [2], за яким «Документознавство та інформаційна діяльність» було трансформовано у широку спеціальність «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа». Водночас широка спеціальність не заперечую, а навпаки розширює можливості для спеціалізації у зазначених напрямках. 192

188 IX Міжнародна науково-практична конференція У межах зазначеної спеціальності можуть співіснувати спеціалізації «Архівна справа та інформаційна діяльність», «Бібліотечна справа та інформаційна діяльність», а «Документознавство та інформаційна діяльність», акумулювавши вимоги до спеціальності загалом, в сучасних умовах не лише не втрачає, а навпаки ще більше набуває ознак універсальності. Водночас слід зауважити, що роль документознавця та його професійний профіль еволюціонує. На його професіограму впливає ряд факторів. По-перше, це зростаюча роль документознавця в інформаційному суспільстві. Відповідно важливе місце у його формуванні займає інформаційна компетентність. По-друге, це підвищення відповідальності, а звідси і важливість формування професійних етичних норм. По-третє, осучаснення змісту, форм і методів навчання, яке має враховувати виклики та потреби суспільства як мінімум на п ятнадцять років вперед. Тому важливим є підготовка спеціаліста, який би вмів працювати у команді, налагоджувати партнерство та зв язки з громадськістю та мав можливість підвищувати кваліфікацію, без відриву від виконання своїх професійних обов язків. У контексті цих факторів важко уявити документознавця без знання архівної справи, основ комунікації та інформаційної підготовки. Адже за родом своєї діяльності він повинен не лише вміти формувати поточний архів підприємства/підрозділу, бути обізнаним з процедурою передавання на постійне зберігання документів утворених під час документування службових, трудових та інших правовідносин. Він має вміти налагоджувати партнерство, вміти співробітничати з різними соціальними групами. Тому потрібно враховувати міждисциплінарний підхід при підготовці документознавця. Зокрема, сучасний документознавець має бути обізнаний з електронними/цифровими архівами. Знання у цій сфері надають можливість сформувати навички та вміння переносити дані та зберігати бази даних. Також важливо ввести у навчальні плани інтегровані дисципліни, які б поєднували різні галузі знань, сприяючи підготовці фахівця, конкурентного на ринку праці. Документознавець має вміти коректно торкатися прозорості публічного життя людини, захищати її право на правду, не наносячи при цьому шкоди приватному життю особи. В умовах, коли зростають потоки інформації, реформується законодавчо-нормативна база, а інформатизація усе активніше проникає в усі сфери життя суспільства, більшого значення набуває створення гучної системи освіти, яка б дозволяла отримувати он-лайн 193

189 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року освіту та мати можливість протягом тривалого часу підвищувати кваліфікацію за допомогою різних форм навчання. Важливого значення сьогодні набуває здатність людини до самопідготовки та розуміння важливості підвищення професійного рівня. Досвід різних форм освіти накопичений у зарубіжних країнах, і зокрема, у Вищій школі прикладних наук у Потсдамі (Німеччина). Там, окрім денної форми навчання, діють курси дистанційної освіти, успішне проходження яких дозволяє отримати ступінь бакалавра. Для працюючих архівістів Вища школа Потсдама пропонує чотирирічні курси підвищення кваліфікації, які спрямовані на удосконалення майстерності та поглиблення професійних знань [4]. Масштабний проект франкомовної он-лайн освіти для підвищення рівня професіоналізму архівіста представлено на порталі ЮНЕСКО. Цей проект був розроблений Міжнародною асоціацією архівів франкомовних країн (далі AIAF), і підтриманий Міжнародною радою архівів, Дирекцією архівів Франції (Міністерством закордонних справ Франції), Національними архівами Квебека, Міжурядовою франкомовною агенцією (Франкомовним Інститутом новітніх інформаційних технологій та освіти), Федеральними архівами Швейцарії, Міністерством культури та комунікацій Канади та Національними архівами Канади [6]. Проект пропонує спільну франкомовну платформу з обміну інформацію для підвищення кваліфікації та самоосвіти з архівознавства та архівної справи. AIAF створила Міжнародний франкомовний архівістичний портал (далі PIAF), на якому і створений простір е-освіти [8]. Зокрема, рубрика «Самоосвіта» пропонує для вивчення 7 курсів, які складаються з 14 модулів, еквівалентних 165 навчальним годинам. Поетапне опанування матеріалом навчальних модулів дозволяє працювати у запланованому ритмі, допомагаючи поступово оволодівати теоретичними знаннями і практичними навичками. Кожний курс уміщує декілька модулів, до яких входять мультимедійні лекції. Кожний курс, модуль та лекція супроводжуються коротким описом їхнього змісту, метою, понятійним апаратом та рекомендаціями з вивчення матеріалу. Після кожної лекції пропонується виконати вправи у формі тестів та перевірити знання у рубриці правильних відповідей. Кожна лекція має список літератури та глосарій. Лекції подаються у двох форматах: у форматі PDF та мультимедійної презентації з можливістю їх роздрукування. Важливо, що глосарій також подано в узагальненій формі до усіх курсів лекцій. У 194

190 IX Міжнародна науково-практична конференція кожній лекції представлена інформація про авторів лекцій. Лекції не містять суцільних текстів. Доступність інформації досягається шляхом розбивки сторінки на декілька текстових ілюстрованих частин. Така структура подання навчального матеріалу дозволяє його легко засвоїти та закріпити отримані знання. Якщо PIAF пропонує он-лайн освіту усім бажаючим та тим, хто прагне підвищення професійної майстерності, то Університет м. Лаваль (Канада, Квебек) започаткував 800 он-лайн курсів лекцій та 80 програм у формі дистанційної освіти [7]. Зокрема, дистанційна форма освіти пропонується і бажаючим отримати сертифікат з архівістики. Опис програми підготовки та вимоги до студентів, у тому числі й іноземних, широко висвітлені на сайті університету [5]. В Україні лише починає розвиватися дистанційна форма освіти та освіта он-лайн. На порталі Украдежархіву розміщена лише інформація про історію архівної освіти в Україні [3]. Однак спеціально розроблених курсів лекцій чи програм портал не пропонує. Законодавчі та нормативні акти, які стосуються архівної справи та діловодства, методичні рекомендації існують як інформаційний ресурс, а не освітньо-навчальний портал. На жаль, репозитарії університетів лише починають наповнюються потрібною навчальною е-літературою. Для документознавців поки що взагалі не існує он-лайн програм. Тому сьогодні важливим є створення українського простору е-освіти, яка в умовах жорсткої конкуренції дозволила б гармонізувати можливості людей та їхні потреби в отриманні сучасних якісних освітніх послуг у сфері вищої освіти та підвищенні професійної майстерності. Список використаних джерел 1. Про вищу освіту. Закон України від р. (редакція від ) [Електронний ресурс]. Режим доступу : 2. Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти. Постанова Кабінету Міністрів України від [Електронний ресурс]. Режим доступу : 3. Архівна освіта в Україні [Електронний ресурс]. Офіційний вебпортал Укрдержархіву. Режим доступу : 4. Кравченко М. Освітні програми підготовки архівістів у Німеччині [Електронний ресурс]. Режим доступу : osvitni-prohramy-pidhotovky-arhivistiv-u-nimechchyni/. 195

191 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року 5. Certificat en archivistique [Електронний ресурс]. Офіційний веб-сайт університету Лаваль. Режим доступу: ulaval.ca/fad/programmes 6. Formation en ligne des archivistes [Електронний ресурс]. Portail UNESCO. Режим доступу: 7. Formation à distance [Електронний ресурс]. Офіційний веб-сайт університету Лаваль. Режим доступу: cms/site/distance. 8. Se former [Електронний ресурс]. Portail International Archivistique Francophone. Режим доступу: The abstract analyses new requirements to training of archivists in Ukraine, characterises the best world practices in the organization of post diploma education. It also underlines that in information society more and more importance is given to innovative approaches to the content and forms in education. One of the ways to deal with this issue is distance learning (online learning) as a a way to improve qualification. Keywords: archivist, distance education, on-line learning. В статье проанализированы новые требования к подготовке документоведов в Украине, охарактеризован лучший мировой опыт организации последипломного обучения. Подчеркивается, что в условиях информационного общества большое значение приобретают инновационные подходы к содержанию и формам обучения. Один из путей решения этой задачи видится в развитии дистанционного образования и образования в режиме он-лайн как формы повышения квалификации. Ключевые слова: документовед, дистанционное образование, образование он-лайн. УДК 37.2:004 А. Пелещишин, М. Комова, Н. Вовк ДИДАКТИЧНИЙ ДОСВІД ПІДГОТОВКИФАХІВЦІВ З ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У статті розглянуто особливості дидактичної моделі підготовки бакалаврів за напрямом «Інформаційна, бібліотечна та архівна 196

192 IX Міжнародна науково-практична конференція справа» у Національному університеті «Львівська політехніка». Подано коротку характеристику основних практичних ліній освітньопрофесійної програми вказаної спеціальності. Ключові слова: дидактична модель; освітньо-професійна програма; інформаційна, бібліотечна та архівна справа; фахівець з інформаційної діяльності, інформаційні технології. У сучасному суспільстві інформація набула статусу головного стратегічного ресурсу. Впровадження новітніх інформаційних технологій в усіх сферах суспільного життя, удосконалення засобів документування та розповсюджування інформації, зумовлює високий попит на ринку праці на фахівців з інформаційної діяльності у сфері державного управління, у бізнесовій, юридичній, соціальній, культурній та суміжних сферах. Про суспільну потребу у фахівцях з інформаційної діяльності свідчить поширення в університетах України підготовки молодих кадрів за спеціальністю «Документознавство та інформаційна діяльність», а особливо збереження цієї спеціальності під назвою «Інформаційна, бібліотечна, архівна справа» (далі ІБАС) в «Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти», який передбачає значне звуження спектру існуючих спеціальностей [3]. Cьогодні в Україні підготовку за спеціальністю «Документознавство та інформаційна діяльність» близько 50 вищих навчальних закладів України [4]. Традиційно високий конкурс абітурієнтів на підготовку бакалаврів спостерігається у Національному університеті «Львівська політехніка», де кафедра соціальних комунікацій та інформаційної діяльності (далі СКІД) нагромадила вагомий досвід теоретичної і практичної підготовки професіоналів з інформаційної справи. Дидактична модель підготовки бакалаврів, впроваджена на кафедрі СКІД Львівської політехніки, охоплює такі основні напрями: 1. Створення нормативної бази навчального процесу, яка закладає зміст освіти за спеціальністю ІБАС як орієнтованої на пріоритет підготовки з інформаційних, комп ютерних, комунікативних технологій. 2. Скерування на щонайширше практичне навчання в лабораторіях кафедри, оснащених комп ютерною технікою, мультимедійними засобами, сучасним програмним забезпеченням. 197

193 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року 3. Створення комп ютерно-орієнтованих дидактичних матеріалів. Нормативну базу навчального процесу становить стандарт вищої освіти освітньо-професійна програма підготовки бакалаврів, яка ґрунтується на принципах і методиці, закладених в міжнародному Проекті Європейської Комісії «Гармонізація освітніх структур в Європі» (Tuning Educational Structuresin Europe, TUNING). Проект TUNING визначає взаємозв'язок навчальної та дослідницької компоненти навчального процесу, самостійної роботи студентів, реалізуючи компетентнісний підхід до бакалаврської підготовки [1]. Освітньо-професійна програма охоплює систему компетентностей та програмні результати навчання, які чітко виявляють орієнтацію підготовки майбутніх фахівців як професіоналів з високим рівнем володіння інформаційними технологіями. Саме цей акцент в підготовці фахівців зумовлює високий попит на випускників кафедри серед роботодавців як Львова, так і західного регіону. Хоч, до речі, регіональний спектр походження студентів, які навчаються у Львівській політехніці, давно вийшов за межі західних земель, і простирається на центральні та східні українські терени. Навчальний план, розроблений із врахуванням задекларованих в освітньо-професійній програмі компетентностей та програмних результатів навчання, охоплює як обов язкові, спільні для всіх студентів дисципліни, так і вибіркові практичні лінії: інформаційна діяльність; управління документаційними процесами; бібліотечна та архівна справа. Кожна з цих практичних ліній, згідно з проектом TUNING, орієнтована на вільний вибір студента. Враховуючи той факт, що впровадження сучасних інформаційних технологiй в управлінську діяльність установи зорiєнтоване на висококваліфікованого користувача, навчальний процес на кафедрі СКІД за своїм змiстом значною мірою базується на гуманiтарнiй основi, в яку органічно iнтегровано дисциплiни iнформацiйно-комп'ютерного циклу [6]. В результаті навчання за вказаною спеціальністю студенти набувають вміння вирішувати складні спеціалізовані завдання та практичні проблеми під час професійної діяльності у галузі інформаційної справи. Специфікою змісту підготовки фахівців з інформаційної справи на кафедрі СКІД є широке включення інформаційних дисциплін. Блок 198

194 IX Міжнародна науково-практична конференція інформаційної діяльності представлений такими дисциплінами: «Електронний документообіг», «Інформаційний менеджмент», «Прикладні комп ютерні технології», «Технології інформаційного пошуку», «Мультимедійне забезпечення інформаційної діяльності», «Інформаційні технології глобальних мереж», «Основи електронного урядування», «Сучасне програмне забезпечення». В результаті вивчення дисциплін студенти набувають вміння проектувати та створювати інформаційні системи, ресурси, системи та послуги; використовувати PR-технології та організовувати системи соціальних комунікацій; застосовувати принципи проектування баз даних, інформаційних систем. Важливим компонентом змісту підготовки фахівців з інформаційної справи є набуття навичок практичного застосування набутих знань. Під час викладання дисциплін циклу загальної та професійної підготовки простежується відхід від теоретизованої методики викладання професійно зорієнтованих дисциплін, які традиційно входять в систему підготовки майбутніх фахівців документно-комунікаційної сфери. Цей цикл підготовки представлений дисциплінами з блоку управління документаційними процесами, зокрема: «Діловодство», «Аналітико-синтетичне опрацювання інформації», «Ділова комунікація», «Документознавство», «Соціальні комунікації». Робочі програми з вказаних дисциплін розроблені відповідно до потреб ринку праці, викликів сучасного інформаційного суспільства. Програмними результатами вивчення таких дисциплін є: набуття знань з теорії та практики управління документаційнимипроцесами; здобуття практичних навиків аналізу закономірностей функціонування документних потоків та масивів; вміння вести ділову комунікацію з усіма суб єктами інформаційного ринку; здатність створювати чітку, стислу та точну управлінську документацію відповідно до чинних стандартів. Освітня-професійна програма підготовки бакалаврів з інформаційної справи включає ряд дисциплін, які підвищують конкурентоздатність випускників, їхню здатність адаптуватися до конкретних умов різноманітної практичної діяльності у сфері управління, бізнесу, освіти, культури. Зокрема, це такі дисципліни: «Веб дизайн», «Організація виставкової діяльності», «Маркетинг інформаційних продуктів і послуг», «Крос-платформне програмування 199

195 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року та хмарні сервіси», «Управління проектною діяльністю», «Соціальнокомунікативні технології». Викликом сьогодні є неготовність більшості бібліотек, архівів та інших державних установ реалізовувати нові методи та засоби інформаційного забезпечення установ. Для подолання таких труднощів майбутні фахівці з інформаційної справи опановують ряд професійних навиків, отримання яких передбачено в результаті вивчення таких дисциплін: «Інформаційне забезпечення діяльності установи», «Системний аналіз інформаційної діяльності», «Технології задоволення інформаційних потреб», «Технології електронних бібліотек та архівів», «Менеджмент бібліотечних та архівних установ». Характерною ознакою інформаційного наповнення дисциплін бібліотечного та архівного спрямування є застосування новітніх інформаційних технології для створення нового інформаційного простору бібліотечноархівних ресурсів. Важливим компонентом розвитку спеціальності на кафедрі СКІД є теоретичне вивчення та практичне застосування ресурсів та сервісів соціальних мереж з метою налагодження тісних зв язків з цільовою аудиторією та привернення уваги до діяльності організації, установи тощо. У результаті вивчення дисципліни такого характеру фахівець з інформаційної справи знатиме головні принципи побудови віртуальних спільнот, технології створення, наповнення та методи забезпечення функціонування веб-сайтів та веб-спільнот у мережі Інтернет. Акцентування на практичну підготовку студенів реалізовано в численних публікаціях, значна частина яких є комп ютерно орієнтованими дидактичними матеріалами [2; 7]. Тільки за останні роки викладачі підготувати і видали понад 10 підручників і навчальних посібників, 7 монографій [5]. У розпорядженні студентів-інформатиків (саме так на кафедрі СКІД звуться студенти спеціальності ІБАС), крім потужного потенціалу інформаційно-навчального комп ютерного центру Львівської політехніки, перебувають 6 навчальних лабораторій кафедри СКІД, в яких розміщено сучасне обладнання та програмне забезпечення провідних ІТ-компаній, у тому числі усе програмне забезпечення від фірми Microsoft (за програмою Академічного Альянсу), одна з провідних систем електронного документообігу DocsVision та інше. Підготовка фахівців з інформаційної справи у Львівській політехніці адаптована до сучасних потреб формування нової генерацiї 200

196 IX Міжнародна науково-практична конференція кадрiв у сферi iнформацiйної діяльності, покликана забезпечувати розвиток iнформацiйного суспiльства, сприяти посиленню українського iнформацiйного ринку. Список використаних джерел 1. Вступне слово до проекту Тьюнінг гармонізація освітніх структур у Європі. Внесок університетів у Болонський процес// Європейська комісія: Дирекція з освіти і культури, с. 2. Пелещишин А. Позиціонування сайтів у глобальному інформаційному середовищі. Л.: Видавництво Львівської політехніки, с. 3. Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти : Постанова Кабінету міністрів України від 29 квітня 2015 р Режим доступу : 4. Перелік ВНЗ України, де навчають за спеціальністю "Документознавство та інформаційна діяльність". Документовед.at.uа. Режим доступу: _de_navchajut_za_specialnistju_dokumentoznavstvo_ta_informacijna_dijaln ist/ Процеси управління інтерактивними соціальними комунікаціями в умовах розвитку інформаційного суспільства: монографія / за заг.ред.а. Пелещишина. Л.: Видавництво Львівської політехніки, с. 6. Komova M. Trend in documentation and information education // Biblioteka, ksiazka, Informacja, Internet / Instytut Bibliotekoznavstva I Informacji Naukowej UMCS w Lublinie. Lublin, C Peleshchyshyn A. Web-communities in the context of modern scientific researches of the department of social communication and information / A. Peleshchyshyn, N. Vovk, M. Karapata, R. Voloshchak // Інформація, комунікація, суспільство 2016: Матеріали 5-ї Міжнародної наукової конференції ICS Львів: Видавництво Львівської політехніки, С В статье рассмотрены особенности дидактической модели подготовки бакалавров по направлению «Информационная, библиотечная и архивное дело» в Национальном университете «Львовская политехника». Дана краткая характеристика основных 201

197 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року практических линий образовательно-профессиональной программы указанной специальности. Ключевые слова: дидактическая модель; образовательнопрофессиональная программа; информационное, библиотечное и архивное дела; специалист по информационной деятельности; информационные технологии. The article considers the peculiarities of the didactic model of preparation of bachelors in "Information, Library and Information Science" in Lviv Polytechnic National University. The authors submit a brief description of the main practical linesof education and professional programe at a specified specialty. Keywords: didactic model; educational and professional programs; Information, Library and Information Science; Specialist of information activities, information technology. УДК (045) Л.В. Божук МОЖЛИВОСТІ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ У ВІДТВОРЕННІ РЕЗУЛЬТАТІВ ОСВІТНЬОЇ ТА НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У статті проаналізовано канали поширення освітньої та наукової інформації за допомогою мережі Інтернет, зокрема через міжнародні наукометричні бази даних (Scopus, WebofScience, JournalCitationReports, GoogleScholar та ін.). Розкрито поняття та охарактеризовано інституційний репозитарій як один із документнокомунікаційних каналів передачі наукової та освітньої інформації. Зроблено висновок, що завдяки створенню електронних видань, публікаціям статей на сайтах видавництв, наданні доступу до наукової, освітньої літератури через сайти бібліотек та інституційні репозитарії відбувається значне підвищення інформаційнокомунікативної складової наукового світу. Наявність зазначених каналів поширення науково-освітньої інформації сприяє взаємообміну інформацією між освітянами, науковцями та дослідниками різних країн світу. 202

198 IX Міжнародна науково-практична конференція Ключові слова: електронні інформаційні ресурси, електронні бібліотеки, електронні архіви, інституційний репозитарій, репозитарій НАУ, світовий Інтернет-простір. Накопичення та представлення науково-освітньої інформації в електронному вигляді стало обов язковою умовою розвитку сучасних закладів освіти загалом, й вузів, зокрема. Настав час, коли інтелектуальний потенціал вищих навчальних закладів (далі ВНЗ), країни чи нації має як якісне так і кількісне значення. На основі цього формуються рейтинги, популярність, а відтак і попит на освітні послуги конкретного ВНЗ, і авторитет країни, і місце нації у світовій науковій та культурній спільноті. Існує також проблема подолання мовних бар єрів на шляху до обміну освітньою та науковою інформацією. Раніше питання, як правило, вирішувалося через публікацію напрацювань основними мовами та у провідних наукових фахових виданнях. Розвиток Інтернету та поява технологій Web 2.0 забезпечили технічні передумови для створення інформаційного контенту кожним користувачем, незалежно від місця його знаходження та мови, якою він володіє. Відповідно до вимог Закону України «Про вищу освіту», сучасних завдань створення центрів знань в університетах, удосконалення механізму наукометричного оцінювання діяльності наукових працівників організація та супровід інституційного репозитарію стає певним трендом у формуванні цифрового архіву досягнень як окремого вченого, так і певних галузей, механізмів інтеграції особистих наукових здобутків у світовий Інтернет-простір. Сучасне інформаційне суспільство важко уявити без використання електронних інформаційних ресурсів. Сучасні інформаційні технології є засобом переведення накопичених людством відомостей та знань з паперової в електронну форму й створення принципово нових видів інформаційних ресурсів до яких належать електронні бібліотеки та архіви. Реалізація технологій, що складають основу створення електронних бібліотек та архівів, надає широкі можливості для управління великими обсягами даних та їх опрацювання. Саме електронні бібліотеки на базі провідних університетів можуть стати підґрунтям формування в Україні нової інформаційної інфраструктури. Університети та науково-дослідні інститути в усьому світі активно планують та реалізують архіви власної наукової продукції. В основі створення сучасних електронних архівів є: доступ через веб-браузер та 203

199 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року розширення можливостей бібліотек через взаємодію із зовнішніми сервісами; відкритість табезкоштовність програмного забезпечення бібліотечних сервісів; постійний розвиток замість циклів поновлень це більше відповідає руху інформаційних технологій; запозичення досвіду роботи в сучасному інформаційному полі з різних галузей науки, освіти, економіки, журналістики, видавничої справи тощо; залучення користувачів до поповнення бібліотечного фонду, проектування нових сервісів тощо. Реалізацією ідеї електронного архіву в умовах університету може бути проектування та створення інституційного репозитарію як складової сучасної бібліотеки, оскільки інституційний депозитарій, на думку науковців, це мережевий сервіс відкритого доступу для зберігання, систематизації і управління цифровими колекціями інтелектуальних продуктів однієї чи кількох університетських спільнот та поширення цифрових матеріалів, створених інституцією чи її співробітниками. На думку Н. М. Фролової та Л. В. Кашаєвої, інституційний репозитарій це місце у мережі для збору, забезпечення збереження та розповсюдження в електронному форматі інтелектуальної продукції установи, зокрема, наукової [21]. Можна погодитися також із твердженням, що репозитарій організована колекція цифрових документів та набір сервісів навколо цієї колекції, яка репрезентує результати наукових досліджень у вільному оn-lіne доступі, а також забезпечує надійне їх зберігання. Основними видами репозитаріїв вважаються інституційні та тематичні [25, 6]. Виходячи із наведеного трактування репозитарію, можна констатувати, що інституційні репозитарії за своєю організацією та структурою мало чим відрізняються від інших типів веб-архівів і за своєю суттю сходяться з відкритими архівами та рухом відкритого доступу (Орen Ассess). Інституційні репозитарії (далі ІР) як сучасний тип архівів став розглядатися лише з 2000 р., коли університети почали пропонувати власні послуги в управлінні та розповсюдженні власних цифрових ресурсів. Нині ІР розвиваються відповідно до потреб науковців і професорсько-викладацького складу університетів, змін в електронному науковому видавництві та технологіях цифрового збереження інформації. Розвиток ІР є продовженням мережевої інформаційної революції і відображає динаміку наукових 204

200 IX Міжнародна науково-практична конференція індивідуальних інновацій, що постійно змінюються, інституційний прогрес та еволюцію наукової діяльності в різних галузях знань. ІР виникли як нова стратегія, що дає можливість університетам використовувати серйозні системні засоби для прискорення змін, що мають місце в системі знань та науковій комунікації, яка рухає університети за межі їх відносно пасивної ролі (що склалося історично) видавців у модернізації наукового видавництва. ІР забезпечують критичну складову в реформуванні системи наукової комунікації, що розкриває доступ до досліджень, підтверджує контроль над ними науковою спільнотою, підвищує конкуренцію та знижує монопольну владу журналів, а також підвищує значимість університетів і бібліотек, що підтримують інституційні репозитарії. ІР мають високий потенціал служити реальними показниками якості університетів, демонструвати наукову, соціальну та економічну значимість дослідницьких робіт і, таким чином, демонструвати статус та суспільне значення університетів. В університетських репозитаріях, як правило, розміщують препринти і постпринти наукових статей, електронні версії дисертацій та авторефератів дисертацій, навчальні матеріали, звіти з науководослідних тем. Серед основних переваг репозитарію збільшення кількості цитувань праць вчених університету, інтеграція їх доробку до глобальних наукових баз даних, зменшення наукової ізоляції та нові можливості для спільних творчих проектів. Відтак, проблема відкритого доступу стала сферою зацікавлених багатьох фахівців бібліотечної та документно-інформаційної сфери як в Україні, так і поза її межами. Зокрема, дослідженню відкритого доступу до електронних інформаційних ресурсів та функціонуванню репозитаріїв присвячено праці таких дослідників, як: О. Буйницька [2], С. Войт Г. Онисько, О. Шкодзінський [14; 23; 24], Т. Колесникова [7; 8; 9], В. Олексюк та О. Олексюк [15; 16], Н. Пасмор [17; 18], Т. Ярошенко [25; 26; 27] та ін. Сьогодні ІР набувають широкого застосування в усьому світі. Розвиток технологій та об єднання зусиль у цьому напрямку приводять до створення такої стратегічної можливості. Організаторами ІР у більшості випадків є бібліотеки університетів у співпраці з комп ютерними центрами. Оскільки бібліотеки мають відповідний кваліфікований персонал інформаційних працівників, а комп ютерні центри, відповідно, кваліфікований технічний персонал. Вартість онлайнового зберігання ресурсів постійно знижується, що робить 205

201 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року створення ІР ще більш можливим і доступним. Досить розвиненими є і стандарти, що використовуються при створенні цифрових архівів. Діють чи вже реалізовані багато успішних проектів ІР, а їхня кількість постійно збільшується. Усе більшекраїн долучаються до цього руху. Так, у Реєстрі репозитаріїв відкритого доступу (Regіstry оf Орen Ассess Reроsіtоrіes, RОАR), що підтримується Університетом Саутгемптона у Великій Британії, на р. зареєстровано 1574 репозитарії. У Довіднику репозитаріїв відкритого доступу (Dіreсtоry оf Орen Ассess Reроsіtоrіes, DОАR), що є авторитетною базою академічних (наукових) репозитаріїв відкритого доступу і підтримується Ноттінгемським університетом, кількість зареєстрованих репозитаріїв з 367 ( р.) зросла до 1831 ( р.). У цьому переліку знаходимо й ІР 32 вузів України, серед яких і ІР НАУ [19]. З одного боку, ІР функціонують подібно до електронних бібліотек. Інформація про щодобове відвідування репозитарію, кількість завантажених документів, зазвичай, недоступна стороннім користувачам. З іншого боку, інституційні репозитарії можна розглядати як веб-сайти, сукупність веб-сторінок, об єднаних за змістом і навігаційно, які доступні в Інтернеті. У цьому разі достатньо лише пошукових систем, щоб зібрати інформацію про кількість вебсторінок репозитарію, веб-посилань на інші та з інших сайтів Мережі. Не виключенням є і ІР Націоанльного авіаційного університету (далі НАУ) Працюючи над інституційним репозитарієм НАУ, фахівці бібліотеки створюють модель університетського електронного наукового архіву для подальшого широкого впровадження такої типової моделі у вищих навчальних закладах та наукових інституціях України. Мета репозитарію: шляхом створення, збереження та надання вільного доступу до наукової інформації, досліджень університету українській та світовій науковій спільноті сприяти розвитку науки та освіти України та світу. Спонукати українську інформаційну, наукову та освітню спільноту до активних дій та кооперації в напрямку вільного доступу до наукових інформаційних ресурсів університетів як основних наукових установ задля соціальної трансформації ролі науки в сучасному суспільстві. Завдання, які ставляться при виконанні цього проекту: створення організаційної, технічної, інформаційної інфраструктури ІР НАУ для розвитку та поширення наукових публікацій у відкритому доступі та збільшення впливу наукових досліджень університету шляхом забезпечення вільного доступу та 206

202 IX Міжнародна науково-практична конференція розширення аудиторії їхніх користувачів (науковців, студентів, викладачів, інформаційних працівників України та світу). Політика щодо колекції ІР НАУ визначає та описує призначення, зміст та основну структуру колекцій ІР. Переважну кількість матеріалів колекції, зазвичай, складають текстові документи. Це видання університету, монографії, колективні праці, підручники, курси лекцій, посібники, методичні розробки викладачів університету; опубліковані рецензовані роботи в наукових збірниках; журнальні та газетні статті; «сіра література» (видання, що вийшли невеликим тиражем чи на правах рукопису, наприклад, матеріали конференцій, семінарів тощо, що проводились в університеті чи НАУ є серед організаторів); дисертації; дипломні та курсові роботи магістрів. Окремо треба виділити навчальні матеріали (лекції, файли, спеціальні програми тощо). Це саме ті матеріали, які можуть бути не лише текстовими, а й презентаціями, звуковими чи відеоматеріалами. Загальновизнаним є той факт, що відкритий і оперативний доступ до наукової інформації є важливою умовою проведення досліджень, стимулювання інновацій, спрямованих на розповсюдження знань та покликаних сприяти прогресу. Відповідно до цього, сьогодення розвитку науки та освіти можна охарактеризувати створенням і активним впровадженням цифрових сховищ і архівів. Сучасні інформаційні технології стають ефективним засобом переведення паперових документів в електронну форму та дозволяють формувати принципово нові інформаційні ресурси, до яких у тому числі належить інституційний репозитарій електронний архів відкритого доступу. Сучасний досвід засвідчує, що мережа Інтернет стає важливим джерелом одержання інформації та здобуття знань у всіх галузях науки і техніки, посідає значне місце в системі наукових комунікацій. Причиною такого зростаннярівня популярності Інтернету можна вважати те, що завдяки своїм технологіям мережа дозволяє набагато швидше передати чи отримати потрібну інформацію, ніж це б відбувалося традиційними способами. Можливості мережі Інтернет у відображенні результатів наукової діяльності проявляються у вигляді: електронних видань, розміщених в мережі Інтернет сучасна трансформація традиційних паперових наукових видань; веб-сайтів науково-дослідних установ та організацій, у тому числі бібліотек та видавництв; міжнародних наукометричних баз даних, в яких розміщуються наукові доробки вчених і науковців із різних країн світу; 207

203 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року університетських та інститутських репозитаріях [22,63]. Традиційним каналом для отримання наукової інформації є бібліотеки, які незважаючи на стрімкий розвиток Інтернету, продовжують виступати у традиційній ролі сховищ наукової інформації. І хоча сьогодні популярність бібліотек знижується, проте не варто забувати, що інформація, зафіксована на папері, сприймається у кілька разів краще, ніж в електронному вигляді. Популярність Інтернетканалів у порівнянні з традиційною бібліотечною інформацією, зростає також тому, що саме через ці канали наукову інформацію можна отримати незалежно від місця знаходження. Всесвітня мережа Інтернет дає можливість зробити доступними результати наукової роботи вчених з різних галузей науки у сучасному інформаційному полі всім, всюди та повсякчас. Бібліотеки вишів, як і всі бібліотеки світу, відкривають свої каталоги та інші ресурси для вільного користування усім зацікавленим. Це стало можливо завдяки всесвітньому руху ОрenАссes. Відкритий доступ до інформації забезпечується через журнали відкритого доступу та електронні репозитарії, які створюються в університетах, науково-дослідних установах, де окрім друкованих архівуються ще й недруковані статті. Як відомо, основні принципи відкритого доступу до наукових знань сформульовані у таких документах: Будапештська ініціатива «Відкритий доступ» (Budарest Орen Ассess Іnіtіаtіve), прийнята Інститутом «Відкрите Суспільство»; Берлінська декларація про відкритий доступ до наукових та гуманітарних знань (Орen Ассess tо Knоwledge іn the Sсіenсes аnd Humаnіtіes). Зокрема, основною тезою Будапештської ініціативи «Відкритий доступ» стало запрошення університетів, бібліотек, видавництв, фондів, учених приєднатися до відкритого доступу, зробити результати наукових досліджень відкритими для спільноти [1]. Згідно з Берлінською декларацією, автори і правовласники дарують усім користувачам вільне, необмежене право доступу і дозвіл на копіювання, використання, поширення, передачу і публічну демонстрацію, а також на поширення роботи в електронній формі для будь-яких законних цілей з відповідним зазначенням авторства, а також право на виготовлення невеликої кількості друкованих копій для свого особистого використання. Важливим орієнтиром для університетів і бібліотек стали сформульовані Міжнародною федерацією бібліотечних асоціацій і установ (ІФЛА) загальні принципи, на яких базується ідеологія 208

204 IX Міжнародна науково-практична конференція «Відкритого архіву»: консолідація у світовому масштабі архівів наукових матеріалів;вільний доступ до архівів (до метаданих);узгоджені інтерфейси архівів і постачальників інформації;простота використання. Одним із важливих засобів відтворення результатів науководослідної діяльності є електронні видання. У світовій практиці формування електронних видань відбувається у двох напрямах: паралельно з друкованим варіантом видавництво подає електронну версію або відскановану копію в Інтернеті з архівами паралельне видання; видання публікуються лише в електронній формі оригінальне електронне видання [27, 16]. Кількість останніх невпинно зростає. Оригінальне електронне видання є не тільки актуальним за змістом, але й має форму добре організованої, легко доступної і простої у використанні інформаційної системи. Оригінальні електронні видання пропонують включення графіки, звуку, анімації, що стає потенційним фундаментом їх значної популярності та зростаючих відмінностей від друкованих. Безперечно, формування електронних наукових видань сприяє досягненню якісно нового рівня повноти й оперативності задоволення інформаційних потреб суспільства в наукових знаннях. Тому посилюється увага до підготовки електронних форм наукових журналів у науково-дослідних установах України. Серед 79 наукових академічних журналів 25 часописів друкуються англійською мовою, з яких 17 журналів перевидаються англійською мовою за кордоном («Альгологія», «Кінематика і каталіз», «Прикладна механіка» тощо), а вісім редакції самі здійснюють переклад («The Раtоn weldіng jоurnаl»,«ukrаіnіаn jоunаl оf Рhysісs» та інші). Третина часописів науково-дослідних інститутів НАН України вже має електронні версії в Інтернеті, що сприяє популяризації журналів та поширенню інформації про українські наукові розробки. Співвідношення між друкованими та електронними виданнями впевнено змінюється у бік збільшення частки он-лайнових видань. Передплата на паперові видання втрачає популярність, на що впливають об єктивні фактори: вартість електронної версії значно менша за друковану; немає витрат на доставку; не сплачується митний збір та податок на імпорт (якщо це закордонні видання); доступність мережі Інтернет з кожним днем збільшується кількість користувачів; зручність для читачів. Система електронних публікацій дає можливість доступу світовій науковій спільноті до повнотекстових електронних версій наукових журналів, 209

205 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року забезпечує вчених сучасними інформаційними послугами на рівні світових стандартів. Широкі можливості системи передбачають роботу з академічними установами, бібліотеками, інститутами, а також з індивідуальними користувачами [4, 39]. Електронні видання (паралельні, інтегровані та оригінальні) як спосіб представлення наукової інформації дозволяють усім без виключення (науковцям та практикам) оперативніше знайомитися з новими науковими розробками, винаходами тощо; сприяють виходу української науки на міжнародний рівень; дозволяють вільно обговорювати з авторами статей та іншими зацікавленими особами проблеми, які висвітлюються на сторінках цих видань; підвищують престиж наукових журналів і рівень їх цитування. Широкі можливості представлення науково-дослідних результатів надають веб-сайти науково-дослідних установ та організацій, бібліотек, видавництв тощо. Електронні паралельні версії українських наукових журналів розміщуються, зазвичай, на веб-сайтах науково-дослідних установ, які є їх видавцями, у розділах: «Видання», «Видавнича діяльність», «Публікації», «Журнали», «Інші підрозділи». Деякі з них подані в інтернеті як окремі веб-сайти чи веб-сторінки. Крім сайтів видавництв, доступ до періодичних наукових видань надається через веб-сайти бібліотек. Так, українські бібліотеки для надання доступу до електронних наукових ресурсів користувачам та всім, хто бажає, беруть участь в проектах «Електронна інформація для бібліотек», «Доступ до електронних журналів для вчених нових незалежних держав» тощо. Доступ до паралельних електронних наукових видань організовано на сайті Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського в розділі «Наукова періодика України», де серед фахових журналів з документознавства доступ можна отримати, зокрема, до таких: «Архіви України» ( рр.), «Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія» ( рр.), «Студії з архівної справи та документознавства» ( рр.), «Бібліотечний вісник» ( рр.), «Вісник Національного авіаційного університету» ( рр.), «Гуманітарна освіта у технічних вищих навчальних закладах» (2009 р.), «Кадровий вісник» ( рр.), «Український історичний журнал» (2011 р.). Уконтексті нашого дослідження варто розглядати й Науковотехнічну бібліотеку Національного авіаційного університету (далі НТБ НАУ), яка також активно використовує мережу Інтернет для 210

206 IX Міжнародна науково-практична конференція надання доступу до наукових надбань. На офіційному сайті бібліотеки значний обсяг інформації розташовано на сторінці «Електронна бібліотека». Сторінка відображає інформацію про структуру електронної бібліотеки та динамікуїї формування, подає значну кількість бібліографічних та інформаційних матеріалів на основі каталогу фондів бібліотеки. Серед них: новинки попереднього місяця (статті, книги), списки повнотекстових, мультимедійних видань, авторефератів дисертацій, праць викладачів, періодичних видань, списки нових надходжень за основними розділами знань як книжкових надходжень, так і статей з періодики, окремі виступи співробітників на конференціях чи семінарах, власні видання бібліотеки тощо [3]. Нині електронний каталог бібліотеки налічує записів, серед яких електронний каталог журналів і газет налічує 2093 записів. Каталог останніх надходжень оновлюється що місяця. На сайті можна отримати бібліографічну довідку стосовно пошуку джерел. Достатньо лише вести ключові слова пошуку і через деякий час отримати список джерел з заданої теми. Електронний каталог НТБ НАУ надає: можливість багатоаспектного пошуку: за автором, назвою, словами з назви, УДК, видами документів, видавництвом, роком видання та ін.; інформацію про розподіл та місцезнаходження видання; вільний доступ до електронних копій власних видань університету (електронних підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій, курсів, конспектів лекцій тощо) [3]. Важливу роль в ознайомленні користувачів з новими надходженнями або літературою певної тематики,відіграють електронні виставки на сайті бібліотеки. Виставка нових надходжень поділяється за двома тематичними напрямами: природничо-технічна література і соціогуманітарна література. Окрім сайтів бібліотек, з електронними версіями наукових видань можна ознайомитись на сайтах видавців-розробників цих видань. Серед них: Національна академія наук України, Український науководослідний інститут архівної справи та документознавства, Державна архівна служба України, Державний центр збереження документів Національного архівного фонду, Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського та ін. Популярним на сьогодні каналом поширення наукової інформації за допомогою мережі Інтернет є міжнародні наукометричні бази даних, завдяки існуванню яких кожен 211

207 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року може отримати доступ до світового наукового ресурсу, а також підвищити свій індекс наукової популярності.наукометрична база даних це бібліографічна і реферативна база даних з інструментами для відстеження цитованості статей, опублікованих у наукових виданнях. Наукометрична база даних це також пошукова система, яка формує статистику, що характеризує стан і динаміку показників затребуваності, активності та індексів впливу діяльності окремих науковцівйдослідницьких організацій [12]. Найбільш авторитетні і повні бази даних Scopus та Web of Science. Scopus найбільша в світі єдина реферативна база даних і наукометрична платформа, що була створена у 2004 р. видавничою корпорацією Elsevier. Станом на січень 2013 р. Scopus міститьуже понад 50 млн. записів (близько 2 млн. додається щорічно). У базі даних проіндексовано назв наукових видань, 5000 видавництв, 340 книжкових серій та 4,9 млн. праць конференцій. Хронологічне охоплення статей з 1823 р., хронологічне охоплення наукометричного апарату з 1996 р. Наукометричний апарат бази даних забезпечує облік публікацій науковців і установ, у яких вони працюють, та статистику їх цитованості. Scopus надає гіперпосилання на повні тексти матеріалів. База даних доступна за умов підписки через веб-інтерфейс [20, 50]. Index Copernicus (IC) наукометрична база даних з внесеної користувачем інформації, в тому числі наукових установ, друкованих видань і проектів, створена 1999 р. в Польщі. База даних має кілька інструментів оцінки продуктивності, які дозволяють відслідковувати вплив наукових робіт і публікацій, окремих вчених або науководослідних установ. На додаток до продуктивності, ІС також пропонує традиційне реферування та індексування наукових публікацій. База даних знаходиться у веденні Index Copernicus International. База даних названий на честь Миколи Коперника, який виступав за сучасну форму геліоцентризму, і викликав революцію в астрономії [11]. Web of Science (WoS) це реферативна наукометрична база даних наукових публікацій проекту Web of Knowledge компанії Thomson Reuters. Станом на 2012 р. WoS пропонує доступ до назв найбільш авторитетних академічних журналів, а також збірників наукових праць та комплектів первинних наукових даних. Наукометричний аппарат платформи забезпечує відстеження показників цитованості публікацій з ретроспективою до 1900 р. Одним 212

208 IX Міжнародна науково-практична конференція з ключових концептів наукометричного апарату платформи є імпактфактор (індекс впливовості) наукового видання. ScimagoJournal&CountryRank (SJR) сайт показника рівня цитованості наукових журналів більше 230 країн світу на базі інформаційної системи Scopus (ElsevierBV). Показники можуть бути використані для оцінки і аналізу наукових областей. Знаходиться у вільному доступі. Дані на порталі представлені з річною затримкою, тому нині на SJR представлені дані за 2015 рік, на відміну від Scopus, де дані оновлюються щоденно. GoogleScholar є вільно доступною пошуковою системою, яка індексує повний текст наукових публікацій всіх форматів і дисциплін. GoogleScholar включає статті, що опубліковані в журналах, зберігаються в репозиторіях або знаходяться на сайтах наукових колективів чи окремих вчених. В результаті пошуку формується список, в якому джерела (статті, книги, дисертації) розташовані залежно від місця публікації, автора створеного документа, за частотою цитування і як недавно був процитований документ. Google Scholar містить відомості не лише про онлайнові, але і про друковані статті. За гіперпосиланням «Cited by..» можна отримати відомості про те, скільки і які саме документи посилаються на конкретну публікацію в межах бази даних. У списку результатів може бути декілька посилань на матеріали, що відносяться до однієї і тієї ж статті [13]. Поряд з найбільшими міжнародними видавничими компаніями, до яких мають доступ українські бібліотеки в рамках програм і проектів, створюють й розвивають програми електронного видання власної наукової продукції та надання доступу через Інтернет до публікацій науково-дослідні установи та вищі навчальні заклади України. Одним із способів організації та надання такого доступу є створення університетських та інститутських репозитаріїв. Інституційний репозитарій передбачає збір публікацій науковців і співробітників вузу, чим і відрізняється від тематичної електронної бібліотеки. Види документів, які зберігають ІР,залежать від єдиної політики університету та самого репозитарію. Інституційні репозитарії зберігають оцифровані об єкти, насамперед, наукової, освітньої, навчальної діяльності вузу. Таким чином, репозитарії не виконують видавничої функції, лише зберігають електронні версії документівта забезпечують до них доступ. Отже, можливості мережі Інтернет у наданні доступу до результатів наукових досліджень сьогодні є надзвичайно широкими. Завдяки створенню електронних видань, публікаціям статей на сайтах 213

209 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року видавництв, наданні доступу до наукової літератури через сайти бібліотек та інституційні репозитарії відбувається якісне наповнення та зростання інформаційно-комунікативної складової наукового світу. Наявність зазначених каналів поширення наукової інформації сприяє взаємообміну інформацією між освітянами, науковцями та дослідниками різних країн світу. Вважаємо, що існуючі можливості мережі Інтернет не остаточні, адже з кожним днем з являються нові перспективні технології передачі, отримання та здобуття інформації. Список використаних джерел 1. Будапештська ініціатива відкритого доступу (BОАІ) [Електрон.ресурс]. Режим доступу : httр:// trаnslаtіоns/ russіаn-trаnslаtіоn 2. Буйницкая О.П. Институционный репозиторий как средство повышения научного рейтинга преподавателя [Текст] / О. П. Буйницкая, Б. И. Грицеляк // Образовательные технологии и общество: международный журнал / восточно-европейская подгруппа (1). С Веб-сайт НТБ НАУ [Електрон. ресурс]. Режим доступу : 4. Воскобойнікова-Гузєва О. В. Наукові видання України в інтернетпросторі [Текст] / О. В. Воскобойнікова-Гузєва // Наука України у світовому інформаційному просторі С Задорожна Н. Т. Аналіз сучасного стану електронних наукових фахових видань [Електрон. ресурс] / Н. Т. Задорожна, Т. Г. Омельченко // Інформаційні технології і засоби навчання Режим доступу : htрр:// uа.net/em3/emg.html. 6. Засоби інформаційно-комунікаційних технологій єдиного інформаційного простору системи освіти України [Текст]: колективна монографія / В. В. Лапінський, А. Ю. Пилипчук, М. П. Шишкіна; за ред. В. Ю. Бикова. К. : Пед. думка, с. 7. Колесникова Т. А. Интеграция украинской отраслевой научной периодики в мировое научно-информационное пространство: проблемы и решения [Електрон. ресурс] / Т. А. Колесникова // Вісник Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту (48). С Режим доступу: 214

210 IX Міжнародна науково-практична конференція 8. Колесникова Т. О. Бібліотека ВНЗ: відповідальність за поширення результатів наукових досліджень [Текст] / Т. О. Колесникова // Вища школа /6. С Колесникова Т. О. Формування комунікаційних відносин при організації бібліотекою інституційного репозитарію ВНЗ [Текст] / Т. О. Колесникова // Вісн. кн. палати С Костенко Л. Й. Електронні наукові фахові видання в системі наукових комунікацій України [Електрон. ресурс] / Л. Й. Костенко // Наук. пр. НБУВ. Режим доступу : httр:// 11. Міжнародні наукометричні бази даних: види та особливості [Електрон. ресурс] // Наша перспектива: науково-аналітичний журнал. Режим доступу : Наукометричні бази даних [Електрон. ресурс] // Київська державна академія водного транспорту. Режим доступу: kiev.ua/naukometrіchnі-bazi-danih/. 13. Наукометричні бази даних [Електрон. ресурс] // Офіційний сайт журналу «Вісник національної академії державного управління при Президентові України». Режим доступу: Огляд існуючих інституційних репозитаріїв у світовій науковій спільноті [Текст]: матеріали семінарів з відкритого доступу. Семінар 2 / О. К. Шкодзінський, Г. Я. Онисько, С. О. Войт. Тернопіль : ТДТУ, с. Режим доступу : Олексюк В. П. Інституційний репозитарій: можливості застосування у навчальному процесі / В. П. Олексюк, О. Р. Олексюк // Інформаційні технології і засоби навчання (32). Режим доступу до журналу: httр:// 16. Олексюк О.Р. Інтеграція інституційного репозитарію в інформаційно-освітнє середовище ВНЗ [Електрон. ресурс] / О. Р. Олексюк, В.П. Олексюк // Інформаційні технології і засоби навчання Т. 44, вип. 6. С Режим доступу: Пасмор Н. П. Університетський репозитарій засіб інтеграції наукових здобутків учених у світовий віртуальний простір наукових комунікацій [Електрон. ресурс]: презентація / Н. П. Пасмор // Система наукового цитування та поширення результатів наукових досліджень : наук.-практ семінар, Харків, 19 трав р. / Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого, Наук. б-ка. Режим доступу: 215

211 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року 18. Пасмор Н. П. Унікальність інституційних депозитаріїв як складова інтеграції наукових здобутків учених у світову e-science [Текст] / Н.П. Пасмор, С.А. Шахова // Бібліотеки ВНЗ України у процесі імплементації Закону «Про вищу освіту» та інформатизації суспільства : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., черв р., Івано-Франківськ. Івано-Франківськ, С Ресурси відкритого доступу [Електрон. ресурс]. Режим доступу: 20. Стадницький М. С. Огляд наукометричних баз даних (Scopus) [Текст] / М. С. Стадницький // Бібл. вісник С Фролова Н. М. Інституційний репозитарій у інформаційному просторі університету [Електрон. ресурс] / Н. М. Фролова, Л. В. Кашаєва. Режим доступу: Харнад Ш. Пробуждение «спящего гіганта». Университетские мандаты на Открытый доступ [Текст] / Ш. Харнад // НТБ С Шкодзінський О. Роль інституційного репозитарію в науковоосвітньому середовищі вищого навчального закладу [Електронний ресурс] / О. Шкодзынський, Г. Онисько, С. Костишин // Матеріал VII Міжнародної науково-практичній конференції «INFORMATIO-2010». Режим доступу: Шкодзінський О. К. Що таке «відкритий доступ»? Рух європейських університетів за відкритий доступ: матеріали семінарів відкр. доступу. Семінар 1 [Текст] / О. К. Шкодзінський, Г. Я. Онисько, С. О. Костишин. Тернопіль : ТДТУ, с. 25. Ярошенко Т. Зелений шлях відкритого доступу. Репозитарії та їх роль у науковій комунікації: перші двадцять років [Текст] / Т. Ярошенко // Бібл. вісник С Ярошенко Т. О. Електронний журнал у дзеркалі публікацій у професійній пресі [Текст] / Т. О. Ярошенко // Вісн. Кн. палати С Ярошенко Т. О. Електронні журнали: нові можливості для бібліотек України [Текст] / Т. О. Ярошенко // Бібл. форум України (4). С GoogleScholar [Електрон. ресурс]. Режим доступу : 216

212 IX Міжнародна науково-практична конференція Проанализированы каналы распространения учебной и научной информации с помощью сети Интернет, прежде всего через международные наукометрические базы данных (Scopus, Web of Science, Journal Citation Reports, Scimago Journal & Country Rank, Google Scholar). Раскрыто понятие и дана характеристика институционного репозитария как одного из документнокоммуникационных каналов передачи научной и образовательной информации. Наличие указанных каналов распространения научнообразовательной информации сопутствует взаимному обмену информацией между работниками сферы образования, учеными и исследователями разных стран мира. Ключевые слова: электронные информационные ресурсы, электронные библиотеки, электронные архивы, институционный репозитарий, репозитарий НАУ, мировое Інтернет-пространство. The article analyzes the distribution channels of educational and scientific information via the Internet, especially through international scientometric databases (Scopus, Web of Science, Journal Citation Reports, Scimago Journal & Country Rank, Google Scholar). Institutional repository is explained and described as one of the documentcommunication channels of scientific and educational information. The availability of these distribution channels of scientific and educational information contributes to mutual exchange of information between teachers, scientists and researchers around the world. Keywords: electronic information resources, digital libraries, digital archives, institutional repository, the NAU repository, the global Internet space. УДК О.В. Марковець, Р.О. Голощук, Н.О. Думанський МЕТОДИЧНИЙ ДОСВІД КАФЕДРИ СКІД З НАПИСАННЯ БАКАЛАВРСЬКИХ КВАЛІФІКАЦІЙНИХ РОБІТ ІЗ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «ІНФОРМАЦІЙНА, БІБЛІОТЕЧНА ТА АРХІВНА СПРАВА» У статті розглянуто особливості написання бакалаврської кваліфікаційної роботи, подано структуру роботи та вимоги до кожного із розділів. Ключові слова: кваліфікаційна робота, диплом. 217

213 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Завершальним етапом навчання за освітнім рівнем підготовки бакалаврів є написання бакалаврської кваліфікаційної роботи. Ця робота є підсумком чотирьох річного навчання студентів. Виконання кваліфікаційної роботи має на меті: систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань та вмінь зі спеціальності та застосування їх під час виконання конкретних наукових, проектних, технічних, економічних, виробничих та інших завдань; розвиток навичок самостійної роботи й оволодіння методикою дослідження та експерименту, пов язаних з темою роботи [1]. Тема роботи студента узгоджується з науковим керівником та повинна стосуватися актуальних проблем у сфері інформаційної, бібліотечної та архівної справи. Завдання на кваліфікаційну роботу затверджує завідувач кафедри. Структура бакалаврської кваліфікаційної роботи: вступ, у якому обґрунтовується актуальність теми, мета роботи, її завдання, новизна, практичне значення та апробація; аналітичний огляд джерел електронні публікації, матеріали Інтернет тощо. Аналітичний огляд має містити основні результати вивчення наукової, навчально-методичної, законодавчо-нормативної літератури, обґрунтовуючи теоретичну базу проблеми, яка досліджується, підходи різних авторів до вирішення питань даної теми. Розділ Аналітичний огляд джерел обов язково повинен містити наступні підрозділи «Огляд наукових та навчально-методичних джерел» та «Огляд законодавчих і нормативних актів»; аналіз стану предметної області в цьому розділі здійснюється опис, характеристика сучасного стану досліджуваної теми на об єкті дослідження, ґрунтовний аналіз із використанням накопиченого фактичного матеріалу із залученням усіх теоретичних знань певного методичного інструментарію. Всі приклади наводяться лише з досліджуваного підприємства щодо його сучасного стану. Якщо можливо, текст необхідно ілюструвати дійсними документами, показуючи їх у додатках. Усі аналітичні розрахунки, графіки, таблиці повинні супроводжуватися поясненнями, які дозволяють з ясувати сутність управлінських процесів, їхні особливості та тенденції розвитку. Розділ складається з наступних підрозділів: «Аналіз установи загалом», «Аналіз об єктів предметної області та взаємозв язків між ними», «Аналіз нормативних документів установи». Цей розділ є одним 218

214 IX Міжнародна науково-практична конференція з основних, оскільки за його результатами надалі здійснюється формулювання та вирішення основного завдання кваліфікаційної роботи [2]. документаційне та інформаційне розв язання проблеми у цьому розділі здійснюється побудова інформаційної та функціональної моделі задачі, а також подаються основні характеристики програмних, системних та допоміжних засобів, які застосовуються в роботі для побудови баз даних чи веб-систем, розроблення або фахове використання прикладного програмного забезпечення, їх порівняльний аналіз та обґрунтування переваг і можливостей застосування в конкретному випадку. Цей розділ містить підрозділи: «Формальна модель завдання», що складається із інформаційної та функціональної моделей завдання, та «Вибір технологічних рішень завдання». практична реалізація містить описання структури системи на основі якої здійснюється практична реалізація та процесів їх сумісного функціонування; описання реалізації механізмів отримання результатів; описання технологічного процесу збору, систематизації та аналітичного опрацювання інформації. Аналіз отриманих результатів здійснюється на основі контрольного прикладу, який має підтвердити працездатність розроблення і відповідність результатів функціонування системи поставленій задачі. В практичній реалізації поставленого завдання студент повинен обрати один з наступних варіантів відповідно до тематики бакалаврської кваліфікаційної роботи: 1. Розробка інформаційної системи на основі технології баз даних спроектувати та наповнити базу даних, використовуючи один з рекомендованих засобів (MS Access, LibreOffice Base, OpenOffice Database та інших систем управляння базами даних реляційного типу). Сформувати запити, форми та звіти, що покращать роботу документаційного чи інформаційного забезпечення в обраній галузі. 2. Налаштування системи управління контентом провести аналіз та обрати систему управління контентом (Joomla, Drupal, WordPress, Mambo, SiMan), яка найкраще підходить до реалізації поставленого завдання. Описати процес її встановлення. Розглянути різні можливості наповнення системи інформаційним ресурсом. 3. Технології просування підприємства в мережі Інтернеті використовуючи 5-7 популярних інтернет-ресурсів обраної галузі (форум, соціальна мережа, приватні та корпоративні сайти) описати процес інтеграції інформаційно-рекламного наповнення з можливістю популяризації та «просування» власного ресурсу. 219

215 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Провести відповідну до теми бакалаврської кваліфікаційної роботи рекламну компанію на цих ресурсах. 4. Офісна автоматизація розробити документи в офісних додатках (MS Office, OpenOffice, LibreOffice), згідно із завданням бакалаврської кваліфікаційної роботи, та макроси для їх опрацювання/формування (VBA/LOBasic). Сформувати набір документів, що автоматизовують документообіг в обраній галузі. 5. Розробка шаблонів офісних документів створити набір шаблонів документів в різних додатках офісного пакету програм (MS Office, OpenOffice, LibreOffice). Сформувати в шаблонах поля введення даних, захистити незмінний текст документа. Створити документи з використанням різних форматів для забезпечення незалежності від програмних продуктів. 6. Створення мультимедійних продуктів спроектувати та розробити мультимедійну презентацію згідно із завданням бакалаврської кваліфікаційної роботи, з використанням офісних додатків (MS PowerPoint, LibreOffice Impress, ONE Showtime) або спеціалізованих програм (npowered Presenter, Multimedia Builder). Презентація повинна містити сучасні мультимедійні засоби представлення інформації про обрану галузь. 7. Створення друкованої рекламної продукції використовуючи сучасні офісні (MS Publisher, LibreOffice Draw) та спеціалізовані (Adobe InDesign, Swift Publisher) програмні продукти, спроектувати та розробити сучасний інформаційно-рекламний матеріал (брошура, плакат, рекламна листівка) для представлення обраної галузі [3]. висновки стисло подаються основні результати, досягнуті в процесі виконання бакалаврської кваліфікаційної роботи, їх відповідність поставленій меті та підтверджується розв`язання поставленої задачі; список використаних літературних джерел. Список використаних джерел 1. Павлиш А.В. Положення про атестацію здобувачів вищої освіти та роботу екзаменаційних комісій Національного університету «Львівська поліьехніка»/ В.А. Павлиш, О.Р. Давидчак, А.Г. Загородній, О.Ю. Лозинський, Л.М. Пилипенко, В.М. Свірідов, Д.В. Федасюк. Львів: Національний університет «Львівська політехніка», Документознавство та інформаційна діяльність: Методичні вказівки 220

216 IX Міжнародна науково-практична конференція до виконання бакалаврської кваліфікаційної роботи/ Укл.: С.О.Лісіна, О.В.Марковець, Н.О.Думанський Львів: Видавництво Львівської політехніки, с. 3. Думанський Н. Застосування ІТ в дипломних роботах за спеціальністю «Документознавство та інформаційна діяльність» / Н. Думанський, О.Марковець // Інформація, комунікація, суспільство : Матеріали 2 Міжнародної наукової конференції ICS Львів: Видавництво Львівської політехніки, С Організація проведення практики за темою бакалаврської кваліфікаційної роботи: Методичні вказівки для студентів четвертого курсу напрямку підготовки «Документознавство та інформаційна діяльність» / Укл.: О.В.Марковець, С.О.Лісіна, М.В. Комова Львів: Видавництво Львівської політехніки, с. В статье рассмотрены особенности написания бакалаврской квалификационной работы, представлены структуру работы и требования к каждому из разделов. Ключевые слова: квалификационная работа, диплом. In the article considered the features of writing bachelor work, given the structure of qualification work and requirements for each of the sections. Keywords: qualification work, diploma. УДК004.6:378.3 Н.Г. Кутузова ОБУЧЕНИЕ УПРАВЛЕНЧЕСКОГО ПЕРСОНАЛА В СОВРЕМЕННЫХ УСЛОВИЯХ Рассматриваются проблемы обучения управленческих кадров и средства для его улучшения. Ключевые слова: профессия управления, личность руководителя, интеллектуальный ресурс. В современных условиях, когда значительная часть населения Украины живёт за чертой бедности, когда 90 процентов национального богатства сосредоточено в руках 5 процентов населения, а на 95 процентов граждан остаётся только 10 процентов и этот разрыв в доходах между бедными и богатыми продолжает расти. Когда численность населения страны уменьшается: Украина на сегодняшний 221

217 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року день потеряла 15 процентов своих граждан, когда долг страны равен её годовому национальному доходу, а индекс развития нашей державы по данным ООН очень низкий, когда закрываются школы ( за последние 10 лет закрыто более тысячи школ), особое значение приобретает проблема управления. Количество управленцев разных уровней увеличилось в 6,3 раза, а относительный уровень интегрального интеллекта нации снизился на 42 процента относительно 1992 года. Достичь уровня экономического развития 1992 года Украина сможет только в результате удвоения ВВП. Следует отметить, что основным капиталом ХХI века будет не природно-ресурсный капитал, а интеллектуальный, научнообразовательный, информационный и коммуникативный потенциал страны. И здесь нужно решить одну из главных проблем Украины формирование и обучение управленческих кадров. Именно обучение ведёт к повышению профессиональной компетентности, делает работу специалиста более содержательной и более результативной. В современной цивилизации профессия управления, опирающаяся на различные достижения междисциплинарной развивающейся науки, занимает ведущее место. Существуют различные подходы к обучению управляющего персонала. Особенно интересны американская и японская традиции. Считается, что США имеет лучшие школы бизнеса, а Япония лучший бизнес. Обучение персонала в Японии в основном осуществляется через передачу опыта на рабочих местах. В этой технологически очень развитой стране (Японию называют страной ХХІІ века) высок уровень общего образования. После принятия закона о всеобщем бесплатном высшем образовании 26% рабочих имеют университетские дипломы, а управленческий аппарат 100 % имеет высшее образование; это в 2 раза больше, чем в США и в 3,5 раза больше, чем в Великобритании. Американские компании, не располагающие таким образованным персоналом, тратят ежегодно 25 млрд. долларов на его обучение. Если наши вузы, готовящие управленческие кадры, хотят выпускать высококлассных управляющих, то им необходимо привлекать японских и американских преподавателей. В Украине это делается, но явно недостаточно. От руководителя современного рабочего коллектива зависит многое, если не всё. Глава предприятия в первую очередь администратор, а во вторую специалист по техническим вопросам. Он 222

218 IX Міжнародна науково-практична конференція обязательно должен обладать такими личностными качествами как интеллигентность, чувство ответственности, высокая общая культура, рассудительность, забота об общем интересе, смелость. Среди качеств идеального руководителя. согласно Ф.Тейлору, в первую очередь выделяются ум, честность, образование, глубокое знание своей специальности, физическая ловкость или сила, такт, энергия решительность, здравый смысл и крепкое здоровье. Качества личности руководителя следует рассматривать не вообще, а в связи с социальными условиями, то есть, те качества, которые дадут возможность сформировать хорошего управленца. Провозглашённый Украиной курс на построение демократического государства требует формирование управленческих кадров, воспитанных на ценностях демократии. Среди них такие как: а) профессионализм как гарантия принятия адекватных решений; б) добровольность принятия участия в управлении; в) ответственность за решения важнейших проблем государства; г) патриотизм, который является неотъемлемым качеством государственного деятеля, действующего во благо всего народа нашей страны. При таких условиях формирования управленческих кадров государственного уровня украинское общество будет застраховано от непредсказуемости стратегического курса державы, политической и социально-экономической нестабильности как факторов, сдерживающих развитие общества и повышения уровня благосостояния украинцев до европейского. Список использованных источников 1. Кларин М.В. Интерактивное обучение инструмент обучения управляющего персонала. Педагогика Максвелл Д.С. Шеф и его команда. М., Шпалинский В.В. Активные методы обучения современного управленца. К.,2011. Розглянуто проблеми навчання керуючих кадрів та засоби його покращення. Ключові слова: професія управління, особа керівника, інтелектуальний ресурс. The problems of management training and means to improve it. Keywords: the profession of management, identify of the head of intelligent. 223

219 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року УДК : С.П. Мельник ПРИМЕРЫ РАБОТЫ С УБЕЖДЕНИЯМИ РЕЦЕПИЕНТА ДЛЯ УСПЕШНОГО ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ В УЧЕБНОЙ КОММУНИКАЦИИ ПРИ ПОМОЩИ НЛП В статье анализируются некоторые примеры применения НЛП в педагогическом общении и рассматриваются практические аспекты учебной коммуникации на примере применения нейролингвистических моделей в педагогике. Ключевые слова: учебная коммуникация, работы с убеждениями рецепиента, НЛП Несмотря на интенсивные разработки в трудах как отечественных, так и зарубежных ученых (А. А. Бодалева, Н. П. Волковой, В. А. Кан- Калик, В. М. Кухаренко, А. А. Леонтьева, М. Талена, Н Фландерса и др.), проблема учебной коммуникации как взаимодействия преподавателя и учащихся остается самой актуальной на сегодняшний день, поскольку по-прежнему остается необходимость четких рекомендаций и методик по разрешению конкретных проблем, связанных с понятием «коммуникативный барьер», т.е. фактора, который препятствует адекватному пониманию друг друга участниками процесса педагогического общения. [1; 299]. В виду уже когнитивных и социокультурных особенностей как учащихся, так и самих педагогов, могут возникать семантические, внутренние, психологические барьеры, которые будут препятствовать достижению предполагаемого позитивного результата, что в свою очередь может привести к существенным трудностям: отсутствию взаимопонимания, «субъективному» восприятию друг друга и даже конфликту. Таким образом, возникает вопрос относительно соответствующих рекомендаций и методик, которые можно использовать в качестве вербального инструментария по разрешению задач, связанных с барьерами коммуникации в учебном процессе. Одним из альтернативных вариантов разрешения данной задачи является особая коммуникативная технология в учебной коммуникации, которая может наглядно продемонстрировать то, насколько возможно сделать эффективно организацию учебного 224

220 IX Міжнародна науково-практична конференція занятия посредством использования специального арсенала вербальных средств [2; 8]. Один из главных принципов, на котором базируется НЛП выражен в идее карты (модели мира) реципиента, которая формируется уже в раннем возрасте по трем процессам, называемым обобщение, опущение и искажение [3; 51]. Чтобы иметь возможность структурировать явления окружающие человека, ему необходимо какую-то часть информации опускать, некоторые явления обобщать, другие искажать, чтобы они вписывались в уже сформировавшиеся внутри него шаблоны существующего мира, иначе мир станет нестабильным, непредсказуемым и, соответственно, опасным [3; 100]. Указанные структуры основателями НЛП были соответствующим образом обработаны и сведены к конкретным моделям, которые можно передавать для использования от коммуникатора к коммуниканту. С ними связаны понятия «метамодель» и «милтон-модель». Милтонмодель базируется на принципах гипноза, который применял американский терапевт Милтон Эриксон. Использование этой модели позволяет сделать так, чтобы коммуникатора «поняли» сразу все, при том что он не дал никакой конкретной информации, кроме трактуемых каждым по-своему обобщений. Метамодель позволяет восстанавливать важную информацию, которая была потеряна в результате создания поверхностной структуры и лингвистического описания ситуации, что в конечном итоге помогает понять то, что хотел выразить коммуникант. Иными словами, метамодель выявляет ограничения языка и мышления реципиента там, где ясность мыслей и действий ограничивается за счет искажения, опущения и обобщения, способствуя расширению сфер тех ресурсов, которыми этот реципиент располагает [4; 233]. Поэтому метамодель может использоваться в двух направлениях: с ее помощью можно получить представление о том, как устроена карта реципиента это с одной стороны. С другой воздействовать на лингвистическую модель коммуниканта, изменяя его мышление и перестраивая поведение. Применимо к учебной коммуникации она хороша в работе с убеждениями с «трудными» учащимися, а также в часы, отведенные для консультаций, поскольку предназначена для лучшего понимания коммуникатора относительно реципиента и наоборот, а потому может с успехом применятся в процессе беседы, когда преподаватель может задавать наводящие вопросы, и в зависимости от получаемых ответов от учащегося, «моделировать» мышление последнего, менять его поведенческий паттерн и т. п. 225

221 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Применение специальных лингвистических приемов (метамоделирование) становится особенно необходимым тогда, когда возникают серьезные «сбои» в модели мира коммуниканта, которые, проявляясь в его речи на уровне устойчивых обобщений, опущений и искажений, выполняют функции «коммуникативного барьера» в процессе общения и начинают реально препятствовать ему в достижении своих целей и лишать психологического комфортного состояния, что часто приводит к явным конфликтным ситуациям [3; 99, 101]. Это может обнаруживаться в таких фразах: «Я знаю, что вы меня ненавидите», «Отличник значит подлизывается к преподавателям», «Мой преподаватель меня постоянно обижает», «Наши учителя самые злые» и т. д. Опасность таких осложнений состоит в том, что приведенные в качестве примера фразы становятся сильным самовнушением. Если они будут часто повторятся, то говорящий их начинает твердо верить, что все обстоит именно таким образом. Поэтому неудивительно когда говорят фразу: «У нас с вами будут проблемы», вскоре появляются «проблемы». Если учащийся будет повторять фразу: «Я тупой, мне этого не понять», со временем станет так, что ему действительно будет весьма затруднительно объяснять материал занятия, потому что он бессознательно отказывается понимать, поскольку считает себя очень глупым. Рассмотрим применение метамоделирования относительно убеждений реципиента, чья речь содержит метамодельные нарушения. 1. Нарушение по принципу «Причина следствие». Формула: «Х заставляет меня делать (испытывать) У». Примером этой формуле может послужить фраза «Занятия по физике наводят на меня скуку». Судя по всему «правильной» формулировкой проблемы была бы приблизительно такая фраза: «Я скучаю на занятиях по физике». Тогда ответственность за свои переживания берется человеком на себя: «Я испытываю У», а не «Х заставляет меня чувствовать У». Пока человек считает, что исключительно внешние стимулы управляют его чувствами и действиями, в его мире именно так и происходит. Когда же он говорит: «Я испытываю У, когда происходит Х», он сам принимает для себя решение, устраивает ли его то, что он испытывает данные переживания в связи с данными обстоятельствами. Задача педагога как опытного коммуникатора состоит в том, чтобы разрушить жесткие причинно-следственные связи между внешними обстоятельствами и 226

222 IX Міжнародна науково-практична конференція поведением учащегося. Для этого необходимо применять специальные метамодельные вопросы такого характера: 1. Всегда ли занятия по физике наводят на тебя скуку? 2. Не мог бы ты вспомнить хотя бы один случай, когда, несмотря на занятия по физике ты испытывал некие иные чувства? 3. Как конкретно занятия по физике заставляют тебя скучать? Обычно после первого и второго вопроса учащийся может припомнить, что на нескольких занятиях ему было любопытно наблюдать за опытами, которые демонстрировал преподаватель. После третьего вопроса он начинает рассказывать о том, как испытывает чувство дискомфорта оттого, что не выучил заданный на дом параграф, как ему лень учить физику, решать по ней задачи, потому что он плохо разбирается в этой дисциплине. На что педагог может заметить: «Но ты сейчас говоришь о своих переживаниях в связи непониманием. А при чем тут сам предмет, чтобы заставлять тебя скучать?» На этом этапе, как правило, учащийся входит в состояние когнитивного диссонанса, в нем начинается серьезная внутренняя работа по переосмыслению причинно-следственных связей. Далее коммуникатором должно строиться прямо противоположное утверждение в виде вопроса, чтобы заставить серьезно задуматься респондента: «Если бы в твоей жизни вообще отсутствовали занятия по физике, ты бы никогда не испытывал скуки?» Задача коммуникатора в данном случае не «лечить» коммуниканта, а размять жесткую причинно-следственную взаимосвязь. 2. Нарушение «Комплексная эквивалентность». Формула: «Х = У», или «Х значит У». Примером этой формуле могут быть фразы такого характера: «Отличник значит подлизывается к преподавателям», «Толстый значит добрый», «Очкарик значит умный», «Болтливая значит глупая» и т. д. При помощи метамодельных вопросов коммуникатор ставит знак равенства под сомнение между двумя частями утверждения. Принцип работы с метамодельными нарушениями в данном случае тот же самый, что и с нарушениями по принципу «Причина следствие». Коммуникатору следует задавать вопросы по аналогии с предыдущей ситуацией. Приведем пример: 227

223 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Фраза: «Откровенно высказать свое мнение преподавателю значит испортить отношения с ним». Метамодельные вопросы, которые следует задавать: 1. Всегда ли откровенное высказывание своего мнения портит отношения между людьми? 2. Не мог бы ты вспомнить хотя бы один случай, когда прямо высказанное мнение не испортило, а как-то по-другому отразилось на твоих отношениях с преподавателем? 3. Если бы никто никогда откровенно не высказывал другим своего мнения, это означало бы, что между всеми складываются исключительно прекрасные и безоблачные отношения? 3. Нарушение по принципу «Чтение мыслей». Формула: «Я знаю, о чем вы сейчас думаете!» или «Я знаю, как ты на самом деле ко мне относишься!» Примером этой формуле могут послужить фразы: «Она считает меня полным дураком», «Она постоянно мной недовольна», «Я знаю, что Вы меня ненавидите» и т. д. В данном случае речь идет о высказываниях в утвердительной форме относительно мыслей и чувств другого человека, когда у говорящего нет достаточной информации по данному поводу или же прямого сообщения со стороны самого человека, по поводу мыслей которого выносится суждение. Чтобы поставить под сомнение эту фразу необходимо задать такой метамодельный вопрос: «По каким признакам ты об этом узнаешь (определяешь)?» Пример: Учащийся: «Я знаю, что Вы мной недовольны». Постановка этой фразы под сомнение: Преподаватель: «По каким признакам ты об этом узнаешь?» Учащийся: «Вы строго так на меня смотрите, когда спрашиваете меня на занятиях». Здесь коммуникатор в результате вопроса-противоядия получает ответ в виде комплексной эквивалентности: строго смотреть на другого человека значит, что он недоволен. Это утверждение можно «обезвредить» по знакомой нам уже схеме: 1. Всегда ли, когда кто-то строго смотрит на другого человека, это означает, что тот кто-то недоволен? 2. Не мог бы ты вспомнить хотя бы один случай, когда кто-то строго смотрел на тебя и при этом относился удовлетворительно? 3. Если бы люди не смотрели строго на других людей, то означало бы это полное одобрение одними людьми поведения других людей? 228

224 IX Міжнародна науково-практична конференція Заданные вопросы делают высказанное ранее утверждение смешным и абсурдным настолько, что учащийся понимает, что его умозаключение несостоятельно и поставлено под серьезное сомнение. 4. Метамодельное нарушение «Неконкретные имена существительные». Формула: «Неконкретное имя существительное во множественном числе + эпитет или приписываемая обобщенная способность». Примеры: «Мальчишки хулиганы», «Девчонки дуры», «Учителя злюки» и т.д. Метамодельные вопросы, которые ставят под сомнение данные утверждения: 1. Какие конкретно? 2. Не мог бы ты вспомнить хотя бы один случай, когда это было не совсем так? 5. Метамодельное нарушение «Сверхобобщения». Формула: «Слова все, всякий, любой, всегда, иногда + эпитет или приписываемая обобщенная способность». Примеры: «Я всегда прав», «Все мальчишки грубияны», «Все девчонки плаксы», «Все отличники зануды», «Все учителя злюки». Приведем пример работы с данным метамодельным нарушением: Фраза: «Все отличники зануды». Преподаватель (соглашается и повторяет): Да, очень интересно. Если я правильно понимаю, все отличники зануды? Учащийся: Да. Преподаватель (усиливает высказывание реципиента): Если я правильно понимаю, все-все-все отличники зануды? Учащийся: Ну, да. Почти Преподаватель: Не мог бы ты вспомнить хотя бы один случай, когда хотя бы один знакомый тебе отличник был веселым, озорным и интересным?... Таким образом, коммуникатор «разгибает» жесткую структуру, которая ограничивает убеждения реципиента, предоставляя ему возможность взглянуть на мир шире. 6. Метамодельное нарушение «Сравнение с умолчанием». Формула: «Х плюс сравнительная степень без указания относительно чего». Примеры: «Жить стало лучше, жить стало веселее», «Он лучше играет в шахматы», «Наши преподаватели самые злые», «Петров учится лучше всех», «Петренко самый сильный в нашем классе», «В нашей школе самые страшные девчонки», «В нашем классе самые противные мальчишки», «Это лучший вариант из всех возможных». 229

225 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року При работе с метамодельными нарушениями такого типа коммуникатору следует задавать вопросы: По сравнению с чем? По сравнению с кем? С чьей точки зрения? 7. Метамодельное нарушение «Номинализации». Номинализации это неконкретные имена существительные, которые выражают весьма общие понятия, понимаемые и трактуемые каждым человеком посвоему. Примером в данном случае может послужить использование таких понятий, как справедливость, свобода, счастье, забота, любовь, доброта и т. д. Можно услышать от учащегося такую реплику: «Я хочу справедливости и демократии, но мои преподаватели не разделяют моих широких взглядов». Выяснение смысла слова «демократия» и «справедливость» для этого учащегося вылилось в такую историю: «Понимаете, мои преподаватели нарушают мои права и не разрешают пользоваться моим айфоном во время написания контрольных и самостоятельных работ. У айфона столько возможностей, чтобы нормально написать контрольную. В него можно закачать электронные книги... А когда его отбирают, я это считаю произволом и крайне несправедливым. Когда преподаватели отбирают айфон, всем этим воспользоваться невозможно и чувствуешь себя таким беспомощным» Работа с номинализациями весьма проста. Если реципиент заявляет, как в случае, описанном выше, что ему необходима «справедливость» и отношения, базирующиеся на принципах «демократии», то коммуникатору следует задать вопрос: «В чем конкретно для тебя заключается справедливость и демократия?» Респондент задумывается (здесь надо быть готовым, что такие вопросы поначалу ставят его в тупик), а затем говорит: «Наверное, это когда все по-честному, когда все по-справедливому». Уже при таком ответе коечто проясняется. В дальнейшем коммуникатору остается уточнить: что значит для учащегося «по-честному» и «по-справедливому», насколько он справедлив и честен не только относительно других, но и по отношению к самому себе. Далее коммуникатору важно донести до сознания учащегося, что самостоятельные и контрольные являются одной из форм проверки уровня знаний учащегося, а оценка это не просто цифра, а показатель этого уровня по конкретному предмету и имеет юридическую силу. Затем коммуникатору не стоит большого труда убедить реципиента в абсурдности его утверждений, ведь 230

226 IX Міжнародна науково-практична конференція справедливость и честность предполагают беспристрастность и объективность. Списанная самостоятельная работа не позволяет выявить объективный уровень знаний учащегося, а оценку за такую работу вряд ли можно считать справедливой, потому что была получена в результате обмана, т.е. нечестным способом. Итак, метод работы с метамодальным нарушением такого типа состоит в том, чтобы сначала задавался вопрос: «В чем конкретно для тебя заключается Х», а затем ставились вопросы с уточнениями: «Как, где, когда, с кем, сколько и т. д.» 8. Метамодельное нарушение «Неконкретные глаголы». В данном случае речь идет о глаголах, которые могут быть поняты и проинтерпретированы по-разному в зависимости от настроения и модели мира коммуниканта. Примеры: «Моя преподавательница регулярно меня обижает», «Мой преподаватель меня не любит», «Она мною пренебрегает», «Он меня в последнее время пугает» и т.д. Рассмотрим пример с фразой «Моя преподавательница регулярно меня обижает». Преподавательница критикует учащегося за то, что он недобросовестно выполняет задания и халатно относиться к учебе. В виде реферативных работ он приносит скачанные из Интернета материалы с непроверенными данными и с орфографическими ошибками. Работы небрежно оформлены, в них отсутствует анализ. Аналогичным образом этот учащийся выполняет и индивидуальные задания, которые должен самостоятельно делать дома. Однако все замечания преподавательницы на этот счет он воспринимает как смертельную обиду, считая критику в свой адрес незаслуженной. В данном случае коммуникатору следует задать вопросы, вроде «Как конкретно она тебя обижает?», «Что именно она при этом делает?», которые позволят «пробить брешь» в жесткой структуре респондента, помогая ему взглянуть на мир иначе, а также осознать сомнительность и абсурдность собственных утверждений. Однако для того, чтобы добиться абсолютно полного успешного взаимодействия в учебной коммуникации в работе с убеждениями учащихся педагогу необходимо придерживаться нескольких правил. Первое правило заключается в том, что использование метамодели без учета сенсорных модальностей (так называемой VAK-системы) реципиента не будет гарантировать высокого эффекта. Иными словами сначала преподавателю следует добиться лингвистической гармонии (т.е. установления раппорта) с учащимися, используя предпочитаемые ими сенсорные предикаты [6; 79]. 231

227 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Далее педагогу важно помнить, что все предложенные выше лингвистические схемы это лишь каркас, который должен быть элегантно упакован в лексику вежливости так, чтобы метамодельные вопросы не воспринимались реципиентом как агрессивное нападение и нарушение этических границ партнера по коммуникации. Следующее правило связано с понятием «экологичности» и «техники» безопасности работы с метамоделями. Дело в том, что некоторые метамодельные вопросы могут восприниматься респондентом как «придирки» и издевательство, ведь вряд ли нет такой фразы, к которой нельзя было бы не применить метамодельного вопроса. Поэтому коммуникатор должен помнить, что процесс общения имеет моральные, этические и социокультурные границы, а сама метамодель является мощнейшим оружием, которое при неумелом использовании, может обернуться против самого непрофессионального коммуникатора. При всем том, грамотное применение метамоделирования в педагогическом общении позволяет «конструировать» мышление учащихся таким образом, чтобы было возможным достигнуть оптимального взаимопонимания и при этом избежать недоразумений, что, безусловно, поможет получить позитивные результаты в процессе обучения всеми партерами по учебной коммуникации. Из всего сказанного явствует, что для извлечения максимальной пользы из общения между преподавателем и учащимся, педагогу следует совершенствовать свои коммуникативные знания, используя новейшие коммуникативные технологии в сфере образования ведущих специалистов, в том числе и НЛП (Гриндер, Холл, Якобсон, Махони, Блэкерби и др.), поскольку применение НЛП в учебной коммуникации в целом может дать очень хороший результат, и от характера использования этой коммуникативной технологии в сфере педагогического общения напрямую будут зависеть успехи учащихся. Список использованных источников 1. Реан, А. А. Психология личности. Социализация, поведение, общение [Текст] / А. А. Реан. М. : АСТ; СПб. : Прайм-ЕВРОЗНАК, с. 2. Гриндер, М. НЛП в педагогике [Текст] / М. Гриндер, Л. Лорд. М. : Институт общегуманитарных исследований, с. 232

228 IX Міжнародна науково-практична конференція 3. Холл, М. Магия коммуникации. Использование структуры и значения языка [Текст] / М. Холл. СПб. : Прайм-ЕВРОЗНАК, с. 4. О Коннор, Дж. НЛП: Практическое руководство для достижения желаемых результатов / Дж. О Коннор. М. : «Издательство ФАИР», с. 5. Коледа, С. Моделирование бессознательного. Практика НЛП в российском контексте [Текст] / С. Коледа. М. : Институт общегуманитарных исследований, с. 6. Мельник, С.П. Застосування нейролінгвістичного програмування у педагогічному спілкуванні для досягнення ефективної взаємодії [Текст] / С. П. Мельник // Наша школа С У статті аналізуються деякі приклади застосування НЛП у педагогічному спілкуванні та розглядаються практичні аспекти навчальної комунікації на прикладі застосування нейролінгвістичних моделей у педагогіці. Ключові слова: навчальна комунікація, роботи з переконаннями реципієнта, НЛП In article some examples of NLP appliance in pedagogical communication for achieving the effective intercourse are analysed, practical aspects of educational communication are considered as examples of using neurolinguistic models in pedagogiсs. Keywords: educational communication, working with the recipient's beliefs, NLP УДК 37:004 М.М. Нуруллаев ПРОЕКТИРОВАНИЕ СОВРЕМЕННОЙ ИНФОРМАЦИОННОЙ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ СРЕДЫ НА ОСНОВЕ ВОЗМОЖНОСТИ СИСТЕМЫ MOODLE Статья раскрывает проблему проектирования новой образовательной среды обучения, основанной на современных информационных и коммуникационных технологиях в условиях применения Интернет и Web-технологий. Раскрывает потенциал образовательных ресурсов, в частности Web-ресурса, созданного на базе применения возможностей Web-технологий. Определяет 233

229 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року возможности образовательного Web-ресурса и системы MOODLE для повышения эффективности образовательного процесса и реализации личностно-ориентированного обучения. Ключевые слова: информационная образовательная среда, система MOODLE, образовательный Web-ресурс, Web-технологии, гипертекст, личностно-ориентированное обучение. Тенденции технического развития современного мира диктуют новые правила организации учебного процесса образовательный процесс организован таким образом, что практически все учащиеся оказываются вовлеченными в процесс познания, они имеют возможность не только демонстрировать полученные в ходе занятий знания, но и рефлектировать по поводу того, что они сами познали, обосновывая собственную точку зрения. Многие специалисты, исследователи в области педагогического образования подвергают традиционную систему обучения справедливой и обоснованной критике. Такому положению дел мы обязаны процессу информатизации образования, возможности использования в системе обучения дидактических возможностей современных информационно-коммуникационных технологий, Интернет и Web-технологий и т.д. Процесс внедрения новых педагогических технологий обучения, использование дидактических возможностей средств ИКТ и Web-технологий позволяет формировать и проектировать совершенно новую образовательную среду. Совместная деятельность студентов в процессе познавательной деятельности (освоения образовательного материала) означает, что каждый вносит свой особый индивидуальный вклад: идёт обмен знаниями, идеями вне зависимости от способа деятельности, что способствует не только формированию профессиональных компетенций, но и компетенций социального взаимодействия, самоорганизации и самоуправления. С другой стороны, нельзя игнорировать тот факт, что требования к качеству образования непременно будут расти, и традиционная система обучения, уже сегодня не удовлетворяющая по многим параметрам требованиям к качеству образования, отраженным в образовательных стандартах нового поколения, должна быть пересмотрена. Сущность и нововведение формируемой новой образовательной среды должны определяться не только и не столько содержанием в ней 234

230 IX Міжнародна науково-практична конференція новых компонентов (в основном электронных образовательных ресурсов), сколько, прежде всего, возможностью достижения новых образовательных результатов. Особо важны в этой связи состав, структура и взаимосвязь различных компонентов информационнокоммуникационной образовательной среды, эффективное функционирование которой должно обеспечить ее гибкая структура, адаптирующаяся к определённым педагогическим ситуациям, подстраивающаяся под различные потребности и способности субъектов образовательной детальности [4]. С переходом от традиционного образования к интерактивному меняется и методика преподавания, соответственно добавляются новые дидактические принципы. Стоит отметить, что среди основных принципов интерактивного обучения можно выделить следующие: лексический (тщательный подбор рабочих терминов, учебной, профессиональной лексики, условных понятий); ролевой (всесторонний анализ конкретных практических примеров управленческой и профессиональной деятельности, в котором обучаемые выполняют различные ролевые функции); визуальный (поддержание всеми обучаемыми непрерывного визуального контакта между собой, что позволяет принимать во внимание всех участников обсуждения); самоуправленческий (выполнение на каждом занятии одним из обучающихся функции руководителя, который инициирует обсуждение учебной проблемы); мультимедийный (активное использование технических учебных средств, в том числе презентаций, слайдов, фильмов, роликов, видеоклипов, интерактивной доски, с помощью которых иллюстрируется учебный материал); психо-климатический (постоянное поддержание преподавателем активного внутригруппового взаимодействия, снятие им напряжённости между студентами в ходе обсуждения проблемы); консультационный (оперативное вмешательство преподавателя в ход дискуссии в случае возникновения непредвиденных трудностей, а также в целях пояснения новых для слушателей положений учебной программы); личностно ориентированный (интенсивное использование индивидуальных занятий (домашние задания творческого характера) и индивидуальных способностей в групповых занятиях); 235

231 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року диалектический (осуществление взаимодействия в режиме строгого соблюдения сформулированных преподавателем норм, правил, поощрений (наказаний) за достигнутые результаты); регламентации (обучение принятию решений в условиях жёсткого регламента и наличия элемента неопределённости информации). Существуют различные виды интерактивных занятий, среди которых наиболее часто используемыми являются деловые и ролевые игры, дебаты, кейс-методы, методы работы в малых группах и т.д. [5]. Разработки в области формирования современной образовательной среды в условиях информатизации образования и применения электронных образовательных ресурсов проводятся уже не один год, но должной эффективности, выражающейся в достижении ощутимых образовательных результатов, не приносят. По мнению авторов [4], главной причиной этого является то, что разработка и применение электронных образовательных ресурсов направлены на повышение эффективности деятельности учителя и учащихся в условиях традиционных целей и содержания обучения, традиционно осуществляемого образовательного процесса. Данный подход использования электронных образовательных ресурсов в рамках традиционной системы обучения не способен эффективно реализовать учебную деятельность и значительный дидактический потенциал этих ресурсов. Качество образования, направленное на достижение новых образовательных результатов, реально может быть достигнуто, если дидактический потенциал электронных образовательных ресурсов и построенной на их основе современной образовательной среды будет реализован в новой модели образовательного процесса. Очевидно, что разработка и внедрение в учебный процесс современных образовательных ресурсов (электронных образовательных ресурсов, цифровых образовательных ресурсов, образовательных Webресурсов, электронных средств обучения) должны повысить эффективность обучения только в том случае, если их будут применять исходя из экспертизы и анализа их дидактических возможностей (визуализации учебного материала, повышения интерактивности обучения, доступа к источникам знаний, оперативного контроля). Из целого ряда вышеперечисленных образовательных ресурсов мы хотим остановиться на образовательных Web-ресурсах. Обосновывается данный выбор более широкими дидактическими возможностями образовательных Web-ресурсов, привнесенными за 236

232 IX Міжнародна науково-практична конференція счет использования Web-технологий. Среди важнейших преимуществ использования образовательных Web-ресурсов следует назвать представление информации на основе гипертекстовой технологии, в наибольшей степени соответствующей особенностям ее восприятия и осмысления человеком. Для проведения интерактивных занятий преподаватели кафедры используют такие методы, как метод проектов, игровое проектирование, «проблемная» лекция, презентации на основе современных мультимедийных средств, интерактивные форумы, метод «конкретной ситуации», метод «общественности» (встреча с представителем российской компании) [6]. Все перечисленные методы помогают грамотно построить занятия, которые реализуются с использованием Сетевого информационного образовательного ресурса образовательного портала BuxMTI (система Moodle). Это позволяет не только расширить возможности получения студентами учебно-методических материалов, но и сформировать у них информационную компетентность. Перечислим использование возможностей образовательного портала студентами и преподавателями для реализации интерактивного режима обучения. 1. Образовательный портал для студентов это: изучение материалов учебно-методического комплекса дисциплины в электронном виде на образовательном портале BuxMTI, выгрузка образовательных материалов на электронные носители; отправка студентом курсовой работы, лабораторной работы, домашнего задания и тому подобного на проверку преподавателю; обратная связь: у студента есть возможность задать вопрос преподавателю по теоретическому материалу, по выполнению лабораторных и практических работ, по видам контроля самостоятельной работы; форум: возможность обсудить вопрос, возникший в процессе самостоятельной работы студента или заданный преподавателем с другими участниками форума, а также получить консультацию преподавателя в режимах онлайн или офлайн; прохождение тестовых заданий: возможность выполнения тестовых заданий с моментальным результатом (после прохождения тестового задания студент видит свою оценку); 237

233 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року использование дополнительных материалов для изучения дисциплины: электронных учебников, ссылок на интернет-ресурсы, ссылок на видеоуроки и видеокурсы; возможность размещения проектов, подготовленных в ходе интерактивных занятий, обсуждения возникших вопросов, совместного обсуждения тем лекций мини-конференций; возможность самоконтроля успеваемости. 2. Образовательный портал для преподавателя это: размещение материалов учебно-методического комплекса дисциплины в электронном виде в модульной объектно ориентированной среде обучения Moodle; размещение дополнительных материалов для изучения дисциплины: электронных учебников, ссылок на интернет-ресурсы, ссылок на видеоуроки и видеокурсы; обратная связь со студентами; возможность выбора шкалы оценок по разным видам контрольных заданий; размещение тестовых заданий с ограничением по времени или без ограничения, с заданным количеством попыток ответов на тесты; контроль самостоятельной работы студента в виде отчёта по предусмотренной учебным планом и рабочей программой форме контроля (домашнее задание, расчётно-графическая работа, курсовая работа (проект), самостоятельная подготовка по теоретическому и практическому учебному материалу и др.); возможность полного контроля (дата и время начала и конца) использования студентом выгруженного преподавателем ресурса; поддержка проведения интерактивных занятий в форме метода проектов и игрового проектирования с помощью возможности размещения студентами подготовленных проектов, обсуждения возникших вопросов, совместное обсуждение тем лекций миниконференций. В свою очередь Web-технологии многократно увеличивают возможности телекоммуникации как в плане доступа к новым источникам знаний, так и в плане организации и поддержки новых видов учебной деятельности. Web-технологии предоставляют следующие возможности: 238

234 IX Міжнародна науково-практична конференція 1. Представление и передача учебной, методической и справочной информации: передача учебной, методической, научной и справочной информации в текстовом, графическом, звуковом и видео-форматах; визуализация и воспроизведение учебно-методической информации в различных форматах (текст, графика, анимация, звук, видео); организация консультаций, общения с педагогом, с сокурсниками (форум, чат, отправка сообщений, электронная почта и т.д.); возможность интерактивности с помощью специально создаваемой для этих целей мультимедийной информации и оперативной обратной связи; возможность оперативного представления отчетов по итогам контрольно-оценочных мероприятий. 2. Хранение и обработка учебной, методической и справочной информации: свободный поиск учебной, методической и справочной информации на любом компьютере сети и связанных с ним через шлюзы компьютеров других сетей; доступ к учебному программному обеспечению и документациям из огромных файловых архивов (с учетом того, что большая часть информации распространяется бесплатно); возможность хранения и резервирования, информации любого вида (статичной, динамичной, текстовой, графической, визуальной, звуковой, видео); обработка и редактирование (переконструирование) учебной, методической и справочной информации с помощью текстового или графического редактора; систематизация информации в собственных электронных картотеках и базах данных; 3. Проектирование образовательного процесса: возможность организации электронных телеконференций (аудиоконференций и видеоконференций), в том числе в режиме реального времени; обмен информацией одновременно с большим числом пользователей по определенной теме в режиме телеконференций; использование современного программного обеспечения для решения учебно-методических задач образовательного процесса; 239

235 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року возможность организовать различного рода совместные исследовательские работы учащихся, преподавателей, студентов, научных работников из различных вузов, школ, научных и учебных центров различных регионов или даже разных стран; возможность организовать сеть дистанционного обучения и повышения квалификации педагогических кадров (организации центра дистанционного обучения на основе компьютерных телекоммуникаций с целью получения дополнительной специальности). возможность организации сетевых сообществ; организация коллективной электронной энциклопедии (Wikiпедия), коллективной электронного учебника (технология Wiki); доступ к каталогам сотен лучших мировых библиотек; доступ к мировым базам данных и базам знаний; оперативный контроль усвоения знаний, умений и навыков; возможность организации индивидуальной и коллективной учебной деятельности; активизация познавательной деятельности; мотивация самостоятельной учебной деятельности; возможность самообразования, саморазвития, самооценки, саморегуляции; формирование и развитие творческих навыков. Выделим некоторые дидактические возможности образовательного Web-ресурса разработанного и поддерживаемого дидактическими возможностями Web-технологий: подготовка и редактирование образовательного Web-ресурса непосредственно в сетевом образовательном пространстве с помощью простого текстового редактора; хранение образовательного Web-ресурса в сетевом Webпространстве; рассылка образовательного Web-ресурса (текст, аудио, видео и т.д.) обучаемому с помощью скоростных каналов Web-пространства; свободный поиск образовательного Web-ресурса в сетевом образовательном пространстве; использование программного обеспечения и периферийных устройств удаленных web-компьютеров (компьютеры, подключенные к сетевому образовательному пространству) для запуска на них учебных программ, тренажеров, проведения соответствующих вычислений; 240

236 IX Міжнародна науково-практична конференція интерактивность образовательного Web-ресурса за счет специально создаваемой мультимедийной поддержки и оперативной обратной связи; возможность оперативного и адаптивного проведения контрольнооценочных мероприятий; дистанционное использование образовательного Web-ресурса в целях поддержки образовательного процесса или повышения квалификации. В настоящее время гипертекстовые системы довольно широко применяются в различных областях, в виду тех особых преимуществ, которые и дает нам гипертекст. В сфере образования можно выделить следующие преимущества гипертекстовых систем [1]: можно использовать для автоматизированного обучения. Он позволяет обучаемому просмотреть не только большую группу элементов, но и изучить механизм образования ассоциативных связей; делает возможной навигацию в больших базах данных. Независимо от объема система может обеспечить доступ к необходимой информации, предложить поисковую стратегию, построенную с учетом интересов конкретного пользователя; служит средством поддержки интеллектуальной деятельности, т.к. дает подсказку о связях каждого аспекта или понятия, чем обеспечивает более легкий доступ к информационным массивам; практически не ограничивает области применения и направления учебной деятельности; организует информацию по семантическим критериям, благодаря чему возникает эффект объективной информационной среды. изучение материала, построенного по принципу гипертекста, удобно для восприятия и оказывает положительное влияние на запоминание основного материала; дает пользователю «живую», динамическую систему, в которой имеются разные возможности, и при этом позволяют ему, как быть самостоятельным в данной системе, так и активно действовать; возможность выбора собственной траектории обучения диктуемой познавательными интересами обучаемого, за счет спроектированной независимой навигации; позволяет индивидуализировать процесс обучения. Одним из ключевых преимуществ применения гипертекстовых технологий в образовательном процессе, является возможность для 241

237 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року учащихся проектировать свой образовательный процесс не в определенной преподавателем (учебной программой, тематическим планом) последовательности, а свободно, руководствуясь своими возможностями, приоритетами и интересами. При применении интерактивных методов через среду обучения Moodle сильнее всего действует на интеллектуальную активность студентов дух соревнования, состязательности, который проявляется, когда обучающиеся коллективно ищут пути решения искусственно созданной преподавателем проблемы и, обсуждая каждую точку зрения, приходят к консенсусу. В ходе такого обсуждения реализуется личностно ориентированный подход («Я Лидер»). Вырабатывается у студентов умение доказать и отстаивать собственную точку зрения. Являясь сторонним наблюдателем, преподаватель может отследить вклад каждого участника в поиск путей решения проблемы, но при возникновении тупиковой ситуации становится активным участником обсуждения, направляя студентов на поиск верного решения проблемы. Немаловажным является и тот аспект, что Moodle обеспечивает все этапы образовательного процесса, в том числе и управление самостоятельной работой обучаемых в процессе изучения материала. Перспективы развития интерактивного метода через среду Moodle заключаются в разработке и внедрении таких дидактических единиц, как интерактивные лекции с использованием элемента курса «Лекция» образовательного портала; анимированные интерактивные мультимедийные комплекты для лабораторных работ и конспектов лекций по дисциплинам кафедры; видеоуроки, созданные студентами, в процессе обучения по дисциплинам «Компьютерные системы и сети», «Информационная безопасность». Важным преимуществом учебного процесса, организованного в рамках информационной образовательной среды, является возможность реализации одного из приоритетных направлений в образовании организацию личностно-ориентированного обучения, объединяющую разные педагогические технологии (обучение в сотрудничестве, разноуровневое обучение, вариативное обучение, индивидуализацию обучения, проектную деятельность, технологию контекстного обучения, модульно-рейтинговую технологию обучения, самообразование, проектирование собственной траектории обучения и т.д.). 242

238 IX Міжнародна науково-практична конференція Проведенный анализ позволяет утверждать, что современное качество образования и формируемые на ее основе новые образовательные результаты не могут быть достигнуты в рамках образовательной среды, основанной на традиционных формах, методах и средствах обучения. Поэтому современный образовательный процесс со всеми его компонентами должен реализовываться на основе информационной образовательной среды и придания учебному процессу в этой среде инновационного характера. На наш взгляд, такие оболочки образовательных ресурсов будут способствовать не только положительной адаптации к самостоятельной деятельности, но и формированию у студентов позитивных учебных мотивов. Список использованных источников 1. Водолад С.Н. Изучение методов представления информации в курсе информатики: (На примере гипертекстовых представлений учебного материала по тригонометрии): Дисс канд. пед. наук: М., с. 2. Дронов В.П. Информационно-образовательная среда XXI века. Вестник образования. М., с Зенкина С.В. Педагогические основы ориентации информационнокоммуникационной среды на новые образовательные результаты: Дисс.... д-ра пед. наук. Москва, Кузнецова А.А. Основы общей теории и методики обучения информатике. М.: Издательство Бином, 2010, 207 с. 5. Джуринский А.Н. Развитие образования в современном мире : учебное пособие. М. : Дрофа, Гущин Ю.В. Интерактивные методы обучения в высшей школе // Дубна: психологический журнал Международного университета природы, общества и человека C Стаття розкриває проблему проектування нового освітнього середовища навчання, заснованої на сучасних інформаційних і комунікаційних технологіях в умовах застосування Інтернет і Webтехнологій. Розкриває потенціал освітніх ресурсів, зокрема Webресурсу, створеного на базі застосування можливостей Webтехнологій. Визначає можливості освітнього Web-ресурсу і системи MOODLE для підвищення ефективності освітнього процесу і реалізації особистісно-орієнтованого навчання. 243

239 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Ключові слова: Інформаційна освітнє середовище, система MOODLE, освітній Web-ресурс, Web-технології, гіпертекст, особистісно-орієнтоване навчання. The article reveals the problem of designing a new educational learning environment based on modern information and communication technologies in terms of Internet access, Web-technologies. Reveals the potential of educational resources, including Web-based resource created by the application of Web-based capabilities. Specifies the possibilities of educational Web-resource and systems of MOODLE, to improve the educational process and implementation of student-oriented teaching. Keywords: informational educational environment, system of MOODLE, educational Web-based repository, Web-technology, hypertext, student-oriented teaching. УДК : Г.А. Бойко ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПРОФЕСІЙНО ОРІЄНТОВАНОГО ЧИТАННЯ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ТЕХНОЛОГІВ В статті співставляються вимоги до володіння іноземною мовою професійного спрямування, зокрема професійно орієнтованим читанням, майбутніми інженерами-технологами і умовами навчання іноземним мовам в Національному університеті харчових технологій, аналізуються основні цілі формування компетентності у професійно орієнтованому читанні майбутніх інженерів-технологів: практична, виховна, освітня, розвивальна і професійно орієнтована. Ключові слова: виховна мета, майбутні інженери-технологи, освітня мета, практична мета, цілі формування компетентності у професійно орієнтованому читанні. До професійних умінь та компетентностей, якими повинен володіти сучасний випускник немовного вищого навчального закладу (ВНЗ) з технологічних спеціальностей відповідно до освітньокваліфікаційної характеристики відноситься здатність використовувати сучасні інформаційні джерела, аналізувати останні дослідження науки і техніки в своїй галузі виробництва, здійснювати патентний пошук, 244

240 IX Міжнародна науково-практична конференція впроваджувати у виробництво наукові розробки, користуючись сучасними нормативними документами і технічною документацією, в тому числі й іноземними мовами (ІМ). Крім того, майбутній інженертехнолог повинен забезпечувати зовнішньоекономічні зв'язки підприємства. Тому, сьогодні є актуальним навчання студентів інженерно-технічних і технологічних спеціальностей роботі з науковотехнічною літературою за фахом, її жанрово-стилістичним, лексичним та граматичним особливостям. Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв язання проблеми. Вивченню проблеми формування компетентності професійно орієнтованого читання майбутніх фахівців займається ряд дослідників: цілі і зміст навчання в своїх працях досліджують О. Б. Бігич, Н. Ф. Бориско, Г. Є. Борецька, С. Ю. Ніколаєва, Н. Д. Гальскова, зміст професійно спрямованого навчання ІМ в немовному ВНЗ вивчає М. В. Озерова, формуванням професійно спрямованої комунікації займається Н. Ф. Бориско, навчання професійно-орієнтованого іншомовного читання в немовних ВНЗ і на немовних факультетах досліджують Г. В. Барабанова і С. К. Фоломкіна. В Національному університеті харчових технологій (НУХТ) студенти вивчають дисципліну Іноземна мова (за професійним спрямуванням ) лише на першому році навчання. На вивчення дисципліни відводиться 90 годин, з них 36 аудиторних годин і 54 години самостійна робота. На вивчення дисципліни Англійська мова (загального спрямування) відводиться також лише 90 годин, 40 аудиторних і 50 на самостійну роботу. Для студентів. які вивчали у школі лише німецьку мову, не передбачено окремої дисципліни «Німецька мова», вони вивчають лише «Іноземну мову (за професійним спрямуванням)» обсягом 90 годин. Така кількість годин є недостатньою для опанування дисципліною, тим більше, що на технологічних факультетах профільними предметами є хімія і математика, на ці факультети вступають студенти з недостатньо високим рівнем володіння ІМ, і особливо це стосується німецької мови. Згідно з Програмою підготовки бакалавра спеціальності 181 «Харчові технології» метою викладання навчальної дисципліни «Іноземна мова за професійним спрямуванням» (німецька) є практичне оволодіння студентами I курсу ІМ професійного спрямування, тобто формування і розвиток професійної іншомовної компетенції для подальшого використання ІМ в різних сферах професійної діяльності, 245

241 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року зокрема оволодіння прийомами здобуття інформації із текстів за спеціальністю. Основним завданням вивчення дисципліни є оволодіння різними видами мовленнєвої діяльності в тому числі читанням (оглядовим, інформативним і глибинним ) при роботі з літературою за фахом. О. С Малюга вважає, що вилучення інформації з тексту зумовлене професійними інформаційними потребами майбутніх фахівців. Ці потреби викликані необхідністю виконання професійних навчальних завдань. Важливим умінням, яке забезпечує вирішення даного завдання є вміння працювати з вітчизняною і зарубіжною фаховою літературою, вміти оцінювати її актуальність, значення для промисловості і зокрема для конкретної галузі [2: 15]. Також, У. Грейб підкреслює важливість читання для академічних цілей і називає читання найважливішим мовним вмінням для студентів, тому що воно є головним джерелом нової інформації і дає можливість самостійно продовжувати вчитись, виконувати академічні завдання і покращувати знання мови [7: 187]. Сучасні дослідники виділяють п'ять цілей навчання ІМ: практичну, виховну, освітню, розвивальну і професійно орієнтовану [3: 90 99; 377; 4]. Практична ціль це формування іншомовної комунікативної компетентності, основними складовими якої є мовленнєві, мовні / лінгвістичні компетентності, а також лінгвосоціокультурна, навчально-стратегічна і предметна / тематична компетентності. Відтак, Д. Дуглас вважає, що комунікативна компетентність є багатокомпонентною [6: 25]. Нас цікавить передусім іншомовна компетентність в читанні спеціальної літератури студентами технологічних факультетів, що передбачає здатність студентів читати автентичні тексти різних жанрів і видів за фахом з різним рівнем розуміння змісту в умовах опосередкованого спілкування. Метою формування мовної / лінгвістичної компетентності для професійно орієнтованого читання є передусім формування лексичної компетентності, зокрема в фаховій лексиці і термінології. Цілями навчання є також формування у студентів-технологів професійно орієнтованої навчально-стратегічної компетентності і предметної / тематичної компетентності, яка передбачає здатність студентів розуміти і обговорювати предмети мовлення, пов'язані з їх майбутньою спеціальністю. Формування професійно орієнтованої лінгвосоціокультурної компетентності важливе для розуміння фахівцями лінгвокраїнознавчого матеріалу, 246

242 IX Міжнародна науково-практична конференція зокрема назв харчових продуктів, які зустрічаються в спеціальній літературі. Виховна мета формування професійно орієнтованого читання виховувати розуміння важливості вивчення ІМ професійного спрямування і потреби користуватися нею в умовах міжнародного спілкування між фахівцями певної галузі, зокрема культуру читання професійно орієнтованих текстів, прищеплювати інтерес до майбутньої спеціальності, до пошуку фахової інформації різними мовами про нові здобутки в своїй сфері діяльності у світі, в тому числі нові тенденції в своїй галузі. Освітня ціль передбачає використання ІМ для підвищення професійної компетентності студентів, розширення їхніх знань про майбутню спеціальність, набуття студентами знань та отримання пізнавальної інформації за фахом; формування навчальних умінь і стратегій професійно орієнтованого читання, сформувати у майбутніх технологів компетентність читання автентичних текстів зі спеціальності різних жанрів; навчити їх здобувати нову інформацію по спеціальності з міжнародних джерел. Ця мета досягається на заняттях під час роботи над фаховою літературою. Розвивальна мета полягає в формуванні у студентів здатності і готовності вступати в іншомовну професійну комунікацію, в тому числі опосередковану, і в мотивації до подальшого оволодіння ІМ професійного спрямування та читання фахової літератури ІМ. При формуванні компетентності професійно орієнтованого читання безпосередньо реалізується професійно орієнтована мета навчання ІМ. Метою навчання читання ІМ для професійних цілей У. Грейб вважає навчання біглого читання. Під біглим читання він розуміє досягнення наступних навичок: 1) швидке читання; 2) швидке і автоматичне розпізнавання слів; 3) великий запас слів; 4) співставлення інформації з тексту зі своїми знаннями; 5) визначати ціль / цілі читання; 6) критично оцінювати інформацію [7: 188]. Відповідно до вимог освітньо-професійної програми студенти факультетів харчової промисловості повинні мати навички оперування оглядовим, інформативним і глибинним читанням на матеріалах загальнонаукової і спеціальної інформації. Для проблеми формування компетентності професійно орієнтованого читання важливим є співвідношення між мовними / лінгвістичними знаннями і фоновими знаннями. Це питання потребує 247

243 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року всебічного вивчення і уточнення даних. Наприклад, слідом за дослідженнями К. Клепхем, студенти, які володіють ІМ на рівні Intermediate, можуть компенсувати відсутність фонових знань з допомогою мовних / лінгвістичних знань [5]. З цією думкою частково погоджується Д. Дуглас, зауважуючи при цьому, що для компетентності читання вузько професійних текстів фонові знання відіграють важливу роль, але це питання потребує уточнень і подальших досліджень [6: 32]. Для нашої наукової розвідки це питання досить актуальне, тому що в немовних ВНЗ, зокрема в НУХТ, існує нагальна потреба в реалізації процесу випереджаючого навчання: дисципліна Іноземна мова (за професійним спрямуванням) вивчається на першому курсі, в той час як спеціальні дисципліни вивчаються на третьому-четвертому курсах. В результаті студенти спочатку знайомляться з азами своєї майбутньої спеціальності ІМ. Список використаних джерел 1. Барабанова Г.В. Мета навчання професійно-орієнтованого читання в немовних вищих навчальних закладах: Монографія / Галина Василівна Барабанова. К.: ІНКОС, с. 2. Малюга О.С. Навчання професійно орієнтованого читання наукових англомовних текстів студентами-магістрами аграрних спец.: дис. канд. пед. наук / Олександр Сергійович Малюга. К., Методика навчання іноземних мов і культур: теорія і практика: підручник для студ. класичних, педагогічних і лінгвістичних університетів / Бігич О.Б., Бориско Н.Ф., Борецька Г.Є. та ін. / за загальн. ред. С.Ю. Ніколаєвої. К.: Ленвіт, с. 4. Ніколаєва С.Ю. Цілі навчання іноземних мов в аспекті компетентнісного підходу // Іноземні мови С Clapham C. The Development of IELTS: a Study of the Effect of Back ground Knowledge on Reading Comprehension. \ Caroline Clapham Cambridge: Cambridge University Press, Douglas D. Assesing Language for Specific Purposes \ Dan Douglas, Cambridge University Press p. 7. Grabe W, Stoller F.L. Reading for Academic Purposes: Guideline for the ESL\EFL Teacher\ William Grabe, Fredriccka L. Stoller Reading for Academic Purposes: Guideline for the ESL\EFL Teacher\ Teaching English as a Second or Foreign Language. Boston: Heinle&Heinle, P

244 IX Міжнародна науково-практична конференція В статье сопоставляются требования к овладению иностранным языком профессиональной направленности, в частности профессионально ориентированным чтением, будущими инженерамитехнологами и условия обучения иностранным языкам в Национальном университете пищевых технологий, анализируются основные цели формирования компетентности в профессионально ориентированном чтении будущих инженеров-технологов: практическая, воспитательная, образовательная, развивающая и профессионально ориентированная. Ключевые слова: воспитательная цель, будущие инженерытехнологи, практическая цель, профессионально ориентированная цель, цели формирования компетентности в профессионально ориентированном чтении. The article deals with the requirements for foreign language professional direction, particularly professionally oriented reading for future engineer and conditions of foreign languages teaching at the National University of Food Technologies, examines the main goals of professionally oriented reading competence formation: practical, educational, developing and professionally oriented. Keywords: educational goal,future engineers, practical goal, professionally oriented goal, goals of professionally oriented reading competence formation. УДК 007:304:004.9 С.В. Аверіна ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ-НЕФІЛОЛОГІВ НА ЗАНЯТТЯХ З ДИСЦІПЛІНИ «ОСНОВИ ТЕОРІЇ КОМУНІКАЦІЇ» В роботі розглянуто питання формування комунікативної компетентності у студентів технічного напряму навчання. Автор рекомендує систему вправ для формування комунікативної компетентності студентів на заняттях з дисципліни «Основи теорії комунікації». Ключові слова: компетенція, комунікаційні технології, комунікативно-мовленнєва компетентність, комунікативний цикл, соціальні комунікації, практичний досвід, уміння, навички. 249

245 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Актуальність представленої статті визначається тим, що до фахівця технічної сфери, незалежно від сфери діяльності, пред'являються вимоги не тільки високого професіоналізму, але і глибокого розуміння принципів професійного спілкування. Отже комунікативна підготовка є по суті невід'ємною складовою його професійної підготовки. Неспростовним є той факт, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства відбувається переосмислення поняття освіченості. Воно характеризується не тільки вдосконаленням кількості окремих знань, умінь і навичок, на досягнення яких традиційно спрямований навчальний процес у виші, а й урахуванням ціннісної орієнтації суспільства в цілому і особистості зокрема, розвитком здатності адаптуватися до мінливих соціально-економічних умов. Говорячи про фахівців технічної сфери, до сказаного вище слід додати чітку і усвідомлену мовну культуру, зразкове володіння рідною мовою, правильне і комунікативно-адекватне використання мовних засобів. Отже особової ваги набувають питання, пов`язані з формуванням комунікативної компетенції у майбутніх спеціалістів. Оскільки комунікативна компетенція поняття складне та багатогранне, слід визначити, з яких компонентів воно складається.термін «компетенція» (від лат. Competere бути здібним до будь-чого) був введений Н. Хомським, який розумів під даним терміном «мовленнєву здібність», тобто потенційне знання мови його реального носія, та «мовленнєву активність», тобто реальну мову в реальних умовах. Найбільш вживаним останніми роками став термін «комунікативна компетенція», який, за твердженням О.А. Сальнікової, являє собою структурне утворення, що включає в себе наступні рівні: мовна, мовленнєва, дискурсивна, культурознавча та риторична компетенції. При цьому кожний рівень, в свою чергу, включає набір знань та умінь необхідних для вільної та ефективної мовленнєвої діяльності. [4] Правильний підхід до формування комунікативної компетенції, на наш роздум, передбачає, перш за все, володіння мовленнєвою компетенцією, тобто знання про способи формування та формулюваннядумок за допомогою мови та уміння користуватися такими способами в процесі сприйняття та породження мовлення. Не останнє місце в процесі формування комунікативної компетенції 250

246 IX Міжнародна науково-практична конференція посідає дискурсивна компетенція знання про особливості протікання мовленнівої події та уміння управляти нею та культурознавча усвідомлення мови як форми виявлення національної культури та культури міжнаціонального спілкування. Ф.М. Литвинко зазначає, що в сучасній методичній літературі під компетенцією розуміється сукупність знань, умінь та навичок з мови, і в той же час підкреслює, що слід диференціювати поняття «компетенція» та «компетентність». Отже, на його думку, компетенція це комплекс знань навичок та умінь, що його набувають в процесі занять, а компетентність це властивості особистості, які визначають її здібність до виконання діяльності на основі сформованої компетенції.[1] Окрему увагу визначенню поняття комунікативна компетентність (КК) приділено в підручнику «Основы теории коммуникации»під ред. проф. М.А. Василика, де КК «определяется как развивающийся и в значительной степени осознаваемый опыт общения между людьми (межличностный опыт), который формируется и актуализируется в условиях непосредственного человеческого взаимодействия».[2,57] В найбільш загальному вигляді це поняття визначається, за твердженням автора, як певний рівень сформованості особистісного та професійного досвіду взаємодії з оточуючими, який повинен мати індивід аби в межах своїх здібностей та соціального статусу успішно функціонувати в професійній сфері та суспільстві. Таким чином, комунікативна компетентність залежить не тільки від притаманних конкретній особистості властивостей, але й від змін, які відбуваються в суспільстві, а відповідно від соціальної мобільності самого спеціаліста, що пов`язана з цими змінами. Формування КК у майбутніх спеціалістів технічної сфери, правильний підхід до формування їхньої особистості це питання, які набули ще більшої актуальності в наш непростий, суперечливий, буремний час і потребують подальшого свого розгляду. На сучасному етапі розвитку українське суспільство ставить перед спеціалістами технічної сфери діяльності нові складні завдання, які вимагають від них нових знань та умінь в сфері соціальної взаємодії. В інституті комп`ютерних систем ОНПУ готують спеціалістів в сфері IT-технологій. В процесі отримання вищої освіти майбутнім фахівцям необхідно сформувати наступні комунікативні уміння: - знати норми та правила спілкування; 251

247 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року - підвищувати рівень мовленнєвого розвитку; - виділяти стратегічні питання; - формувати здатність викликати у співбесідника позитивне сприйняття власної особистості; - уміти налагоджувати взаєморозуміння та взаємодію з громадськістю, конкретною соціальною групою, окремою особою тощо. Водночас соціальна система висуває нові об`єктивні вимоги до особистості: високий рівень професіоналізму; глибокі пізнання в області духовної культури; наслідування норм моралі; відповідальність за результати своєї діяльності; вимогливе ставлення до себе та інших людей [2;58]. Оскільки формування КК спеціалістів є однією з найактуальніших проблем сучасної вищої школи, в освітній стандарт випускників технічних факультетів слід вводити дисципліни комунікативного циклу. До них, перш за все, слід ввести такі, як «Загальна теорія комунікації» або «Соціальні комунікації». Практика багаторічної роботи в системі вищої освіти дозволяє нам зробити невтішний висновок про дещо низький рівень КК студентів певних технічних спеціальностей. Меншою мірою це стосується студентів, що вивчають комп`ютерні технології. Ця проблема стала предметом дослідження автора статті в зв`язку з необхідністю створення навчально-методичних матеріалів, спрямованих на формування комунікативної компетентності студентів технічних спеціальностей. Для підвищення комунікативної компетентності студентівнефілологів автор пропонує систему роботи, яка містить декілька складових. Перша складова теоретичне наповнення курсу. Вважаємо за доцільне крім тем загальнотеоретичних (базові поняття курсу, категоріальний апарат) включити наступні: «Міжособистісна комунікація», «Міжкультурна комунікація», «Мовленнєва та немовленнєва комунікація» тощо. Друга складова це система завдань, спрямованих безпосередньо на формування комунікативно-мовленнєвої компетентності майбутніх фахівців. Прикладом таких завдань можуть бути міні-тренінги, наприклад, на набуття вмінь позбутися, так званих, «саботажників 252

248 IX Міжнародна науково-практична конференція спілкування»; на формування умінь та навичок «активного слухання» для встановлення зворотного зв`язку; на вербалізацію та перефразування отриманої інформації; на перевірку знань традиційного сполучення слів; на розвиток метафоричного мислення тощо. Для формування творчих навичок при виконанні певних завдань слід пропонувати проведення ролевих ігор. Прикладом такої ділової гри, яку можна реалізувати в процесі проведення практичних занять можна назвати гру «Складні співробітники». При цьому пропонується розглянути конкретні ситуації ділового спілкування, розробити механізми критики для кожного з психотипів, підготувати критичні висловлювання, застосовуючи метод «Lege artis». В ході проведення гри відбуваєтся ретельний аналіз мовленнєвих конструкцій, що їх використовують учасники, їх коректування, виділяються найбільш вдалі мовленнєві кліше. Прикладом організації роботи за пропонованою методикою може бути зміст викладеного, зокрема, внавчальномупосібнику «Соціальні комунікації. Практикум».[5] На підставі результатів, отриманих в процесі опитувань студентів та проведення підсумкового тестування слід зазначити наступне: результати роботи в аспекті формування та корекції комунікативномовленнєвої компетентності студентів технічного напряму навчання свідчать про певне підвищення рівня сформованості особистісного, а в ряді випадків і професійного досвіду (маються на увазі працюючі студенти) індивідів. Сформовані уміння та навички, отримані знання та набутий практичний досвід допоможуть майбутнім спеціалістам успішно функціонувати не тільки в сфері обраної професії, але і в соціальному житті в цілому. Список використаних джерел 1. Литвинко, Ф.М. Коммуникативная компетенция: принципы, методы, приемы формирования: сб. науч. ст. / Белорус.гос.ун-т; в авт. ред. Мн., Вып. 9. Режим доступа: 2. Основы теории коммуникации: учебник / под. ред. проф. Василика М.А.. М. : Гардарики, с. 3. Панфилова, А.П. Деловая коммуникации в профессиональной деятельности: учеб. пособ. СПб. : Знание, с. 253

249 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року 4. Сальникова, О.А. Что включает в себя коммуникативная компетенция? [Електрон. ресурс]. Режим доступа: school2100.com/upload 5. Соціальні комунікації. Практикум : навч. посіб. / С.М. Мельник, С. В. Аверіна. Одеса : ОНПУ, с. В работе рассмотрены вопросы формирования коммуникативной компетентности студентов технического направления обучения. Автор рекомендует систему упражнений для формирования коммуникативной компетентности студентов на занятиях по дисциплине «Основы теории коммуникации». Ключевые слова: компетенция, коммуникационные технологии, коммуникативно-речевая компетентность, коммуникативный цикл, социальные коммуникации, практический опыт, умения, навыки This article studies the problems of developing communicative skills and the communicative competency of students in technical training directly. The author recommends a system of exercises for formation of communicative competence of students in the classroom on the subject "Fundamentals of the theory of communication". Keywords: competence, communication technologies, communicative competence speech, communicative cycle, social communication, experience, skills, skills. УДК Т.Т. Спориніна ПРОЕКТНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНІСНОЇ ОСВІТИ Стаття присвячена впровадженню інформаційно-комунікаційні технологій, які реалізують завдання соціальної комунікації, управління, а також є інноваційними педагогічними технологіями. Розкриваються основні принципи, що зумовлюють ефективність організації проектної діяльності. Ключові слова: навчання, виховання, проект, метод проектів, інформаційно-комунікаційні технології, екологія. 254

250 IX Міжнародна науково-практична конференція Участь в освітніх програмах, які сприяють інтеграції молоді у світову та європейську молодіжну спільноту, застосування інформаційно-комунікаційних технологій як інструменту розвитку її соціальної активності, створює унікальні передумови для розвитку ключових компетентностей учнів: соціальних, полікультурних, інформаційних, комунікативних тощо. Успішне досягнення педагогічних цілей використання інноваційних інформаційних технологій можливе в умовах функціонування інформаційно-навчального середовища, забезпечуючи зв язки та функціонування організаційних структур педагогічної діяльності. Розробка методики впровадження нових інформаційних технологій повинна вестися не ізольовано, а в єдиному комплексі в системі «початкова школа середня вища». Реалізація принципу випереджальної освіти сприяє розвитку індивідуальних та творчих здібностей особистості, забезпечує реалізацію таких принципів освіти, як відкритість, гнучкість, фундаментальність, неперервність. Знання, на які традиційно була зорієнтована освіта, в наш час вже не вважається головним критерієм підготовки спеціаліста. В сучасному суспільстві цінуються вже не самі знання, а вміння їх самостійно добути та використати для конкретного завдання [1; 24]. Неабиякі перспективи використання комп ютерних технологій для стимулювання мотиваційної готовності учнів до навчання з являються завдяки участі у різноманітних міжнародних програмах, проектах, конкурсах з використанням мережі Інтернет. Комп ютерна технологія сприяє індивідуалізації і диференціації навчального процесу, активізує мотивацію і творчість учнів [2; 360]. Щоб бути конкурентноздатним у своїй галузі, кожний фахівець повинен досконало володіти сучасними інформаційними та комунікативними технологіями. Одним з важливих засобів зацікавлення та мотивації учнів до навчання є проведення різного роду змагань та конкурсів. Мета міжнародного конкурсу з інформатики та комп ютерної вправності Бобер популяризація і поглиблення знань з інформатики серед учнів, поширення та впровадження національних освітніх технологій і сучасних прогресивних освітніх зарубіжних технологій [3; 70]. Завдання сучасної школи це виховання компетентної особистості, яка не лише володіє знаннями, високими моральними якостями, а здатна самостійно, нестандартно, креативно діяти в різноманітних життєвих ситуаціях, застосовуючи свої знання, досвід і 255

251 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року беручи на себе відповідальність за власну діяльність. Великі можливості у вирішенні цих завдань забезпечує застосування методу навчальних проектів [4; 1]. Навчальні проекти можуть бути виконані в контексті навчально-пізнавальної, науково-дослідницької, теоретичної, практико-перетворюючої, комунікативної, художньо-естетичної діяльності людини. В основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення. Метод проектів завжди припускає розв'язування деякої проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з іншої, інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, технології, творчих галузей. Результати виконаних проектів повинні бути, що називається, «відчутними», тобто, якщо це теоретична проблема, то конкретне її розв'язання, якщо практична, конкретний результат, готовий до впровадження [5; 12]. Особливу роль у використанні інформаційних технологій для створення проектів природничого, екологічного, гуманітарного, художньо-естетичного напрямків відіграють такі міжнародні освітні програми, як Global SchoolNet Foundation ( I*EARN ( ), GLOBAL ( програма Intel «Навчання для майбутнього ( Освітня мережа Microsoft «Партнерство в навчанні» ( тощо. Згідно програми «Партнерство в навчанні» компанія «Майкрософт Україна» проводить щорічний конкурс «Вчитель-новатор», мета якого опанування освітянами сучасних педагогічних та інформаційнокомунікаційних технологій, підтримка роботи педагогів у розробці та впровадженні мультимедійних програмних засобів навчання. Вчителі, які використовують інноваційні педагогічні та інформаційні технології під час навчання школярів, діляться досвідом та дізнаються про успіхи своїх колег у конкурсі «Успішний проект з використанням інформаційно-комунікаційних технологій у навчальновиховному процесі у рамках Програми Intel «Навчання для майбутнього». Проект «Ми і наше довкілля» надихнув учнів до практичної допомоги своїй спільноті в реалізації проблем довкілля, розширив розуміння власних можливостей та впевненості в собі, 256

252 IX Міжнародна науково-практична конференція навчив більшій самостійності, створив мотивацію для успішного покращання комп ютерних навичок, згуртував однокласників під час вирішення проблем громади [6;43]. У цьому навчальному році учні Чернівецької гімназії 2 успішно працюють у міжнародному австралійському проекті «Вода для життя» («WaterisLifeproject» разом із учнями-дослідниками з Тайваню, Тунісу, Австралії, Пакістану, США, України, Індії, Уганди. Серед проектів, у яких успішно реалізуються можливості методу проектів, можна виділити національні та міжнародні телекомунікаційні проекти програми I*EARN. «Навчаймо й навчаймося з радістю й натхненням!» це девіз учасників програми I*EARN (International Education and Resource Network). I*EARN міжнародна ресурсна та освітня мережа), яка почала впроваджуватись в Україні від 1998 року українськими вчителями-дослідниками та науковцями. Ця мережа зараз об єднує вчителів та учнів шкіл та молодіжних організацій 140 країн світу, які тридцятьма мовами співпрацюють у громадянських, екологічних, наукових і художніх телекомунікаційних проектах. Чернівецька гімназія 2 продовжує успішно працювати у телекомунікаційному проекті «Як стати астрономом-любителем», який був започаткований у 2011 році і набув статус всеукраїнського. Ми співпрацюємо з Чернівецьким обласним центром науково-технічної творчості учнівської молоді та Чернівецьким музеєм авіації і космонавтики [7; 135]. Виховання високоінтелектуальних інженерних та наукових кадрів, пропаганда досягнень вітчизняної аерокосмічної галузі, формування у молоді інтересу до авіації, космонавтики і науково-дослідницької діяльності такі основні стратегічні напрямки діяльності музеїв і центрів авіації і космонавтики. Учасники проекту «Як стати астрономом-любителем» обмінюються своїми здобутками, пошуковими, дослідницькими та науково-експериментальними матеріалами, практичними роботами [8;84]. 7-8 липня 2015 року педагоги Молдови, Грузії, Біларусі і України у Кишиневі зустрілися на конференції учасників міжнародної програми I*EARN. Координатори країн презетували досвід і методичні аспекти роботи вчителів і учнів у міжнародних і регіональних телекомунікаційних проектах. Особливу увагу привернув проект GTP(GlobalTeenagerproject) Всесвітній тінейджерський проект, у якому учасники протягом 10 тижнів навчаються, досліджують обрану тему та спілкуються в «Колах навчання». Мета цієї конференції у Молдові (i-engage Teacher Network Project Committy) створення 257

253 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року онлайн региональної мережі для подальшого міжнародного співробітництва і громадянської активності вчителів Молдови ( 35 вчителів з Молдови і 12 тренерів з України, Грузії і Білорусі зустрілися, навчалися та обмінювалися досвідом роботи в телекомунікаційних проектах програми I*EARN. Комп ютерні технології, проектна діяльність набувають все більшої актуальності, формування навичок ХХІ століття серед молодого покоління стає першочерговим завданням. Інформаційнокомунікаційні технології є основою для трансформації системи освіти. Список використаних джерел 1. Морзе Н.В. Компетентнісні завдання як засіб формування інформатичної компетентності в умовах неперервної освіти. [Електронний ресурс]/ Морзе Н.В., Кузьмінська О.Г., Вембер В.П., Барна О.В. // Інформаційні технології в освіті: зб. наук. пр Вип. 6. С Режим доступу: 2. Спориніна Т.Т. Комплексний підхід до використання інформаційнокомунікаційних технологій. Мотивація уваги і діяльності. /Т.Т. Спориніна // Міжнародна VІ науково-практична конференція «Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття». Одеса 2013 С Шпакович Ростислав. Міжнародний конкурс з інформатики та комп'ютерної вправності "Бобер" в Україні. / Р. Шпакович, Т. Спориніна // Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах: Науково методичний журнал N 5. С Мірошник С.І. Теоретичні основи навчальної проектної діяльності учнів [Електронний ресурс] / С.І.Мірошник // Народна освіта Випуск 2 (23). Режим доступу : 5. Дементієвська Н.П. Телекомунікаційні проекти. Стан та перспективи /Н.П. Дементієвська, Н.В. Морзе // Комп'ютер в школі та сім'ї , С Спориніна Т.Т. Телекомунікаційний проект як засіб формування ключових компетентностей школярів. Проект «Ми і наше довкілля». //Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах С

254 IX Міжнародна науково-практична конференція 7. Спориніна Т.Т. Роль музеїв в аерокосмічній освіті молоді. /Т.Т. Спориніна //ІХнаукові читання «Дніпровська орбіта 2014». Дніпропетровськ 2014 С Спориніна Т.Т. Освітні програми Intel та історія учнівських проектів /Т.Т. Спориніна // Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах С Статья посвящена внедрению информационно-коммуникационных технологий, которые реализуют задания социальной коммуникации, управления, а также являются инновационными педагогическими технологиями. Раскрываются основные принципы, которые обеспечивают эффективность организации проектной деятельности Ключевые слова: обучение, воспитание, проект, метод проектов, информационно-коммуникационные технологии, экология. The article is devoted to the introduction of information and communication technologies that implement tasks of social communication, management, and are innovative pedagogical technologies. The basic principles that determine the effectiveness of the organization of project activities are revealed. Keywords: training, education, project, project method, information and communication technology, ecology. УДК С.С. Баус ПРИМЕНЕНИЕ СОВРЕМЕННЫХ ЭЛЕКТРОННЫХ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ ИНТЕРАКТИВНЫХ РЕСУРСОВ В УЧЕБНОМ ПРОЦЕССЕ ВЫСШИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЙ Статья посвящена внедрению современных электронных образовательных ресурсов в учебный процесс вузов. Актуальность обусловлена разработкой методологии внедрения и оценкой эффективности этих систем, применение которых повлечет за собой повышение эффективности преподавания дисциплин, а также уровня восприятия материала студентами, что в свою очередь повысит профессиональную компетентность выпускника университета. Ключевые слова: электронные ресурсы, интерактивность, образование, учебный процесс, внедрение, высшие учебные заведения. 259

255 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року При осуществлении компетентностного подхода к образовательному процессу одним из главных позиций отводится формированию навыков работы с интерактивными системами, которые должны повысить всестороннюю составляющую эффективности образовательного процесса в целом. С одной стороны, она является результатом правильно организованной учебной деятельности студентов на занятии, что мотивирует их самостоятельное, а главное сознательное ее расширение, углубление и продолжение во внеаудиторное время. В данных условиях видоизменяются понимания электронных образовательных ресурсов (ЭОР), которые становятся неотъемлемой частью получения и формирования новых образовательных результатов и компетенций, зафиксированные в образовательном стандарте нового поколения. Главное преимущество, дающее при использовании компьютера, заключается в том, что студент самостоятельно устанавливает темп образовательного процесса через взаимодействие с программой. Таким образом, именно наличие критической массы современного электронного образовательного контента служит ключом к раскрытию инновационного потенциала информатизации образования [2]. Однако само по себе создание достаточного количества ЭОР нового поколения еще недостаточно для решения инновационных задач, стоящих перед системой образования. Требуется организовать и провести повышение квалификации специалистов сферы образования в области использования электронных образовательных ресурсов. Необходимо также предусмотреть комплекс мер по широкомасштабному внедрению современных образовательных технологий, основанных на использовании ЭОР нового поколения [2]. В связи с этим выделяют следующие стадии внедрения электронных систем в образовательный процесс: формирование критериев оценки и структуры системы, формирование модели системы, реализация системы, апробация в «лабораторных» условиях, корректировка образовательной программы, интеграция электронного ресурса в общую систему, разработка общей системы оценивания, использование в отдельных группах, оценка результатов использования системы, рассмотрение эффективности в формировании компетентностей и знаний, экспертное заключение о применении или отправка на доработку. 260

256 IX Міжнародна науково-практична конференція Вот почему основными направлениями реализации данных систем являются: 1. Развитие электронных образовательных ресурсов нового поколения, предоставляющих свободный сетевой доступ к высокоинтерактивному, мультимедийно насыщенному контенту, обеспечивающему основные компоненты образовательной деятельности ОУ. 2. Разработка новых образовательных технологий, обеспечивающих использование ЭОР нового поколения и современных моделей обучения в высокотехнологичной образовательной среде. 3. Методическое сопровождение и внедрение электронных образовательных ресурсов. 4. Проведение переподготовки и повышения квалификации преподавателей, использующих ЭОР и современные информационные технологии в процессе обучения. 5. Формирование системы мониторинга и обратной связи для выявления позитивных качественных изменений, инновационных подходов и других результатов внедрения электронных образовательных ресурсов и информатизации образования в целом [3]. 6. Проведение мероприятий по общественному продвижению и информированию о ходе реализации работ с учетом особенностей целевых групп участников проекта [4]. Таким образом, подавляющее большинство предметных областей образовательной программы обеспечены ЭОРами и учебнометодическими материалами, правда далеко не все они способствуют внедрению активно-деятельного и практико-ориентируемого обучения и пока недостаточно эффективно используются в образовательном процессе российских университетов. Современные ЭОР должны отвечать следующим критериям: обеспечивать высокий уровень взаимодействия ЭР и студента за счет интуитивно понятного интерфейса, понятной логической структуры; большой объем мультимедийной информации и ссылки на более углубленное изучение; обеспечивать взаимодействие с популярными мультимедийными сервисами: google, youtube, «самопрезентаций»; отвечать требованиям дистанционности возможность открыть учебный курс без особых трудностей и технических средств, достаточно иметь только Интернет и персональный компьютер; четко и доступно прописаны задания и критерии оценивания. 261

257 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Качественный ЭОР имеет следующие инновационные составляющие: интерактивность и мультимедиа; имитационное моделирование с визуальным и симуляционным отображением изменения вида, формы, качественного и количественного состава, сущности); коммуникативность на основе телекоммуникативности. ЭОР снижает время усвоения материала, совершенствуя образовательную деятельность за счёт инновационной логической структуры и чётких заданий, которые позволяют предотвращать отставание студентов, которые пропустили занятия, обеспечивают процесс углубленного изучения. Достигается за счет дополнительных материалов для повышения уровня развития желающих, усиливающие мотивацию за счёт индивидуальных настроек, адаптации, различных видов эмоционального восприятия информации, мысленной деятельности и игровых ситуаций. Современные технологии позволяют обогатить содержание классического бумажного учебника современным мультимедийным интерактивным образовательным контентом, представив их в форме интерактивного мультимедийного электронного учебника (далее ИМЭУ) основного учебного издания, реализованного на мобильном устройстве, содержащего систематическое изложение содержания учебного предмета, соответствующее государственному стандарту и учебной программе, обладающего широкими возможностями компьютерной визуализации учебной информации, интерактивного взаимодействия между пользователем и средствами, автоматизации процессов тренажа и контроля знаний, вычислительной, информационно-поисковой деятельности и т.д. Содержание ИМЭУ должно: соответствовать современным научным и производственным представлениям с учетом соответствующей ступени общего образования; соответствовать нормативным документам федерального уровня, регламентирующим содержание образования; учитывать возрастные и психологические особенности обучающихся; обеспечивать возможность уровневой дифференциации обучения; 262

258 IX Міжнародна науково-практична конференція быть ориентированным на современные формы обучения, высокую интерактивность, усиление учебной самостоятельности студентов. Таким образом, ИМЭУ: 1. Приближает образовательный контент к ученику, организуя его на современной технологической основе мобильном устройстве, имеющемся на всех уроках и дома в личном пользовании ученика; создаёт активно-деятельностью познавательную среду для учащегося. 2. Сохраняет все достоинства классического печатного учебника. 3. Обогащает классический печатный учебник за счёт: динамических мультимедийных компонентов (звуки, видео/анимации, панорамы, 3D и т.д.); интерактивных контрольно-измерительных материалов, которые могут включать в себя как прямые, так и наводящие подсказки к заданиям, и быть использованы для самоконтроля как в процессе получения знаний (информации) учащимся, так и как инструмент итоговой самопроверки глубины усвоения материала; встроенного полнотекстового поиска, гиперссылок на логически связанные информационные блоки как условия для эффективного погружения в тему. 4. Облегчает управление образовательным контентом: в традиционных ЭОР управление контентом осуществляется, как правило, манипулятором «мышь», а в ИМЭУ - на сенсорном экране пальцами руки. Кроме того, ИМЭУ может поддерживать элементы творческой деятельности с частями образовательного контента учебника. Дополнительно ИМУЭ может включать средства коммуникаций, тем самым формируя социальную сеть учащихся-пользователей, которые учатся по данному учебнику. Эффективность применения преподавателями инновационных ЭОР обусловлена принципами построения занятия по технологии учебно-ориентированного процессного проектирования, который основывается на том, что, на основании из собственных интересов, студенты вместе с преподавателем проектируют решение различных практических задач. Эксперименты по использованию МИУ в настоящее время ведутся во многих зарубежных странах, вызывая интерес со стороны всех участников образовательного процесса: студентов, преподавателей и администрации образовательных учреждений. 263

259 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Список использованных источников 1. Бордовский, Г.А. Использование электронных образовательных ресурсов нового поколения в учебном процессе: научно-методические материалы / Г. А. Бордовский, И. Б. Готская, С. П. Ильина, В. И. Снегурова СПб.: Изд-во РГПУ им. А. И. Герцена, Осин, А.В. Мультимедиа в образовании: контекст информатизации /А.В. Осин. М.: Ритм, Трайнёв, В.А. Информационные коммуникационные педагогические технологии (обобщения и рекомендации): Учебное пособие /В.А. Трайнёв, И.В. Трайнёв. М.: Дашков и К, Земсков А. И. Электронные библиотеки: учеб. пособие для студентов ун-тов культуры и искусств / Земсков А. И., Шрайберг Я. Л. ; ГПНТБ России 3-е изд., исп. и доп. Москва, с. 5. ГОСТ «Информационно-библиотечная деятельность, библиография. Термины и определения» : введ. 01 июля 2000 г. Минск, с. 6. ГОСТ «СИБИД. Издания. Основные виды. Термины и определения» : введ. июля 2004 г. Минск, c. Йдеться про впровадження сучасних електронних освітніх ресурсів у навчальний процес ВНЗ. Актуальність обумовлена розробкою методології впровадження, оцінкою ефективності даних систем, застосування яких сприятиме підвищенню ефективності викладання дисциплін, а також рівеня засвоєння матеріалу студентами, що в свою чергу підвищить професійну компетентність випускника університету. Ключові слова: електронні ресурси, інтерактивність, освіту, навчальний процес, впровадження, вищі навчальні заклади. This article is dedicated to the introduction of modern electronic educational resources in the educational process of higher educational institutions. Relevance the development of methodology for implementation, evaluation of the effectiveness these systems in the educational process. The use of these modern systems in the educational process result an increase of efficiency teaching of disciplines, as well the level of assimilation of the material by students, which in turn will increase the professional competence of the graduate of the University. Keywords: electronic resources, interactivity, education, educational process, introduction, higher education institutions. 264

260 IX Міжнародна науково-практична конференція ЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАЦІЇ УДК :801 О.К. Романова, Н. Мадарьяга ЛЕКСИЧЕСКАЯ ВАРИАТИВНОСТЬ В ЯЗЫКЕ ГАЗЕТЫ (на материале современной украинской прессы) В статье анализируется вариативность как одно из продуктивных лингвистических явлений современной украинской публицистики на русском языке. Представлен анализ вариативности составных наименований на лексическом уровне. Выборка лексических единиц производилась на материале украинских газет «Сегодня», «Факты и комментарии», «Слово», «Вечерняя Одесса» за годы. Ключевые слова: язык газеты, вариативность, неологизм, составные наименования Варьированию на лексическом уровне соответствует синонимическое варьирование словосочетаний, в основе которого лежит изофункциональность средств языка. Примерами такого типа варьирования являются следующие ряды синонимических конструкций: конкурс профессионального мастерства - конкурс рабочего мастерства - конкурс лучших по профессии, световая газета - "бегущая газета" - "бегущая строка", комплексный пункт обслуживания - комплексный приемный пункт, бинарное оружие - сдвоенное оружие. Долгое время считалось, что специфика варьирования членов терминологических систем заключается в том, что, в отличие от литературного языка,синонимическое варьирование терминов тождественно дублетности. В связи с этим синонимические отношения в терминологии расценивались как явление отрицательное. Но можно высказать и противоположную точку зрения, согласно которой синонимия в терминологии рассматривается как естественное проявление законов развития лексики любого языка (Даниленко В.П., 1986). В первую очередь это относится к новым терминологическим системам, термино- сочетаниям, переживающим период своего 265

261 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року становления. Широкая вариативность средств обозначения научных понятий на этапах формирования терминосистем и отдельтных терминов играет положительную роль: способствуют выбору термина (терминов), максимально точно передающих признаки отражаемого понятия, которое в свою очередь на стадии открытия и разработки также может подвергаться уточнению, конкретизации: интеллектный робот - интегральный робот - интеллектуальный робот, индустриальный метод (возделывания сельскохозяйственных культур) - индустриальная технология, генная инженерия - генетическая инженерия, "звездные войны" - "космические войны", холодная штамповка - холодное выдавливание, "вакуумная бомба" - боеприпас объемного взрыва. Параллельное существование дублетных форм объясняется в первую очередь временным отсутствием установившегося общепринятого термина в силу высокой степени его новизны: теория произвольных систем - общая теория систем. Наличие новых синонимических вариантов терминов часто связано с различным переводом калькируемого словосочетания. Так, вариантам перевода с английского языка словосочетания rapid dер1оуеmеnt forces - корпус быстрого реагирования, силы быстрого реагирования соответствуют более поздние и более употребительные в последнее время варианты-кальки: корпус быстрого развертывания, силы быстрого развертывания и французское региональное наименование "силы быстрого действия". В основе калькирования наименований-синонимов День национального протеста и День национальной солидарности лежит антонимия ключевых слов (протест - солидарность). Особенностью общественно-политической терминологии является то, что ее отличает функциональнопрагматическая направленность воздействия на читателя. Отсюда и яркая оценочность, пристрастность, особая эмоциональность лексики, а как результат - обилие экспрессивно-стилистических синонимов: мировая семерка - сильная семерка. В публицистике советского периода доминировала схематичная оценочная шкала - "хороший Восток" - "плохой Запад". Например, процесс определенного сближения Египта с Израилем был назван: кэмп-дэвидский процесс - кэмп-дэвидский сговор - кэмп-дэвидская сделка. Сегодня - "мирный процесс на Ближнем Востоке". 266

262 IX Міжнародна науково-практична конференція Близость, с одной стороны, к терминам и наличие ярко выраженного эмоционального компонента значения, с другой, отвечает основной особенности функционирования языка газеты как "прагматико-эстетической системы, основывающейся на единстве двух тенденций - стандарту и экспрессии - в их диалектической объединении" (Костомаров В.Г., 1970, с. 88). В языке средств массовой коммуникации можно отметить большую терминологичность в сравнении с официальными политическими терминами. Это связано с тем, что идиомы языка массовой коммуникации в силу своей ярко выраженной эмоциональности используются для обозначения соответствующих реалий в противоборстве политических движений. За последнее время это относится к противостоянию "демократов" и "патриотов", где оценочность лексических средств выходит за рамки нормативности: "дерьмократы" - "домокрады", "красно-коричневые" - "коммуно-фашисты". Этот факт полностью согласуется с определением информационной и оценочной функций как ведущих в публицистике (Солганик Г.Я., 1981). К лексическому типу варьирования относятся изменения на словообразовательном уровне (клуб трезвости - клуб трезвенников, "новый бедный - "новая бедность ). Появление модификаций новых составных наименований продиктовано и активной тенденцией к компрессии. Компрессия лежит в основе языковых способов образования вариантов терминов, составляющих значительную часть новых составных наименований. К словообразовательной конденсации относятся: 1) сокращение состава слова: локомотивноремонтный локомотиворемонтный завод, агрегатированный - агрегатный метод, аграрнопромышленный - аграрно-промышленный комплекс; 2) формирование слова на основе лексикализованного сочетания способом: а) аббре-виации буквенной - типовые проектные решения - ТПР, звуковой - синдром приобретенного иммунологического дефицита - СПИД, смешанной - гидроаккумули-рующая электростанция - ГАЭС, инициально-словной - отраслевая автоматизи-рованная система управления - ОАСУ-быт., сложносокращенной - государственная приемка госприемка; б) универбации - витаминно-травянная мука витаминка; в) телескопии - поляризационный спектрометр спектрополяриметр; г) субстантивации - контейнерная площадка контейнерная; 267

263 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року 3) усечение компонента, функционирующего в составе сложного термина: большая интегральная микросхема - большая интегральная схема; 4) элиминация одной из основ сложно-составного слова расчлененной номинации: электронно-вычислительная техника - вычислительная техника, общественноторговый центр - торговый центр; 5) образование на базе компонентов составного наименования сложного слова, входящего в структуру расчлененного названия: конкурс профессионального мастерства - конкурс профмастерства, урок профессиональной ориентации - урок профориентации. У ряда лексических единиц наблюдается многоступенчатость словообразовательной компрессии: аграрнопромышленный комплекс - агропромышленный комплекс - агропромкомплекс агрокомплекс; - агропром - АПК и производные варианты: агропромовцы и т.д.. Все типы сокращений проявляют продуктивность и широко используются при образовании новых номинативных единиц, обозначающих недавно существующие или не появившиеся к настоящему времени денотаты: ОТС - общая теория систем. Многие сокращения, как например, аббревиатура "СПИД, оказываются по сравнению с многословными терминами настолько удобнее в употреблении, что расшифровка их до полных наименований представляет уже сейчас определенную сложность. Список использованных источников 1. Брагина, А.А. Синонимы в литературном языке [Текст] / А.А. Брагина. М. : Наука, с. 2. Вежбицкая, А. Антитоталитарный язык в Польше [Текст] / А. Вежбицкая // Вопросы языкознания С Горбачевич, К.С. Вариативность слова и языковая норма [Текст] / К.С. Горбачевич. Л. : Наука, с. 4. Даниленко, В.П. Современные проблемы русской терминологии [Текст ] / В.П. Даниленко. М. : Наука, с. 5. Костомаров, В.Г. Русский язык на газетной полосе [Текст] / В.Г. Костомаров. М. : Изд-во МГУ, с. 6. Рощин, С.К. Психология и журналистика [Текст] / С.К. Рощин. М. : Наука, Солганик, Г.Я. Лексика газеты: Функциональный аспект [Текст] / Г.Я. Солганик. М. : Высш. школа, с. 268

264 IX Міжнародна науково-практична конференція У статті аналізується варіативність як одне з продуктивних лінгвістичних явищ сучасної української публіцистики російською мовою. Представлений аналіз варіативності складових найменувань на лексичному рівні. Вибірка лексичних одиниць проводилася на матеріалі українських газет «Сегодня», «Факты и комментарии», «Слово», «Вечерняя Одесса» за роки. Ключові слова: мова газети, варіативність, неологізм, складові найменування The article analyzes variability as one of productive linguistic phenomen of modern Ukrainian journalism in Russian. The analysis of variance component names on the lexical level. The sample of lexical units made on the material Ukrainian newspapers «Сегодня», «Факты и комментарии», «Слово», «Вечерняя Одесса» for years. Keywords: language newspapers, variability, neologism, composite nam УДК В.Ю. Сікорська, Ю. Белінська, А. Мєзенцева ФРАЗЕОЛОГІЯ У ДІЛОВОМУ МОВЛЕННІ У статті простежено функціонування фразеологізмів в офіційноділовому стилі, здійснено спробу визначення їх походження. Ключові слова: фразеологізми, офіційно-діловий стиль, стандартизованість, образність. Фразеологія надзвичайно складне явище, вивчення якого вимагає свого методу дослідження, а також залучення таких наук, як-от лексикології, граматики, стилістики, фонетики, історії мови, історії, філософії, логіки і країнознавства. Фразеологізми одна з мовних універсалій, оскільки не існує жодної мови без них. У фразеологізмах знаходить відображення історія народу, своєрідність його культури та побуту. Фразеологізми часто носять яскраво національний характер. Українська фразеологія дуже багата і має багатовікову історію. Дослідження фразеологізмів у сучасному вітчизняному мовознавстві є наразі дуже актуальне, оскільки над цим питанням працювало чимало науковців: В.В. Виноградов, Б.О. Ларін, 269

265 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року О.О. Потебня, М.Ф. Сумцов, та ін. Вивченням їх семантики займалися М.Ф. Алефіренко [1], Л.Г. Боярова, В.М. Телія, історію та етимологію досліджували М.Т. Демський [2], Ф.П. Медведєв [4], Л.Г. Скрипник [5], [6], В.Д. Ужченко [7]. Значну вагу у вивченні особливостей фразеологізмів відіграють праці українських дослідників у галузі стилістики (С.Я. Єрмоленко, Л.І. Мацько, О.М. Сидоренко, та ін.) й етнолінгвістики (В.В. Жайворонок, О.С. Снитко та ін.). Фразеологізми як етноспецифічне вираження мовної картини світу досліджують І.О. Голубовська, Д.О. Добровольський, О.П. Левченко та ін. Не менш ґрунтовного дослідження потребують фразеологізми з погляду стилістики, оскільки вони виразніше, ніж окремі слова, представлені у різностильових текстах. Зокрема варто зупинитися на функціонуванні фразеологізмів в офіційно-діловому стилі. Наразі відсутня чітка межа між фразеологізмами та сталими словесними комплексами у межах офіційно-ділового стилю. Так, Д.В. Горбачук, В.М. Богуславський розглядають стійкі словосполучення слів офіційно-ділового стилю поза межами фразеології. Також побутує думка про необхідність залучення всіх словесних сполук офіційно-ділового стилю до фразеологічного складу українсько мови. Прихильниками широкого розуміння фразеології є Л.Г. Барлас, О.В. Кунін, В.М. Телія та ін. Фразеологізми офіційно-ділового стилю досліджуються значно рідше, ніж решта груп. Так, виявленням особливостей структурносемантичних типів фразеологізмів у сучасних офіційно-ділових текстах займається Д.В. Горбачук, мовні формули українських дипломатичних текстів розглядають О.М. Мацько та Н.М. Поліщук. Однак фразеологізми, що представлені в офіційно-діловому стилі потребують ретельного й усебічного аналізу, що, власне, і зумовило актуальність нашого дослідження. Офіційно-діловий стиль на відміну від публіцистичного та художнього досить стандартизований, емоційно-нейтральний, лаконічний, відзначається граничною точністю викладу матеріалу. Його мова насичена стилістично нейтральними мовними засобами, стандартизованими канцеляризмами. Однак, зважаючи на лексичне багатство української мови, він жодним чином не позбавлений фразеологізмів. Насамперед це проявляється в назвах ділових паперів: вітальний адрес, особовий листок обліку кадрів, вірча грамота, 270

266 IX Міжнародна науково-практична конференція трудова угода, Почесна грамота, витяг з протоколу, бортовий журнал та ін.. Використання так званих мовленнєвих кліше максимально спрощує укладання та обробку будь-якого тексту ділового характеру. Фразеологія ділової мови це сукупність стійких словосполучень, що вживаються в документах, наприклад: обіймати посаду, підбивати підсумки, знайти вихід; із сказаного випливає, порядок денний; нагальна потреба, на повну потужність, наводити приклад, надати слово, накласти резолюцію, оголосити догану; притягти до відповідальності; інститут просить, ректорат клопочеться, ухвалити рішення; знайти спільну мову, надання чинності, заслухавши і обговоривши; питома вага; взяти до уваги; виконати належним чином, залучити до роботи, ставити в обов язок, справи йдуть на краще, докорінний перегляд, призначити на розгляд, відійти від справ, надати можливість, дійти згоди, спало на думку. У семантиці фразеологізмів офіційно-ділового стилю до того ж відображено традиції та норми суспільного, політичного життя, особливості складних державотворчих процесів, що відбувалися в Україні. Цікава історія походження такого вислову, як прикласти руку, що наразі означає взяти участь у чомусь. Цей вислів яскраво розкриває особливості організації діловодства в давнину. Сьогодні, укладаючи будь-який діловий документ, засвідчуємо його достовірність власним підписом. Така практика існувала і значно раніше. Однак у сиву давнину більшість людей залишалися неписьменними, а тому замість підпису, прикладали до паперу руку або палець, попередньо злегка пофарбувавши. Відбиток руки або пальця надійно замінював підпис [8]. Тому традиція використання зазначеного фразеологізму є виправданою. Цікаве походження античного фразеологізму прокрустове ложе. За міфологією прокрустове ложе ліжко розбійника Прокруста, який заманював подорожніх і клав їх на своє ліжко. Якщо люди були коротші за ліжко, Прокруст видовжував їх, а якщо довші, відрубував їм ноги. У переносному значенні цей вираз означає мірку, під яку штучно підганяють факти та явища, наприклад: Бюджетні мільярди на підтримку великих банків і прокрустове ложе для бідних стратегія уряду щодо виходу з банкрутства [3, c.174]. Згаданий фразеологізм передає напружену ситуацію, що склалася в економіці, а отже реалізовано його оцінну функцію. Емоційно-експресивну функцію згаданий фразеологізм виконує в матеріалі про пенсійні реформи в 271

267 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року державі: На це прокрустове ложе можуть потрапити не лише жінки, а й чоловіки. Отже, номінація «прокрустове ложе» в контексті асоціюється з таким соціально-економічним явищем як пенсійні реформи. У текстах офіційно-ділового стилю вживаються книжні фразеологізми, позбавлені образності й емоційного забарвлення. Насамперед це фразеологізовані сполучення звороти, що містять слова з обмеженою сполучуваністю: завдавати шкоди (удару, поразки), потребувати допомоги (підтримки, уваги), зводити нанівець (до мінімуму), досада бере. Отже, основна функція фразеологізмів в офіційно-діловому стилі номінативна. У діловому спілкуванні наявні фразеологічні єдності образні словосполучення, зміст яких зумовлений значенням слів-компонентів: замилювати очі (обдурювати, ошукувати когось), зробити з мухи слона (дуже перебільшувати щось), ложка дьогтю в бочці меду (зіпсувати все якоюсь незначною, але неприємною дрібницею), загрібати жар чужими руками (привласнювати наслідки чужої праці), тримати камінь за пазухою (приховувати недобрі наміри). У діловому мовленні фактично не вживають фразеологічні зрощення (ідіоми) словосполучення, зміст яких не можна зрозуміти із значень окремих компонентів, що входять до складу фразеологічної одиниці: піймати облизня (потерпіти невдачу, залишитися ні з чим), терпець урвався (вичерпалися можливості терпіти, зносити що-небудь), теревені правити (вести пусті розмови). До фразеологізмів, які вживають в офіційно-діловому стилі, уналежнюємо: власне книжні фразеологічні одиниці (вводити в оману, дамоклів меч); термінологічні назви предметів, явищ, понять (реакція срібного дзеркала, політика цін, радіус дії, роза вітрів, земна вісь); номенклатурні найменування (арабський кінь, вітряна віспа, сірчана кислота, старший науковий співробітник); складені термінологізовані назви (суспільно-політична термінологія: країни третього світу, Світова організація торгівлі); лексикалізовані сполуки: до певної міри, кінець кінцем. Найповніше фразеологічний фонд української офіційної мови представлений у жанрі ділового листа. Службові листи містять офіційно-ділові фразеологізми: принести найглибшу подяку, почувати своїм добрим обов язком, бути вдячним. 272

268 IX Міжнародна науково-практична конференція В усному діловому спілкуванні (бесіді, промові, дискусії) значення фразеологізмів теж неабияке. Подекуди їх використовують, щоб підкреслити певний факт, а найчастіше як засіб образного мислення, що надає мові емоційного забарвлення, а діловому публічному виступу переконливості. Протилежна ситуація з вживанням фразеологізмів у писемному діловому спілкуванні. Стверджувати про образність фразеології ділового мовлення потрібно умовно, адже те, що в художньому та публіцистичному стилях слугує образом, у мові ЗМІ є штампом, у діловому мовленні функціонує як стандартизований вислів. Наприклад, у діловій мові: з метою, відповідно до, в порядку, згідно з, брати до уваги, до відома, звернутися на адресу, незважаючи на; у науковому стилі (в економіці): цінова політика, сліпий контроль, кризове розмноження фінансистів, документи напрокат, паразитичний маркетинг, дармовий розпродаж та ін. Отже, питання образності фразеології у діловому мовленні є досить умовним, оскільки на відміну від художнього та публіцистичного стилів, де образ є обов язковою умовою вираження думки, в офіційно-діловому стилі функціонує як нормативний, стандартизований вислів. Необхідно пам ятати, що вміле використання фразеологічних висловів підвищує ефективність комунікації, посилює дієвість слова, та сприяє швидкому обробленню тексту документу. Список використаних джерел 1. Алефіренко, М.Ф. Проблеми фразеологічного рівня мови // Мовознавство С Демський, М.Т. Лексичні та граматичні особливості українських іменникових фразеологізмів // Мовознавство С День: щоденна всеукраїнська газета, рр. 4. Медвєдєв, Ф.П. Українська фразеологія. Х., С Скрипник, Л.Г. Розвиток полісемії у фразеологічній системі української мови // Мовознавство С Скрипник, Л.Г. Фразеологія української мови. К. : Наукова думка с. 7. Ужченко, В.Д., Авксєнтєв Л.Г. Українська фразеологія: навч. посіб. для студ. філолог. фак-тів ун-тів. Харків: Основа с. 8. Фразеологія ділової мови: [Словник. Укл. В. Підмогильний, Є. Плужник] // Освіта січня ( 3). С

269 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року В статье прослеживается функционирования фразеологизмов в официально-деловом стиле, предпринята попытка определения их происхождения. Ключевые слова: фразеологизмы, официально-деловой стиль, стандартизированность, образность. The article considers the functioning of phraseology in official-business style, an attempt to determine their origin. Keywords: phraseologisms, official-business style, standardization, imagery. УДК В.В. Лавренюк ДЕЯКІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ В роботі розглядаються деякі важливі аспекти розвитку української термінології, укладання термінологічних словників, поліпшення якості знань щодо термінологічної лексики серед студентів українських вишів та науковців. Ключові слова: термінологічна лексика, укладання словників, точність терміновживання. Прагнення до чистоти й високої мовної культури це прагнення до культури взагалі. Дбати за очищення мови від усякого засмічення й про дальше піднесення її культурного рівня це обов язок усього українського суспільства, не кажучи вже про тих людей, що безпосередньо працюють над мовою, - вчених-мовознавців, письменників, журналістів, дикторів, працівників редакцій і видавництв, викладачів української мови усіх рівнів. Адже від мови наших газет, підручників, науково-популярної і художньої літератури залежить, чи мова мільйонів читачів удосконалюватиметься й збагачуватиметься, чи, на жаль, - засмічуватиметься. Мова надзвичайно тонкий інструмент. В одних устах вона звучить із такою силою, що, кажучи словами І.Я. Франка, мов трубою міліони зве за собою, в інших тільки ріже слух, вона мов та солома без зерна. 274

270 IX Міжнародна науково-практична конференція Наша держава нещодавно відзначила двадцять п яту річницю своєї незалежності, проте, на превеликий жаль, українська мова так і не посіла належного їй місця в усіх сферах суспільного життя, професійного зокрема,оскільки не використовується достатньою мірою при вивченні фахових дисциплін. Так чи можна очікувати позитивних зрушень у культурі мовлення українських студентів, їх досконалого влодіння державною українською мовою, викладання відбувається у південних і східних регіонах України здебільшого російською мовою? Це та цілий ряд інших питань слід розв язувати на державному рівні. У своїй роботі в студентській аудиторії над курсом Українська мова за професійним спрямуванням ми прагнемо переконати майбутніх фахівціврізних галузей техніки у парвильності тези про те, що мова це світорозуміння, специфічний для певної культуриспосіб словесного оформлення, осмислення світу (за Бахтіним). При цьому слід враховувати той факт, Що важливим чинником (а часто навіть вирішальним) у процесі формування навичок володіння науковим стилем для студентів у багатомовному регіоні постає російський науковий мовний стандарт. Порівняння ж українського і російського слововживання демонструє відмінність у мовному мисленні й мовній практиці, що зумовлене відомими причинами: відсутність точних відповідників у різних мовних системах, навіть споріднених, необхідністю враховувати функціонування мовних одиниць у різних стилях та типах текстів, фонові знання, урахування культурноісторичного компонентасемантичного значеннялексичної одиниці тощо. Тому проблема створення наукового тексту завжди пов язана з проблемою мовного вибору. Проте тут приховано суперечність. Наукоий стиль, основою якого є масив термінологічної лексики, на відміну від решти мовних стилів, має власні особливості. Пов язані вони з тим, що кожна термінологічна система галузевих знань прагне встановити однозначну відповідність між терміном і позначуваним за його допомогою поняттям. Ідеальним для термінології є той стан, коли одному окремому поняттю відповідає один термін (І, Борисюк). Тому явище синонімії є небажаним. Проте навіть в авторитетному Російсько-українському словнику наукової термінології: Математика. Фізика. Техніка. Наука про Землю і Космос, виданому Національною академією наук, Комітетом наукової термінології, Інститутом мовознавства імені О. Потебні, Інститутом української мови (Київ, Наукова думка, 1998) зафіксовано той факт, що 275

271 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року синонімія в термінології не є рідкісним явищем. Наприклад, (матем.) переменная емкость подано як змінна ємність (місткість) ; (техн.) емкость поглощения як ємність вбирання (поглинання) [3; 178]. При цьому слід враховувати, що від багатьох термінів формується ціла низка похідних, з огляду на що зручніше оперувати одним спільним коренем (поняттям), аніж різними, бо це створює додаткові труднощі слововживання. Певна річ, перебуваючи на початковій стадії, будь-яка терміносистема переважно навіть потребує низки синонімів, з яких мовна і наукова практика обирає найкращий. Сучасна українська термінологія перебуває на якісно новому етапі розвитку. Тому на першому плані впорядкування й унормування всіх наявних термінологічних систем. Однією з актуальних проблем української термінології також є й те, що словотвірні моделі, які подають сучасні термінологічні словники, не завжди є типовими та логічно обrрунтованими. Наукові терміни, побудовані, наприклад у російській мові, за однією моделлю, передаються різними способами: (техн) быстровращающийся укр. швидкообертовий; (техн.) быстрогасящий укр. швидкогасильний; (физ.) быстродвижущийся укр. швидкорухомий; (техн.) быстросхватываюущийся раствор швидкотужавіючий розчин (швидкотверджуючий розчин); (матем.) быстросходящийся ряд швидкобіжний ряд; (матем.) быстроубывающий ряд швидкоспадний ряд [3; 65]. Як бачимо, термін, що означає властивість і в російській мові є активним дієприкметником теперішнього часу з суфіксом ющ-, українською мовою передається моделями з різними суфіксами, зокрема уч-, -альн-, -н-, -увальн-, -ов-, -льн-, -л-. Отже, якщо в мовному стандарті російська мова має в цьому разі лише одну словотвірну модель, то українська аж сім моделей. Певна річ, з одного боку, ми спостерігаємо узгодженість із внутрішніми законами мови, але з іншого порушується легкість можливого словотворення. Подібна ситуація надзвичайно поширена в термінології і стосується не лише дієприкметників. Наприклад, терміни, що в російській мові є відповідними іменниками з суфіксом -тель-, українською мовою подані іменниками, побудованими за різними моделями: 276

272 IX Міжнародна науково-практична конференція выключатель передається як вимикач, преобразователь словом перетворювач, удлинитель - подовжувач, а нагреватель словами нарівник, нагрівач. Нерідко в термінології спостерігаємо й таке негативне явище: в українському мовленні навіть високоосвічених носіїв (свідомо чи мимоволі) відбувається калькування як лексичних одиниць, так і твірних моделей внаслідок двомовності. Певна несформованість української терміносистеми, звичність до російського слововживання стають навіть причиною того, що зросійщеним термінам надається перевага в науковому стилі навіть надається перевага: гороутворюючі процеси замість горотвірні, підстилаючі породи замість підстильні, вірогідна похибка замість ймовірна похибка. При цьому термін ймовірний підкреслює, що певний факт можна сприймати як істину, а можна й не сприймати, чітко вказує на роль суб єкта у процесі визначення ймовірності, а не лише показує міру істинності. Часто плутають студенти, і не лише, слова башта і вежа. Обидва вони відповідають російському іменникові башня. Але слово башта треба ставити там, де мовиться про військові споруди давноминулих чи минулих часівзагальної й української історії (доба Козаччини). Слушним це слово буде й у сучасній військовій техніці, наприклад, башта в танку. А ось там, де йдеться про будови, що втратили військове значення, або про архітектурні об єкти, надто готичного типу, більше пасуватиме слово вежа. Так само в технічних конструкціях слід використовувати слово вежа, наприклад, телевізійна вежа, вежа підйомного крана. Так само часто не помічають різниці між словами замісник і заступник. Замісник - людина, яка тимчасово виконує чиїсь обов язки (є замість когось): Практикант працював як замісник учителя. Одне із значень слова заступник - офіційна назва особи, що заступає якогось начальника, керівника. Заступник здебільшого відає певними ділянками роботи, має певне коло обов язків. Заступник працює одночасно з начальником, тому це слово входить у словосполучення, які є назвами посад: заступник декана, заступник директора, заступник головного редактора, заступник прокурора. Українське слово зустрічатися помилково вживають як відповідник до всіх значень російського встречаться : У книзі 277

273 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року зустрічаються цікаві факти ; Він зустрівся з труднощами неприродні, хоч усі слова українські. Зміст фраз можна передати порізному: У книзі трапляються цікаві факти, має труднощі, зіткнувся з труднощами. А зустрічаються, насамперед, люди: зустрілися спортсмени, вони зустрілися, щоб поговорити, зустрівся поглядом з колючими очима. Тож будьмо уважними і дбаймо, щоб, як писав Антоненко-Давидович, не зустрічалися без зустрічі. Не слід також забувати про те, що не є взаємозамінними словами об єм і обсяг. Вони розрізняються за значенням, а відповідно і здатністю сполучатися з іншими словами. Об єм величина у довжину, висоту і ширину, вимірювана в кубічних одиницях. Вживається у сполученнях: об єм конуса, колби, куба, посудини, печі, тіла, серця, мозку, повітря, рідини, циліндра ; об єм може бути: великим, малим, повним, значним, середнім. Нормативними є вислови: визначити об єм чогось, циліндр об ємом 400 кубічних сантиметрів, тіло в об ємі має п ять кубічних дециметрів, об єм повітря збільшується при нагріванні та ін. Обсяг - взагалі розмір, величина, кількість, значення, важливість, межі чогось. Вживається зі словами: обсяг роботи, капіталовкладень, будівництва, бюджету, заготівель, промислової продукції, знань, інформації, брошури, книжки, рукопису, поняття, слова, навантажень ; обсяг може бути: величезний, значний, невеликий, середній. Можна сказати: визначити обсяг, підрахувати обсяг, величезна за обсягом і значенням праця, у повному обсязі, брошура обсягом 20 сторінок. Уживання таких словосполучень, як об єм робіт, об єм інформації (потрібно: обсяг ), а також розмір статті, розмір книги є порушенням норми. Особливої уваги потребує часте й недоречне вживання (і не лише студентами), слова рахуємо. Наприклад, можна почути таке: я прийшов на рахунок перездачі модуля, рахую, що це неправильно, рахую можливим і т. ін. При доброму знанні російської та української мов легко виявити, що не кожне значення російського слова считать перекладається українською як рахувати і, відповідно, не кожне значення російського слова счет - як рахунок. Ось декілька прикладів: - считать возможным вважати (визнавати) за можливе (можливим); 278

274 IX Міжнародна науково-практична конференція - считать своим долгом вважати своїм обов язком (за свій обов язок); - каждая минута на счету не можна гаяти ні хвилини (жодної хвилини), кожна хвилина порахована; - покончить счеты покінчити (порвати) з усім; - жить за чужой счет жити на чужі кошти (за чужий кошт, чужим коштом); - в конечном счете в остаточному підсумку, врешті-решт, зрештою. Можна сказати: вніс гроші на рахунок у банку, відкрив рахунок, заплатив згідно з рахунком, а наведені фрази слід виправляти: Я прийшов спитати про перездачу модуля (стосовно модуля), вважаю, що це неправильно, вважаю за можливе. Так само детально слід зупинитися на вживанні слова питання. Його вживають, де треба і не треба. Ним зловживають, виступаючи на зборах, нарадах, пишучи різні ділові папери; численні сполучення з цим словом оканцелярюють мовлення, роблять штампованим, дерев яним. Питання піднімають, ставлять, зачіпають, порушують, торкаються, розглядають, обговорюють, вирішують; питання виносять на передній край, на питанні зупиняються, на нього недостатньо реагують, з питанням справляються. До ще більшого оканцелярення мови призводить те, що віддієслівний за своїм походженням іменник питання вживається поряд з іншими віддієслівними іменниками. Наприклад: питання створення гарних умов праці, вирішення питання фінансування, питання збереження навколишнього середовища (довкілля), питання забезпечення розв язання питання (!) та ін. У багатьох випадках, до речі, без слова питання можна обійтися, і це аж ніяк не впливає на значення повідомлення, можна також замінити іншими словами: - доповідач торкнувся питання розвитку демократії доповідач говорив про розвиток демократії; - не все вирішено в питанні збереження документації не все зроблено, щоб зберегти джокументацію; - на передній край виноситься питання збільшення виробництва найважливіше збільшити виробництво... Пам ятаймо: соціальна шкідливість штампів у тому, що суспільство звикає до них. Тиражовані, повторювані, вони стають елементом суспільної свідомості і, при низькому рівні критичного 279

275 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року мислення, загальній байдужості до культури власного мовлення, породжують інші. Це призводить лише до дрімучої одноманітності, сірості, безликості. Отже, культура наукової мови є надзвичайно актуальною в наш час, оскільки науково-технічна термінологія, зібрана у словниках застиглі і поки що мертві ресурси мови. Вони оживають тоді, коли терміни потрапляють до наукового тексту письмового (стаття, підручник, монографія) або усного (доповідь, лекція, виступ). Сьогодні фахове мовлення науковців та студентів рясніє стилістичними огріхами. За законами України дипломні роботи, дисертації та автореферати мають бути надруковані лише українською мовою. Дипломники й дисертанти мають захищатися державною мовою. Абсолютно справедливо. Але біда в тому, що українська мова дипломних робіт, авторефератів та дисертацій дуже часто жахлива. Автори дипломних робіт, авторефератів, дисертацій та вчена рада, що несе відповідальність за видання, мають відповідати і за мовно-граматичний бік праці. Байдуже ставлення спеціалістів до української мови пояснюється відсутністюпатріотизму, національної самосвідомості, інтелігентності, незнанням історії та культури свого народу. Проте, всі ці чинники, помножені на соціально-професійне самоусвідомлення мають зробити кожного фахівця не лише прихильником, а й пропагандистом української мови. Істотною вадою культури мови є те, що офіційне упровадження запозичених термінів запізнюється. Їх рекомендують до вживання тоді, коли кальки вже прижилися і активно використовуються фахівцями в практичній діяльності. Разом із тим, стан справ з некерованістю вживання термінів не можна назвати безнадійним. Є багато засобів упливу на процеси термінотворення, вирішальну роль серед яких мають відігравати рекомендації у професійних виданнях. Але для цього треба мати готові термінологічні нормативи, рекомендації самих проблемних термінів і понять. На наш погляд, поліпшенню стану термінології сприятимуть такі заходи: - організація діяльності професійно-творчих колективів, що укладатимуть термінологічні словники, створення бази даних 280

276 IX Міжнародна науково-практична конференція профільної термінології; їх, певна річ, обов язкове цільове фінансування; - впровадження у професійних журналах рубрик, у яких регулярно висвітлюватимуться актуальні проблеми термінотворення; - розміщення в усіх без винятку наукових працях (монографіях, збірках) термінологічних словників, наочних матеріалів, без чого наукову роботу не може бути рекомендовано до друку і враховано при вирішенні кваліфікаційних питань; - до самого створення словників мають пред являти значно суворіші вимоги (перед виданням необхідно ретельно обговорювати у спеціальних комісіях методичні принципи їх підготовки); - крім цього, значне поліпшення якості викладання у вищих навчальних закладах дисципліни Українська мова за професійним спрямуванням (приділяючи більше уваги вивченню термінологічної лексики, перекладові текстів за фахом, розвиткові літературного мовлення студентів); - істотне збільшення (NB!), а не зменшення, кількості годин щодо вивчення курсу Українська мова за професійним спрямуванням для студентів вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації. Отже, ці та інші заходи, на наш погляд, мають сприяти значному поліпшенню мовної підготовки майбутніх фахівців. Список використаних джерел 1. Лавренюк, В.В. Лексико-фразеологічні труднощі в оформленні ділових паперів // Інформаційна освіта та комунікативні технології ХХІ століття : зб. матеріалів V Міжнар. наук.-практ. конф., Одеса, вересн р. / під заг. ред. В.Г.Спрінсяна. Одеса : Симэкс-Принт, С Панько, Т.І. Українське термінознавство: підручник / Т.І. Панько, І.М. Качан, Г.П. Мацюк. Львів: Світ, с. 3. Російсько-український словник наукової термінології: Математика. Фізика. Техніка. Наука про Землю і Космос. / В.В. Гейченко та ін. К. : Наукова думка, с. В работе рассматриваются некоторые важные аспекты развития украинской терминологии, создания терминологических словарей, улучшения качества знания терминологической лексики среди 281

277 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року студентов украинских высших учебных заведений и научных сотрудников. Ключевые слова: терминологическая лексика, составление словарей, точность терминологии. The paper discusses some important aspects of Ukrainian terminology conclusion of terminological dictionaries, improve the quality of knowledge of terminology vocabulary for students of Ukrainian universities and researchers. Keywords: the terminology, laying dictionaries terminology accuracy. УДК 81 24/ В.В. Горбань ФОРМИРОВАНИЕ СЛОВЕСНОГО ИНСТИНКТА У ИНОСТРАННЫХ УЧАЩИХСЯ В работе рассматриваются этапы формирования навыков словообразовательного синтеза. К каждому этапу предлагается набор тренировочных упражнений, способствующих выработке лингвистической интуиции. Эффективность обучения достигается комбинированием навыков словообразовательного анализа, словообразовательного синтеза, коммуникативными навыками. Ключевые слова: «словесный инстинкт», словообразовательный синтез, словообразовательный анализ. «Словесный инстинкт» наиболее эффективно вырабатывается на занятиях по словообразованию. При этом принцип созидательности должен быть положен в основу методических методик. Для этого необходима не только выработка умения семантизировать слова, но и понимания механизма образования значения производных из слагаемых их семантики. Формирование навыков словообразовательного синтеза происходит поэтапно, что и определяет последовательность тренировочных упражнений. Первый тип заданий направлен на выявление структурных элементов лексем. При этом каждое словообразовательное средство снабжается списком наиболее частотных значений. Второй тип заданий носит ретроспективный характер. Он предполагает использование 282

278 IX Міжнародна науково-практична конференція учащимися уже усвоенного лексического запаса в качестве иллюстративного материала к предложенному набору словообразовательных средств. Третий тип заданий носит эвристический характер. Учащиеся должны построить словообразовательную парадигму из предложенных формантов. Этот вид упражнений требует более высокого уровня языковой компетенции. Он формирует умение выявлять закономерности как формальной, так и семантической структуры слов. Упражнениями третьего типа завершается подготовительный этап. На втором этапе выработки навыков словообразовательного синтеза определяются правила синтезирования значения слова из составляющих его компонентов. При этом устанавливаются закономерности закрепления приращенных смыслов за мотивирующими основами и оформляющими их аффиксами. Эти задания способствуют формированию у студентов навыков не только словообразовательного синтеза, но и словообразовательного синтеза. Необходимо отметить, что только применение этих двух взаимосвязанных и взаимодополняющих видов анализа служит надежной гарантией выработки лингвистической интуиции у неносителей русского языка. Для лучшего усвоения материала все задания дополняются заданиями коммуникативного характера: студентам предлагается ввести в контекст нужное слово из словообразовательной парадигмы, а также самим придумать ситуацию, в которой это слово употребимо. Эти упражнения строятся на достаточно усвоенном материале. Вначале учащиеся должны осознать механизм образования уже знакомых слов, а затем на основе готовых моделей создавать новые слова. Задания второго этапа эффективны не только на начальном, но и на продвинутом этапе изучения русского языка. Только такое, осознанное, творческое изучение языка поможет иностранцу быстрее преодолеть языковой барьер. Ситуативно окрашенные упражнения со зрительной опорой являются одним из оптимальных средств ускорения этого процесса. В роботі розглядаються етапи формування навичок словотвірного синтезу. До кожного етапу пропонується набір тренувальних вправ, що сприяють виробленню лінгвістичної інтуїції. Ефективністьнавчання досягається комбінуванням навичок 283

279 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року словотворчого аналізу, словотвірного синтезу, комунікативними навичками. Ключові слова: «словесний інстинкт», словотвірний синтез, словотвірний аналіз. The paper deals with the stages of the formation of word-forming synthesis skills. Each stage provides a set of training exercises that contribute to the development of linguistic intuition. learning efficiency is achieved by combining the skills of word-formation analysis, word-forming synthesis, communication skills. Keywords: "verbal instinct", derivation synthesis, derivation analysis. УДК : Г.Е. Присовская, В.М. Ковалева, Е.А. Чумакова РЕАЛИЗАЦИЯ ПРОГРАММЫ АКАДЕМИЧЕСКОЙ МОБИЛЬНОСТИ КАК ПЕРСПЕКТИВНОГО НАПРАВЛЕНИЯ МЕЖДУНАРОДНОГО СОТРУДНИЧЕСТВА В ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ СФЕРЕ Статья посвящена одному из востребованных направлений лингводидактики: изучению русского языка с целью повышения квалификационного уровня студентов и стажеров в рамках программы академической мобильности. Материалом для данной статьи послужил анализ опыта работы с группой слушателей специальных курсов PhD из Турецкой Республики на базе Института подготовки иностранных граждан ОНПУ. В статье рассматриваются основные цели и задачи, стоящие перед слушателями и преподавателями в ходе реализации этого проекта. Анализируются формы аудиторного и внеаудиторного представления материала, основные методические приемы преодоления возникших трудностей и решения поставленных задач; даются примеры элементов аудиторных заданий. Подробно изучается влияние историко-культурологического компонента на эффективность внеаудиторных занятий и прохождение речевой практики турецкими стажерами. 284

280 IX Міжнародна науково-практична конференція Ключевые слова: стажеры, студенты, академическая мобильность, русский как иностранный, аудиторная и внеаудиторная работа, презентация, историко-культурологический компонент, речевая практика. На современном этапе интеграции нашей страны в европейское пространство Украина становится полноправным членом европейского образовательного сообщества. Это выражается в активном научном, научно-методическом, культурно-образовательном сотрудничестве. Одесский национальный политехнический университет активно развивает связи с университетами Европы, Америки и Азии, что позволяет занять достойное место в ряду высших учебных заведений различных стран. В рамках программы академической мобильности происходит обмен как образовательными программами, так и группами студентов по различным специальностям. Одним из востребованных направлений является изучение русского и украинского языков с целью повышения квалификационного уровня обучаемых. С 29 мая по 04 июня текущего года в ОНПУ на базе Института подготовки иностранных граждан проходила стажировку группа слушателей специальных курсов PhD из Турецкой Республики. Целью данной программы являлось: - активизация пассивных знаний, полученных в ходе четырехмесячного он-лайн обучения русскому языку в Турецкой Республике; - повышение уровня языковой компетенции в процессе прохождения речевой практики в форме аудиторных и внеаудиторных занятий; - преодоление психологического, лингвистического и культурологического барьеров; - подготовка к сдаче сертификационных экзаменов в вузах Турецкой Республики; - знакомство с историей, культурой, традициями региона. В связи с тем, что данная программа представляла собой пилотный проект, в ходе ее реализации возникли определенные сложности, решение которых осуществлялось в процессе обучения. К ним можно отнести временную ограниченность и насыщенность курса 285

281 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року аудиторными и внеаудиторными занятиями, а также недостаточность информации об уровне языковой подготовки обучаемых. Перед преподавателями стояли следующие учебно-методические задачи: - определить уровень языковой подготовки слушателей с помощью тестирования; - в ходе обучения провести коррекцию учебных материалов в сжатые временные сроки; - создать ситуации, в которых студенты могли бы стать участниками коммуникации в реальных условиях (магазин, театр, ресторан и т.д.); - скорректировать методические материалы для внеаудиторных занятий (экскурсий, посещения театров, музеев и т.д.) с учетом специфики обучаемой аудитории; - распределить и эффективно отформатировать аудиторное и внеаудиторное временное учебное пространство; - во время занятий максимально нивелировать разноуровневую подготовку студентов и создать условия для возникновения внутригруппового единого коммуникативного пространства; - учитывать этнолингвистические особенности турецкой аудитории, так как студенты из Турции, будучи экстравертами, предпочитают коммуникативный тип овладения языком, предусматривающий обучение речевой деятельности в процессе общения: составление диалогов, разыгрывание учебных ситуаций и проведение бесед, обсуждений, дискуссий, ролевых игр [4, 269]. - создать благоприятную, дружескую обстановку, что, с одной стороны, будет способствовать повышению эффективности обучения, а, с другой - позволит благополучно интегрировать студентов в реальную языковую среду. Реализация данных задач затруднялась разнородностью (возрастной, профессиональной, образовательной, территориальной) состава групп. Для преодоления возникших трудностей и решения поставленных задач учебное пространство было разделено на три блока (рис.1), каждый их которых, помимо собственных конкретных целей, был направлен на максимально эффективную реализацию основной цели 286

282 IX Міжнародна науково-практична конференція курса: речевая практика в стране изучаемого языка на начальном этапе обучения. Рис.1 Схема организации учебного пространства Целью информационного блока явилось знакомство обучаемых с системой образования в Украине, с возможностями, предоставляемыми Одесским национальным политехническим университетом для получения высшего и постдипломного образования. Интерес слушателей к этой теме был вызван тем, что многие из них являются преподавателями и сотрудниками различных высших учебных заведений Турецкой Республики. Конкретная информация, полученная в ходе пребывания в ОНПУ, может способствовать дальнейшему развитию взаимовыгодного сотрудничества как для турецкой, так и для украинской сторон. С это целью для слушателей были подготовлены две презентации в программе Power Point (рис. 2): Рис.2 Слайд презентации 287

283 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року - «Знакомимся с Одесским национальным политехническим университетом»; - «Перспективы обучения в Институте подготовки иностранных граждан». Принципиальным моментом при передаче информации во время презентации явилось использование только русского языка на доступном для обучаемых уровне. Наличие визуального ряда позволило активизировать языковую догадку, что значительно повысило степень понимания. Материал презентации был представлен компактно, в нужной последовательности, все «работало» на достижение конкретных целей и задач. Опыт показывает, что «использование ИКТ в практике преподавания русского как иностранного (РКИ) является важнейшим аспектом совершенствования и оптимизации учебного процесса. Новые технологии обогащают арсенал методических средств и приемов, что позволяет обучать студентов на качественно новом уровне, интенсифицирует процесс обучения [1, 168]. Общая заинтересованность в предлагаемом материале также помогла в создании «коллективного сознания» группы слушателей, что, в конечном счете, позволило преодолеть порог трудности задания и достичь положительного результата не только в понимании информации, но и в решении сверхзадачи создания единого коммуникативного пространства, позволяющего активизировать и развить речевые навыки обучаемых в ходе организованной преподавателем дискуссии. Итогом данного вида работы явилось участие слушателей в последний день программы в тематическом выпускном уроке «До свидания, подфак!», в ходе которого они смогли не только реально увидеть традиции Института подготовки иностранных граждан, о которых они узнали в первый день во время презентации, но и самостоятельно инициировать общение со студентами подготовительного факультета и продемонстрировать полученные в курсе знания (песни «Если с другом вышел в путь», «Ты меня не забывай») (рис. 3). 288

284 IX Міжнародна науково-практична конференція Рис. 3 Исполнение песни «Если с другом вышел в путь» Интересы части группы заключались в деловых контактах и поиске бизнес-партнеров. С этой целью была организована экскурсия в Центр культуры вина «Шабо» для демонстрации потенциальных экономических возможностей Одесского региона. В условиях реально работающего предприятия студенты могли активизировать речевые навыки, необходимые для делового общения. Актуализировались темы: поиск партнеров, получение информации об объеме и качестве выпускаемой продукции, решение логистических проблем, формы реализации продукции и способы изучения потребительского спроса. Следует подчеркнуть, что наличие информационного блока позволило обучаемым не только решить свои профессиональные вопросы, но и способствовало снятию речевого барьера в реальных языковых условиях. С целью дальнейшего развития языковых навыков был разработан историко-культурологический блок, который включал в себя ряд ситуативно-обусловленных экскурсий по следующим направлениям: 1. Бытовая сфера: а) место проживания (общежитие, гостиница); б) экскурсия по микрорайону; в) посещение мест общественного питания (рестораны, кафе, студенческая столовая). 2. Учебная сфера: а) экскурсия по ОНПУ; б) экскурсия по студенческому городку. 289

285 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року 3. Историко краеведческая сфера: а) автобусная экскурсия по городу; б) пешеходная экскурсия по парку имени Т. Г. Шевченко; в) пешеходная экскурсия по историческому центру города; г) экскурсия по Одесскому национальному академическому театру оперы и балета с посещением балета «Чиполлино» К.Хачатуряна; д) экскурсия по городу Белгород-Днестровский с посещением памятника истории и градостроительства ХIII XV ст. Белгород- Днестровской крепости Аккерман; е) экскурсия по мемориальному комплексу Музею партизанской славы в катакомбах. В ходе проведения экскурсий создавались речевые ситуации, позволяющие обучаемым совершенствовать коммуникативные навыки и умения: - в магазине обратиться к продавцу, высказать пожелание, попросить показать, выяснить цену при покупке продуктов и сувениров; - покупка и установка сим-карт; - самообслуживание в столовой; - в ресторане, кафе узнать свободно ли место, выбрать блюдо и сделать заказ, расплатиться и поблагодарить; - заказ такси по телефону; - обмен валюты; - узнать, где находится нужный объект (университет, театр, общежитие, отель); - выяснение дополнительной информации по теме экскурсии. Необходимо остановиться на методике проведения учебных экскурсий, которая была разработана с учетом ограниченных временных рамок пребывания стажеров в Украине. Для получения максимального эффекта информационное пространство каждой экскурсии делилось на ряд микротем, которые последовательно вводились разными преподавателями. Подобного рода смена манеры подачи материала, тембров голоса способствовала активизации внимания обучаемых и поддержанию должного уровня динамики изложения. Так, к примеру, учебная экскурсия по парку им. Т.Г. Шевченко включала шесть составляющих: памятник Т.Г. Шевченко 290

286 IX Міжнародна науково-практична конференція Александровская колонна стадион «Черноморец» Пороховая башня Одесский порт памятник Неизвестному матросу. Микрозанятие около стадиона «Черноморец» было посвящено активизации темы «Интересы, увлечения, спорт». Сначала преподаватель вводил студентов в тему в ходе вопросно-ответной беседы: В Турции любят спорт? Какой спорт любят в Турции? Какой спорт любите вы? Какой самый популярный спорт в Турции? Какие футбольные команды есть в Турции? Какая футбольная команда вам нравится? Ввод конструкции: болеть за кого За какую команду вы болеете? Далее следует информация преподавателя о спорте в Украине, об украинских футбольных командах. Студенты узнают название одесской футбольной команды (активизация конструкции как называется что) и, увидев надпись на стадионе «Черноморец», пытаются самостоятельно понять значение составляющих лексем. Зрительная опора позволяет активизировать языковую догадку, и группа приходит к самостоятельному выводу о наличии лексических единиц черное/море в составе сложного слова черноморец. В ходе дальнейшего рассказа преподавателя активизируются конструкции: когда построили что; где находится что; где сколько чего и др. По окончании предъявления информации студенты вновь вовлекались в вопросно-ответную беседу с целью закрепления введенного грамматического материала и повторения новых лексических единиц. Естественность и органичность ситуации беседы о футболе перед футбольным стадионом спровоцировала возникновение оживленной беседы, во время которой уже студенты задавали вопросы о спортивных предпочтениях преподавателей, уточняли детали по теме. Надо отметить, что время перемещения группы от одного опорного объекта до другого также использовалось для активизации и инициации студентов. Во время движения вокруг преподавателей образовывались микрогруппы, в каждой из которых шло не только обсуждение информации, но и общение с преподавателем на различные темы. Как отмечает Г.А. Китайгородская, «вступая в активное общение с преподавателями и товарищами по группе, студент дополнительно получает и может усвоить знания, перенять умения и навыки, которыми 291

287 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року они располагают. Группа, коллектив располагают соответствующими дополнительными возможностями для учащегося Наша методическая система является методом активизации возможностей коллектива, так как именно в нем общение преподавателя и учащегося организуется продуманно и сознательно» [2, 24]. Аналогично использовалось свободное время и в ходе длительных автобусных экскурсий (в г. Белгород-Днестровский и катакомбы). Помимо информации, сообщаемой студентам, преподаватели активизировали знания, полученные в предыдущие дни. Особый интерес у студентов вызвали фонетические занятия на материале песен «Если с другом вышел в путь» и «Ты меня не забывай». Следует отметить, что, с учетом фонетического строя турецкого языка, обучаемые достаточно легко адаптируются к русской звуковой системе. Однако им свойственны типичные фонетические ошибки: 1) появление дополнительного гласного между согласными; 2) затруднительная артикуляция звука [ц]; 3) смягчение звука [л] перед [а]; 4) замена заднеязычного [х] среднеязычным [h]; 5) постановка ударения [3, 96]. Сочетание ритма, мелодического звукового ряда и рифмованной организации материала помогло достичь успешного результата в отработке трудных для турецкой аудитории звуков. Для третьего лингвистического блока было выделено время аудиторных занятий, с которых начинался учебный день группы. На первом занятии, согласно программе, студентам предлагалось написать тест для выявления уровня языковой подготовки. В ходе выбора материала для комплексного тестирования учитывались трудности усвоения русской грамматики в сопоставлении со специфическими особенностями турецкого языка как языка агглютинативного типа. К их числу можно отнести: 1) отсутствие приставок; 2) отсутствует категория рода; 3) в рамках категории числа есть три формы: немотивированная форма с аффиксом множественного числа lar и форма числительного bir «один», выполняющим функцию неопределенного артикля; 4) падежная система пять падежей: именительный, дательный, винительный, исходный и местный; 292

288 IX Міжнародна науково-практична конференція 5) отсутствие четких морфологических и парадигматических различий между именными частицами речи. По результатам тестирования был разработан отвечающий задачам программы курса комплект учебных материалов, который содержал: 1. Вопросы для контроля и активизации речевых навыков по следующим тематическим модулям: «Знакомство», «Семья», «Мой город», «Мой университет», «Увлечения», «Приходите в гости», «Национальная кухня», «Мир путешествий». 2. Фонетические задания в виде скороговорок, пословиц и поговорок, способствующие коррекции артикуляционных навыков у турецких слушателей. 3. Опорные речевые модели, позволяющие ускорить процесс адаптации в естественной языковой среде. 4. Корректировочные задания, составленные на основе анализа типичных грамматических ошибок, допущенных слушателями в ходе тестирования. При отборе материала также учитывалась тематическая взаимосвязь с информационным и историко-культурологическим блоками. Так, к примеру, семантическая дифференциация глаголов называться / звать проводилась на базе лексического материала учебных экскурсий и была отражена в учебных материалах следующим образом: а) Великого украинского поэта. Тарас Шевченко. б) Футбольная команда Одессы. «Черноморец». в) Эта улица Пушкинская. 5. Собственно грамматические задания, направленные на совершенствование навыков владения предложно-падежной системой русского языка. Следует отметить, что подобное разделение учебного пространства и взаимосвязь его элементов позволило заинтересовать и объединить незнакомых друг с другом обучаемых, создать единую коммуникативную сферу, что привело к достижению главной цели курса: повышению речевой компетенции учащихся и снятию психологического барьера в процессе общения. Анализ результатов реализации программы академической мобильности между ОНПУ и турецкой стороной позволил определить перспективные направления подобного сотрудничества. Опыт, полученный в ходе работы, будет способствовать дальнейшему 293

289 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року улучшению качества и эффективности обучения иностранных граждан русскому языку как иностранному. Список использованных источников 1. Калашникова А.Ф. Из опыта применения информационнокоммуникационных технологий на занятиях по РКИ. // Русский язык: система и функционирование (к 75-летию филологического факультета БГУ): Сб материалов IV Междунар. научн. конфер. Ч.2. Мн.: БГУ, С Китайгородская Г.А. Методические основы интенсивного обучения иностранным языкам. М: МГУ, с. 3. Напольнова Е.М. Особенности преподавания русского языка в турецкой аудитории // Русск. язык за рубежом С Присовская Г.Е. Этнолингвистические стереотипы турецкой аудитории // Тезисы 15-й Международная научно-практическая конференция «Преподавание языков в высших учебных заведениях на современном этапе. Межпредметные связи». ХГУ, С Стаття присвячена одному з нагальніших напрямів лінгводидактики: вивченню російської мови з метою підвищення кваліфікаційного рівня студентів та стажистів у межах програми академічної мобільності. Матеріалом для даної статті став аналіз досвіду роботи з групою слухачів спеціальних курсів PhD з Турецької Республіки, що проходило на базі Інституту довузівської підготовки іноземних громадян ОНПУ. У статті розглянуто основні цілі та задачі, що постали перед слухачами та викладачами під час реалізації цього проекту. Аналізуються форми аудиторної та позааудиторної подачі матеріалу, основні методичні прийоми подолання труднощів, що виникали, та вирішення поставлених задач; подаються приклади елементів аудиторних завдань. Докладно вивчається вплив історикокультурологічного компоненту на ефективність позаудиторних занять і проходження мовленнєвої практики турецькими стажистами. Ключові слова: стажисти, студенти, академічна мобільність, російська як іноземна, аудиторна та позааудиторна робота, презентація, історико-культурологічний компонент, мовна практика. 294

290 IX Міжнародна науково-практична конференція The article is devoted to one of the most popular areas of linguistics: studying of the Russian language in order to increase the qualification level of students and trainees within the framework of academic mobility program. In this article the material has served as group training students specialized courses PhD from the Republic of Turkey on the basis of the Institute for training foreign citizens ONPU. The article considers the main goals and challenges facing students and teachers during the implementation of this project. It analyzes the form of classroom and extracurricular presentation of the material, the basic instructional techniques to overcome any difficulties and achieves the objectives; are examples of elements of classroom assignments are given. We study in detail the impact of historical and cultural component to the effectiveness of extracurricular activities and the passage of the speech practices of Turkish trainees. Keywords: trainees, students, academic mobility, Russian as a foreign language, classroom and extracurricular work, presentation, historical and cultural component, speech practice. УДК (07) Т.В. Лишневская ЛИНГВОДИДАКТИЧЕСКИЙ АСПЕКТ УЧЕБНЫХ ТЕКСТОВ Рассматриваются принципы организации учебного материала Пособия по грамматике русского языка для иностранных студентов нефилологического вуза. Описаны структура и упражнения, в частности, текстовая составляющая Пособия, способствующие дальнейшему формированию коммуникативной компетенции иностранных учащихся. Ключевые слова: принципы, пособие по грамматике, текстовая составляющая, коммуникативная компетенція Обучение русскому языку на продвинутом этапе в нефилологическом (политехническом) вузе, как правило, организовано в разноуровневых группах, формируемых по основным направлениям специальной подготовки обучаемых. В связи с этим особую актуальность приобретает создание учебных пособий по русскому языку, учитывающих различный уровень фоновых знаний, базовой 295

291 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року подготовки, языковой и речевой компетенции иностранных студентов ближнего и дальнего зарубежья. В контексте формирования коммуникативной компетенции иностранных учащихся выделяются лингвистическая, социокультурная, социальная, лингвокультурологическая, учебная и компенсаторная компетенции. Необходимость формирования языковой личности на структурноязыковом, или семантико-строевом, когнитивном и мотивационном уровне обусловливает создание учебных комплексов, которые способствуют интеграции обучаемого в новую культуру, что приобретает особую важность для изучающих данный язык как язык специальности в среде страны изучаемого языка. Курс русского языка как иностранного (РКИ) на продвинутом этапе обучения предполагает организацию материала в соответствии с уровнями владения русским языком, что требует его соответствующей организации, информационной насыщенности, страноведческой и лингвострановедческой значимости, соблюдения принципов тематичности и нарастания сложности, доступности и посильности. Учебный материал Пособия по русскому языку для иностранных студентов-нефилологов 1 и 2 курсов ОНПУ направлен на дальнейшее формирование навыков правильного употребления языковых единиц в разнообразных ситуациях общения. В связи с этим Пособие содержит языковые, условно-речевые и речевые упражнения, способствующие формированию грамматических обобщений, грамматические определения, которые даются на русском языке в простой и доступной для понимания форме, соответствующие комментарии, поясняющие образование и условия употребления изучаемых лексикограмматических единиц. Каждая тема Пособия содержит микротексты и тексты, насыщенные изучаемыми в данной теме конструкциями. Возможность адекватного участия в межкультурной коммуникации необходимое условие успешной деятельности учащегося или специалиста в различных сферах. В связи с этим задания Пособия направлены на дальнейшее развитие навыков использования языкового материала в устной и письменной речи, умения конструировать тексты разных типов, продуцировать и интерпретировать тексты в зависимости от ситуации общения, а также способности правильно использовать изучаемый материал в 296

292 IX Міжнародна науково-практична конференція соответствующих коммуникативных актах социально-культурной, социально-бытовой, официально-деловой и учебно-профессиональной сфер общения. Языковой и страноведческий материал Пособия по грамматике для иностранных студентов-нефилологов 1 и 2 курсов отобран и организован с учетом его функциональной нагрузки в разных формах общения и видах речевой деятельности. Предлагаемые в Пособии задания направлены не только на формирование навыков правильного употребления соответствующих языковых единиц, но и на дальнейшее формирование речевой, дискурсивной и социолингвистической компетенции. Реалии современности диктуют необходимость формирования лингвокультурологической компетенции, предполагающей владение всеми видами речевой деятельности в данном социокультурном пространстве, с учетом условий и задач толерантного общения носителей разных языков и представителей разных культур. Лингвокультурологическая составляющая структуры коммуникативной компетенции обусловлена кумулятивной функцией языка и диалектической взаимосвязью языка и культуры. Органичной составляющей структуры Пособия по грамматике являются тексты и микротексты, содержательное наполнение которых, во-первых, соотносится с изучаемыми грамматическими темами, расширяет активный и пассивный словарь учащихся, а во-вторых, отражает определенные концепты культуры, мировосприятие носителей изучаемого языка. Текстовой материал Пособия организован в соответствии с требованиями аутентичности используемых материалов, новизны информации для адресата, современности и актуального историзма, лингвокультурологической и коммуникативной значимости, а также учета национально-психологических особенностей обучаемого контингента. В концентре синтаксиса простого предложения (1 курс) работа над учебными текстами позволяет повторить и закрепить изученный грамматический материал на основе содержательной составляющей текстов и микротекстов по теме «Одессика» (выражение субъектно-предикатных, объектных, определительных, пространственных отношений), текстов биографического характера, напр., о С.П. Королеве, И.И. Мечникове, В.П. Филатове (выражение временных и пространственных отношений), страноведческих текстов 297

293 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року тематики «Украина и мы» (выражение определительных, причинноследственных и условно-временных отношений), познавательных и научно-популярных текстов, напр., «Мировые рекорды», «Атомные станции: достоинства и недостатки», «Покорение космоса» и др. (выражение времени, цели, причинно-следственных отношений), а также микротекстов рубрики «Это интересно». Материал концентра сложного предложения включает учебные тексты и микротексты, способствующие повторению и закреплению лексико-грамматического материала Пособия для 2 курса: напр., «Роменская мадонна», «Забытый гений», «Черное золото» (причастия), «Этикет на каждый день», «Что такое реферат» (деепричастия), «Возвращающий свет» (выражение объектных отношений), «Проблемы темперамента» (выражение определительных отношений), «История книги» (выражение временных отношений) и т.д. Предтекстовые, притекстовые и послетекстовые упражнения Пособия составлены с учетом реализации коммуникативных целей при обучении русскому языку как иностранному на продвинутом этапе. Современный текстоориентированный подход к обучению РКИ способствует развитию у студентов творческого мышления, активизации познавательной деятельности, повышению мотивации овладения языком страны обучения; таким образом, лингводидактический и лингвокультурологический потенциал текстовой составляющей Пособия по грамматике для студентовиностранцев нефилологического вуза представляет интерес в аспекте дальнейшего формирования речевой и социокультурной компетенции иностранных учащихся. Данный подход к обучению РКИ в контексте формирования коммуникативной компетенции как основной цели обучения языку не только способствует формированию у иностранного студента вторичного когнитивного сознания, но и является мотивирующим фактором для изучения русского языка не только как языка специальности, но и как языка страны обучения. Список использованных источников 1. Сабитова Р. Р., Исаева Л. Б. О подготовке учебников и учебных пособий для иностранных студентов по дисциплинам, изучение 298

294 IX Міжнародна науково-практична конференція которых предусмотрено ФГОС ВПО: лингводидактические особенности. - Электронный ресурс. Режим доступа: 2. Тер-Минасова С.Г. Язык и межкультурная коммуникация.: Уч.пособие. - М.: Слово, с. Розглядаються принципи організації навчального матеріалу Посібника з граматики російської мови для іноземних студентів нефілологічного вуза. Описано структуру та завдання, зокрема, текстову складову Посібника, сприяючі подальшому формуванню комунікативної компетенції іноземних учнів. Ключові слова: принципи, посібник з граматики, текстова складова, комунікативна компетенція Here are reviewed рrinciples of organization of educational material of Russian grammar s Manual for the foreign students of unphilological institute. There are described the structure and exercises, in particular, a text constituent of manual, which is cooperant the further forming of communicative jurisdiction of foreign student. Keywords: principles, manual of grammar, text constituent, communicative jurisdiction ۥ 81 УДК О.О. Панькевич І ЧУЖОГО НАВЧАЙМОСЯ, І СВОГО НЕ ЦУРАЙМОСЯ: ЗАПОЗИЧЕННЯ В ЛЕКСИЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ У статті розглянуто роль та значення запозичених термінів і слів, розкрито їх функції. Досліджено та обґрунтовано їх уплив (як у позитивному так і у негативному аспектах) на студентів вищих навчальних закладів. Ключові слова: терміни, запозичені слова, терміносистема, термінознавство. Посилення міжнародних зв язків, інтеграція України в ЄС, орієнтація на країни Заходу та економічне становищем країни в цілому призводить до стрімкого зростання кількості нових слів у мовленні українців з кожним днем. Актуальність даної статті зумовлена тим, що 299

295 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року спостерігається не лише стрімке поповнення запозиченнями та їх надмірне вживання, а й підміна раніше відомих значень новими словами. Водночас в умовах сьогодення значно підвищився інтерес до національних елементів у всіх сферах життя, у тому числі й мові. Оскільки система освіти це найважливіша ланка виховання свідомих громадян нашої держави, що відповідальна за формування інтелектуального потенціалу нації на всебічний розвиток особистості як найвищої цінності суспільства, то саме в цій системі необхідно першочергово звертати увагу на мовлення студентів. Мета статті розкрити позитивний та негативний влив запозичень на розвиток української терміносистеми та дослідити доцільність їх використання в лексиці студентів технічних вищих навчальних закладів України. Питанню щодо запозичених термінів та слів присвячено чимало наукових досліджень у вітчизняному (І. Огієнко, С. Смаль-Стоцький, О. Потебня тощо) та сучасному мовознавстві (Б. Ажнюк, Л. Булаховський, М. Жовтобрюх, Ю. Жлуктенко, І. Кочан. Г. Мацюк, С. Семчинський, Л. Симоненко, П. Селігей, В. Лейчик, Г. Онуфрієнко та ін.). У зв язку з появою нових фактів, що потребують осмислення та додаткового опису й дослідження проблема залишається актуальною, оскільки до цього часу не всі аспекти зазначеного явища висвітлені в повній мірі. Студент вищого навчального закладу як майбутній фахівець має бути здатним на високому рівні мовної культури висловлювати свою думку стосовно будь-яких професійних питань, тому першочергово викладачам як ретрансляторам знань необхідно звертати увагу на його мовленнєву діяльність, яка виступає предметом і метою, наприклад, дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)» з поглибленням теоретичних знань різних рівнів української мови. В умовах сьогодення у професійному та особистісному мовленні студентів вищих навчальних закладів функціонує велика кількість іншомовних термінів та запозичень з англійської, французької, німецької мови тощо. Пояснимо, термін (лат. terminus «кінець», «кордон», «межа») слово або словосполучення, що виражає чітко окреслене поняття певної галузі науки, культури, техніки, мистецтва, суспільно-політичного життя. У середньовіччі дане поняття набуло вже значення 300

296 IX Міжнародна науково-практична конференція «визначення», «позначення», У старофранцузькій мові існує навіть номінація terme «слово». Наука, що вивчає терміни називається термінознавством. Активне використання термінів та запозичених слів студентами насамперед пов язано з тим, що на ґрунті плідного міжнародного співробітництва динамічно розвиваються наука й техніка і, відповідно, виникають нові науково-технічні поняття тощо. У даному випадку ми розглядаємо означене явище позитивно, оскільки наукові дослідження не припиняються і з появою нових понять, явищ у просторі (в тому числі й освітньому) з являються нові слова-терміни. Адже основна функція термінологічної лексики номінативна, терміни називають спеціальні поняття з різних галузей людських знань у певній терміносистемі. Пояснимо, терміносистема це сукупність термінів у певній галузі. Вважаємо за доцільне розмежувати поняття «запозичення» та «іншомовні слова». «Іншомовні слова слова з інших мов, які, на відміну від запозичених слів, не засвоєні повністю мовою, що їх запозичила, усвідомлюються мовцем як чужорідні й зберігають ознаки свого походження. Це виявляється як у їх формі, так і в семантиці» [4, с. 209]. В аспекті нашого дослідження під поняттям «запозичені слова» ми розуміємо слова та/або елементи слів, засвоєні шляхом переміщення з мови-продуцента в мову-репіцієнт настільки, що не сприймаються як чужорідний елемент і не потребують пояснень стосовно форми і значення. Отже, іншомовні слова для систематизації мови подаються у спеціальних словниках, а натомість запозичені містяться у загальних словниках разом з питомою лексикою. Аналіз наукової літератури надав нам можливість встановити, що за ступенем адаптації розрізняють такі запозичення: 1. засвоєння слова, що на лексичному й граматичному рівні вже пристосувалися до української мови: дріт дроту; колір кольору (чергування приголосних), пальто пальта, в пальті (відмінюється). 2. власне запозичення слова, у яких адаптація на фонетичному та граматичному рівнях ще триває: бюро, журі, ательє (фр.), джентльмен, траулер (англ.), бухгалтер, ландшафт (нім.). Такі слова мають невластиві укр. мові сполучення звуків, форми. 301

297 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року 3. словотвірні запозичення використання іншомовних морфем: архімудрий, контрзахід, авіапереліт, склографія, геополітика, телебачення. 4. кальки слова, в яких поморфемно копіюється структура іншомовного слова за допомогою засобів рідної мови : багатозначність гр. polisemiа; з рос. судьбоносный, луноход скальковано українські доленосний, місяцехід. 5. напівкальки слова, в яких частина слова або вислову перекладається, а інша залишається: антитіло» з фр. Anticorps, ф ючерсна угода» з англ. futures agreement, ефект доходу» з англ. income effect. Окрім того запозичені слова в українській мові виконують різні функції: 1. номінативну, що задовольняє потребу мови в називаннях нових предметів, явищ, понять; 2. аксіологічну, що збагачує мову оцінними й експресивними засобами; 3. стильову, що полягає в диференціації власне українських і запозичених слів залежно від типу мовлення; 4. семантичної диференціації або ідентифікації понять українського й запозиченого слів; 5. термінотворення; 6. евфемізації понять для приховування справжнього значення слова, нейтралізації негативного змісту (педикульоз вошивість, геніталії статеві органи); 7. «осучаснення» мовлення, репрезентації мовної моди, прагнення до демонстрації мовної «престижності» тощо. Активне послуговування запозиченими термінами спостерігається у студентів вищих навчальних закладів України насамперед нетехнічних спеціальностей, наприклад, в Одеському національному політехнічному університеті. Це пояснюється широким використанням виробничо-професійної та науково-термінологічної лексики, яка насичена здебільшого англіцизмами. Зрозуміло, що навчання мови майбутніх фахівців повинно розглядатися крізь призму їхньої подальшої професійної діяльності, АЛЕ разом з тим саме у вищих закладах починається формування професійної компетентності майбутніх фахівців. Запозичення настільки переповнили лексику 302

298 IX Міжнародна науково-практична конференція українців, а особливо це стосується молоді та її спілкування, і, в тому числі, у вишах як освітніх середовищах, що їм важко підібрати українські відповідники. Тобто, при використанні запозичених слів і термінів у студентів виникають труднощі підібрати та замінити слово з української мови, що мало б таке саме значення. Тут ми стикаємось з суттєвим протиріччям та питанням на яке, здається, важко дати відповідь: використовувати власне українські чи запозичені слова та терміни? Відповідь ми шукали у самих студенів на практичних заняттях з дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)», пропонуючи майбутнім фахівцям виконати конкретні завдання. Наприклад: Завдання 1. Доберіть до українських визначень слово-іменник іншомовного походження. 1. Масове інфекційне захворювання. 2. Музичний супровід. 3. Пригодницький фільм з життя ковбоїв. 4. Льодова гора, що плаває в океані. 5. Певний режим харчування. 6. Прохід, прокладений під землею. 7. Пристрій для тренування. 8. Костюмований бал. 9. Пристосування живих організмів до кліматичних умов. 10. Організація збуту товарів на ринку. 11. Живописне зображення Бога. 12. Готель для автотуристів. 13. Композиція з кольорового скла. 14. Територіальний різновид мови. 15. Розрекламована торгова марка певного товару. Завдання 2. Доберіть українські відповідники до іншомовних слів. За потреби скористайтесь словником іншомовних слів. Ельдорадо, критерій, латентний, рецепт, імплементація, фіаско, жокей, фактор, овації, лінгвістика, афіша, фіксація, орфографія, аплодисменти, респект, експлуатація, лаконічність, конкретний, ліміт, стандарт, ліцензія, пріоритет, креативний, вояж, генерація, акомпонемент, еталон, аргумент, фан, біографія, ностальгія, інтонація, менталітет, гарантія, бренд, парадокс [1]. Перше завдання студенти виконували з легкістю та майже одноголосно всією групою. Натомість друга вправа викликала чимало труднощів, відповіді були затяжні та поодинокі. Приклади відповідей з рефлексійних анкет в кінці практичних занять (я: Дізнався Повторив Навчився Зрозумів Зробив успіхи... Труднощі я відчув Мене захопило Я досяг успіху, оскільки Практичне для мене було важливе, тому що ): Ольга П. Студентка ІІ курсу ІПТДМ Одеського національного політехнічного університету. 303

299 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Добираючи до українських визначень слово-іменник іншомовного походження, я зрозуміла, що використання запозичених слів та термінів з одного боку має свої плюси, оскільки дає можливість економити мовні засоби порівняно з питомими чи калькованими описовими виразами. Наприклад: бренд (розрекламована торгова марка певного товару). Також дуже зручно замінювати власне українські слова у висловлюванні синонімами (запис, фіксація), що показує багатий словниковий «багаж». Але з іншого боку виконання завдання 2 показало мені, що добирати до іншомовних слів українські відповідники дуже важко. Я як собака все розуміла, але пояснити не могла ;) Мене засмутило те, що не тільки я, а й уся моя академгрупа немогла сказати те чи інше слово «по-нашому», рідною мовою Максим С. Студент ІІ курсу ІКС Одеського національного політехнічного університету. < > Раніше мені здавалося, що використання англіцизмів тримає мене як би це сказати в тренді, що я «йду в ногу з часом». Але я зрозумів, що використовуючи «чужі» слова став забувати українську мову. Мені стало прикро, бо виникло питання що ж буде далі? Я зробив для себе висновок, що намагатимуся якомога більше користуватися у своїй мовленнєвій діяльності здебільшого словами своїх дідів та прадідів. Олена К. Студентка ІІ курсу ХТФ Одеського національного політехнічного університету. Навчаючись на хіміко-технологічному факультеті, який готує фахівців в галузі хімічної технології можу сказати, що мовлення особливо професійне у нас дуже насичене запозиченими словами з грецької та латинської мов. Виконання завдання під номером 2 мені показало, що варто все ж таки користуватися існуючими відповідниками укр. мови, які мають місце, ПОВНІСТЮ замінюючи їх, наприклад: фармацевт аптекар, вакцинація щеплення, субстанція активна речовина, спазми судоми Я вважаю, що використовувати запозиченні слова у мовленні варто ЛИШЕ за відсутності рідномовного відповідника. Таким чином, виконання пропонованих нами завдань надало можливість упевнитись, що добір до питимих українських слів іншомовних це легко та просто, а ось заміна запозиченого терміну (як його було названо Максимом С «чужого») на український відповідник 304

300 IX Міжнародна науково-практична конференція «рідний» справа нелегка. Ми погоджуємося з висновками у рефлексійних анкетах, окрім студентки ХТФ, яка пропонує повністю замінювати запозичені терміни українськими відповідниками. На доречності заміни запозичених слів українськими відповідниками наполягали деякі українські вчені, письменники, громадські діячі ХІХ ст. (І. Огієнко, І. Нечуй-Левицький тощо). Але, по-перше, синоніми в термінології явище неоднорідне. У межах наукового стилю мови синоніми небажані, навіть шкідливі, бо руйнують термін як дефінітивну одиницю системи. У професійно-виробничій сфері, в усному мовленні фахівців, творяться й уживаються спрощені, скорочені терміни, які нерідко є випадковими, безсистемними й не вживаються поза виробничо-професійною сферою. По-друге, не до всіх запозичених термінів існують українські відповідники (абсолютні/повні синоніми): футбол, філософія, демократія, театр, політика, парламент, кабінет, джинси тощо. Або, наприклад, є такі українські слова, що не у повній мірі передають зміст запозичень, спотворюючи тим самим смислове навантаження (неповні синоніми). По-третє, використовувати запозиченні слова у мовленні лише і тільки за відсутності рідномовного відповідника не завжди правильно, оскільки взаємозаміна одного слова іншим свідчить насамперед про високий інтелектуальний потенціал. Головне тут правильно добирати слова відповідно до контексту, тобто використовувати їх доречно, відповідно до значення і до конкретної ситуації мовлення. Неможна не погодитись із І. Кочан, яка стверджує, що в українській мові домінує принцип золотої середини: іншомовні слова, які не мають національних відповідників, адаптуються й розчиняються в потужному арсеналі «національних слів». З огляду на це, міжнародна лексика не порушує внутрішньої структури мови, а забезпечує контакти з іншими мовами світу і вказує на високий рівень української літературної мови [3, с. 17]. Отже, не слід зловживати іншомовними словами, якщо існує прийнятний український відповідник. Наприклад: генерація покоління, департамент відділ, імплементація впровадження, втілення, інтенція намір, рецепція сприйняття, трейдер продавець. Для цього варто укладати разом зі студентами словники синонімів професійної спрямованості. Хочеться наголосити на тому, що запозичення не єдиний засіб позначати нові поняття, потрібно все ж таки надавати перевагу українським науковим термінам, які будуть 305

301 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року більш зрозумілими та милозвучнішими. Іншомовні ж терміни можуть входити в українську термінологію майбутніх фахівців лише за умови відсутності українських відповідників, адже не слід зловживати іншомовними словами, якщо існує прийнятний повний синонім. «Запозичувати слова необхідно лише в тому випадку, коли без них не можна обійтися, тому використані без потреби вони є невиправданими і завдають мові тільки шкоди. Доцільне використання запозичень, не переобтяжуючи та не захаращуючи мову, сприяє її збагаченню» [2, с. 489]. Таким чином, уникнути запозичених термінів та слів під час підготовки студентів вищих навчальних закладів (особливо технічних) загалом неможливо, бо одна частина з них уже ввійшла до української мови і зрозуміла для більшості користувачів, інша немає повних відповідників. Але здебільшого запозичення не виправдані, оскільки українська термінологія має власний національний потенціал, який у повному обсязі не використовується. Ми маємо дбати про те, щоб елементи інших мов не витіснили елементи української мови, бо тоді вона може втратити здатність до саморозвитку, наслідуючи те, що було вироблено іншою мовою. Зважаючи на вище викладене, викладачам-мовознавцям вищих навчальних закладів необхідно завжди бути в пошуках нових методик у своїй практичній діяльності, аби студенти (особливо нефілологічних спеціальностей) мали можливість удосконалювали українську літературну мову щоб вона залишалася самобутньою та неповторною, а дисципліну «Українська мова (за професійним спрямуванням)» сприймали вірним помічником у світі термінів, формул, задач і креслень. Список використаних джерел 1. Панькевич, О.О. Методичні рекомендації і завдання до виконання практичних занять з дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» для студентів усіх спеціальностей денної форми навчання / О.О. Панькевич. Одеса : ОНПУ, с. 2. Сікорська, В., Куба І. Запозичення у процесі міжмовної наукової комунікації // Актуальні питання документознавства та інформаційної діяльності: теорії та інновації: зб. Матеріалів І Міжнар. наук.-практ. конф., Одеса, березня 2015 р. / під заг.ред. В.Г. Спрінсяна. Одеса : С

302 IX Міжнародна науково-практична конференція 3. Кочан І. Іншомовні слова: кальки чи національні відповідники? // Українська наукова термінологія. Збірник матеріалів науковопрактичної конференції «Українська наукова термінологія. Проблеми перекладу» К., Наукова думка, С Українська мова : енциклопедія / О.О. Тараненко, В.М. Русанівський (співголови), М.П. Зяблюк та ін., вид. 2-ге, випр. і доп. К. : Укр. енцикл. ім. М.П. Бажана, с. В статье рассмотрены роль и значение заимствованных терминов и слов, раскрыты их функции. Исследовано и обосновано их влияние (как в позитивном так и в негативном аспектах) на студентов высших учебных заведений. Ключевые слова: термины, заимствованные слова, терминосистема. The article considers the role and value of borrowed terms and words revealed their functions. Motivated and explored their impact (both positive and negative aspects) for students in higher education institutions. Keywords: terms, borrowed words, terminological, terminaste. УДК 378 (= 161.2) О.С. Алексєєва УКРАЇНСЬКЕ УСНЕ МОВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ: УДОСКОНАЛЕННЯ ОРФОЕПІЧНИХ НОРМ Одним із завдань у навчанні української мови за професійним спрямуванням для студентів вищої школи є удосконалення орфоепічних та акцентуаційних норм, оволодіння на високому рівні правильною вимовою. В статті йдеться про шляхи усунення вимовних помилок на заняттях з української мови, про причини порушення орфоепічних норм, подаються особливості усного мовлення та норми літературної вимови. Ключові слова: усне мовлення, вимовні норми, орфоепія, акцентуація. Літературна мова, при всій своїй різноманітності, є, безумовно, чимось єдиним, проте цього ніяк не можна сказати про вимову, де спостерігаються різні варіанти, які не виходять, за межі норми. Усне 307

303 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року мовлення - це така форма реалізації мови, яка виражається за допомогою звуків, являє собою процес говоріння і є первинною формою існування мови. Найважливіші особливості усної форми мовлення: 1. Вона витворюється мовним апаратом людини (голосовими зв язками, язиком, ротом) й сприймається на слух. Це мовний потік, а не "ланцюжок" графічних знаків. 2. Усне мовлення характеризується ще й такою особливістю, як непідготовленість, спонтанність, адже усне мовлення людини це напівусвідомлений процес: людина дуже рідко замислюється над тим, як вона розмовляє. Лише до участі в обговоренні певного питання на засіданнях, зборах можна спеціально підготуватися перед тим, як говорити. 3. Ще однією особливістю є надлишкова інформація. Вона міститься в інтонації, в міміці, жестах, а головне в обставинах живого спілкування мовців. Іноді пауза у розмові несе більше інформації, ніж усе висловлене попередньо. 4. Надлишковість усного мовлення проявляється в тому, що в наших репліках під час розмови або у виступі звучить багато слів, смислове навантаження яких мінімальне. Наявність у мовленні багатьох повторів це теж надлишковість. При цьому повторюються як окремі слова, так і цілі словосполучення; повторюється той самий зміст, висловлений лише дещо іншими словами, дублюються емоції вигуком [3, 1]. І.А. Лукницький виокремлює декілька особливостей, які характеризують норму літературної вимови. До них належать: неоднорідність, яка виявляється в прояві індивідуальних навичок тих, хто розмовляє; спільність фонетичної системи певного мовленнєвого колективу, яка допускає коливання у вимові, що не порушують змістового значення слів; спільність відтворювання фонем як суспільно значущих звуків, яка припускає варіантність в їх вимові; спільність інтонаційних засобів для виразу значень із наявністю індивідуальних варіантів інтонування; при наявності спільності у сприйманні і відтворюванні слів, фонем і інтонації певний мовленнєвий колектив викристалізовує одну з вимов слова (фонеми) або вид інтонування як правильний варіант, припускаючи при цьому співіснування інших варіантів теж правильної, не менш поширеної вимови, що й спостерігаємо на прикладі опитування груп людей, які мають спільну сферу діяльності вони допускають однакові помилки [3, 3]. Починаючи з 50-х років ХХ ст. питання орфоепічних норм української мови дістали теоретичне обґрунтування у відомих працях 308

304 IX Міжнародна науково-практична конференція М. Ф. Наконечного, Л. А. Булаховського, М. А. Жовтобрюха, Н. І. Тоцької. Історія української орфоепії висвітлювалась у вагомих працях І. Огієнка, П. Д. Тимошенка. Частково висвітлювалось становлення орфоепії в монографіях М. А. Жовтобрюха «Мова української преси» (1963), «Мова української періодичної преси» (1970) та А. А. Москаленка «Нарис історії українського алфавіту і правопису» (1958). Проблемі вивчення процесу становлення орфоепічних норм присвячені дослідження сучасних мовознавців М. М. Фащенко, М. Л. Микитин- Дружинець, О. П. Шонц. М. М. Фащенко у статті «Т. Г. Шевченко і становлення норм української орфоепії» наводить мовні факти, які свідчать про те, що у рукописах творів Т. Г. Шевченка відбиті майже всі вимовні норми, які стали орфоепічними. Неабияку цінність становлять такі розвідки М. М. Фащенко: «Українська орфоепія теорія і практика», «Орфоепічні проблеми у вивченні української мови», «Орфоепія іменникових словоформ», «Орфоепія дієслівних форм». Головна проблематика наукових досліджень М. Л. Микитин-Дружинець відбиття процесу становлення орфоепічних норм у першодруках, рукописах кінця ХVIII - 60 р. ХІХ ст. О. П. Шонц досліджує відбиття норм української літературної вимови за пам ятками ІІ пол. ХІХ ст. початку ХХ ст. Як бачимо, українська орфоепія формувалась починаючи з ХІХ ст., але остаточне усталення орфоепічних норм відбулося на початку ХХ ст., про що свідчать наукові розвідки. Усне літературне мовлення в суспільстві набрало великої ваги, значно розширився й ускладнився його функціональний діапазон. Але, на жаль, у практиці українського усного літературного мовлення досить часто трапляються порушення правил вимови, хоч сучасна українська літературна мова має й усталені орфоепічні норми. Порушення норм української літературної вимови, на думку М.Л. Микитин-Дружинець, пояснюються кількома причинами. 1. На вимову може впливати правопис. Мовці намагаються у вимові копіювати написання слів, що призводить до штучно «буквеної» вимови: [крýти е т са] (крутиться) замість [крýти е ц :а]; [не и v íстчин] (невістчин) замість [не и v íшчи е н]; [сижý] замість [си е джý] тощо. 2. Порушення літературних норм може викликати також діалектне оточення. Так, фонетика північного діалекту і багатьох говорів південно-західного наріччя спричинила вимову [р ] як [р]: [гоwóрат ] замість [гоwóр ат ]; [раднó] замість [р аднó]. Під впливом південно- 309

305 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року західного наріччя іноді вживають у кінці слова глухі приголосні замість дзвінких: [зуп], [v іс], [стóрош] замість [зуб], [v із], [стóрож]. Особливості діалектного мовлення здебільшого зумовлюють орфоепічні помилки мешканців села. 3. Вплив на вимову близькоспорідненої мови. Під впливом російської мови вимовляють м яко шиплячий [ч]: [ч ас], [ч аĭ], [рýч ка], [нíч ка]; оглушують дзвінкі у кінці слова: [д іт], [дуп]; ненаголошений [о] вимовляється як [а] або з наближенням до [а]: [хадила], [ха о дила], [хо а дила]; замість [ў] вимовляють [ф]: [кроф], [жóфтиĭ]. Контакти української мови і російської спричинюють відхилення від літературної орфоепічної норми мешканців міста. 4. Відсутність до 90-х років ХХ ст. (унаслідок вилучення в 30-ті роки ХХ ст.) в українському алфавіті літери ґ. У зв язку з цим поширеною є ненормативна вимова слів áґрус, ґáнок, ґелґотáти та інших зі звуком [ґ]. Спостерігається також вживання звука [ґ] замість [г] у словах іншомовного походження: [ґаз], [ґазéта]. Відхиленням від орфоепічних норм української літературної мови є неправильне наголошення слів, зокрема дієслів: вíзьму, кáжу, пíду (пор. нормативну вимову: візьмý, кажý, підý) [1, ]. На основі відхилень від літературної мови виокремлюють два типи вимовних помилок: фонетичні та фонологічні. Фонологічні вимовні помилки проявляються у змішуванні фонем, у заміні однієї фонеми мови другою, що дуже спотворює звуковий образ слів, міняє склад фонем у них, призводить до їх плутання і нерідко навіть до неправильного розуміння слова. До цієї групи помилок належить, наприклад, неправильне оглушення кінцевих дзвінких приголосних: гриб сприймається як [грип] (хвороба), кáзка як [кáска], кіз як [кіс]. Також сюди належить заміна огубленого ненаголошеного звука [о] неогубленим [а]: моститися вимовляється як [масти тися], порáди [парáди], полити [пали ти]. Фонетичні вимовні помилки полягають у неправильному використанні варіацій фонем. Ці порушення не завжди змінюють значення слова і, як правило, спотворюють вимову. Так, українська орфоепія допускає вимову приголосного [т ] з наближенням до [ц ], якщо [т ] стоїть після [с ]: [с т ц інá], [рáдіс т ц ] (стіна, радість). У словах [же и т ц :á], [т ц íло] (життя, тіло) наближення [т ] до [ц ] є порушенням норм української орфоепії. Прикладом фонетичних 310

306 IX Міжнародна науково-практична конференція помилок є вимова шиплячого замість свистячого: усякий - [уш áкиĭ] або свистячого замість шиплячого: шкарпетки - [скарпéтки] [2,243]. Відхилення від орфоепічних норм зумовлені сферою спілкування, законом мовної економії, який у повсякденній вимові приводить до скорочення фонетичного складу слів і сполук; впливом іншої мови, просторіччя, діалектів, орфографії, недостатнім знанням вимовних норм. Однією із основних комунікативних ознак культури мовлення є правильність, тобто визначальна ознака культури мовлення, яка полягає у відповідності його літературним нормам, що діють у мовній системі. Усне мовлення у багатьох випадках залишається недосконалим у плані вимови. Якщо в українськомовних регіонах ця проблема менш помітна, то в російськомовних вона набуває особливої гостроти через постійні інтерференційні впливи та соціолінгвістичну ситуацію. Дотримання норм літературної вимови має велике значення для загального рівня культури розвиненої особистості, тому не можна залишати це питання осторонь. Мета дослідження розглянути, які чинники негативно впливають на усне мовлення у російськомовних регіонах; запропонувати шляхи розв язання цієї проблеми. У методиці викладання вищої школи одним із важливих завдань залишається використання комунікативно-діяльнісного підходу у викладанні української мови. Такі підходи спрямовані на розвиток культури українського мовлення студентів ВНЗ, що є запорукою досконалого володіння як усною так і писемною формами мовлення, сприяє формуванню вмінь вільно спілкуватись засобами виучуваної мови, доцільно використовувати ресурси мовної системи, залучатись через мову до культурних традицій українського народу. Успішне навчання української мови значною мірою залежить від урахування взаємовпливів тих мов, якими користуються наші студенти у повсякденній комунікації. Переважна більшість студентів на високому рівні володіють російською мовою, тому в методиці викладання української мови в наших умовах широко застосовується прийом зіставлення. Важливо враховувати близькоспорідненість української та російської мов, схожість їх структур на усіх мовних рівнях. Оволодіння усним українським мовленням студентів безпосередньо залежить від повноти і точності орфоепічних знань. 311

307 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Відповідність орфоепічним нормам є однією з важливих ознак культури усного мовлення. Правильної літературної вимови слід навчати так само регулярно, як навчають правопису, граматики. У розвитку усного мовлення мусить бути така ж сама система і такий мовний режим, як у писемному. Неправильно сказане слово повинно викликати таку ж реакцію, як і неправильно написане [6, 37]. У програмовому матеріалі з української мови за професійним спрямуванням закладено багато можливостей для засвоєння студентами орфоепічних норм. Найбільше таких можливостей виявляється на перших заняттях, при вивченні тем «Український алфавіт», «Звуки і букви української мови», але й теми з правопису, такі як «Правила вживання апострофа», «Правопис м якого знака», «Спрощення в групах приголосних», «Чергування голосних і приголосних» тощо, теж спонукають до систематичної роботи над вдосконаленням вимовних норм СУЛМ. Отже, робота над вимовними нормами має велике значення на усіх етапах засвоєння мовного матеріалу студентами. Сучасні «норми української орфоепії це єдині для всіх фонетичні закони літературної мови» [4,125]. Як відомо, вони історично склались на основі вимови середньонаддніпрянських (полтавсько-київських) говірок центральних діалектів української мови, хоч і не без впливів інших говорів. Теоретичні засади української орфоепії найбільш повно і досконало розроблені науковцями Інституту мовознавства імені О. Потебні АН України. Втілені вони в словнику-довіднику «Українська літературна вимова і наголос» за ред. М.Жовтобрюха. Вагомим внеском у становлення української орфоепії став словник наголосів М. Погрібного, а також його робота «Орфоепічний словник». Завдяки цим роботам усталилися й закріпилися орфоепічні норми і система наголошування СУЛМ. У науково-методичній літературі було зроблено багато спроб класифікувати відхилення від норм літературної вимови, що призводять до виникнення у мовленні помилок і недоліків (М. Кожина, Т. Ладиженська, В. Мельничайко, М. Пентилюк, Т. Чижова та ін.). Методику роботи над фонетичним матеріалом і вимовою розробляли С. Бернштейн, М. Успенський, явища інтерференції та транспозиції у процесі вивчення другої мови досліджували А. Богуш, О. Бугайчук, 312

308 IX Міжнародна науково-практична конференція А. Коваль, І. Луценко, М. Пентилюк. Учені зазначають, що знання цих відхилень необхідне для правильного й раціонального планування роботи з формування техніки усного мовлення. Вивчення орфоепії української мови протягом всього курсу засвоєння мови відіграє значну роль у формуванні вимовних норм студентів. Однак особливо важливим засвоєння такого матеріалу є на початковому етапі вивчення української мови. В аудиторії вишу студенти приходять уже із сформованими вимовними навичками, які, на жаль, не завжди відбивають норми літературної вимови. До того ж докладається чинник інтерферентного впливу інших мов, зокрема російської. Саме тому з перших занять слід проводити велику роботу з усунення вимовних недоліків наших студентів в їхньому українському мовленні. Така перебудова, як правило, дуже тривала, саме тому треба роботу налагодити так, щоб вправи й завдання з орфоепії стали систематичними, тільки так можна привести у відповідність з орфоепічними нормами літературного мовлення орфоепічні навички учнів. Учені виділяють такі основні дії (операції) щодо формування вимовних навичок: фізичні зовнішні, інтелектуальні внутрішні, які учень/студент виконує в процесі спілкування, активна вимова і сприймання мовних одиниць, розуміння мовних одиниць і вміння зіставляти свою вимову з орфоепічною, запам ятовування [5, 48]. Дослідники вважають, що вироблення орфоепічних навичок в учнів проходить в три етапи [7,11-12]. У період формування орфоепічних умінь переважають аналітичні прийоми навчання. Це значить, що учень повинен уміти сприймати потрібний звук на слух, вимовляти його як окремо, так і в мовному оточенні. Далі йде процес переростання орфоепічних умінь в орфоепічні навички. При виробленні навичок застосовуються як аналітичні, так і імітаційні прийоми. Третій етап це процес автоматизації орфоепічних навичок. Основним прийомом є імітаційний. Учні відтворюють уже орфоепічне звучання слів автоматично. Порушення орфоепічних норм, характерних для студентів, що вивчають українську мову за професійним спрямуванням, можна звести до таких випадків: 1.Вимова ненаголошених голосних [о] та [а]. Під впливом російської мови у переднаголошених складах замість звука [о] студенти вимовляють [а]: [падушка], [карова], [галава]. І навпаки, у таких 313

309 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року словах як хазяїн, гарячий, багатий, студенти вимовляють замість [а] голосний [о]. 2. Вимова [г] і [ґ]. Багато студентів плутають [г] (фрикативний) і [ґ] (проривний), наприклад, замість [герой] вимовляють [ґерой], [ґнʹіздо], [ґулʹати], замість [герой], [гнʹіздо] і [гулʹати]; і навпаки, замість [аґрус], [ґудзик], [ґедзʹ], вимовляють [агрус], [гудзик], [гедзʹ]. 3. Вимова твердого [ч]. Помилки у вимові твердого [ч] в українському мовленні викликані інтерферентним впливом російської мови; виникають труднощі у вимові цього звука у студентів, для яких українська мова не є рідною: [нʹіч ], [ч асто]. 4. Злита вимова [дж] і [дз]. Більшість студентів вимовляє ці африкати як два звуки [д ж] і [д з], що теж є порушенням вимовних норм: [д жерело], [д зиґа], [д зеркало], [ад же]. 5. Вимова звука [й] у сполученнях [бйа], [пйа], [вйа], [мйа]. Деякі студенти не вимовляють цей звук у словах п ятниця, ім я, в ялий, пом якшуючи губні приголосні: [п атницʹа], [ім а], [в алий]. 6. Вимова ненаголошеного [о] перед складом з [у], де цей ненаголошений має вимовлятись з наближенням до [у]: [гоулубка], [коужух]. 7. Вимова дзвінких приголосних перед глухими та в кінці слів. Під впливом російської мови наші студенти вимовляють їх глухо, що теж є порушенням орфоепічних норм: [дʹіт], [зуп], [тʹашко], замість [дʹід], [дуб], [тʹажко]. 8. Вимова приголосного [р] в кінці слова і складу. Замість [воротарʹ], [секретарʹ] слід навчати вимовляти студентів [воротар], [секретар]. 9. Вимова нескладового [ў] в кінці складу чи слова або на початку складу перед приголосним: [зум іў], [ўтʹік], [ўзʹаў]. Слід нагадати студентам, що саме така вимова є характерною для нормативного українського мовлення. 10. Вимова кінцевого [цʹ]. У деяких українських словах, співзвучних з російськими на кінці слова [ц] вимовляється м яко: хлопець, молодець, а також олівець, горобець, на відміну від російських слів, де [ц] в таких випадках вимовляється твердо і ця відмінність теж призводить до порушення вимови в українському мовленні студентів. Для усного українського мовлення характерне таке явище як евфонія (милозвучність), яка досягається відсутністю збігу приголосних у певних позиціях. З цим явищем слід познайомити наших студентів, 314

310 IX Міжнародна науково-практична конференція оскільки у шкільній практиці викладання мови на порушення милозвучності звертається мало уваги і тому в мовленні студентів часто зустрічаються порушення типу: в вашій голові, скрізь з вами, побував в Криму. Робота над формуванням і удосконаленням усного мовлення студентів неможлива без усунення вимовних помилок, пов язаних з наголошуванням у словах. Тут важливо дібрати таку систему вправ, яка б ілюструвала характер українського наголосу: вільність, рухомість, різномісність, а також його функції: форморозрізнювальну (руки руки, книжки книжки) та смислорозрізнювальну (замок замок, захват (захоплення) захват (пристрій, ширина чого-небудь), лікарський (від лікар) лікарський (від ліки). Також варто звернути увагу на складні слова, у яких передбачається два наголоси: головний і побічний (фотозйомка, сільськогосподарський). В українській мові можливе варіативне наголошення це об єктивний результат акцентологічної системи мови, показник переходу від однієї норми до іншої: алфавіт - алфавіт, завжди завжди, також також. На цей аспект теж слід звертати увагу, при доборі вправ. На заняттях з української мови за професійним спрямуванням викладач ставить завдання створити максимальну кількість мовних ситуацій і добирати вправи на подолання явищ інтерференції. Оволодіння нормативним усним мовленням процес, який складається з активних дій: фізичних рухів мовних органів (зовнішні дії) та зусиль інтелектуально-емоційних (внутрішні дії): 1) активна вимова і слухання мовних одиниць (робота органів мовлення фізичні рухи м язів мовного апарату; напруження слухових органів); 2) постійне зіставлення власної вимови із зразками орфоепічно правильного мовлення (робота фізіологічного апарату мовлення); 3) запам ятовування (робота пам яті) [8, 28]. Формуванню нормативних орфоепічних навичок студенів ВНЗ має відповідати характер дидактичного матеріалу, що передбачає контроль і корекцію усного мовлення студентів, усунення недоліків, викликаних інтерферентним впливом. Вироблення, формування й закріплення орфоепічних навичок у студентів вимагає того, щоб ці процеси були дидактично спланованими. Тому орфоепічна робота повинна проводитись упродовж вивчення всього курсу української мови. 315

311 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Система завдань і вправ обов язково повинна активізувати такі види мовленнєвої діяльності як слухання і говоріння. Тому доречними вважаємо проводити на кожному занятті аудіювання з одночасним тестовим контролем цього виду завдань, для цього в нашому арсеналі теж є низка текстів здебільшого культурологічного змісту. Спостереження за процесом вивчення студентами спеціальних дисциплін підтвердили необхідність удосконалення орфоепічних навичок студентів шляхом використання усних мовленнєвих вправ (мікровисловлювання, мікродіалоги, запитання-відповіді, бесіди, консультації, розігрування ділових ситуацій). Оскільки в центрі навчання є звукова сторона мовлення, то провідне місце на заняттях належить усним вправам. Форми роботи, передбачені для формування орфоепічних навичок, - це вправи і завдання навчального, розвивального, проблемного, тренувального та ігрового характеру. Вони розміщені у порядку наростання складності завдань. Програмовий матеріал ілюструється підібраними нами зразками поетичної творчості, значною кількістю українських прислів їв, приказок, інших фразеологічних одиниць. Отже, засвоєння знань на теоретичному і практичному рівнях проходить одночасно, доповнюючи одне одного. Більшість завдань будуються на основі спостережень над природою звуків, роботою органів мовлення, сполучуваністю звуків та їх функцією в мові. Вважаємо, важливо і доречно пояснити студентамнефілологам вже на перших заняттях з української мови такі базові поняття фонетики як мовленнєвий апарат, артикуляція, асиміляція приголосних, коротко звернутись до класифікації приголосних за місцем і способом творення. Першим кроком до поліпшення вимови має бути мовлення самих викладачів, учителів-словесників. Особливо «ріже вухо» ненормативний наголос у словах на зразок принести, занести, люблю, виразно, разом (ці наголоси здебільшого зумовлені впливом південно-західного наріччя української мови) замість нормативних принести, занести, люблю, виразно, разом. Учитель/викладач повинен бездоганно володіти літературною вимовою та додержуватися її норм, а тому подібні недоліки мовлення просто неприпустимі. Вихід із ситуації постійно дбати не лише про культуру усного мовлення учнів/студентів, а й свою. У пригоді особливо корисні орфоепічні словники та словники наголосів, зокрема 316

312 IX Міжнародна науково-практична конференція - Головащук С. І. Словник наголосів. К., Орфоепічний словник української мови : В 2-т. / За ред. М. М. Пещак, В. М. Русанівського. К., Т. 1; К., Т.2. - Погрібний М. І. Орфоепічний словник. К., Звичайно, вимовні помилки, які допускають у своєму мовленні студенти не призводять до порушення комунікації, однак орфоепія має велике значення в техніці мовлення, якщо вимова не відповідає орфоепічним нормам, то мовлення в цілому не забезпечить легкості і швидкості розуміння змісту висловлювання. Відхилення від правильної вимови, що трапляються в мовленні студентів найчастіше пояснюються інтерферентним впливом російської мови. Користуючись відповідними методичними прийомами, добираючи для цього систему різноманітних тренувальних вправ, викладач має змогу усунути ці недоліки у вимові студентів і таким чином виховати повноцінну мовну особистість. Список використаних джерел 1. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія: навч. посіб./ О.І. Бондар, Ю.О. Карпенко, М. Л. Микитин-Дружинець. К.: ВЦ «Академія», с. 2. Волох О.Т. СУЛМ: Вступ. Фонетика. Орфоепія. Графіка. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія. Словотвір / О. Т. Волох. К.: Вища шк., с. 3. Дем яненко О. Є. Усунення порушень орфоепічних норм рідної мови в дітей дошкільного віку / О. Є. Дем яненко // Вісник Глухівського національного педагогічного університету ім. О. Довженка С Жовтобрюх М. А. Про деякі тенденції в розвитку сучасної української орфоепії // Українське усне літературне мовлення / М.А.Жовтобрюх. - К.: Наук. думка, С Караман С. Методика розвитку зв'язного мовлення. Ознайомлення з мовними нормами // Українська література в загальноосвітній школі / С.Карман С Лабащук М.С. Психологія мовленнєвої діяльності/м.с.лабащук. - Тернопіль: ТДПІ, с. 7. Миронюк Н.П. Орфоепія в 4-8 класах / Н.П.Миронюк. - К.: Радянська школа, с. 317

313 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року 8. Симоненкова Л.М. Вивчення фонетики і морфології в умовах місцевих говорів / Л.М.Симоненкова. - К.: Рад. школа, с. Одной из задач в обучении украинского языка по профессиональному направлению для студентов высшей школы является совершенствование орфоэпических норм, овладение на высоком уровне правильным произношением. В статье говорится о путях устранения произносимых ошибок на занятиях по украинскому языку, о причинах нарушения орфоэпических норм, подаются особенности устной речи и нормы литературного произношения. Ключевые слова: устная речь, произносимые нормы, орфоэпия, акцентуация. One of tasks in Ukrainian teaching as official language to students of Higher educational institutions is improment of orthoepic and accentual norms, mastering by the correct pronunciation at the high level. This article deals with the ways of removal mistakes in pronunciation on classes in Ukrainian, the reasons for pronouncing abuse rules submitted peculiarities of speech and literary norms of pronunciation.. Keywords: oral speech, the norms of pronunciation, accentuation. УДК О.К. Романова, Г.И. Курова, Л.В. Печкурова, Н. Мадарьяга ДИСТАНЦИОННОЕ ОБУЧЕНИЕ РЕФЕРИРОВАНИЮ НАУЧНОГО ТЕКСТА В статье рассматриваются преимущества дистанционного образования в сравнении с заочным на примере обучения реферированию (по материалам «Учебного пособия по реферированию научного текста для иностранных студентов всех специальностей заочной формы обучения» (авторы: Курова Г.И., Печкурова Л.В., Романова О.К.) (Одесса: ОНПУ, 2016)) Ключевые слова: дистанционное обучение, заочное обучение, реферирование научного текста 318

314 IX Міжнародна науково-практична конференція Требованием современной парадигмы образования является концепция непрерывного обучения на протяжении всей жизни и принцип бинарного (субъектно-субъектного) характера педагогического процесса. Широкий доступ студентов к электронным источникам информации требует формирования у них интереса, потребности и необходимой мотивации к учебному материалу и процессу учебно-познавательной деятельности как таковой. Сегодня, как никогда, необходимо учитывать то обстоятельство, что традиционную структуру общего числа задач образования дополняет задача удовлетворения образовательных потребностей самого студента. И это становится особенно ощутимым при подготовке специалистов из числа иностранных граждан, которые действительно стремятся получить качественное образование.в связи с этим существенно выросли требования к профессиональной и социальной компетентности преподавателей, а следовательно и к качеству их подготовки в системе образования, когда акцент инновационных методик приходится на компьютерное и дистанционное обучение. Так, переход от заочной формы обучения к дистанционной в Одесском национальном политехническом университете особенно актуален для иностранного контингента учащихся. Заочное образование иностранных студентов, практикуемое последние 5 лет в ОНПУ, вызывает вопросы, т.к. базируется на самостоятельной работе иностранцев, которые, как правило, по причине недостаточного владения языком обучения, не могут успешно усвоить необходимый объём учебной информации. Использование информационных технологий в значительной степени способствует качественному усвоению материала. Построение учебного процесса на базе дистанционных занятий даёт возможность говорить о принципиально новой организации самостоятельной работы студентов, в основе которой сознательное мотивированное отношение к самообучению и самосовершенствованию. С этой целью на кафедре украинского и русского языков Института подготовки иностранных граждан Одесского национального политехнического университета создано «Учебное пособие по реферированию научного текста для иностранных студентов всех специальностей заочной формы обучения» (авторы: Курова Г.И., Печкурова Л.В., Романова О.К.) (Одесса: ОНПУ, 2016). Пособие составлено на материале аутентичных текстов учебников, научных 319

315 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року статей по специальностям студентов, обучающихся в политехническом вузе, предназначено для самостоятельной работы студентов и ориентировано на заочно-дистанционное обучение. Данная методическая разработка представляет собой учебно-методический комплекс по обучению иностранных студентов письменной речевой деятельности на заключительном этапе изучения русского языка. Проблема обучения научному стилю речи является важнейшей из проблем подготовки квалифицированных специалистов инженерного профиля. Владение и умение оперировать научной информацией характеризует как общую, так и профессиональную эрудицию молодого специалиста. Её цель формирование навыков аналитико-синтетической переработки научной текстовой информации, аннотирования и реферирования, структурно-семантической компрессии текста. Каждая из двух частей разработки, входящих в её состав, содержит лингвометодический материал, направленный на реализацию поставленной цели. Включает в себя как теоретический материал, резюмирующий знания, полученные студентами на предшествующих этапах обучения русскому языку, так и материал для практического обучения навыкам составления вторичных документов (аннотации и реферата) на материале текстов научного стиля. Для каждой из специальностей было отобрано и апробировано несколько текстов, которые удовлетворяли бы следующим критериям: новизна, актуальность, познавательность, соответствие профессиональным интересам студента, возможность обогащения и расширения профессиональных знаний, наличие наиболее употребительных терминов и информации, типичной для профессионального общения в соответствующей подсфере науки и техники. Предложенные для реферирования тексты соответствуют общедидактическим требованиям: возрастному и интеллектуальному уровню студентов, удовлетворяют его эмоциональные и познавательные запросы, служат предпосылкой для развития абстрактного мышления. Сведения, полученные учащимися из данных текстов, способствуют осуществлению коммуникации в профессиональной сфере общения. 320

316 IX Міжнародна науково-практична конференція Преподаватель-русист, пользуясь приёмами лингвистического анализа, на материале специальных текстов, учитывая внеязыковую компетенцию учащихся, максимально приближая учебный материал к профессиональным потребностям учащихся, становится партнером в овладении языка специальности. Взаимодействие обучающего и обучаемого способствует более эффективному усвоению учебного материала, повышает мотивацию к обучению. Поощрение иностранных студентов в самостоятельных попытках изучения теоретического материала, синтаксической трансформации предложений, аннотирования и реферирования предложенных текстов, укрепляет чувство уверенности в изучении языка специальности. Список использованных источников 1. Барыкина А.Н., Добровольская В.В. Практическое пособие по развитию навыков письменной речи [Текст]: А.Н. Барыкина, В.В. Добровольская. М.: Рус. яз., Василишина Т.И., Леонова Э.Н. Учимся реферировать. Грамматика русского языка для студентов продвинутого этапа и аспирантовиностранцев естественных и технических специальностей [Текст]: учеб. пособ. по обучению реферированию / Т.И. Василишина, Э.Н. Леонова. М.: РУДН, Курова Г.И., Миракьян И.Г. Научный стиль речи для иностранных студентов 1 курса технических вузов (на материале экономических специальностей) [Текст]: учеб. пособ. / Г.И. Курова, И.Г. Миракьян. Одесса: ОНПУ, Курова Г.И., Романова О.К. Научный стиль речи для иностранных студентов 2 курса технических вузов (на материале экономических специальностей) [Текст]: учеб. пособ. / Г.И. Курова, О.К. Романова. Одесса: ОНПУ, Полянская И.В. Профессиональное общение. Учебнолексикографический комплекс для иностранных студентов экономических специальностей [Текст]: учеб. пособ. / И.В. Полянская. Харьков: НТУ «ХПИ». Ч Сенкевич М.П. Стилистика научной речи и литературное редактирование научных произведений [Текст]: учеб. пособ. для студентов специальности «Журналистика» / М.П. Сенкевич. М.: Высш. школа,

317 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року У статті розглядаються переваги дистанційної освіти в порівнянні з заочним на прикладі навчання реферуванню (за матеріалами «Навчального посібника по реферуванню наукового тексту для іноземних студентів усіх спеціальностей заочної форми навчання» (автори: Курова Г.І., Печкурова Л.В., Романова О.К.) (Одеса: ОНПУ, 2016)) Ключові слова: дистанційне навчання, заочне навчання, реферування наукового тексту This article discusses the benefits of distance education in comparison with the example of abstracting absentee training (based on the "Training Manual for abstracting scientific texts for foreign students of all specialties of the correspondence form of training" (authors: Kurova G.I., Pechkurova L.V., Romanova О.K.) (Odessa: ONPU, 2016)) Keywords: distance studying, nonresident instruction, abstracting scientific text УДК 81'27-13: В.В. Горбань, Ю.И. Саранина ФОРМИРОВАНИЕ КРЕАТИВНОЙ ЯЗЫКОВОЙ КОМПЕТЕНЦИИ НА ЗАНЯТИЯХ РКИ В работе рассмотрены этапы формирования креативной языковой компетенции, показано, что сочетание традиционного подхода с инновационными технологиями значительно оптимизирует процесс обучения. Показана эффективность использования текстов научной фантастики в сочетании с послетекстовыми заданиями. Ключевые слова: креативная языковая компетенция, инновационные технологии, эффективность преподавания, лингвокреативное мышление. Эффективность преподавания РКИ всегда была важнейшим вопросом методики и педагогоки. Видение Homo sapiens как homo loguens предоставляет стратегии работы при обучении, особенно - неродному языку, т.к. для превращения человека разумного в человека говорящего необходимо формирования креативной (выделено нами - В.Г., Ю.С.) языковой компетенции. 322

318 IX Міжнародна науково-практична конференція Технология развития креативной составляющей языкового сознания оригинально изложена С. М. Антоновой: "1) рефлексия собственной речемыслительной деятельности при восприятии чужого текста на слух; 2) осознание ассоциативного потенциала языкового знака; 3) познание мыслительного потенциала слова и фразы в условиях творческого эксперимента; 4) экспериментальное исследование смыслового потенциала художественного текста в процессе поиска возможных точек зрения на текст, создания и публичного представления собственных интерпретаций, отража.щих эти точки зрения; /.../ 9) формирование собственной коммуникативной профессиограммы филолога..." [1, с.10-19]. Нами процитированы только те аспекты, которые перекликаются с предлагаемой нами методикой формирования креативной языковой компетенции. Формирование креативной языковой компетенции необходимо проводить в рамках направления "Лингвистика креатива", котороя является областью "изучения потенциала языка в соединении с творческой инициативой говорящего в разных видах речевой деятельности" [3, с. 292]. При этом необходимо особое внимание уделять словообразовательному аспекту, при котором иностранные учащиеся не только изучают новые слова, но и познают механизм их возникновения, что позволит им в будущем распознать смысл незнакомой лексемы по уже изученной модели (а это уже гораздо более высокий уровень языковой догадки, без формирования которой нельзя говорить об успешном усвоении языка), а также они уже самостоятельно смогут создавать новые лексемы, если того потребует коммуникативная ситуация. При этом мы выходим на понятие "межкультурная коммуникативная компетентность", в основе которой "лежит способность личности устанавливать взаимоотношения с представителями других культур, достигать с ними взаимопонимания на основе признания их культурных ценностей и толерантного отношения к их отличиям в манерах общения, в поведении, одежде, образе жизни, традициях, обычаях и т.д. Формирование межкультурной коммуникативной компетентности в условиях вузовского и послевузовского образования повышает общую культуру специалиста, его конкурентоспособность на международном рынке труда» [5, с. 87]. Как справедливо отмечает И.А. Зимняя, «особое значение имеют готовность специалиста использовать общекультурный фонд знаний, 323

319 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року его потребность в продолжении личностного культурного развития, понимание основных ценностно-смысловых доминант современного мира, страны, общества, т.е. общецивилизационной культуры» [7, с. 8]. При этом «система ценностей, норм, идеалов, которая характерна для социальной общности (этноса, нации, общества), зафиксирована и закреплена в текстах (выделено нами - В.Г., Ю.С.), преданиях, обычаях, традициях, обеспечивающих смысл существования человека и общества» [8, 2]". Как известно, "получение информации посредством чтения является одним из важнейших путей приобретения и пополнения знаний" [12., с. 123]. Тексты могут быть как специальные, которые пополняют тезаурус терминологической лексики и наглядно показывают ее функционирование в профессионально ориентированной коммуникации в соответствии с языковыми нормами и стандартами, а также художественные, которые занимают особое место в различных видах речевой деятельности, т.к. "литературнохудожественное творество открывает широкие возможности для исследовательских рефлексий по поводу механизмов и лингвокретивных техник..." [3, с. 272]. О важности рефлексий мы уже писали в начале нашей статьи. Лингвистика креатива рассматривает художественный текст как некое экспериментальное пространство, обнаруживающее писательские эвристики (особое чутьё слова) и преднамеренное "обновление" формы и содержания вербальных знаков, создающее эстетически значимый эффект их интерпретации (собственно авторское миромоделирование)" [3, с.272]. Изучая чужое миромоделирование, учащиеся приобретают навыки собственного миромоделирования, что значительно повышает их успешность в коммуникативных процессах. Этим и объясняется устойчивый интерес к лингвистике креатива, благодаря которой реализуется и эвристический потенциал языка, и потенциал говорящего. Лингвокреативность позволяет говорящему «раскрасить» свою речь, освободиться от языковой шаблонности, не утруждать себя поисками готового, имеющегося в языке слова, а создать новое, т.к. «порой легче «слепить» свое слово, чем найти нужное» [6, с.9]. Лингвокреативное мышление побуждает языковую личность к использованию творческого потенциала языковых единиц. Лингвокреативностью в той или иной степени обладает каждый, и она 324

320 IX Міжнародна науково-практична конференція является неотъемлемой частью жизни человека. Подобный тип мышления позволяет обходить законы системы языка, создавая яркие, неожиданные, эффектные языковые единицы. Такие единицы, как правило, сложны для понимания даже для носителя языка, их дешифровка своеобразная игра, призванная развлечь и привлечь читателя или слушателя. И хотя все люди способны к созданию новых единиц, способных вызвать у реципиента эстетическое удовольствие, наиболее осознанно используют языковые знания, в первую очередь, авторы фантастических текстов, которые и будут выбраны нами в качестве инновационной формы активизации познавательной деятельности студентов. Русский язык отличается богатством словообразовательной системы, зачастую сложной для понимания носителей другого языка. Именно поэтому исследование не только узуальной словообразовательной системы, но и языковой игры на словообразовательном уровне способствует формированию креативной языковой компетентности студента-иностранца. В качестве учебного материалы нами используются тексты А. и Б. Стругацких. Как известно писатель-фантаст стремится в своем произведении создать максимально реалистичную и правдоподобную модель вымышленного мира, события которого воспринимаются читателем как те, что могли бы существовать в реальной действительности. Для полного погружения читателя в выдуманный мир писатели конструируют индивидуально-авторские новообразования по уже существующим словообразовательным моделям, не претендуя на оригинальность их структуры. Вот этим и хороши тексты фантастических произведений, которые позволяют усвоить систему словообразовательных моделей узуса, опираясь на эмоциональную память. Авторы создают названия для объектов виртуального мира с помощью узуальных способов словообразования, но при этом писатели далеко не всегда разъясняют семантику новых слов. Например, слово умклайдет (Все переглядывались, неуверенно улыбаясь. Роман задумчиво играл умклайдетом, катая его на ладони. Стелла дрожала ) в юмористической повести «Понедельник начинается в субботу», значение этого индивидуально-авторского новообразования никак авторами не разъясняется, читателю приходится догадываться о его значении по его форме. Именно поэтому исследование 325

321 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року лингвокреативности фантастических текстов может привести к достижению более высокого уровня языковой компетенции учащегося. Как показывает статистика, большинство представленных неологизмов Стругацких являются именами существительными или именными словосочетаниями. Глаголы в рассматриваемых текстах почти не представлены, что, по мнению Бояркиной В. Д., доказывает несущественность пополнения языка новыми глаголами [2, с ]. Для этого существует несколько причин: 1) категориальное различие в значениях именной и глагольной лексики; 2) неодинаковость их номинативной и синтаксической функций [11, с. 27]. Как показывают наблюдения, появление неологизмов в языке связано в первую очередь с необходимостью номинации нового явления или предмета, а среди глаголов «немного таких, которые обозначали бы новые процессы и явления действительности» [2, с. 95]. Большинство индивидуально-авторских образований, которые встречаются в фантастических текстах Стругацих, созданы с помощью суффиксации. Суффиксация наиболее часто используется авторами для номинации различных инопланетных существ. Для прочного и осмысленного усвоения языка недостаточно запоминать слова в алфавитном порядке. Всегда необходимо иерархизация изучаемого материала. Наиболее удачно - распределять лексемы по тематическим группам, внутри которых устанавливать словообразовательные модели. Это позволит учащимся не только прочно усвоить материал, но и быть открытыми для восприятия новых лексем: их мыслительного и ассоциативного материала. Вот почему и индивидуально-авторские новообразования Стругацких следует разделить на несколько тематических групп: а) названия жителей других планет: леонидяне - жители планеты Леонида; Оказалось: да, есть на планете разум. Но совершенно нечеловеческий. До такой степени не похожий ни на нас, ни на вас, ни, скажем, на леонидян, что наука просто не могла предположить возможность такого феномена. Подобным способом создаются названия жителей других планет: магоряне, пантиане. б) жители стран, расположенных на других планетах: 326

322 IX Міжнародна науково-практична конференція Алайцы - жители страны Алай; Кто у нас им опасен - тех уберу, кто нужен - тех купят, и пойдут они набивать трюмы своих «призраков» алайцами и крысоедами вперемешку. Такие же суффиксы используются авторами в названиях жителей других стран: хонтийцы, пандейцы. Но при помощи суффиксации создаются не только личные, но и неличные имена существительные. неличные: а) названия материалов: янтарин - материал из янтаря; Главное, что этот известняк не имеет ничего общего с янтарином, из которого построен марсианский город. б) названия специальностей: космогация - наука об управлении космическим кораблем; В Высшей школе космогации четыре факультета, и три из них имеют тренировочные залы. При этом в научно-фантастических текстах Стругацких при необходимости создания нового слова используется не только материально выраженный суффикс, но и нулевой. Наибольшую активность материально невыраженный суффикс у А. и Б. Стругацких проявляет в образовании наименований лиц, а конкретнее - в образовании дериватов группы «лицо по профессии, специалист в какой-либо области»: астроархеолог - лицо, занимающееся астроархеологией; Слышал я об астроархеологах. Нельзя было к ним относиться серьезно. космозоолог - специалист в области космозоологии («науки об инопланетных животных») Я ведь раньше работал космозоологом, исследовал жизнь на других планетах. Ах, какое это было чудесное время! При создании новых номинаций авторами используется и чистое сложение. Наиболее действенным способом сложение оказалось для создания наименований животных иных планет. «Чистым сложением образуются существительные с интерфиксом (возможно, и с нулевым), словообразовательное значение которого сводится к объединению значений основ мотивирующих слов в одно сложное значение» [14, с.562]. Это неудивительно, поскольку авторы стремятся создать 327

323 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року уникальное и поразительное существо, незнакомое читателю, но всетаки узнаваемое им. В зависимости от частеречной принадлежности производящих основ все номинации можно разделить на несколько групп: а) существительное + существительное: зеброжираф Он потрясенно смотрел, как по песчаной дорожке мимо зеброжирафа, совсем рядом с ним, идет человек. По такой же словообразовательной модели созданы и другие номинации: краборак, ракопаук. б) числительное + существительное: шестиног, четверорук У неосведомленных посетителей серый шестиног не вызывал никаких эмоций. Чистым сложением создаются наименования свойств объектов действительности; наименования процессов, а также предметов: ридер-потенция - сверхъестественные способности, потенциально заложенные в каждом из ридеров (людей, способных читать чужие мысли); Утверждают, что фукамизация якобы неблагоприятна для возникновения у человека ридер-потенции ; эпсилон-детринитация - стадия работы межпланетных средств сообщения; Эпсилондетринитрация закончилась, и корабль перешел в состояние Подпространства. Тампопластырь - средство для перевязки; Вадим с охапкой тампопластыря шел за ним по пятам. Довольно большая группа неологизмов создается братьями Стругацкими с помощью терминоэлементов. Это неслучайно. Писатели, создавая свое, авторское, творят в рамках системы родного языка. В славянских языках в последнее время наблюдается рост лексики терминологизированного характера. Терминологизацию и интеллектуализацию языка, по мнению исследователей, обусловливает научно-техническое развитие. При этом отмечается не только рост терминов, но и терминоэлементов. В. П. Даниленко отмечает, что «минимальной структурной единицей в терминологии < > необходимо считать терминоэлемент, подразумевая под ним широкое понятие, включающее в себя на равных основаниях производящую основу, словообразующую морфему (аффиксы), слово в составе сложных слов и словосочетаний, символы в составе особого типа символо-слов» [4, 37]. 328

324 IX Міжнародна науково-практична конференція С помощью терминоэлементов братьями Стругацкими создается довольно большое количество наименований, которые можно распределить по тематическим группам: наименования наук и других областей человеческого знания: космозоология - наука о живых организмах, населяющих иные миры, Таскал он меня от скелета к скелету, руками размахивал, голос возвышал - я таким его еще не видывал. Здорово, наверное, он любил эту свою космозоологию. эмбриомеханика - раздел науки, изучающий закономерности существования и развития «эмбриосистем» Это было несколько лет назад. Тогда он был еще совершенным новичком в эмбриомеханике В произведениях А. и Б. Стругацких часто встречаются новообразования с элементом ксено- (греч. xenos -чужой, посторонний), особенность этого элемента в том, что в научной фантастике Стругацких он приобрел более узкое, специализированное значение - «инопланетный». Вероятно, поскольку речь идет о других планетах, то этот терминоэлемент приобретает большую деривационную активность, создавая даже словообразовательное гнездо, в основе строения которого лежит принцип подчинения одних единиц другим. Словообразовательное гнездо представлено по ступенчатому принципу: «Дериваты, образованные непосредственно на вершине гнезда, находятся на первой ступени, производные от них - на второй ступени» [13,142] ксенология - наука об инопланетных цивилизациях, патоксенология (греч. pathos - болезнь) - наука, изучающая инопланетные заболевания, Она занималась последовательно: ксенологией, патоксенологией, сравнительной психологией и левелометрией, и во всех этих науках она явно преуспела ксенотехника, ксенотехнология - инопланетная техника, технология; Были назначены и немедленно направлены в группу Фокина специалисты по ксенотехнологии вообще и по ксенотехнике. ксенофольклор - инопланетный фольклор; наименования технических приспособлений: ментоскоп (греч. skopeo - наблюдаю, исследую) - аппарат для исследования человеческой психики; 329

325 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Дверь в лабораторию оставалась прикрытой, оттуда доносился раздраженный голос Бегемота и звонкое щелканье включенного ментоскопа. кристаллофон - устройство для прослушивания записей; мнемокристаллы (греч. mnema - память) - носители для хранения информации; атомокар - наземный транспорт, работающий на атомном топливе; птерокар - воздушный вид транспорта наименования лиц по роду деятельности: Кибертехник - специалист по обслуживанию «киберов» (роботов) Собственно, это уже был не страх, это были остатки пережитого страха, смешанного со стыдом. Кибертехник, который испугался собственных киберов. Киберинженер - специалист по «киберам» (роботам) более высокого ранга, чем кибертехник; названия различных медицинских средств Вирусофоб (греч. phobos - страх, ужас) - противобактериологическое средство; Такая вот царапина, - сообщил Учитель, рассматривая ладонь, - на Пандоре вызвала бы аварийный сигнал. Меня бы изолировали в отсеке и утопили бы в вирусофобах. Биоблокада - средство, дающее абсолютный иммунитет; Учитель стал рассказывать про биоблокаду. Лингвокреативное мышление имеет особое значение для авторов научной фантастики, поскольку писатели, создавая свой неповторимый и удивительный мир, творят также и уникальные художественные образы, которые реализуют творческий потенциал языка. Изучение их творческой лаборатории позволяет читателю повысить свой уровень лингвокреативности. Декларируя важность работы с текстом, мы не должны игнорировать работу со словом, т.к. это привело бы к тому, «что учащиеся не узнавали и не понимали бы слова, встречающиеся в других контекстах. Следовательно, работу над словом в контексте необходимо сочетать с работой над изолированным словом» [10, с.141]. К инновационным технологиям, применяемым на последнем этапе формирования креативной языковой компетенции, следует отнести моделирование. Предложим задания: 1) введите в свой контекст неологизмы Стругацких; 330

326 IX Міжнародна науково-практична конференція 2) создайте номинации новых профессий, которые могут быть в будущем; 3) смоделируйте ситуацию, используя ролевую игру с представителями новых профессий; 4) смоделируйте названия фантастических животных (на основе 2-х уже существующих); 5) дайте названия животным, показанным на мониторе: Как видим, формирование креативной языковой компетенции процесс долгий, сочетающий в себе различные подходы и методы. Сочетание традиционного подхода с иновационными технологиями помогает оптимизировать процесс обучения, а высокий уровень 331

327 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року эмоциональности - интенсифицировать процесс усвоения неродного языка и значительно повысить уровень профессионализма. Список использованных источников 1. Антонова С. М. Стратегии образования креативной личности: текстоцентризм или философская риторика? / С. М. Антонова // VI Міжнародна науково-практична конференція з питань методики викладання іноземної мови. - Одесса: Астропринт, С Бояркина, В. Д. О некоторых особенностях новой глагольной лексики // Новые слова и словари новых слов. - Л., С Гридина Т. А. "Делать из мухи слона": ассоциативная проекция игрового слова в художественном тексте / Т.А. Гридина // Лингвистика креатива: Коллективная монография / Под ред. Т. А. Гридиной. Екатеринбург: ФГБОУ ВПО "Урал. гос. пед. ун-т", С Даниленко В. П. Русская терминология/ В.П. Даниленко. - М., с. 5. Закиева Е. С. Формирование межкультурной коммуникативной компетенции как интегративной способности межкультурного общения специалиста / Е.С. Закиева, И.В. Смирнова // Модернизация подготовки управленческих кадров России в контексте мировой системы образования. Красноярск: Сибир. федеральный ун-т, Вып С Земская Е.А. Языковая игра / Е.А. Земская, М.В. Китайгородская, Н. Н. Розанова // Русская разговорная речь. М., с. 7. Зимняя И.А. Общая культура и социально-профессиональная компетентность человека / Зимняя И.А. // Высшее образование сегодня (электронный журнал) Вып С Наролина В.И. Межкультурная коммуникативная компетентность как интегративная способность межкультурного общения специалиста / В.И. Наролина // Психологическая наука и образование (электронный журнал) Вып С Омельченко С.Р. Глагольная репрезентация языковой ментальности/ С.Р. Омельченко // Вестник ВГУ. - Серия Гуманитарные науки. Вып г. с Рахманов В. И. Общеобразовательное значение изучения иностранного языка // Очерки по методике обучения иностранным языкам. М. Высш. шк., С

328 IX Міжнародна науково-практична конференція 11. Родионова, Т. Г. Некоторые результаты экспериментального исследования особенностей идентификации неологизмов-глаголов // Т.Г. Родионова / Слово и текст в психолингвистическом аспекте. - Тверь, ТГУ, С Смирнова Л. Н. К вопросу об использовании приёмов быстрого чтения в процессе обучения иностранному языку / Л. Н. Смирнова // Обучение иностранным языкам. - СПб: Каро, С Харатунова Д.Ш. Словообразовательное гнездо как совокупность лексических единиц (на материале бурятского языка) / Д.Ш. Харатунова // Вестник Челябинского государственного университета. Вып. 11. Челябинск, с Шведова Н.Ю. Русская грамматика / Н.Ю. Шведова. М., с. В роботі розглянуті етапи формування креативної мовної компетенції, показано, що поєднання традиційного підходу із інноваційними технологіями значно оптимізує процес навчання. Показана ефективність використання текстів наукової фантастики в поєднанні з післятекстовими завданнями. Ключові слова: креативна мовна компетенція, інноваційні технології, ефективність викладання, лінгвокреативне мислення. The paper discusses the stages of formation of the creative language competence, it is shown that a combination of traditional approaches with innovative technology significantly optimizes the learning process. The efficiency of using science fiction texts in conjunction with post-text tasks. Keywords: creative language competence, innovative technologies, teaching effectiveness, linguistic creativity. УДК : Е.В. Иванова ПРИМЕНЕНИЕ МУЛЬТИМЕДИЙНЫХ ТЕХНОЛОГИЙ ПРИ ИЗУЧЕНИИ РУССКОГО ЯЗЫКА КАК ИНОСТРАННОГО Рассматривается необходимость использования мультимедийных технологий при обучении русскому языку как иностранному. Описаны способы интеграции аудиовизуальной информации с помощью 333

329 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року мультимедийных технологий. Указан ряд преимуществ по сравнению с другими информационными технологиями обучения. Ключевые слова: мультимедийные технологии, коммуникативная деятельность, проектная методология, активизация самостоятельной учебно-познавательной деятельности студента. Сегодня изучение русского языка как иностранного невозможно представить без использования мультимедийных учебных инструментов. Новая модель обучения построена на основе современных информационных технологий и реализует принципы личностно ориентированного подхода. Внедрение новых информационных и коммуникационных технологий расширяет возможности формирования системы открытого образования и меняет представление о квалификации современного преподавателя. У компьютерного обучения существует ряд преимуществ. Например, преподаватели используют возможности компьютеров мгновенно реагировать на входную (входящую) информацию для создания простых учебных программ в виде упражнений. Техническое преимущество преподавания русского языка как иностранного с помощью мультимедийных технологий заключается в том, что звуковые карты позволяют иностранным студентам записывать свою речь, а затем сравнивать ее с произношением носителей языка. Графические возможности компьютеров могут представлять любой вид деятельности в виде изображений или анимации. Это особенно важно при изучении новой лексики, поскольку изображения на мониторе позволяют иностранным студентам ассоциировать иноязычные фразы непосредственно с действиями. Кроме того, средства массовой информации являются прекрасным средством интерактивного общения между различными языковыми группами. Эти преимущества позволяют сделать вывод о том, что мультимедийное обучение имеет большой потенциал для обучения устной речи. Благодаря оптимальному сочетанию различных технологий (видео, телевидение, радио, журналы, книги, библиографии, телефоны) и имея дополнительные функции (интерактивные, графические возможности), мультимедийное обучение представляет практически неограниченные возможности в обучении. 334

330 IX Міжнародна науково-практична конференція В последние годы наблюдается тенденция изменения парадигмы обучения в системе образования Украины таким образом, что институты переходят к организации и управлению самостоятельной учебно-познавательной деятельностью. Сегодня появляется возможность улучшить процесс обучения, методики и формы организации обучения, которые будут совершенствовать алгоритмы нахождения нужной информации, используя различные источники, а также интенсивно развивать познавательную деятельность иностранных учащихся. Большая часть широкого спектра интерактивных обучающих программ для изучения русского языка как иностранного направлена на разработку фонетических и грамматических аспектов и позволяет использовать их в автоматическом режиме (приложения «Lingualeo», «Duolingo», «Kahoot!» и др.).особенностью этих программ является включение интерактивных диалогов, распознавание речи и визуализация произношения, анимационные ролики, показывающие артикуляцию звуков, упражнения для развития всех видов речевых навыков, видео с переводом, а также отслеживание собственных результатов обучения (платформы «GoogleФормы»,«Classmaker» и др.). Целью изучения русского языка как иностранного является коммуникативная деятельность, которая требует практических навыков владения языком. Задачей преподавателей является максимально активизировать всех студентов в процессе обучения, чтобы создать атмосферу для их творческой деятельности. Использование современных технических средств, таких как информационнопросветительские программы, Интернет-технологии, а также проектная методология позволяют сегодня решать эти проблемы. Таким образом, Интернет-источники могут прийти на помощь преподавателям русского языка как иностранного в организации самостоятельной работы, включая в себя вещание (диалог, передача), взаимодействие с поиском в Интернет-ресурсах, где можно найти познавательную информацию, учебные материалы, которые способствуют формированию профессиональной компетентности будущих специалистов. Наряду с использованием традиционных технологий обучения, возможности новых информационных технологий могут помочь преподавателям-лингвистам в выборе более интересных и разнообразных учебных материалов для осуществления 335

331 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року дифференцированного подхода для каждого студента, и тем самым способствовать лучшему усвоению необходимых знаний и навыков. Мультимедийные технологии являются информационными технологиями обучения, которые интегрируют аудиовизуальную информацию несколькими способами (текст, видео, аудио, графики, анимации и т.д.). Это реализует интерактивный диалог с пользователями систем и активизируютразличные формы самостоятельной деятельности. Использование мультимедийных технологий в процессе обучения позволяет добиться улучшений в процессе естественного сочетания традиционных и инновационных форм и методов обучения; осуществления подготовки, поиска информации, игр, моделирования, проектирования и анализа функций; выполнения таких общих дидактических принципов, как наглядность и доступность; целесообразность систематического перехода от образования к самообразованию; положительный эмоциональный фон для обучения; и связь теории с практикой. Кроме того, мультимедийные технологии поддерживают мультимедийные программы, энциклопедии, словари и специальные информационные образовательные среды, созданные для целостного познания мира в контексте компьютерного проектирования и моделирования. Мультимедийные технологии выступают в качестве особой интеллектуальной деятельности, а значит, имеют ряд преимуществ по сравнению с другими информационными технологиями обучения: 1. Обучение предполагает непрерывное совершенствование содержания и методов образования в современных условиях; 2. Предоставляет возможности для выявления и поддержки студентов с лингвистическими способностями; 3. Представляет собой основу дистанционного обучения; 4. Обеспечивает доступ к лучшим практикам в области образования и профессиональной подготовки широкой общественности через образовательный мир Интернета и разветвленной сети связи; 5. Создает среду искусственного языка, что позволяет проводить изучение русского языка как иностранного в собственном темпе студентов; 6. Повышает уровень самостоятельности и ответственности студентов при организации обучения; 336

332 IX Міжнародна науково-практична конференція 7. Позволяет строить обучение языку в соответствии со студенческими интересами и целями; 8. Позволяет учитывать межкультурную составляющую; 9. Современные мультимедийные технологии имеют практически неограниченные возможности для создания средств графической ясности. Мультимедиа (компьютер с дополнительными устройствами) может быть мощным инструментом для самостоятельного изучения русского как иностранного, при этом позволяет вести тщательный контроль и иметь постоянную оперативную поддержку. Наряду с положительными аспектами, есть некоторые негативные тенденции, мешающие массовому внедрению мультимедийных технологий в учебном процессе. К ним относятся: 1. Отсутствие квалифицированных разработчиков. 2. Отсутствие разработанной методологии мультимедийных технологий. 3. Часто отсутствие сертифицированного программного продукта. Эффективность обучения зависит от степени совершенства программно-педагогических средств. Для внедрения мультимедийных технологий в процесс обучения, в первую очередь, необходимо создать условия для рационального педагогического и методического применения мультимедийных технологий. С одной стороны, существует небольшое количество теоретических исследований, которые не были широко введены в практику; а, с другой стороны, есть много разрозненных программ, которые не имеют серьезной теоретической основы. На сегодняшний день в практике преподавания РКИ возможности обучения с использованием мультимедийных технологий несколько занижены. Это связано со сложностью и недостаточным развитием теории концепции мультимедийных технологий в качестве дидактического инструментария. Список использованных источников 1. Бальцук Н. Б. Некоторые возможности использования электронновычислительной техники в учебном процессе / Н. Б. Бальцук, М.М. Буняев, В.Л. Матросов. М.: Прометей, Волков В. В. Современные мультимедиа. Компьютер-ИНФО

333 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року 3. Левитес Д.Г. Практика обучения: современные образовательные технологии. - М., Новые педагогические и информационные технологии в системе образования / Е.С.Полат, М.Ю.Бухаркина. М.: Издательский центр «Академия», Пахомова Н. Ю. Метод учебного проекта в образовательном учреждении. М., Фролова Н.Х. Проблемы применения мультимедийных технологий в высшей школе. Высокие технологии в педагогическом процессе: тезисы докладов межвузовской научно-методической конференции преподавателей вузов, ученых и специалистов. - Новгород, ВГПИ, Розглядається необхідність використання мультимедійних технологій при навчанні російської мови як іноземної. Описано способи інтеграції аудіовізуальної інформації за допомогою мультимедійних технологій. Вказано ряд переваг в порівнянні з іншими інформаційними технологіями навчання: якість та поліпшення в процесі природного поєднання традиційних та інноваційних форм і методів навчання. Ключові слова: мультимедійні технології, комунікативна діяльність, проектна методологія, активізація самостійної навчальнопізнавальної діяльності студента. This article describes the need for the use of multimedia technology in teaching Russian as a foreign language. The methods of media integration has been described using multimedia technologies. The number of advantages has been specified compared with other information technology education: quality improvements in the natural combination of traditional and innovative forms and methods of teaching. Keywords: multimedia technology, communicative activities, project methodology, activation of self-learning and cognitive activity of the student. 338

334 IX Міжнародна науково-практична конференція ФІЛОСОФІЯ І СУСПІЛЬСТВО: ПРОБЛЕМИ КОМУНІКАЦІЇ УДК 130.3:141.2 В.Ю. Жарких КРОССКУЛЬТУРНОЕ ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ В КОНТЕКСТЕ ФИЛОСОФИИ ГУМАНИСТИЧЕСКОГО ПРАГМАТИЗМА Изложены основные принципы кросскультурной коммуникации, внимание акцентируется на таких концептах, как «разумное равновесие» и культурная идентичность. Ключевые слова: кросскультурное взаимодействие, философия гуманистического прагматизма. 1. В современном мире термин «культура» не имеет гомогенного содержания. Он применяется в расширительном смысле «мультикультура», поскольку в нем объединяется все разнообразие культур человеческой цивилизации. Значительная часть мира находится в постоянном интерактивном кросскультурном контакте разной значимости и содержания, благодаря чему жизнь человека проходит в контексте не одной, а сразу нескольких культур. В этом процессе широко используются коммуникативные связи для передачи и копирования символических систем и поведенческих моделей. Каждая из них и все они вместе служат мостиками объединения различных фрагментов мировой культуры. 2. С точки зрения гуманистического прагматизма их влияние на практику мирового жизненного опыта оценивается в терминах разумного равновесия. В термин «разумное равновесие» Ф.К.С. Шиллер вкладывал глубоко гуманистический смысл. Содержание этого термина основывается на постулате, что все человеческие истины и ценности создаются человеком. Познавая окружающий мир, он осознанно и активно действует в постоянно меняющейся реальности, из-за чего меняются его представления и мотивации. В этом процессе он создает новые истины в соответствии со своими потребностями, интересами, уровнем знания и обстоятельствами с изменением которых меняется и его оценка истинности привычных/новых знаний/истин. Новые / измененные реалии способствуют созданию новых символические значений, с помощью которых его адаптация в 339

335 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року новой человеческой реальности происходит более успешно и адекватно. 3. Найденные истины никогда не остаются неизменными. Значимость актуального/потенциального результата действий человека, воздействия моделей его поведения и культурных символов признается истинной и полезной, если их практические последствия удовлетворяют требованиям морали, этики, логики и качества человеческих отношений. В этом случае культурные новации остаются в социальном контексте и составляют одну из характеристик его культурной идентичности. 4. Построение кросскультурного контекста происходит зачастую в неспокойных обстоятельствах противостояния. Изначальные особенности культурной идентичности дезориентируют человека и приводят к искажению контакта. Вследствие неумения верно интерпретировать культурные различия/новации, естественно, возникают большей/меньшей интенсивности непонимание, отчужденность и даже агрессивность. В такой ситуации принцип «разумного равновесия» играет решающую роль. 5. Принцип разумного равновесия исходит из постулата, что никакая национальная/профессиональная или иная культура не является ни однородной, ни статичной, и никто не существует в контексте одной культуры. Несмотря на свою уникальность практически каждая культурная традиция обладает чертами, схожими с другими культурными идентичностями. Признание общности реалий культурных традиций и должна стать основой разумного равновесия в создании позитивного контекста кросскультурного взаимодействия, в котором не должно быть ни формализма, ни догматизма. 6. Для современной Украины организация полноценного кросскультурного взаимодействия является императивной необходимостью. Осуществление этого процесса на должном уровне должно поддерживаться усилиями государства и всего общества. Целеустремленное и систематическое содействие в обеспечении кросскультурных связей в системе разумного равновесия будет способствовать интеграции украинского общества в европейское интерактивное коммуникативное пространство идеологии взаимодействия. 340

336 IX Міжнародна науково-практична конференція Викладено основні принципи кроскультурної комунікації, увага акцентується на таких концептах, як «розумна рівновага» і культурна ідентичність. Ключові слова: кроскультурні взаємодія, філософія гуманістичного прагматизму. The basic principles of cross-cultural communication, focuses on concepts such as "reasonable balance" and cultural identity. Keywords: cross-cultural interaction, humanistic philosophy of pragmatism. УДК 130.2:008 С.І. Коляда КРОСКУЛЬТУРНИЙ ДІАЛОГ: ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ Статтю присвячено проблемі створення кроскультурного діалогу та його значенню для гармонізації культурних розбіжностей в мультікультурному комунікативному просторі і побудови консолідованого суспільства. Ключові слова: кроскультурний діалог, діалогове мислення, діалоговий кроскультурний комунікативний простір. Сучасна реальність ґрунтується на постійній взаємодії та інтеграції світових культурних систем, отже позитивний імпульс отримує розширення комунікативних зв'язків в розмаїтті самобутніх культур світового співтовариства. Людина, виявляючи одвічне прагнення досягти спільності з іншими, стикаючись з іншими культурами, знаходить широкі можливості реалізувати цю потребу, отримує стимули і докази необхідності розвивати і підтримувати не тільки контакти, а й кроскультурний діалог між людьми. Принципи побудови кроскультурного діалогу припускають наявність атмосфери відкритості у прийнятті культурного розмаїття світу. У такому контексті створюються передумови для виникнення світогляду, співзвучного біблійному заклику: "возлюби ближнего своего, как самого себя». Концепція такого світовідчуття передбачає надію на взаємність, очікування початкової емпатії та двосторонньої динаміки комунікативної інтеракції. У межах такого світовідчуття кроскультурні взаємини здійснюються в активному двосторонньому комунікативному обміні 341

337 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року інформацією, який має ознаки зацікавленого, рівноправного діалогу. Його учасники шукають не відмінності між культурними спадщинами, а, навпаки, прагнуть зрозуміти, як ці відмінності можна усвідомити, порівняти і скоординувати. Вступаючи у діалог, комуніканти спочатку готові до можливих невідповідностей в їхній культурній ідентифікації, і тому не ухиляються від необхідності зрозуміти їх конструктивний потенціал. Це дозволяє їм об'єктивно і неупереджено оцінити і представити свої міркування щодо обговорюваної проблеми та спільно створити нове символічне значення [1; 24]. За таких умов вони здатні побудувати діалогові відносини. Кроскультурна ситуація стає безперервним позитивним процесом формування соціального / міжособистісного консенсусу, що виходить за межі колишніх намірів і думок учасників [1; 31]. У діалогової комунікації формуються нові культурні цінності, переконання і цілі, тому що люди «думають разом» [2; 380] в процесі «взаємної комунікативної дії» [3;171]. Кроскультурний діалог відбувається постійно, у всіх сферах людського буття і включає багато сторін комунікативної практики людини. Цей процес спостерігається і на міждержавному, і на професійному, і на побутовому рівні людської життєдіяльності. Його ефективність ґрунтується на прагненні учасників зрозуміти чужі / інші культури і створити / підтримати / продовжити атмосферу дружності і доброзичливості. Щире бажання зрозуміти іншого знімає напругу і настороженість. У ситуації діалогічної комунікативної толерантності створюються умови, що призводять до мирного / дружнього взаємоприйнятного і рівноправної участі у вирішенні існуючих / ймовірних, дійсних / надуманих відмінностей / протиріч / невідповідностей / розбіжностей, передбачуваних / назріваючих ситуацій нерозуміння або конфліктів [4;18]. Діалог трансформує і гуманізує якість «мовчазного мислення» [5,117], тобто внутрішнього осмислення обговорюваної проблеми, яка має місце в будь-який комунікативної ситуації. Кроскомунікатівна інтеракція в режимі діалогу призводить до утворення атмосфери консенсусу, в якій врівноважена раціональність превалює над агресивними, конфліктними тенденціями. У ній всі 342

338 IX Міжнародна науково-практична конференція комуніканти активно беруть участь в розмові, вільно висловлюючи свої думки і вслухаючись у те, що говорять інші учасники діалогу. Кожен з них відчуває їхню підтримку і увагу. У такій обстановці вони разом створюють нову спільно розроблену ідею і новий рівень взаємин [5, 96]. Діалогова інтеракція відбувається у відкрито висловлюваних роздумах, рефлексії і порівнянні, завдяки чому виникає більш чітке уявлення про фактори, пріоритетні в даному кроскультурному комунікативному контексті. У сучасній глобалізованій реальності створюються нові правила кроскультурної комунікації, в яких уявлення про загальнолюдські гуманістичних нормах моралі та етику є пріоритетними. Світоглядні принципи колишніх уявлень про цілі комунікації, засновані на примусі й позбавленні, довели свою неефективність і неадекватність. В рамках такого світогляду в кроскультурних контактах з'являлися серйозні приводи для виникнення ненависті та насильства, що призводило до маргіналізації та відчуження у суспільстві. Сьогодні у кроскультурних взаємодіях потрібна нова парадигма взаємин, що передбачає розвиток діалогічного мислення. Однією з головних умов в ній є початкова готовність учасників шанобливо і доброзичливо сприймати один одного. В рамках діалогічного мислення створюється впевнене переконання в тому, що кожна культура має великий позитивним потенціалом. У культурному різноманітті світу залучення кожної з них в практику людської взаємодії стане потужним імпульсом у досягненні згоди і співпраці. Особисте і соціальне життя людини, побудоване на принципах поваги до інаковості чужої культури і іншої думки, стане набагато повнішим і змістовнішим. Замість влади сили, догматизму і примусу, в кроскультурній комунікації з'явиться духовна близькість і гуманістична толерантність. А це з необхідністю підвищить рівень цивілізованості кроскультурних відносин і відповідальності кожного за свої переконання, поведінку і вчинки. У сучасній плюралістичній і мінливій реальності неможливо організувати або контролювати комунікацію культур за допомогою грубого нав'язування точок зору, насильницького переконання і диктату або військових дій. Реальність глобалізованого світу здійснюється не в одноосібних думках і рішеннях. Вона вимагає паритетної участі сторін 343

339 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року в творчому кроскультурному діалозі як в прийнятті рішень, так і в їх реалізації. Список використаних джерел 1. Dixon, N.M. Perspectives on Dialogue / N.M.Dixon. N-Y.: Center for Creative Leadership, p. ISBN Isaaks, W. Dialogue: the Art of Thinking Together / W. Isaaks. Crown Business, p. 3. Pearce, W.B. Making Social Worlds: a Communication Perspective / W.B. Pearce. Willy-Brackwel, p. 4. Жарких, В.Ю. Логика отношений в смысловой структуре слова в процессе коммуникации / В.Ю. Жарких // Наукові записки мiжнародного гуманітарного університету Вип.12, Ч.1. С Gojko, Adzic. Bridging the Communication Gap / Adzic Gojko. Lnd : Neuri Limited, p. Статья посвящена проблеме построения кросскультурного диалога и его значимости в гармонизации культурных различий в мультикультурном коммуникативном пространстве и создании консолидированного общества в Украине. Ключевые слова: кросскультурный диалог, диалогическое мышление, диалоговое кросскульутрное коммуникатиное пространство. The article deals with the problem of constructing a crosscultural dialogue and its significance in harmonising cultural differences in a multicultural communicative space and creating a consolidated society in Ukraine. Keywords: crosscultural dialogue, dialogical thinking, dialogic crosscultural communicative space. УДК О.В. Гегечкорі РОЛЬ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У КОНТЕКСТІ ПРОБЛЕМИ КОНСОЛІДАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА Автором проводиться наліз та визначається роль політичної культури у контексті проблеми консолідації українського суспільства. 344

340 IX Міжнародна науково-практична конференція Ключові слова:політична культура, консолідація суспільства, внутрішня українська двовекторність, духовна культура суспільства. Фрагментація і плюралізація суспільно-політичного життя актуалізує проблему консолідації суспільства, вибору оптимальної моделі державного будівництва з урахуванням стану і особливостей політичної культури України, взаємозв язку етнічних і релігійних чинників у політикокультурному розвитку. Поняття «українська нація» є не етнонімом, а політонімом, адже охоплює не тільки українців, а й представників всіх етносів, тобто всіх громадян, які мешкають на теренах України [1]. Будучи складником духовної культури суспільства, політична культура пов язана з реалізацією і вираженням інтересів, тому виявляє себе в усіх сферах людської діяльності. Національна політична культура обумовлена соціокультурними, національно-історичними, релігійними, національно-психологічними традиціями, звичаями, стереотипами, міфами, настановами тощо [2]. Вона є складним системним утворенням і поєднує в собі особливості діяльності політичних інститутів, ідеологічні настанови, специфіку проявів національної ментальності, суспільно-політичну поведінку людей, їх політичну свідомість, сприйняття ними внутрішньої і зовнішньої політики, оцінку політичних систем і режимів, правлячих кіл і окремих політичних лідерів, знаходження людиною свого місця в політичному житті суспільства. Чітко визначену політико-культурну спрямованість має сукупність норм права, що встановлюються відповідними державними органами. Політична культура особи включає світоглядні компоненти (знання, уявлення, погляди, ідеї, стереотипи, ілюзії, упередження, міфологеми, що мають політичну спрямованість), істинні і хибні пізнавальні орієнтації, емоційне ставлення до суспільнополітичного життя (почуття прихильності, симпатії чи антипатії до політичних об єктів, лідерів, діячів), нормативно-оціночні (ідеали, судження, думки стосовно політичної сфери життя, її моральноетичний бік) та практично-поведінкові елементи. Вирішальний вплив на формування і розвиток української культури наклала тривала колоніальна залежність країни, входження окремих її частин до складу різних держав. Як наслідок, в країні на глибинному рівні відбувається зіткнення різних ідентичностей (внутрішнього відчуття приналежності до певної соціокультурної спільноти, 345

341 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року вкоріненості подібності до неї і відмінності від інших), обумовлених етнічними, мовними, історико-регіональними, політичними, ментальними відмінностями. Особливістю політичної культури України є «феномен внутрішньої української двовекторності», адже цивілізаційно і культурно країна є і європейською і євразійською державою [3]. У концентрованому вигляді саме у регіональних позиціях збіглися економічні, соціальні, мовні, конфесійні та геополітичні проблеми. Історичне минуле та об єктивні реалії сьогодення роблять практичне розв язання етнічної й національно-державної проблематики для України як молодої держави нагальним і досить складним. Це наочно демонструє інтерпретація у контексті політико-ідеологічних протистоянь оцінки діяльності історичних постатей, ставлення до історичного минулого країни, виступи і політичні спекуляції навколо меморіалів і пам ятників [4]. Принципово по-різному сприймається право населенням України з західною і східною ментальністю [5]. Багатовекторність ідентичностей в Україні підживлюється наявною виразною регіональною і політикокультурною специфікою найбільших церков країни, що поруч з поділом українського православ'я також є гальмом консолідації нації, реально загрожує стабільному розвиткові суспільства. Можна без перебільшення стверджувати, що перебороти суспільну дезінтеграцію в сучасній Україні неможливо без подолання існуючої конфліктності ідентичностей в її політичній культурі, яка сьогодні набула характеру трагічних форм протистояння в суспільстві. На сьогоднішній день вирішення проблем консолідації українського соціуму неможливе без цілеспрямованих зусиль з узгодження та формування єдиного смислового і ціннісно-нормативного простору, без ефективної загальнонаціональної програми об єднання зусиль держави, церков, бізнесу, громадянського суспільства з інтегрування культурної політики у соціально-політичні та соціально-економічні стратегії державного розвитку. Список використаних джерел 1. Нельга О. Етнічний склад і етнічна структура суспільства: спроба уточнення понять [Текст] /О Нельга // Соціологія: теорія, методи, маркетинг С Нагорна Л. П. Політична культура українського народу: історична 346

342 IX Міжнародна науково-практична конференція ретроспектива і сучасні реалії [Текст] / Л Нагорна / Ін-т політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. К.: Стилос, с. 3. Семенченко Ф.Г. Політичні цінності українського суспільства: екзистенційний вакуум? [Текст] /Ф.Г. Семенченко // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Сер. Філософія. Політологія (115). - С Сорока Ю. Ставлення до минулого [Текст] / Ю Сорока // Соціологія: теорія, методи, маркетинг С Пристенский В.Н. Западнаяментальность и проблема инокультурноговосприятия права [Текст] /В.Н. Пристенский // Социально-гуманитарныезнания С Бродецький О. «.. Невже тобі лиш не судилось діло». Про ментально-історичні передумови розбрату у православ ї України [Текст] / О. Бродецький // Людина і світ С Грабовська І. Релігійна ідентичність українських громадян та соціокультурні трансформації // Українознавство С Автором проводится анализ и определяется роль политической культуры в контексте проблемы консолидации украинского общества. Ключевые слова: политическая культура, консолидация общества, внутренняя украинская двухвекторность, духовная культура общества. The author conducted stitutionalism and defines the role of political culture in the context of consolidation of Ukrainian society. Keywords: Political culture, society consolidation, internal dvovektornist Ukrainian spiritual culture of society. УДК І.М. Чістякова ЕКОЛОГІЧНА ЕТИКА В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ Автором детально розглядається поняття «екологічна етика» в контексті розвитку інформаційного суспільства та подолання глобальної екологічної кризи людства в цілому. Ключові слова: екологічна етика, інформаційне суспільство, глобальна екологічна криза. 347

343 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Інформаційне або постіндустріальне суспільство така фаза («хвиля») у розвитку цивілізації, коли головними продуктами виробництва стають не речі й енергія, а інформація і знання. Специфічною рисою інформаційної сфери сучасного суспільства є її принципово недискретний і при цьому багатовимірний характер. За низкою фундаментальних ознак вона є цілісним феноменом, але на рівні соціальної практики інформаційна складова присутня в усіх основних галузях суспільного життя, причому її прояви є вельми різноманітними. Навіть дещо схематизуючи ситуацію, можна розглядати інформаційну сферу і як окремий сектор економіки, і як чинник її модернізації, і як джерело потужних соціокультурних трансформацій. ІКТ дедалі активніше застосовуються в екологічній, медичній, військовій, політико-адміністративній, медійнокомунікаційній, культурній, науково-освітній сферах, видозмінюючи їх і надаючи соціальному та людському розвитку нових якостей, сенсів та вимірів [1, 3]. Особливо цікавим є розгляд такого достатньо нового поняття як «екологічна етика» в контексті розвитку інформаційного суспільства та подолання глобальної екологічної кризи людства в цілому. В останній чверті XX століття у зв язку із загостренням екологічної кризи питання про місце і роль людства в екосистемі Землі стало об єктом підвищеної уваги екологів, філософів, культурологів, представників гуманітарних і природничих напрямів. У сучасних умовах розвитку технологій та надмірного антропогенного впливу на навколишнє середовище актуальними є завдання формування ефективних програм природокористування та природоохоронної діяльності. Вирішення цих завдань є не можливими без зміщення моральних акцентів, настанов, суспільних пріоритетів та практики на користь гармонійного розвитку людини та природи, як найвищої цінності. Свідчення цього є посилений інтерес до аксіологічних проблем етики, яка ніколи не посідала такого чільного місця, як на сучасному етапі розвитку інформаційного суспільства. Це загалом формує морально-етичні основи екологічної ідеології, що максимально відповідає завданню формування суспільної екологічно орієнтованої культури, що репрезентовано галуззю екологічного знання екологічною етикою, яка обґрунтовує теоретичні засади моральності 348

344 IX Міжнародна науково-практична конференція людського ставлення до природи, формує почуття відповідальності, любові і співчуття до природи. Екологічна етика як результат міждисциплінарного синтезу міститься на межі таких форм знання в культурі, як етика і екологія, поєднуючи в цілісний нормативно-ціннісний комплекс уявлення про природні системи та правила взаємодії з ними. Як правило, екологічну етику розділяють на дві складові частини: філософську екологічну етику і нормативну екологічну етику. Нормативна етика стосується практичних питань, розробляючи етичні судження, правила і принципи наших відносин із природою, а також етичні оцінки. Більшість етичних суджень, що включають «погано добре», «випливає», «повинні» чи «потрібно» це нормативні вимоги. Вони визначають поведінку наприклад: «види, що знаходяться під загрозою знищення, варто охороняти», «полювати на тварин для розваги погано». Нормативні судження явно або неявно звертаються до певних норм чи стандартів етичної поведінки. Велике значення нормативної екологічної етики - в розробці спеціальних етичних правил і етичних принципів поведінки. Етичні правила стосуються більш вузьких питань і іноді можуть суперечити одне одному. У цьому випадку звертаються до етичних принципів, які є узагальненнями більш високого порядку. Принципи набагато універсальніші, ніж правила, і в будь-якій системі моралі їх не буває багато. Причому їх буває важко застосувати до конкретної ситуації без таких проміжних ланок, як правила. Філософська етика припускає більш високий рівень узагальнень і абстракцій, на якому нормативні судження й оцінки, а також доводи, що приводяться на їх користь, аналізуються й оцінюються. Це рівень загальних концепцій, ідей і теорій, на основі яких пояснюються і захищаються нормативні судження. Філософська екологічна етика розробляє такі важливі поняття як «цінності природи», «права природи», «людські обов'язки перед природою», «благо природи» і т.п. [2, 5-6]. Екологічна етика формує нове ставлення до природи і передбачає розширення традиційного предметного поля моралі за рахунок включення в нього природи як рівноцінного суб єкта, виступаючи на сучасному етапі розвитку людства своєрідною мірою сутності людини і її діяльності. Ціннісний та нормативний зміст екологічної етики 349

345 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року виробляється нею самою на основі морального досвіду у процесі подолання кризових екологічних ситуацій. Усі етичні вчення, як правило, пов'язують цінність з людиною, то екологічна етика розширює розуміння цінності до масштабу блага всіх живих істот та екосистем. Екологічна етика стверджує самоцінність природи і включає її у світі людських цінностей. Відношення до природи тісно базується на таких моральних принципах як самообмеження, самозобов'язання, самовідмова. З точки зору екологічної етики, умовою моральної поведінки людини є відмова від насилля над природою, тобто завдання шкоди всьому живому, і відмова від розкоші як надмірного споживання. Екологічна етика обґрунтовує єдність природних і людських цінностей. В ієрархії цінностей екологічної етики найвищий щабель посідає категорія життя, що охоплює як життя людини, так і життя природи. З точки зору екологічної етики, права людини не абсолютні, і вони мають узгоджуватися з природними цінностями. Права окремих людей або спільнот на природокористування мають бути контрольовані і навіть обмежені, якщо вони завдають шкоди природним екосистемам або вступають в протиріччя з правами інших людей на здорове довкілля. Отже, якщо головною проблемою екологічних негараздів є домінуючі схеми виробництва та споживання, то вирішення екологічної проблеми можливе лише зі зміною характеру та способу людської діяльності. Необхідно зазначити, що важливу роль у зазначених процесах можуть відігравати інформаційні технології. Але широкий доступ до екологічної інформації не вирішує всіх існуючих проблем. Має бути й відповідальність за правдиве та конструктивне висвітлення проблем довкілля. Необхідно протидіяти зловживанню екологічною інформацією для провокування неспокою й недовіри між людьми. Просвіта широкої громадськості й підтримка добровільної діяльності повинні стати головними завданнями з провадження головних принципів екологічної етики в життя. Слід також мати на увазі участь у дискусіях із великих проектів, що мають значення для довкілля, а також у пошуках їх найкращих здійснень. Тобто, необхідно закладати і впроваджувати ціннісні передумови такого способу буття людини в природі, який би гарантував коеволюцію людини та природи. 350

346 IX Міжнародна науково-практична конференція Список використаних джерел 1. Інформаційне суспільство в Україні: глобальні виклики та національні можливості: аналіт. доп. / Д.В. Дубов, О.А. Оживан, С.Л. Гнатюк. К.: НІСД, с. 2. Борейко В. Є., Подобайло А. В. Екологічна етика: навч. посіб. / В.Є. Борейко, А.В. Подобайло // Електронний ресурс: Режим доступу: Автором подробно рассматривается понятие «экологическая этика» в контексте развития информационного общества и преодоления глобального экологического кризиса человечества в целом. Ключевые слова: экологическая этика, информационное общество, глобальный экологический кризис. The author discussed in detail the concept of "environmental ethics" in the context of the information society and overcome the global environmental crisis humanity. Keywords: Environmental Ethics, information society, global environmental crisis. УДК І.Ю. Мельник, О.О. Кахович ІНФОРМАЦІЙНІ ПОТРЕБИ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА Визначаються основні типии інформаційних потреб у сучасному інформаційному суспільстві, вказуються їх характерні риси та основні фактори, що впливають на виникнення інформаційних потреб. Ключові слова: інформаційне суспільство, інформаційні потреби, спеціальні інформаційні потреби, поточні інформаційні потреби. Сучасний глобалізований світ перенасичений великою кількістю інформації. Здатність людини знаходити, отримувати, сприймати та використовувати інформацію є однією зі складових її успішної життєдіяльності. Інформаційне суспільство - це суспільство, в якому діяльність людей здійснюється на основі використання послуг, що надаються за допомогою інформаційних технологій та технологій зв'язку. До інформаційного належить суспільство в якому [1]: 351

347 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року 1. Будь-хто, будь-де й у будь-який час має можливість одержати будь-яку інформацію, необхідну для вирішення особистих і соціально значущих завдань. 2. Сучасна інформаційна технологія виробляється, функціонує і є доступною будь-якому індивіду, групі чи організації. 3. Існують розвинені інфраструктури, що забезпечують створення національних інформаційних ресурсів у обсязі, необхідному для підтримки науково-технологічного й соціально-історичного прогресу. 4. Відбувається процес прискореної автоматизації й роботизації всіх сфер і галузей виробництва та управління. 5. Здійснюються радикальні зміни соціальних структур, наслідком яких є розширення сфери інформаційної діяльності та послуг. 6.Збільшується кількість працівників, які займаються створенням, збиранням, відображенням, реєстрацією, накопиченням, збереженням і поширенням інформації. Одним із завдань забезпечення інформаційного суспільства є виявлення, вивчення та задоволення інформаційних потреб; В теорії менеджменту в загальному вигляді потреби визначаються як психологічне або фізіологічне відчуття нестачі у чомусь або у комусь, переконання у тому, що чогось або когось бракує. Існують два основні підходи до вивчення інформаційних потреб психологічний та наукознавчий[2, с ]. Представники першого підходу розглядають потребу в інформації як певний стан свідомості суб єкта. Тобто інформаційна потреба, в межах даного підходу, розглядається як ставлення суб єкта до інформації, що відтворена його психікою і свідомістю. Прихильники другого підходу, розглядають ІП як необхідність використання всіх нагромаджених людством знань для вирішення конкретних завдань. Інформаційна потреба це потреба людини в інформації, яка виникає через недостатність знань, причому необхідна людині інформація формулюється в інформаційний запит. Інформаційні потреби належать до вторинних потреб психологічного походження. Вони характеризуються значною індивідуальністю. У кожної людини є особисті моральні якості, запити та індивідуальні ознаки. Виявляти потреби можливо на основі аналізу поведінки конкретної людини або групи осіб, оскільки потреба є своєрідним мотивом, що спонукає людину до дії. 352

348 IX Міжнародна науково-практична конференція На думку вітчизняних науковців, інформаційні потреби є потребами у знаннях, які характерні практично для кожного суб єкта та відображають його індивідуальність, формуючись при цьому у конкретний інформаційний запит. Обидва поняття «інформаційна потреба» та «інформаційний запит» пов язані між собою, причому поняття інформаційної потреби є первинним, а вторинним є поняття інформаційного запиту, оскільки останній є вираженням інформаційної потреби. Інформаційні потреби можна віднести до розряду попередніх потреб, оскільки для задоволення усіх інших потреб людина задовольняє, насамперед, потребу в інформації. Реалізація всіх інших потреб людини, зокрема, у праці, освіті, дозвіллі, культурних i наукових благах обов язково передбачає попереднє задоволення потреби в інформації [3, с ]. Інформаційні потреби мають свої характерні риси, а саме: 1. Інформаційні потреби суто соціальне явище, вони змінюються відповідно до змін людського суспільства. Із розвитком ринкових відносин поява та задоволення інформаційних потреб органічно влилися в дану площину. Інформаційні потреби людей спонукають їх до пошуку інформації в різних джерелах та до купівлі носія цієї інформації. Отже, мова йде про наявність ринкових відносин між виробником та споживачем інформації, кожен з учасників цих відносин отримує задоволення власних потреб, споживач отримує необхідну йому інформацію, виробник отримує фінансову вигоду та особливий продукт можливість впливати на одержувача інформації. 2. Пертинентне відношення до інформації, яке викликає появу нових потреб. Адже інформаційні потреби викликані нестачею знань, які необхідно поповнити, в ході отримання цих знань в інформаційному циклі породжуються нові інформаційні потреби користувача, тобто виникає, так звана, ланцюгова реакція на інформаційний запит. 3. Цінність інформації може бути відроджена, як по суті, так і для нового користувача. В один момент інформація може повністю втратити цінність для одного користувача, але в той же момент вона може бути знову предметом споживання вже для іншого користувача. Або можливою є також ситуація, в якій перший користувач суттєво розширить своє коло інтересів чи підвищить рівень знань, що дозволить йому виявити в цій інформації нові знання. 353

349 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року 4. Інформаційні потреби мають індивідуальний характер, оскільки залежать від самого поля дослідження і від особливостей (знання, вміння, навики, рівень освіти, культури, та інші, як психологічні, так і фізіологічні особливості) людини, яка займається дослідженнями. Дослідники інформаційної сфери довели, що середовищем виникнення інформаційних потреб є базова діяльність користувача, до основних видів якої належать, зокрема, навчальна, професійна, самоосвітня діяльність та дозвілля. У зв язку з цим розрізняють два основних типи інформаційних потреб: 1) поточні, які виникають через природну допитливість та цікавість людини; 2) спеціальні, що обумовлені необхідністю вирішувати конкретні завдання в професійній, дослідницькій діяльності людини. Спеціальні інформаційні потреби залежать від особливостей завдань, для вирішення яких необхідна відповідна інформація. Їх поділяють на три основних типи: 1) інформаційні потреби вчених; 2) інформаційні потреби фахівців; 3) інформаційні потреби керівників [4]. На виникнення інформаційних потреб здійснюють вплив наступні фактори: 1) вид та сфера суспільної діяльності споживача; 2) вік споживача інформації; 3) спеціальність або галузь знань і практичної діяльності, в якій працює споживач; 4) характер праці або функції, які виконує споживач; 5) місце проживання та діяльності споживача; 6) психологічні особливості особистості. Таким чином, задоволення інформаційних потреб забезпечує життєдіяльність людини, оскільки інформаційні потреби є складовою усіх видів потреб людини і кожного виду її діяльності по їх задоволенню. Список використаних джерел 1. Ліпкан В.А. Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції. / В.А. Ліпкан, Ю.Є. Максименко, В.М. Желіховський. К.: КНТ, с. 354

350 IX Міжнародна науково-практична конференція 2. Слободяник М. Наукова бібліотека: Еволюція структури функції. / Слободяник М. К., С Лебедюк О. Вплив інформаційних потреб користувачів на модель обслуговування в бібліотеці вищого навчального закладу. / О.Лебедюк/ Вісник Львівського ун-ту. Серія книгозн. бібліот. та інф. технол С Блюменау Л.И. К изучению исходных понятий теории нформационных потребностей. [Электроний ресурс]. Режим доступу Определяются основные типы информационных потребностей в современном информационном обществе, указываются их характерные черты и основные факторы, влияющие на возникновение информационных потребностей. Ключевые слова: информационное общество, информационные потребности, специальные информационные потребности, текущие информационные потребности. The basic types of information needs in today's information society, indicated their characteristics and main factors influencing the emergence of information needs. Keywords: information society, information needs, special information needs, current information needs. УДК :004.9 Ж.З. Денисюк УНІВЕРСАЛЬНИЙ КОД МЕДІАКУЛЬТУРИ В РЕАЛІЗАЦІЇ СУЧАСНИХ КОМУНІКАТИВНИХ ПРАКТИК Розкрито основні характеристики медіакультури як універсального соціокультурного середовища, що визначає сучасний рівень розвитку комунікативних практик та реалізацію культуротворчого потенціалу особистості. Ключові слова: медіакультура, комунікація, інформаційні технології. Сучасні реалії буття людини значною мірою опосередковуються і визначаються середовищем медіакультури, технічним субстратом якої 355

351 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року виступають інформаційні та комунікаційні технології. Саме поняття медіакультури означає особливий тип культури, витворений інформаційним суспільством, хоча медіа як засоби комунікації існували у всі часи й епохи. Дещо тотожними до медіакультури за своєю сутністю є такі поняття, як засоби масової інформації, комунікації, масмедіа, кібер-культура, мережева культура. В широкому сенсі під медіакультурою «розуміється соціальний феномен, що охоплює систему інформаційно-комунікаційних засобів; особливості їхнього функціонування на різних етапах історичного розвитку; вплив масмедіа на соціокультурну динаміку, суспільну та індивідуальну свідомість» [6, 6]. Еволюціонувавши в процесі цивілізаційно-технологічного розвитку, сучасні медіа вийшли за межі суто комунікативної функції, створивши окреме медіа-середовище, що надає підстави трактувати його як «третю природу», де головним відмінним від реальності фактором виступає віртуалістика [6, 7]. В результаті це спричинило породження окремого сегменту медіакультури, яка, окрім безпосередньо самих засобів комунікації,включає в себе різні взаємодії та взаємовпливів об'єктів і суб'єктів, що утворюють систему інформаційно-культурних відносин. Простір медіакультури існує не тільки на основі виробництва й передачі повідомлень, але й поширення певних ідей, образів, які часто генеруються певними інтересами, перш за все, політичними та економічними, що належать різним спільнотам, групам та особам, які мають доступ та можуть впливати на такі процеси, та будується на ідеологічних та емоційних очікуваннях аудиторії. У зв язку з цим, Н. Кирилова називає сучасні медіа не просто системою ЗМІ чи каналів комунікацій, а цілком конкретною і владною матрицею, які утворюють культурні та інформаційні монополії [4, 73]. Попри це, завдяки своїм внутрішнім характеристикам, медіакультура виступає універсальною формою соціокультурної взаємодії, що сприяє формуванню нової соціокультурної морфології (і міфології), структурує комунікативні процеси в новий порядок, транслюючи й передаючи змісти, знаки, образи індивідам та соціальним групам. Створювані новими медіа способи комунікації впливають не лише на структуру культури в цілому, ставлячи нагальною потребу по- 356

352 IX Міжнародна науково-практична конференція новому вибудовувати внутрішні і зовнішні зв'язки, але також призводять до трансформування принципів просторово-часової організації соціальних зв'язків, змінюючи усталені поведінкові стандарти, породжуючи нові моделі людської діяльності, збільшуючи багатовимірність соціального та культуротворчого процесу. Медіакультуравсистеміновихінформаційнихпроцесів«набуваєнових рис і впроваджуєновіестетичні й ціннісні характеристики в культуру загалом. Усучаснихумовахглобалізації вона тяжіє до культурного імперіалізму, мета якого конвергенція субкультурі створенняєдиногосвітузагальноїкультури» [2, 74]. Роль медіакультури як певного способу в пізнанні та осягненні індивідом реалій оточуючого світу в різних аспектах: соціокультурних, естетичних, психологічних, постійно зростає та визначається її властивістю акумулювати в собі все різноманіття реальності. Доволі потужний розвиток медіакультури позначається впливом на масову суспільну свідомість у якості інформаційного сегменту, культурнопізнавальних та освітніх можливостей, та й загалом як фактор розвитку творчих здібностей особистості. В інформаційному суспільстві провідні позиції займає практична діяльність, пов'язана з виробництвом і обміном інформацією, яка реалізується за допомогою сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Сучасні технічні інформаційні засоби та канали комунікації (інтернет, смартфони, соціальні мережі, форуми, чати, блоги) створюють для людини умови для реалізації свого комунікативного та творчого потенціалу в інтерактивному режимі як з метою пізнання нового, так і для реалізації своїх творчих ідей, результатом чого постають абсолютно нові взірці культурних текстів, які за своїми типологічними та художніми характеристиками синтезують існуючі тексти та символи, надаючи їм нового прочитання і значення. Технологічні інновації в сфері мас-медіа кінця ХХ століття, насамперед, активізація та поширення інтернету, який дав можливість індивідам будувати своє життя в двох вимірах он-лайн та оф-лайн на основі власних інтересів, цінностей, проектів, сформували нову модель комунікативності, яка характеризується індивідуалізмом та особистісним вибором. Електронні медіа перетворилися на вагомий фактор, що спричиняє (й сприяє) посиленню в суспільстві соціальної атомізації, сутність якої полягає в певному послабленні й розпадові соціальних зв язків, результатом чого стає поява нових віртуальних 357

353 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року спільнот, які виступають способом соціалізації, а також абсолютно відмінних стилів життя та соціальної активності. Віртуальна реальність трансформує як індивідуальну свідомість, так і суспільну свідомість загалом, оскільки індивіди все більше занурюються у віртуальний світ уявного культурного простору [6, 15].Цілі сфери людської діяльності стрімко переносяться в комунікативний простір інтернету. Генеруються нові практики соціального спілкування, що базуються на використанні інтернету, найпоширенішою з яких є соціальні мережі, які призначені для пошуку, підтримки і розвитку соціальних контактів, самопрезентації та творчого самовираження користувачів, координації групових взаємодій і припускають вільний характер комунікації. Соціальні мережі пропонують користувачеві не тільки нові технології для комунікації, а й завдяки цьому нові типи відносин між людьми. Щодо характеру творення самих текстів медіакультури, то вона, як зазначає Н. Зражевська, активно послуговуєтьсязасобами й технологіями постмодерноїманеритекстотворення, звертаючись до системинаявних образів тавикористовуючилітературні, мистецькі, психологічні, маркетинговітасоціальні методики у творенні тексту. З огляду на це, передаванаінформаціїнабуваєспецифічнихконотацій, щосприяє, з одного боку,збагаченнюмедіатексту, з іншого робитьйогоізоморфним таневизначеним [3]. З інформаційно-семіотичної точки зору медіакультури постає в трьох основних аспектах: як система артефактів, система символів і система знаків. Специфікою медіакультури є знаки і сукупності знаків («тексти»), в яких «зашифрована» соціальна інформація, тобто вкладені в них зміст, значення, зміст. А з цього випливає, що розуміти те чи інше явище культури значить «читати» його невидимий суб'єктивний сенс [5, 38-39]. Фактично на сьогодні медіакультура є поліфункціональним універсальним феноменом, який створює власне культурне та комунікативне середовище на основі особливих символічних форм ціннісно-смислового вираження змісту. На думку О.Астаф євої, інформаційно-комунікативні системи є маркерами сучасної культури, що мають власну мову та володіють певною внутрішньо логікою комунікації й змісту [1]. Процес формування мережевої культури характеризується певною стихійністю та спонтанністю, що вибудовується на основі 358

354 IX Міжнародна науково-практична конференція різнорівневих та різносторонніх комунікативних актів індивідів (нелінійних взаємодій), а створювані культурні взірці ґрунтуються як на знанні, так і на віртуально-міфологічній свідомості, вживлюючись в світогляд тих індивідів, чия життєдіяльність в більшій чи меншій мірі пов'язана з сучасними інформаційними технологіями. Потужним регулятором цих процесів в даному випадку виступають міфологічні структури свідомості. Не випадково, перехід до інформаційного типу культури, що став новою ланкою еволюційного розвитку, багато в чому пов'язується з породженням інтерактивного інформаційнокомунікативного середовища, яке впливає на світоглядні та культурні структури. Тотальна технологізація життя сучасної людини, віртуалізація соціокультурного простору змінює способи та канали обміну набутим досвідом, можливості адаптації індивідів до нових умов, перспективи творчої самореалізації [1]. Сучасна медіакультура з переважаючою візуальною складовою, що утворює екранну культуру, являє собою інтенсивний інформаційний потік, виступаючи фактично системою цілісного осягнення людиною навколишнього світу в сукупності його різносторонніх виявів. Список використаних джерел 1. Астафьева О. Н. Медиакультура и некоторые принципы формирования информационно-коммуникативного пространства [Электрон. ресурс] / О. Н. Астафьева. Режим доступа: 2. Зражевська Н. І. Нові медіа і нові форми комунікації в медіакультурі // Актуальні питання масової комунікації / Н. І. Зражевська Вип.14. С Зражевська Н. І. Феномен медіакультури у сфері соціальних комунікацій: автореф. дис.д-ра наук із соц. комунікацій: теорія та історія соціальних комунікацій / Н. І. Зражевська, Київ. нац. ун-т імені Т. Шевченка. К., 2012 [Електронний ресурс]. Режим доступу: 4. КирилловаН. Б.Медиакультура как объект исследования / Н. Б. Кириллова// Известия Уральского государственного университета С Кириллова Н. Б. Медиакультура: от модерна к постмодерну /. Н. Б. Кириллова. М.: Академический проект, с. 359

355 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року 6. Ороховська Л. А. Медіакультура в контексті цивілізаційного розвитку: автореф. дис д-ра філос. наук: соціальна філософія та філософія історії / Л. А. Ороховська. К., с. В докладе раскрыты основные характеристики медиакультуры как универсальной социокультурной среды, определяющей современный уровень развития коммуникативных практик и реализацию культуротворческого потенциала личности. Ключевые слова: медиакультура, коммуникация, информационные технологии. The report covers the main characteristics of the media culture as a universal social and cultural environment, which determines the current level of development of communicative practices and the implementation of cultural and creative potential of the person. Keywords: media culture, communication and information technologies. УДК 124.4: РОЛЬ СУСПІЛЬНОГОІДЕАЛУ В СУЧАСНОМУ ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПОЛІ Л.В. Чорна Стаття присвячена аналізу основних ознак суспільних ідеалів, що є основною передумовою деформації свідомості суспільства. Розглянуто особливості перетворення ідеалу на утопію, підміни істинних ідеалів хибними. Показано можливі вияви антиісторизму в обраному контексті. На підставі проведеного дослідження наведено основні положення, необхідні для коректного розуміння суспільного ідеалу, а також для запобігання повної відмови від нього. Ключові слова: ідеал, суспільний ідеал, утопія, суспільний розвиток. Серед першочергових завдань суспільного розвитку України задекларовано такі питання, як розвиток громадянського суспільства, збереження територіальної цілісності, відновлення довіри до усіх гілок 360

356 IX Міжнародна науково-практична конференція державної влади, підвищення рівня політичної та правової свідомості громадян. Проте на фоні вирішення наведених проблем зовсім замало уваги приділяється пошуку кореневої причини їх виникнення. На жаль, можна констатувати, що усі заходи з покращення суспільного життя починаються з трансформації наслідків, а не усвідомлення істинних глибинних передумов кризових явищ. Так, усі державні події, що мають місце в Україні протягом останніх десятиліть, відбуваються на небезпечному фоні масового скепсису та нігілізму, можна сказати, за наявності певних ознак деформації суспільної свідомості. Намагаючись покращити зовнішні умови суспільного життя, усі зусилля у інформаційному полі прикладають до зміни форми, тоді як зміст та внутрішні процеси або залишаються поза увагою, або на них часто-густо не вистачає часу в сучасному соціокультурному інформаційному просторі. Разом з тим, ніщо не залишається на місці. Як відомо, в нашому дихотомічному світі все рухається в двох напрямках: розвитку або деградації, еволюції або інволюції. Отже, і процеси, що мають місце у людській свідомості, не є сталими. Говорячи про нинішню ситуацію в Україні, слід в першу чергу звернути увагу на таку «базову умову» успішності будь-яких державних реформ, як стан суспільної свідомості. Як зазначено вище, найяскравішими рисами нинішньої суспільної свідомості є скепсис, зневірення та нігілізм, які водночас є наслідками усього історичного минулого незалежної України, та поряд з цим і причинами гальмування подальшого суспільного розвитку. Адже за відсутності віри народу у потенціал держави, досить складно втілити будь-які, навіть найщиріші, задуми з покращення суспільного життя. На перший погляд може здаватися, що причинно-наслідковий зв язок між відмовою від суспільного ідеалу як орієнтиру суспільного розвитку та масовим розповсюдженням політичного та правового нігілізму досить розмитий. Проте, можна дійти до простого умовиводу: якщо людина не знає своєї найвищої мети у житті та не має віри у найвищі цінності, вона не буде й мати тієї основи свого розвитку, що надасть їй можливість бути впевненою у вірності обраного шляху. Аналогічна доля спіткає і суспільство, що не обрало для себе найважливіший орієнтир розвитку, який дозволяв би фокусуватись не 361

357 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року лише на негайних матеріальних та фізичних потребах, а й на відповідному своїм особливостям духовному ідеалі. Хоча віра людини в ідеал є настільки ж непохитною, наскільки є сильним бажання бачити його здійсненним, велика сила цього бажання породжує значні розчарування у людства. «Усвідомлення факту нездійсненності якого-небудь ідеалу в результаті тривалого і цілеспрямованого руху до нього призводить до виникнення однієї з трьох можливих ситуацій: відмови від самого ідеалу; свідомого пониження якісної «планки» ідеалу, що водночас не супроводжується відмовою від визнання його цінності та істинності в якості тенденції; підміні змісту ідеалу при збереженні видимості вірності початковій ідеї» [1, 146]. Так, зокрема, критики ідеалу гуманізму наполягають на тому, що головним мотивом людської діяльності завжди буде особистий інтерес, егоїзм, стремління використати іншого, схильність до домінування, що в свою чергу буде призводити до соціальної й культурної нерівності та конфліктів. На їх думку, слід обмежитись створенням таких соціальних, економічних і політичних механізмів, що не дозволятимуть конфліктам руйнувати самі соціальні відносини. Представники таких поглядів підкреслюють недоцільність культивування будь-яких високих суспільних ідеалів, оскільки спроби розвитку сутнісних сил людини, зменшення відчуження та експлуатації свідчать лише про намагання втілення утопій, сумний досвід чого вже отриманий. З огляду на наведене, в якості запоруки успішного суспільного розвитку пропонується деідеологізація та відсутність будьяких соціальних ідеалів за наявності суто технологічних правил, норм і процедур діяльності. Цілком зрозумілими є причини відмови, зокрема, нашого суспільства від єдиного суспільного ідеалу. Як точно підкреслює відома українська дослідниця утопії Т. Розова: «Раціональний підхід до сфери суспільних відносин дозволив створити утопію як моделювання майбутнього. Тому не дивно, що соціальні утопії появляються в епоху наукової революції Нового часу. Наукові відкриття як засіб передбачення природних явищ привели до оптимістичної віри в те, що можна сформулювати і закони суспільного розвитку, на основі яких передбачався майбутній соціальний розвиток. Як цілковито нова форма освоєння майбутнього, заснована на 362

358 IX Міжнародна науково-практична конференція раціоналістичному світогляді, виникає та яскраво розквітає на ґрунті західноєвропейської культури утопія» [2, 123]. Але нещодавній історичний досвід побудови «світлого майбутнього» насильницькими методами назавжди відбився у нашій свідомості. Разом з комуністичною утопією, яка довгий час декларувалася як суспільний ідеал, ми сьогодні намагаємося взагалі відмовитися від суспільного ідеалу. Тому перед тим, як оцінювати ті, чи інші суспільні ідеали, необхідно брати до уваги причини й передумови їх можливого викривлення та зловживання ними. При цьому слід зазначити, що аналіз різних ознак деформації суспільних ідеалів дозволив окреслити своєрідний алгоритм цього процесу. Суспільний ідеал має сприйматися не як результат або досягнута мета, а як безкінечний шлях вільного розвитку, а також має відправлятися від ідеї існування абсолютного у відносному, у зв язку з чим необхідно постійно пам ятати про його неповне здійснення та мінливу природу. При цьому жодний суспільний ідеал не може бути виправданий, якщо в жертву ідеї «світлого майбутнього» приноситься теперішнє людини. При цьому слід раз і назавжди відмовитися від думки знайти спосіб відкриття абсолютної форми життя та засобів здійснення земного раю, рівно як і від надії досягнення в майбутньому такої блаженної пори, яка могла б стати останньою стадією і заключним періодом історії. Суспільний ідеал має сприйматися як лінія горизонту, з якою порівнював його Кант, яку людина ніколи не зможе досягнути, але втративши, не буде усвідомлювати й перспективи свого розвитку. Повертаючись до осмислення проблем сучасного державотворення в Україні, слід наголосити, що головною загрозою для державності України наразі є не зовнішні вороги, а внутрішні. Основним викликом для нашого суспільства є не жахливий соціально-економічний стан, а психологічний стан українського народу, що характеризується відсутністю віри як в окремі політичні персоналії, так і в можливість найближчого виходу з замкненого кола державної неспроможності. І, на жаль, ця проблема не може бути вирішена на матеріальнопобутовому рівні. Її розв язання пов язується з можливістю віднайдення суспільного ідеалу в якості тих світоглядних ціннісних орієнтирів, що єднатимуть людей на духовному рівні та сприятимуть зародженню в них віри не лише в краще майбутнє, а в гідне сьогодення. 363

359 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Разом з тим, слід пам ятати, що процес вибору та слідування суспільному ідеалу як ціннісному орієнтирові суспільного розвитку є неймовірно відповідальним та складним. Адже задля духовного підйому народу України та благополучного еволюційного розвитку суспільства важливим є не лише свідомий вибір самого суспільного ідеалу, а дотримання ціннісних орієнтацій на шляху до нього з метою запобігання його викривлень та перетворення на чергового ідола. Список використаних джерел 1. Идеал, утопия и критическаярефлексия. РАН, Институтфилософии; отв.ред. В.А. Лекторский. М.:РОССПЭН, с. 2. Розова Т.В. Утопія та сучасність / Т.В. Розова. Одеса: Астропринт, с. Статья посвящена анализу основных признаков искажения общественных идеалов, что является основной предпосылкой деформации политического и правового сознания общества. Рассмотрены особенности преобразования идеала в утопию, подмены истинных идеалов ложными, применение насильственных методов для воплощения идей общественного развития. Показаны возможные проявления антиисторизма в выбранном контексте. На основании проведенного исследования приведены основные положения, необходимые для корректного понимания общественного идеала, а также предотвращения полного отказа от него. Ключевые слова: идеал, общественный идеал, утопия, общественное развитие. The article analyzes the main features of social ideals distortion, which is the main premise of deformation of society political consciousness and sense of justice. The author examines the peculiarities of transformation of the ideal to utopia, substitution of true ideals for false ones, the application of forcible methods for realization of social development ideas. The article reveals possible manifestations of anti-historical method in given context. There are pointed out the principal propositions to prevent complete renunciation of social ideal. Keywords: Ideal, Social Ideal, Utopia, Social Development. 364

360 УДК 004:316.28: IX Міжнародна науково-практична конференція Л.А. Чередник ІНФОРМАЦІЙНА КУЛЬТУРА ЯК СКЛАДНИК ЗАГАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ У статті проаналізовано сутність поняття «інформаційна культура» в аспекті формування загальної культури суспільства. Ключові слова: інформація, культура, особистість, навчання, інформаційна субкультура. Становлення інформаційного суспільства спричинює не лише стрімке зростання і розвиток нових інформаційних технологій, зростання обсягу інформації, а й супроводжується певними динамічними змінами соціуму. Нині є всі підстави говорити про формування нової інформаційної культури, яка може стати елементом загальної культури людства. Нею стануть знання про інформаційне середовище, закони його функціонування, уміння орієнтуватися в інформаційних потоках. Усебічний аналіз наукових праць дає підставу стверджувати, що інформаційна культура є значною теоретичною основою перебудови свідомості особи, суспільства, світового співтовариства в умовах формування сучасного етапу інформаційного суспільства кіберцивілізації. Проте проблеми інформаційної культури на сьогодні ще недостатньо однозначно і повно вивчені системно, а отже, потребують комплексного, інтегрованого наукового осмислення. Актуальність теми статті полягає в необхідності осмислення відомих концепцій інформаційного суспільства, особливо його соціокультурних характеристик розвиток індустрії знань, перетворення інформації на знання, упровадження інформаційних технологій і їх вплив на розвиток особистості, формування та розвиток інформаційної культури особистості. Мета даної статті розглянути інформаційну культуру як спосіб входження в інформаційне суспільство і її місце у загальній культурі людства. Як показують дослідження, термін «інформаційна культура» на сьогодні не є загальновизнаним, оскільки має різноаспектні 365

361 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року тлумачення, виходячи з різниці методологічних підходів до опанування явища. Так, із філософських позицій А.Суханов визначає інформаційну культуру як «досягнутий рівень організації інформаційних процесів, міру задоволення потреб людей в інформаційному спілкуванні, рівень ефективності створення, збору, зберігання, переробки і передач інформації» [9, 57]. Ю. Зубов і Н.Сляднева розглядають інформаційну культуру в розрізі мікропроцесів, що відбуваються нині в суспільстві, і вважають, що інформаційна культура «це методика, методологія і світогляд суспільства епохи інформатизації»[7]. Технологічний аспект розуміння інформаційної культури представлений у роботах Е.Семенюка, К. Коліна й ін. Один з провідних вітчизняних фахівців у галузі інформатизації Е.Семенюк під інформаційною культурою розуміє «інформаційний компонент людської культури в цілому» [4], об єктивно характеризує рівень усіх здійснюваних у суспільстві інформаційних процесів та існуючих інформаційних відносин. За визначенням С.Оленєва, інформаційна культура є «методичним апаратом оперування соціальною інформацією, що склався в ході еволюції суспільства і накопичив у собі все розмаїття способів взаємодії людини й інформації» [7]. Т.Полякова характеризує інформаційну культуру як нову «соціокультурну технологію, спрямовану на організацію соціальної взаємодії, і на створення та оперування різними символами, <...> на формування людини, здатну жити й успішно здійснювати свою діяльність у сучасному інформаційному середовищі» [6, 86]. Якщо узагальнити найновіші дослідження, то слід сказати, що нині інформаційну культуру вважають новим напрямом, який виник під впливом НТП і створення НІТ, цифрових технологій. Її все частіше трактують як особливий феномен інформаційного суспільства, як частину особистісного знання, загальної культури людини; як рівень розвитку знань, умінь, навичок і т.п.; як галузь, що досліджує деякі проблеми; як навчальну дисципліну. У залежності від об єкта розгляду стали виділяти інформаційну культуру суспільства, інформаційну культуру окремих категорій споживачів інформації (наприклад, дітей, юристів, фінансистів тощо) та інформаційну культуру особистості. 366

362 IX Міжнародна науково-практична конференція Однією з найбільш дискусійних проблем є визначення поняття інформаційної культури та раціональних і досконалих технологій її формування й подальшого розвитку протягом життя людини. Аналіз публікацій останніх років свідчить про те, що інформаційна культура, знаходиться в центрі досліджень як фахівців в галузі інформатики, кібернетики, педагогіки, психології, так і в галузі філософії та культурології. Означене становище є закономірним, оскільки інформаційна культура це суспільне інтегроване явище, «становлення якого обумовлено пошуком найбільш оптимальних форм регламентації інформаційної взаємодії, включаючи світоглядні, морально-етичні, когнітивні та психологічні аспекти поширення інформації в суспільстві й особливості її використання індивідом» [2, 7]. Спроби проаналізувати генезис інформаційної культури, виявити її історичну й соціальну зумовленість були зроблені в працях Н. Рубакіна, Н. Зінов євої, Е. Семенюка, А. Ракітова, Ц. Антонова, Г. Кудряшова, Н. Лопатіна, С. Мінкіна, Н. Огурцова, С. Оленєва, Е. Шапіро, О. Щербініна, М. Кастельса, Л. Мінка, С. Нора, Т. Стоуньєра, О. Тоффлера та багатьох ін. Розмаїття суджень дефініції «інформаційна культура» випливає уже з етимології терміну і пов язане з тлумаченням кожного з його складників: культура й інформація. Як відомо, термін «культура» виник давно і має походження від латинського слова «culture», що означає «обробіток землі, догляд». Цей термін якнайточніше виражає сутність поняття культури, під яким філософи розуміють усі види перетворювальної діяльності суспільства і людини разом з її результатами. Нині слово «культура» часто також вживається як міра рівня освіченості й вихованості людини. Інформація (лат.іпformatio пояснення,викладення, повідомлення) це сукупність відомостей про матеріальний і духовний світ, про закономірності й тенденції його розвитку, які можна відтворювати шляхом передачі усним, письмовим або електронним способом. Інформаційну ж культуру розглядають як алгоритм людської поведінки в інфосфері, орієнтований на інформаційне забезпечення людської діяльності. Серед дослідників існує думка, що інформаційну культуру не слід розглядати як породження революційних змін останнього часу, оскільки культура як процес опанування досвідом завжди має 367

363 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року інформаційний потенціал і виконувала кумулятивну функцію. Тобто, інформаційна культура до певної міри була завжди, оскільки люди передавали певну інформацію упродовж усього періоду свого життя. Сучасна інформаційна культура зібрала в собі всі свої попередні форми і з єднала їх воєдино. Сучасне тлумачення поняття «інформаційна культура» тісно пов язане зі становленням інформаційного суспільства, для якого характерні такі явища, як зростання інформаційної потреби людей і перетворення інформації на масовий продукт; закріплення за інформацією статусу економічної категорії і формування інформаційного ринку; виникнення нового типу конкуренції; зміна основного типу використовуваних ресурсів матеріального й інформаційного; створення та розвиток інформаційного середовища; глобалізація процесів і явищ. Оскільки в інформаційному суспільстві людина більшою мірою взаємодіятиме з інформацією, унаслідок чого їй життєво необхідно мати знання, уміння, навички оперування інформацією; долучити поняття інформації до системи ціннісних орієнтацій; адаптуватися до змін у засобах і характері комунікації; уміти створювати інформаційні продукти. Усе це зумовлює необхідність ставитися до інформації як зброї в економічній і політичній боротьбі, засобу керування особистістю й суспільством, інструменту влади, стратегічного ресурсу, тобто як до найважливішого фактора, що визначає розвиток сучасного суспільства. Насиченість соціуму інформацією, подіями, мобільність і гнучкість соціокультурної динаміки зумовлюють необхідність філософського осмислення теорії інформаційного суспільства, дослідження концептуальної гуманістичної основи цього суспільства, новою його якістю інформаційною культурою, яка розглядається у нерозривному зв язку з інформацією, багатоаспектне визначення якої впливає на формування складових елементів інформаційної культури. Такими елементами є духовні, матеріальні, практичні надбання суспільства в інформаційній сфері, що втілюються в інформаційну діяльність. Ці надбання охоплюють інформаційну грамотність суб єктів інформаційних правовідносин, якість підготовки фахівців, які займаються інформаційною діяльністю, рівень інформаційної безпеки, досконалістю інформаційно-правових норм тощо. Комплекс цих та інших елементів загальної культури формує належний рівень 368

364 IX Міжнародна науково-практична конференція інформаційної культури, орієнтованої на якісне інформаційне забезпечення людської діяльності, організації інформаційних процесів щодо створення, збирання, зберігання, опрацювання, подання і використання інформації. Усе це дає можливість стверджувати, що інформаційна культура формується як інтегральне поняття, яке включає такі компоненти: аудіовізуальна культура, логічна культура, семіотична культура, понятійно-термінологічна культура, технологічна культура, комунікаційна культура, мережева культура. Нині постало питання про формування інформаційної культури у цілого покоління людей. Ця вимога є соціальним замовленням інформаційного суспільства, перехід до якого почався з другої половини ХХ століття. Це століття визначило головним ресурсом інформацію, а основними технологіями інформаційні технології пошуку, подання, обробки, збереження та використання інформації. Інформаційна культура сьогодні вимагає від сучасної людини нових знань і умінь, особливого стилю мислення, що забезпечують необхідну соціальну адаптацію до змін і гарантують гідне місце в інформаційному середовищі. Окрім того, уміння швидко орієнтуватися в усьому потоку надлишкової інформації, оперативно оцінити її корисність і надалі цілеспрямовано і свідомо використати при рішенні поставленої конкретної задачі. Інформаційна культура особистості стає одним із складників загальної культури людини. За визначенням Н.Гендіна, «це динамічна єдність світоглядих, інформаційно-технологічних, комунікативних й інтелектуально-творчих компонентів; сукупність інформаційного світогляду та системи знань і вмінь, що забезпечують цілеспрямовану самостійну діяльність, оптимальне задоволення індивідуальних інформаційних потреб з використанням як традиційних, так і нових інформаційних технологій» [3, 59]. На сучасному етапі слід виокремити складники інформаційної культури в цілому, її функції, рівні реалізації та критерії щодо особистості. На думку Н.Водоп янової, В.Степанова, В.Ларцова, можна виділити наступні складники інформаційної культури особистості, які можуть стати основою для визначення самого поняття, визначити параметри діагностики становлення інформаційної культури, а також орієнтирами, що зумовлюватимуть цілі, завдання, зміст і ефективність освітньої діяльності: 369

365 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року 1) інформаційна (комп ютерна) грамотність; 2) інформаційна компетентність; 3) інформаційний ціннісно-смисловий компонент; 4) інформаційна рефлексія; 5) інформаційна культуротворчість[2; 8; 5]. Як бачимо, інформаційна культура сьогодні вимагає від сучасної людини не лише нових знань і умінь, а й особливого стилю мислення, що у комплексі забезпечуватимуть необхідну соціальну адаптацію до змін і гарантуватимуть гідне місце в інформаційному середовищі. Як зазначають В.Ларцов, Е.Локтюшин і О.Петров, функції інформаційної культури аналогічні функціям загальнолюдської, але є більш конкретними. Найважливішими з них є: 1) світоглядна (формує уявлення про інформаційну картину світу); 2) регулятивна (здійснює вплив на діяльність, включає до світогляду людини норми та правила у галузі інформаційних технологій); 3) пізнавальна (розширює знання людини за рахунок придбання ним вже існуючої інформації); 4) творча (допомагає організувати дослідження, результатом якого є здобуття нових ідей, знань, умінь та цінностей); 5)виховна (впливає на особистісну поведінку); 6) комунікативна (сприяє діалогу між людьми, у тому числі і за допомогою комп ютерних мереж); 7) ціннісна (формує ідеал надбання знань) [5, 144]. Більшість учених різних галузей науки суголосні у тому, що інформаційна культура особистості має реалізуватися за такими рівнями: 1) когнітивний (знання і вміння); 2) емоційно-ціннісний (установки, оцінки, відносини); 3) поведінковий (реальна і потенційна поведінка) [1, 96]. Фахівці виділяють наступні критерії інформаційної культури людини: 1) уміння адекватно формулювати свою потребу в інформації; 2) ефективно здійснювати пошук потрібної інформації в усій сукупності інформаційних ресурсів; 3) переробляти інформацію і створювати якісно нову; 4) вести індивідуальні інформаційно-пошукові системи; 370

366 IX Міжнародна науково-практична конференція 5) адекватно відбирати та оцінювати інформацію; 6) здатність до інформаційного спілкування і комп ютерну грамотність [7]. Зазначимо, що усі ці фактори повинні базуватися на усвідомленні ролі інформації в суспільстві, знанні законів інформаційного середовища і розумінні свого місця в ній, володінні новими інформаційними технологіями. Тобто, термін «інформаційна культура особистості» є вельми ємним і містить у своєму складі інформаційну грамотність, інформаційний світогляд, що дозволять людині створювати нові інформаційні продукти й творчо їх використовувати в різних цілях [8, 95]. Починати процес формування інформаційної культури слід ще з дитинства, із шкільних років, удосконалюючи упродовж усього життя. Це вже стало невід ємною частиною нашого сьогодення. Останнім часом у зв язку з поширенням інформаційних засобів зростає кількість людей, у яких основною діяльністю стає робота на комп ютері. Тому можна стверджувати, що їх об єднання створює своєрідну інформаційну субкультуру, яка, з одного боку, відокремлена від загальнолюдської культури, з іншого є її складовою. Основні ознаки інформаційної субкультури це проведення більшості часу за комп ютером, наявність специфічного сленгу (наприклад таких слів як «комп» комп ютер, «монік» монітор, «пень» Pentium, «вінт» вінчестер, «материнка» материнська плата та ін.). Ці спеціалісти є найбільш досвідченими у галузі інформаційних технологій і можна говорити про позитивний вплив інформаційної субкультури, а саме:людина вільно володіє комп ютерною технікою, знається на останніх її новинках. Та поряд з тим виникає іі низка негативних факторів: вона не сприяє поширенню знань з інших наук (що неприпустимо для учнів загальноосвітніх шкіл та студентів вищих навчальних закладів), викликає ризик погіршенню здоров я (особливо зору) внаслідок гіподинамії. Інформаційна субкультура не містить також деякі некомп ютерні методи роботи з інформацією, наприклад: пошук необхідної інформації представники інформаційної субкультури швидше будуть здійснювати в Internet, ніж в бібліотеці, хоча зараз ця мережа має або поверхову, або лише комерційну інформацію (саме тому її ще називають «всесвітнім смітником» [9, 185]. Крім цього, психологи попереджають, що у «комп ютерних наркоманів» комп ютер сприяє не засвоєнню навколишнього світу, а відчуженню від нього. 371

367 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Нині стверджують, що ми живемо в умовах інформаційного суспільства, яке є найрозвиненішою в сенсі технологій людською цивілізацією, що виникла внаслідок інформаційно-комп ютерної революції і базується на інформаційних технологіях, які впроваджуються в усі сфери і галузі економіки й управління. Таке суспільство постійно еволюціонує і значна роль у цьому процесі належить розвитку інформації, упровадження якої у повсякденність породжує нові форми реальності. За свідченням учених, у розвинутих країнах уже сьогодні сформована постматеріальна економіка, у якій найважливішим активом є не матеріальні ресурси ( товари, сировина, робоча сила, обладнання), а інтелект, інформація, знання. Тобто, зміни в сучасному суспільстві є постійним атрибутом життя і висувають нові вимоги до формування знань, навичок, мотиваційного інструментарію та способу життя людей. Процеси інформатизації примушують людину дивитися на світ новими очима, що потребує формування комп ютерної грамотності та культури людини. Тому поняття «інформаційна культура особистості» на сучасному етапі поєднує у собі комплексну характеристику особистісних і професійних якостей, що відповідають вимогам суспільної та професійної діяльності, у контексті якої визначальним чинником є всебічна інформація та знання, які задають систему мислення і світосприйняття. Тобто, питання формування інформаційної культури особистості на нинішньому етапі розвитку людства є нагальним. На нашу думку, з урахуванням досягнень в різних галузях науки і техніки, цей процес повинен базуватися на принципах системності, комплексності, технологічності, безперервності, діяльнісного підходу. Усе це має сприяти формуванню інформаційного світогляду, що включає в себе формування інформаційних компетентностей. Вирішення цих важливих завдань спрямоване на оволодіння раціональними прийомами самостійного пошуку інформації, освоєння формалізованих методів аналітико-синтетичного її опрацювання,застосування комп ютерних технологій для підвищення свого фізичного, духовного та інтелектуального розвитку. Особистість інформаційного суспільства повинна мати активну громадянську позицію, нести відповідальність за свою взаємодію з інформаційним середовищем, бути переконаною у великій значущості інформації та знань для вирішення широкого кола соціальних і особистісних 372

368 IX Міжнародна науково-практична конференція проблем. Інформаційне суспільство сьогодні називають суспільством довічного навчання, оскільки в ньому все населення вимушено вчитися все своє активне життя. Підтвердженням цьому є теорія американського ученого Р.Райха [1, 168], за якою сучасний глобалізований світ вимагає від виробника й робітника постійного удосконалення й розвитку символічного наповнення продукту й продукції виробництва. Безумовно, цей процес адаптації особистості в інформаційному суспільстві має певні труднощі. По-перше, сучасний світ висуває важливу суперечність нової системи освіти суперечності між стрімкими темпами збільшення обсягів інформації у світі й обмеженими можливостями їх засвоєння людиною. По-друге, той факт, що головними багатствами і ресурсами суспільства є інформація та знання, несе руйнівні загрози для особистості, оскільки стрімко посилює процеси руйнації локальних культур. Сучасний стан культури фіксує стадію переходу від локального до інтернаціонального рівня, а перехідний період завжди потребує нестандартних рішень, заснованих на варіативності розвитку ситуації, поясненні нелінійності, біфуркаційного (поліфуркаційного) стану і переходу на якісно новий рівень. По-третє, з урахуванням політичної обстановки у світі, і в Україні зокрема, виникає ще одна нагальна проблема це, так звані, інформаційні війни: негативні інформаційні впливи на суспільну свідомість через засоби масової інформації, а також мережу Інтернет, спрямовані на пропаганду насилля й ворожнечі. сепаратизму за етнічною, мовною, релігійною й іншими ознаками. Тобто, постає необхідність формування уміння протидіяти цим згубним явищам, утворюючи відповідні програм контрдій, серед яких формування свідомої громадянськості, патріотизму, укріпленням чіткої системи морально-етичних цінностей в людині. Саме громадянська складова психіки людини стає ціннісним кістяком, здатним протидіяти негативним інформаційним діям. Отже, на основі проведеного аналізу можна зробити наступні висновки. Інформаційна культура особистості виступає як одна з важливих складових загальної культури людини, без якої неможливо взаємодіяти в інформаційному суспільстві. 373

369 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Інформаційна культура особистості формується протягом всього життя людини. Сучасній людині потрібно сформовані навики ефективної взаємодії з інформаційним середовищем. І починати це слід уже з дитинства, продовжувати усе життя, керуючись специфікою своєї професійної діяльності. Окрім того, формування інформаційної культури має відбуватися паралельно з формуванням загальнолюдських моральних цінностей, які стануть важливими важелями протидії негативним інформаційним впливам, які існують сьогодні у світі. Список використаних джерел 1. Брижко В.М.Інформаційне суспільство. Дефініції / В.М. Брижко, О.М.Гальченко, В. С. Цимбалюк та ін. / За ред. Р.А. Калюжного, М.Я.Швеця. К.: Інтеграл, с. 2. Водопьянова Н.А. Информационная культура как фактор взаимодействия общественного и индивидуального: автореф.дис. канд. филос. наук: /Н.А.Водопьянова. Ставрополь, с. 3. Гендина Н.И. Информационная грамотность и информационная культура личности: международный и российский подходы к решению проблемы / Н. И. Гендина // Открытое образование (64). С Кравець В.О.Питання формування інформаційної культури: [Електронний ресурс] / В.О. Кравець, В.М. Кухаренко. Режим доступу: 5. Ларцов В.С. Социокультурный генезис личности/ В.С.Ларцов. К. Принт-экспресс, с. 6. Полякова Т.А. Формирование информационной культуры личности и общества актуальная социокультурная технология эпохи информатизации/т.а.полякова//информационное общество: культурологические проблемы: материалы междунар. науч. конф. Краснодар Новороссийск, сентября 1997 г. Краснодар, С Про інформаційну культуру [Електронний ресурс] Режим доступу: 8. Степанов В. Ю. Інформаційна культура сучасного інформаційного суспільства / В. Ю. Степанов // Вісн. харк. держ. акад. культури : зб. наук. пр Вип. 27. С

370 IX Міжнародна науково-практична конференція 9. Суханов А.П. Информация и прогресс [Текст]:научно-популярная литература / А. П. Суханов. Новосибирск: «Наука», с. (Наука и технический прогресс). В статье анализируется сущность понятия «информационная культура» в аспекте формирования общей культуры личности. Ключевые слова: информация, культура, личность, обучение, информационная субкультура. In the article there has been analyzed the entity of the notion «information culture» in the aspect of forming in the general culture of the society. Keywords: information, culture, personality, education, information subculture. УДК Н.І. Масі СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ Розглянуто теоретичні питання щодо сучасних тенденцій формування комунікативної культури суспільства за працями вітчизняних та зарубіжних науковців. Ключові слова: комунікативна культура, інформаційнокомунікативне середовище, віртуалізація, телекомунікаційні мережі Дослідження процесу формування комунікативної культури в становленні сучасного інформаційно-комунікативного середовища є актуальними в контексті визріваючих кардинальних змін українського сьогодення, оскільки розпочався процес наділення повсякденних взаємодій у суспільстві новими властивостями стереотипних і стабільних звичок, що виникають на основі використання Інтернеттехнологій: змінюються форми соціальних інститутів й режими їх функціонування. Все це пояснює необхідність осмислення процесів нового етапу науково-технічного прогресу та його впливу на зміни в культурі обміну інформацією в сучасному суспільстві, а через це зміни й самого суспільства. Актуалізує дану проблему й те, що результатом інформаційної революції у суспільстві стає його постіндустріальний тип 375

371 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року інформаційне суспільство, де інформаційні технології визначають картину сьогодення, а ще в більшій мірі, вони будуть визначати картину майбутнього [9]. Стійке розширення масштабів застосування інтернет-технологій супроводжується віртуалізацією людської діяльності в просторі культури. Причому, основу культурних трансформацій сучасного суспільства складають «мережні» структури. Саме через глобальні мережі відбувається становлення нових форм різноманітних соціальних інститутів, структур і співтовариств. Все це призводить до зміни форм буття людини. Оскільки культура, поряд з природою, є однією з найважливіших форм цього буття, то вивчення тенденцій впливу мережних структур на життя суспільства і людини здобуває особливу значимість. Іншими словами, виникнення електронної віртуальної реальності не тільки провокує різні соціальні виклики, але і вимагає відповідного опису, пояснення і наукової рефлексії як на прикладному, так і на теоретичному рівні [10]. Розвиток електронної віртуалізації торкнувся таких сфер громадського життя, як економіка, політика, освіта та ін. Перехід у віртуальний простір відбувається не тільки на рівні мережних технологій, але й у рамках некомп'ютерної віртуалізації соціальних інститутів. В теперішній час культура, завдяки комунікаційним технологіям, перетворюється в геокультуру і грає все більшу роль у стратегічній політиці держав. Мережні технології, з погляду Б.В. Маркова, істотно змінюють умови розвитку державної влади: з одного боку, з'являються можливості, які загрожують розвитку демократії, а саме поширення несанкціонованої інформації, віртуальна координація груп та ін.; з іншого боку, розвиток телекомунікаційних технологій дає нові шанси демократизації на транснаціональному рівні [8]. Для культури, як інтегративної області наукового знання, далеко не байдужа та обставина, що виникнення високотехнологічних телекомунікаційних мереж та величезних інформаційних потоків призвело до становлення особливої інформаційно-комунікативної субкультури окремих груп населення. Комп'ютерна мережа в такій постановці питання принципово відрізняється від традиційних джерел інформації тим, що вона скоріше не джерело, не одержувач, не оброблювач інформації, не скарбниця знаків, а генератор, чи, навіть, диктатор створення нових форм комунікативної активності людини. 376

372 IX Міжнародна науково-практична конференція Концепція інформаційно-комунікативного середовища як соціокультурного феномена сучасності бере свій початок з теорій інформаційного суспільства, які з'явилися на початку 1960-х років і дозволили розглядати становлення нового соціального стану з позицій росту ролі наукового і технологічного фактора, зміни місця знань й інформації в житті суспільства. З цього моменту такі відомі дослідники, як Д. Белл, М. Маклюен, Т. Стоуньєр, Е. Тоффлер розвивають методологічні положення вивчення суспільства, в якому на зміну праці і капіталу йде інформація і знання, що стають основним видом товару й однією з головних соціальних цінностей суспільства [11]. Необхідно відзначити, що в деяких випадках існують і більш помірні погляди, наприклад, М. Кастельса, який вважає, що економічні, політичні і культурні зміни лише були підсилені новими інформаційними технологіями. Виділяючи інформацію як ресурс, найбільш легкий для проникнення через межі часу і простору, М. Кастельс показує величезну роль мережних структур: «Именно сети составляют новую социальную морфологию наших сообществ, а распространение «сетевой» логики в значительной мере сказывается на ходе и результате процессов, связанных с производством, повседневной жизнью, культурой и властью» [5]. Це означає, що влада структури виявляється сильніше структури влади, а приналежність до тієї чи іншої мережі, поряд з динамікою розвитку одних мереж стосовно інших, виступає, як найважливіше джерело влади. Необхідно зазначити, що М. Кастельсом детально проаналізовано глобальні мережні структури, що йдуть, на його думку, на зміну соціальним інститутам. Поряд з роботами цього вченого не можна не відзначити сучасні дослідження, в яких приділяється увага культурній поведінці окремої особистості в умовах глобалізації, а саме роботи З. Баумана [1], Б.В. Маркова [8]. Взагалі, на наш погляд, можна виділити певний ряд аспектів електронного середовища, до яких звертаються сучасні дослідники: зміна соціальних інститутів в умовах розвитку інформаційного суспільства; розвиток on-line-співтовариств і взаємодія їх між собою та традиційними співтовариствами; вплив розвитку Internet на зміну системи соціальної комунікації; трансформація сучасної освіти й розвиток дистанційної освіти; проблема збереження культурної ідентичності; формування «електронної економіки»; формування «електронного уряду» та ін. [7] 377

373 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Також швидкими темпами розвиваються емпіричні та соціологічні дослідження віртуальної культури. Їх тематика досить широка: структура і специфіка так званих «нових медіа» (Інтернет, інтерактивне телебачення, мобільні телекомунікації, форми нових інтерактивних комунікацій); вплив «нових медіа» на зміни у світі повсякденності; проблема злочинності нових медіа-технологій; формування віртуальних співтовариств, тощо [2],[4], [6]. І нарешті, щодо вітчизняних авторів, які досліджують процес просторово-темпоральної фрагментації способу життя в мережних співтовариствах, де фіксується нестійкість міжособистісних відносин, не можна не згадати праці Б.С. Гладарєва [3] та В. Нестерова [12]. Підкреслюючи обґрунтованість і високий науково-теоретичний рівень існуючих досліджень з проблем інформатизації суспільства, необхідно акцентувати, що більшість дослідників залишає такий аспект, як глобальні зміни, що відбуваються в самому суспільстві, без належної уваги. Тому новизну нашого дослідження обумовлює відсутність в даний момент системного аналізу суспільних трансформацій в умовах становлення інформаційно-комунікативного середовища. Неоднозначність і своєрідність цього явища вимагають адекватного відображення його на теоретичному рівні, що припускає розробку цілісної системи погоджених понять, які, з одного боку, досить повно повинні відображати сутність соціальних трансформацій, в тому числі, в молодіжному соціумі, а з іншого боку органічно входити в сформовані концепти культурологічної науки. Список використаних джерел 1. Бауман, З. Индивидуализированное общество / пер. с англ. под ред. В.Л. Иноземцев. М. : Логос, с. 2. Бондаренко, С.В. Социальная система киберпространства / С.В. Бондаренко // Научная мысль Кавказа. Приложение (38). С Гладарев, Б. С. Информационно-коммуникационные технологии и проблемы контроля поведения индивидов / Б.С. Гладарев // Социологические исследования С Засурский, Я. Н. Информационное общество сегодня и завтра / Я.Н. Засурский // Информационное общество Вып. 3. С

374 IX Міжнародна науково-практична конференція 5. Кастельс, М. Становление общества сетевых структур. Новая индустриальная волна на Западе / под ред. В.Л. Иноземцева. М. : Academia, С Катаева, О. В. Виртуалистика в контексте синергетической парадигмы: авт. реф. дис. канд. филос. наук / О.В. Катаева. М., с. 7. Лугунов, А.В. Социология Интернета: социально-политические ориентации российской Интернет-аудитории / кафедра инф. систем в искусстве и гуманитарных науках филологич. ф-та СПбГУ. 2-е изд., доп. СПб. : Филологический ф-т СПбГУ, с. 8. Марков, Б.В. Демократия и Интернет / Б.В. Марков // Технологии информационного общества Интернет и современное общество: материалы Всероссийской объединенной конференции, ноября 2000 г. СПб., С Масі, Н.І. Формування інформаційно-комунікативного середовищав Україні / Н.І. Масі// Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія: науковий журнал Міністерства культури і туризму України, НАКККіМ С Масі, Н.І. Віртуалізація, глобалізація та фрагментація інформаційнокомунікативного середовища як фактори формування сучасної молодіжної культури / Н.І. Масі // Вісник ХДАК Вип. 36. С Масі, Н.І. Соціокультурні наслідки створення інформаційнокомунікативного середовища сучасної молоді (за дисертац. дослідженням) / Н.І. Масі // Аркадія (42). С Нестеров, В. К вопросу о динамике сетевых сообществ [Електрон. ресурс]. Режим доступу: В теоретическом аспекте рассмотрены современные тенденции формирования коммуникативной культуры общества, представленные в работах отечественных и зарубежных исследователей. Ключевые слова: коммуникативная культура, информационнокоммуникативное пространство, виртуализация, телекоммуникационные сети In theoretical aspect the article considers the modern trends of formation of communicative culture of the society, presented in works of domestic and foreign researchers. 379

375 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Keywords: communicative culture, information and communicative space, virtualization, telecommunication networks УДК 303.1: О.О. Татакі ТЕОРЕТИКО-ФІЛОСОФСЬКІ АСПЕКТИ ДОКУМЕНТНО-ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ В КОНТЕКСТІ САМООРГАНІЗАЦІЇ Розглядаються теоретико-філософські аспекти документноінформаційного забезпечення управління з урахуванням концепції самоорганізації в межах комунікативної моделі суспільства та «етики дискурсу» і вказується доцільність використання моделі механізму самоорганізації щодо підвищення ефективності управління, зважаючи на фрактальний характер його документно-інформаційного забезпечення. Ключові слова: документно-інформаційне забезпечення управління, самоорганізація, «етика дискурсу», модель механізму самоорганізації, фрактальний характер процесів. Сучасний стан теорії та практики соціальних комунікацій вимагає освоєння нових підходів, що дозволяють проникнути в своєрідність еволюції динамічних комунікативних процесів, їх специфіку і закономірності. Багатими можливостями осмислення специфіки цих динамічних процесів в усній, документній і електронній системах соціальної комунікації мають сучасні досягнення соціальногуманітарного знання, зокрема, соціальної синергетики [1; 2]. Зараз важко назвати сферу наукових досліджень без спроб виявлення і моделювання самоорганізуючих тенденцій. Саме тому цікавими, на нашу думку, видаються наукові розвідки щодо документно-інформаційного забезпечення управління в контексті самоорганізації. Збагачення методологічних можливостей пізнання в даній сфері актуалізується не тільки інтенсивним розвитком комунікативної діяльності, що зумовлений створенням глобальних мультимедійних каналів, освоєнням нових комунікаційних засобів, зміною уявлень про документну культуру організації, трансформацією керівника в 380

376 IX Міжнародна науково-практична конференція «керівника-споживача-користувача», а й нелінійністю, нерівнозначністю і невизначеністю процесів суспільно-економічного розвитку, що породжують широкий спектр синергетичних ефектів, розкриття і управління якими сприяє підвищенню ефективності економічної діяльності взагалі та документно-інформаційного забезпечення управління зокрема. Про можливість «створення моделі сучасного суспільства з його складними комунікаційними процесами» з урахуванням інформаційної парадигми та синергетичного підходу говорить Л.Я. Філіпова [7]. Дослідники Ю.Г. Учитель та М.А. Глазун зауважують, що сьогодні, в умовах наростаючої нестабільності немає важливішого завдання, як спроектувати надійне майбутнє організації. Орієнтація на досягнення ефективних результатів організаційної системи можлива лише за умови збалансованості частки управління зверху і частки самоорганізації знизу [6]. Погоджуємось з думкою О.О. Семенця щодо концепції самоорганізації в межах комунікативної моделі суспільства Н. Лумана та «етики дискурсу» Ю. Габермаса: «У багатьох моментах ці два підходи доповнюють один одного. Якщо теорія Н. Лумана добре описує процеси саморегулювання комунікативних систем на макрорівні організації, то концепція Ю. Габермаса працює у сфері взаємодії людини та системи комунікації. Саме в цій ділянці знаходить застосування «етика дискурсу» Ю. Габермаса, близька до деонтологічної традиції етики, до кантіанства. Отож, ці дві загалом протилежні концепції: теорія самоорганізації комунікативних систем Н. Лумана і теорія регулювання соціальної системи на основі моральноетичних норм за Ю. Габермасом доповнюють одна одну в описі різних аспектів: автопоезису, самодобудовування системи та її зв язку із середовищем» [4]. Досить очевидно, що соціальні системи, фірми, організації та установи, є сумішшю обдуманих установок людини-конструктора і самовиникаючих порядків. Причому складність і сила цих порядків зростає разом зі збільшенням масштабу системи. Про необхідність виокремлення частки спонтанної самоорганізації і певної частки управління та про те, що самоорганізація знизу і організація зверху повинні бути збалансовані, переконливо відзначали Е.М. Князєва і С.П. Курдюмов [6]. 381

377 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Під самоорганізацією будемо розуміти процес мимовільного виникнення упорядкованості в системі (в її елементах, відношеннях і властивостях). Системою підприємства, організації, що здатна самоорганізовуватися, будемо вважати таку систему взаємодії людини і комп'ютера, системоутворюючим фактором якої є наявність спільних цінностей і узгоджених цілей, контрольованих за допомогою зворотного зв'язку, який забезпечує синергетичний ефект (стрибок результату, або стійке функціонування системи) [2]. Найбільшого поширення для пояснення і застосування механізмів самоорганізації в управлінні мають моделі генетичних алгоритмів і моделі штучних нейронних мереж. Перші є аналогом моделі розмноження живих організмів і беруть свій початок від еволюційної теорії Ч. Дарвіна, другі вельми спрощеним аналогом, моделлю роботи біологічних нейронних мереж (напр. людського мозку). До популярного інструментарію, якому притаманні деякі властивості самоорганізації, можна віднести також експертні системи, що моделюють накопичення і використання знань у вузькій предметній області, методи «видобутку знань» (DataMining), когнітивні карти. Дуже цікавою, на нашу думку, видається спроба авторів І.В. Решетова та В.І. Денисенка [3] побудувати універсальну модель механізму самоорганізації, що складається із семи груп категорій, що поєднуються у відповідності до їх змістовного наповнення та є необхідною умовою самоорганізації, а саме: правила гри, учасники гри, ресурси, випадок, інформація, мотиватор, фактор часу. На підставі цієї моделі пропонуються принципи застосування процесів самоорганізації в управлінні, які можна представити у вигляді тріади: механізми впливу, необхідні умови (умови застосовності), достатні умови (умови ефективного застосування). Варто відзначити, що зазначені принципи можуть бути використані як для посилення самоорганізації, так і для її уповільнення, стримування негативних катастрофічних процесів в управлінні. Зауважимо, що ефективна діяльність кожної сучасної організації невідривно пов язана із процесами документно-інформаційного забезпечення управління, що мають фрактальний характер, тобто вони виявляють певну схожість при будь-яких масштабах, мають нескінченної глибини самоподібність: йдеться про однаковість 382

378 IX Міжнародна науково-практична конференція зазначених процесів від індивідуального підприємництва до транснаціональних концернів, а також на рівні державних підприємств. Тому, зважаючи на викладене вище, на результати раніше проведених нами досліджень стосовно специфіки інформаційнокомунікативного простору організації [5] та на фрактальний характер процесів документно-інформаційного забезпечення управління, вважаємо перспективними подальші дослідження трансформації знакової форми повідомлення в процесі створення діалогового комунікативного простору. Список використаних джерел 1. Аскарова, В. Я. Синергетика: возможности применения в исследовании динамических процессов социальной коммуникации / В.А. Аскарова // Вестник Челябинской государственной академии культуры и искусств / 2 (8). С Пугачева, Е.Г. Самоорганизация социально-экономических систем [Электрон. ресурс] / Е.Г. Пугачева, К.Н. Соловьенко. Иркутск : БГУЭП, Режим доступа: 3. Решетов, И.В. Социально-экономическая система: определение уровня самоорганизации [Текст] / И.В. Решетов, В.И. Денисенко // Проблемы теории и практики управления С Семенець, О.О. Самоорганізація та етика дискурсу масової комунікації: Луман чи Габермас? [Електрон. ресурс] / О.О. Семенець // Наукові записки Інституту журналістики. Том Режим доступу: 5. Татакі, О.О. Інформаційно-комунікативний простір організації в контексті розвитку інформаційних технологій / О.О. Татакі // Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології XXI століття: зб. матеріалів VI Міжнар. наук.-практ. конференції, Одеса, вересн. 2013р. Одеса : Симєкс-Принт, С Учитель, Ю.Г. Синтез управленческих решений в свете самоорганизации [Электрон. ресурс] / Ю.Г. Учитель, М.А. Глазун. Режим доступа: 7. Філіпова, Л. Я. Інформаційна парадигма соціальної комунікації (огляд наукових підходів і концепцій) [Електрон. ресурс] / Л.Я. Філіпова // Вісник Харківської державної академії культури, Режим доступу: 383

379 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Рассматриваются теоретико-философские аспекты документоинформационного обеспечения управления на основе концепции самоорганизации в пределах коммуникативной модели общества и «этики дискурса», указывается целесообразность использования модели механизма самоорганизации по повышению эффективности управления, с учетом фрактального характера его документоинформационного обеспечения. Ключевые слова: документо-информационное обеспечение управления, самоорганизация, «этика дискурса», модель механизма самоорганизации, фрактальный характер процессов. Theoretical and philosophical aspects of document-information management software based on the concept of self-organization within the communicative model of society and "discourse ethics" and indicate the feasibility of using self-organization model mechanism to improve management efficiency, given the fractal nature of its document-information provision. Keywords: document-information security management, selforganization, «discourse ethics», model of the mechanism of selforganization, fractal nature of the process. УДК 1:342.7(477) Г.П. Корнієнко ПРАВА ЛЮДИНИ В УКРАЇНСЬКОМУ ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВОМУ ДИСКУРСІ У сучасному українському філософсько-правовому дискурсі поняття прав людини стало надзвичайно широко використовуваним. Сучасні українські дослідники висувають ряд різних точок зору на природу прав людини і висувають ряд концепцій, що обґрунтовують права людини, У тезах піднімаються проблеми класифікації прав людини, ролі суспільно-політичних інститутів, юридичних норм та громадянського суспільства у забезпеченні їх реалізації. Доводиться позиція, що інститут прав людини, як соціальний фундамент гуманізму, завжди буде залишатися одним з найвищих моральних ідеалів. 384

380 IX Міжнародна науково-практична конференція Ключові слова: філософсько-правововий дискурс, поняття прав людини, права людини. Для сучасного українського наукового, громадсько-політичного та медійного дискурсу поняття прав людини стало надзвичайно широковживаним у найрізноманітніших поєднаннях, смислових межах, мовленнєвих конотаціях та комунікативних аспектах. Попри значну кількість вітчизняних досліджень на цю тему у багатьох галузях наукового знання (у тому числі, й міждисциплінарних) та відповідно методологічних підходів та точок зору, на статус однієї з найбільш конвенціональних дефініцій може претендувати, на нашу думку, та, яку приводять П. М. Рабінович і М. І. Хавронюк, а услід за ними - А.М. Колодій і А. Ю. Олійник: «Певні можливості людини, котрі необхідні для її існування та розвитку в конкретно-історичних умовах, об єктивно визначаються досягнутим рівнем розвитку людства і мають бути загальними та рівними для всіх людей» [2, с. 6]. Класифікація прав людини має важливе значення як для їх наукового дослідження, так і для їх нормативно-правового регулювання на різних рівнях. Відомий український дослідник П. М. Рабинович пропонує поділяти права людини за характером потреб, які вони забезпечують. Відповідно до вказаного критерію він виділяє фізичні (життєві), особистісні, культурні (гуманітарні), економічні та політичні права людини. Він вважає, що не слід виділяти як окрему групу соціальні права, що їх традиційно включають у ряд «соціальних, економічних та культурних прав» згідно з відповідним Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права. Як зазначає П. М. Рабинович, «всі права людини є соціальними як за змістом, так і за способами їх здійснення, оскільки вони обумовлені соціумом, суспільством. З цієї точки зору несоціальних прав людини (особи) взагалі існувати не може» [3, с. 19]. З останнім твердженням не згодна М. Антонович, яка допускає, що доцільно виділяти соціальні права як окрему групу прав людини, розуміючи під ними можливості, необхідні людині для соціального захисту, соціального страхування, охорони здоров я, освіти тощо, та вимоги людини до держави щодо забезпечення цих потреб. На нашу думку, між цими двома позиціями щодо можливості виділення соціальних прав в окрему групу (П. М. Рабиновича і М. 385

381 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Антонович) немає принципової суперечності, так як у даному разі П. М. Рабинович тлумачить поняття соціальності у більш широкому сенсі, як пов язане з будь-якими суспільними проявами, у той час як М. Антонович - у вужчому та конкретнішому, як таку, що має місце у традиційній сфері застосування власне соціальної політики. Одним із критеріїв, що використовуються для класифікації прав людини, може бути також ознака ресурсів, необхідних для їх здійснення. Виходячи із неї, П. М. Рабинович виділяє дві групи прав людини: 1) такі права, для здійснення яких у суспільстві, в державі вже існують необхідні загальносоціальні умови й засоби, або ж здійснення котрих не вимагає відчутних матеріальних витрат з боку громадянина і для здійснення яких можна встановити реальні юридичні гарантії їхнього функціонування, охорони й захисту. До цієї групи найчастіше належать права особистісні («громадянські») і політичні; 2) права людини, здійснення яких вимагає тих або інших соціальних витрат, насамперед матеріальних речових, фінансових тощо. Це, звичайно, права життєві (вітальні), економічні, культурні. Якщо у розпорядженні суспільства, держави існують засоби, необхідні для забезпечення реальності здійснення цих прав, вони можуть набути статусу повноцінних суб єктивних юридичних норм [4, с. 17]. З точки зору В. В. Кравченка, класифікація основних прав і свобод людини і громадянина може здійснюватися 1) за ґенезою - на природні (природжені) та похідні від них; 2) за видом суб єкта - на індивідуальні та колективні; 3) за ступенем їх абсолютизації - на такі, що підлягають обмеженню, і такі, що не підлягають законодавчому обмеженню; 4) за характером утворення - на основні та додаткові. Найбільш поширеним в юридичній літературі критерієм класифікації прав і свобод людини і громадянина, зазначає В. В. Кравченко, є їхній зміст. Звичайно, за змістом вони поділяються на три групи: особисті або громадянські права і свободи; політичні права і свободи; економічні, екологічні, соціальні та культурні права і свободи. Особисті права і свободи розглядаються у правовій теорії та практиці як свобода людини приймати рішення незалежно від держави. Духовна і фізична свобода людини від державного контролю історично сформувалася раніше від інших прав і свобод, а їхньою особливістю є 386

382 IX Міжнародна науково-практична конференція те, що вони за суттю є природними правами людини і не пов'язані з належністю людини до громадянства України. Більшість із особистих прав і свобод мають абсолютний характер, тобто є не лише невід'ємними, а й такими, що не можуть бути обмежені» [1, 144]. Надзвичайно дискусійним (як у глобальному науковому співтоваристві, так і у вітчизняному) завжди було й залишається питання про співвідношення універсальних закономірностей та національної специфіки щодо конкретних внутрішньодержавних моделей законодавчого унормування прав людини. Відповідно до основних шляхів розв язання цієї проблеми у національних правових системах, Н. Г. Шукліна виділяє чотири узагальнені концепції: 1. Ліберальна концепція виходить з того, що кожна людина від моменту народження наділена невід ємними правами. Обмеження цих прав можливе тільки у виняткових випадках у зв язку із забезпеченням охорони суспільного ладу, правопорядку та ін. 2. Колективістський підхід до розв язання проблеми прав людини надає пріоритету не особистості, а колективу (суспільствам, класу тощо). За такого підходу головними є соціально-економічні права, розрізняють права громадян і права трудящих, у конституціях дають широкий перелік обов язків громадян (у Конституції УРСР 1978 р. їх було 11). 3. Підхід до правового статусу особи, пов язаний з класичним мусульманським правом, у якому статус особи визначають за шаріатом. Акцент переносять не на права, а на обов язки перед Аллахом. 4. Особливий підхід до правового статусу особи, який склався у звичаєвому праві деяких країн Тропічної Африки, Океанії та Латинської Америки, де людину розглядають як невід ємну клітину племені, її права не можуть реалізовуватись окремо від племені [5, с ]. Якщо використати дане концептуальне узагальнення до сучасної ситуації з реалізацією та забезпеченням умов для неї в Україні, то, на наш погляд, слід зауважити, що на вітчизняних теренах реалізується переважно ліберальна концепція, але при цьому зберігаються досить сильні негативні впливи колективістського підходу. Останні суттєво проявляються як у соціально-психологічному аспекті, так і в усталених соціальних практиках та навіть у діяльності представників органів державної влади. 387

383 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Тому, у сучасному українському науковому, громадськополітичному та медійному дискурсі поняття прав людини стало надзвичайно широковживаним у найрізноманітніших поєднаннях, смислових межах, мовленнєвих конотаціях та комунікативних аспектах. Попри значну кількість вітчизняних досліджень на цю тему у багатьох галузях наукового знання (у тому числі й міждисциплінарних) та відповідно різних методологічних підходів та точок зору, у науковому співтоваристві складаються й певні конвенціональні позиції, зокрема, стосовно сутності та природи прав людини, їх класифікації, ролі суспільно-політичних інститутів, юридичних норм та громадянського суспільства у забезпеченні їх реалізації, що створює передумови для практичного втілення розробок вітчизняних науковців. Ними доведено, що інститут прав людини, як соціальний фундамент гуманізму, завжди залишатиметься одним із найвищих моральних ідеалів, до втілення якого мають поступово, але цілеспрямовано наближатися усі демократичні держави, з Україною включно, та все людство у цілому. Список використаних джерел 1. Кравченко В. В. Конституційне право України: Навчальний посібник.-вид. 3-тє, виправл. Та доповн.- К.: Атіка, с. 2. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посіб./ А.М. Колодій, А. Ю. Олійник. К.: Юрінком Інтер, с. 3. Рабінович П. Основні права людини: Поняття, класифікації, тенденції / П. Рабінович // Український часопис прав людини С Рабінович П. Проблеми юридичного забезпечення прав людини / П. Рабінович // Український часопис прав людини С Совгиря О.В., Шукліна Н.Г. Конституційне право України: Навч. посібник / О.В. Совгиря, Н.Г. Шукліна. - К.: Юрінком Інтер, с. В современном украинском философско-правовом дискурсе понятие прав человека стало чрезвычайно широко используемым. Современные украинские исследователи выдвигают ряд различных точек зрения на природу прав человека и выдвигают ряд концепций 388

384 IX Міжнародна науково-практична конференція обосновывающих права человека. В тезисах поднимаются проблемы классификации прав человека, роли общественно-политических институтов, юридических норм и гражданского общества в обеспечении их реализации. Доказывается позиция, что институт прав человека, как социальный фундамент гуманизма, всегда будет оставаться одним из самых высоких нравственных идеалов. Ключевые слова: философско-правововой дискурс, понятие прав человека, права человека. In contemporary Ukrainian philosophical- lawful diskurse the concept of the rights of man became extremely widely utilized. Contemporary Ukrainian researchers advance a number of different points of view to nature of the rights of man and advance a number of the concepts of those basing the rights of man. In the theses the problems of the classification of the rights of man, role of social and political institutes, juridical standards and civic community in the guarantee of their realization rise. Position proves, that the institute of the rights of man as the social foundation of humanism, will always remain one of the highest moral ideals. Keywords: philosophical diskurs, concept of the rights of man, right of man. 389

385 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року ДОСЛІДЖЕННЯ З СУМІЖНИХ ГАЛУЗЕЙ ЗНАНЬ УДК : :004 Н.Н.Чурсин, И.Н.Силютина ФЕНОМЕН ОТЧУЖДЕНИЯ ЗНАНИЙ И ПОДГОТОВКА СПЕЦИАЛИСТОВ В СФЕРЕ ДОКУМЕНТОВЕДЕНИЯ И ИНФОРМАЦИОННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ Рассматривается феномен отчуждения знаний. Отмечается новое его проявление отчуждение информации от документа. Приводятся причины и некоторые следствия этого явления. Делается вывод о необходимости его отражения в подготовке специалистов в области документоведения и информационной деятельности. Ключевые слова: отчуждение знаний, документированное знание, недокументированное знание, информационные технологии, документоведение, информационная деятельность, подготовка специалистов, содержание образования Постановка проблемы в общем виде и ее связь с важными научными или практическими задачами. Одним из самых интересных и вместе с тем малоизученных феноменов, сопровождающих эволюцию человечества на всем ее протяжении является отчуждение знаний. Этот феномен, который одновременно выступает и тенденцией, а, возможно, и закономерностью развития человеческой цивилизации, только в последнее время, в эпоху информатизации общества, стал предметом обсуждения ученых. Но уже первые наблюдения и обобщения показали чрезвычайно мощное влияние этого феномена на судьбы человечества, выявляя множество проблем от философского до частнонаучного уровня. Исследование содержания этих проблем, обоснование и разработка стратегии жизнедеятельности человечества в условиях ускоряющегося процесса отчуждения знаний составляет важную научную и практическую задачу современности. Анализ последних исследований и публикаций, в которых положено начало решению данной проблемы и на которые опирается автор. Общие вопросы использования знаний в социуме, современных тенденций в информационной сфере, в том числе 390

386 IX Міжнародна науково-практична конференція отчуждение знаний, рассматривали А. Горц, Элвин и ХейдиТоффлер, Ж.-Ф. Лиотар и ряд других авторов. Вопросы, связанные с влиянием отчуждения знаний на систему образования освещались, в частности, Н.А. Слядневой, Н. Н. Чурсиным, Ю. А. Тищенко. Так, Ж.Ф.Лиотар говорит о фундаментальной тенденции отчуждения знаний в современном обществе, и эта тенденция, как отмечалось в [1], непосредственно касается сферы образования. Ее еще необходимо исследовать и выработать адекватную реакцию этой сферы. В то же время внутри высшей школы остается чрезвычайно влиятельным стремление к выработке общих требований к содержанию подготовки специалистов, содержанию образования. Это стремление имеет объективные причины и активно поддерживается многими исследователями, а особенно педагогами-практиками, нуждающимися в четко формулируемых целях деятельности. Действительно, стремительный рост объемов знаний и информации, вовлекаемых в учебный процесс и создающих для него специфическую проблематику, дополняется новым качественным обобщением, в корне изменяющем философию и методологию образования. Знание «предстает субстанцией, которую можно извлекать из человеческого мозга и перегонять в аппаратуру, позволяющую манипулировать знанием, транспортировать и консервировать его», превращая в прибыльный патентованный фактор производства. В таком случае знание трактуется как комплекс формализованных сведений, как мертвое, оторванное от всякого носителя и отрезанное от социальной жизни средство производства, которое, как и мертвый труд, накопленный в машинах, предназначено для того, чтобы использоваться и приносить прибыль в качестве постоянного капитала. Для своего продуктивного использования мертвое знание уже не нуждается в том, чтобы его кто-нибудь знал и понимал. Производство знания, которым занята индустрия знания, направлено на то, чтобы сделать человеческие способности по возможности заменимыми, вплоть до искусственного интеллекта и искусственной жизни» [2, 3-4]. Возникает вопрос: а какая часть имеющихся и используемых знаний останется «в человеческом ведении»? Сообщение каких знаний следует оставить за школой или университетом? Представление о возможности «внечеловеческого» существования знаний содержит в себе столько очевидного и одновременно столько немыслимого, что 391

387 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року даже осознание содержания проблемы отчуждения знаний еще толькотолько начинается. Во всяком случае, «Мы переживаем глубочайший переворот в мировой системе знания с тех пор, как человечество начало мыслить. Покуда мы этого не усвоим, все наши самым тщательным образом разработанные планы по поводу будущего обречены на неудачу» [3, ]. Это в полной мере может быть отнесено и к институту образования. Но не только от человека «стремятся» освободиться знания и информация. К настоящему времени представляется возможным вопрос в еще более широкой постановке. Речь идет о соотношении документированного и недокументированного знания, циркулирующего в обществе. То есть, помимо процесса отчуждения знаний от биологического тела человечества (как и от отдельного человека), можно наблюдать процесс «освобождения» знаний и от их физических носителей, физической формы существования, документов. Стоит вспомнить о том, что одним из фундаментальных свойств информации есть независимость ее от физического носителя. В современных условиях это свойство получает недостижимую ранее очевидность. Выделение нерешенных прежде частей общей проблемы, которым посвящается статья. Отчуждение знаний имеет основанием фундаментальное свойство информации быть независимой от носителя. Опуская здесь обсуждение соотношения понятий знания и информации, будем считать, что в контексте рассматриваемых проблем это различие несущественно. Однако отчуждение знаний, которое может мыслиться как следствие независимости их от носителя и отсюда иметь фундаментальную природу, в настоящее время поддерживается революционизирующим фактором - развитием информационных технологий. Именно влияние прогресса информационных технологий на современное состояние отчуждения знаний с его социальными и, в частности, образовательными, следствиями представляет собой актуальную теоретическую и практическую проблему. Формулирование целей статьи (постановка задачи). Целью настоящей работы является краткий анализ влияния информационных технологий на взаимоотношения документированного и недокументированного знания и информации, а также возможных 392

388 IX Міжнародна науково-практична конференція следствий этого влияния для системы подготовки специалистов специальности «документоведение и информационная деятельность». Изложение основного материала исследования с полным обоснованием полученных научных результатов. Тенденция отчуждения знаний, вероятно, так же стара, как и само человечество. Действительно, «Если изобрести наиболее общую абстракцию для головокружительной эволюции человечества, то это открытие возможности перемещения информационных функций (запоминания, создания, обработки информации, ее тиражировании и распространения) во внешнюю «косную» материю, и уверенное, ускоряющееся движение в этом направлении» [4, c. 188]. Пользование любым рукотворным объектом фактически означает и потребление реализованных при его изготовлении знаний. Информационный подход, в рамках которого стало возможно именно такое видение и такое понимание человеческой деятельности, позволяет не только сформулировать упомянутую тенденцию, но и указать на некоторые важные ее результаты. Итак, развитие и распространение информационных технологий постепенно «отодвигало» человека сначала от рутинных и сугубо формальных аспектов подготовки документов (прежде всего, разумеется, в сфере управленческой деятельности: сферу научного и, тем более, литературного творчества мы здесь не рассматриваем), а позже - и от ряда содержательных аспектов. Достаточно вспомнить уже прочно освоенную процедуру копирования-вставки текстовых фрагментов в документ. При этом «вставляться» могут и вполне глубокие свои и чужие мысли - содержательные тексты. Уже при этом можно сделать заключение о том, что легкость «отрыва» знаний от одного текста и перемещение в другой позволяет воспринимать их как не привязываемую к документу субстанцию. Собственно, это совершенно ясно было всегда теоретически, но видеть это на практике - это еще недавно воспринималось как нечто непривычное. Как считают Э. и Х. Тоффлеры, «Распространение Интернета возымело столь драматические последствия, что под вопросом оказались сами понятия пространства и пространственных отношений. Многие энтузиасты заговорили тогда о «безместности». Один из радикальных защитников этой позиции, Уильям Нок, вопрошал: «Что, если место перестанет иметь значение? Представьте себе мир, где можно закрыть глаза и, открыв их, очутиться в Бомбее или Париже, как 393

389 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року будто высадившись из стартрековского космического корабля. Вообразите себе возможность заняться страстной любовью с кем-то, кто находится на другом конце города или вообще в другом городе. Подумайте о том, что можно присутствовать в двух-трех местах одновременно... Таков «безместный» мир. Безместное общество... не существует. Пока не существует». А далее он добавляет, что конвергирующие технологии двигают нас точно в этом направлении. Другие авторы описывают киберпространство как «территорию, не имеющую места в физическом мире», и даже как «первый пример параллельного мира». Для них виртуальный мир занимает то, что можно назвать «непространством». Если отвлечься от поэтических гипербол, надо признать, что даже электронные биты в конце концов где-то пребывают, в каком-то действительно сушествующем месте, и движутся в пространстве, а не в «непространстве»» [3, с ]. Безместное общество... Но это понятие - вызов для документа как всеобщего носителя информации, кажется, полностью оккупировавшего, хотя бы формальные, отношения между людьми. Значит ли это, что не остается места и для документа.и отчуждение знаний постигло не только человека, но и документ? Собственно, этот вопрос и является ключевым для взаимоотношений документоведения и информационной деятельности - и как областей знаний, и как областей практической деятельности. Следовательно, и для обоснования содержания и стратегии подготовки специалистов в этой области. При этом катализатором отчуждения информации от документа выступает информационная технология, постоянно предлагающая новые пути «освобождения» знаний и информации, одним из которых является формализация. «Сама идея технологичности знаний как бы предопределяет возможность оперирования с ними формальными методами. Как известно, любая формально выполняемая операция кандидат на автоматизацию. И сама возможность автоматизации обработки знания формирует соответствующее к нему отношение: «природа знания не может оставаться неизменной. Знание может проходить по другим каналам и становиться операциональным только при условии его перевода в некие количества информации. Следовательно, мы можем предвидеть, что все непереводимое в установленном знании, будет отброшено, а направления новых 394

390 IX Міжнародна науково-практична конференція исследований будут подчиняться условию переводимости возможных результатов на язык машин» [5, с. 18]. Обратим внимание на одну весьма существенную для оценки ситуации деталь: речь не идет о полном или вообще каком-то освобождении информации от носителя, документа, об освобождении духа от «проклятья быть отягощенным материей», по выражению К.Маркса. Наблюдается «лишь» чрезвычайно большая подвижность информации относительно своих носителей, обеспечиваемая технологиями. «Иначе говоря, оцифровка не означает дематериализации пространства. Она не подставляет на место реальности «виртуальное пространство», но ускоряет и стимулирует сдвиг богатства и создание богатства повсеместно» [3, с ]. Так Элвин и Хайди Тоффлеры раскрывают движущие причины отчуждения знаний. Они, конечно, связаны с общей логикой развития человечества как логикой развития его производительных сил. Отсюда становятся понятными экономико-технологические проявления отчуждения знаний, как, например, передача данных и информации на обработку внешним исполнителям - аутсорсинг. «Аутсорсинг, хотя и затрагивает небольшой процент всех рабочих мест, вызвал яростное осуждение и породил такое количество публикаций в прессе, что не имеет смысла повторять известные аргументы; следует признать, что аутсорсинг является частью более крупной модели перемен в пространственном распределении богатства и создания богатства. Аутсорсинг приводит в ярость критиков глобализации, которые настаивают на том, что он вызывает неостановимую, жесточайшую «гонку ко дну». По их мнению, компании идут туда, где труд стоит дешевле всего, и готовы переместиться куда угодно в мгновение ока» [3, с.108]. Для тех, кто готовит специалистов в области документоведения и информационной деятельности эти высказывания Э. и Х. Тоффлеров являются обоснованием огромного влияния инфосферы на производство и, с другой стороны, важности адекватной подготовки соответствующих специалистов, в том числе формированию у них современного информационного мировоззрения, учитывающего содержание такого влияния. 395

391 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Кроме того, приведенное, на наш взгляд, дает основания для усиления внимания е информационной деятельности как составляющей содержания подготовки по специальности «документоведение и информационная деятельность». Такое внимание объясняется как значительной формализацией и автоматизацией обработки документов в электронной форме, легкостью перемещения информации между документами, так и тенденциями перемещения документных потоков в «облака», утраты контроля за местом расположения документов, их траекторией в информационно-технологическом пространстве. Появление и распространение аутсорсинга еще более отвлекает потребителя информации от условий хранения и даже, в какой-то степени, формы существования документа как носителя информации, от документированной информации на стадии ее хранения и обработки. Пока еще документ интересует потребителя на стадии представления информации. До этой стадии информация может свободно «летать» в информационном пространстве, попадая под определение документа только в самом общем его понимании, т.е. как на чем-то записанная информация. На чем, как, где - это знают теперь только технологии. На наш взгляд, это объективно повышает внимание к содержательной стороне документированной информации, именно к информации как таковой. А отсюда и к информационной деятельности, которая должна стать равноправным элементом подготовки специалистов наряду с документоведением. Конечно, при этом неизбежно переосмысление содержания соответствующей специальности. «Очевидно, что мировое сообщество еще не овладело в полной мере новыми инструментами информационного оперирования, не освоилось с реальностью глобальной информационной системы, не научилось обуздывать своеволие информационных игроков. Необходимо формирование новой культуры - информационной, новой этики - этики виртуальных коммуникаций, новых знаний и умений, обучение новым профессиям и технологиям, формирование современной информационной культуры общества и личности. Именно в этом векторе развития общества и личности можно видеть источник социального оптимизма» [6]. Выводы из данного исследования. Таким образом, отчуждение знаний - социальная тенденция, получившая в настоящее время форму 396

392 IX Міжнародна науково-практична конференція еще и отрыва информации от документа (в обозначенном выше смысле), объективно влечет за собой восстановление несколько утраченной роли информационной деятельности как равноправного, наряду с документоведением, элемента подготовки специалистов специальности «Документоведение и информационная деятельность». Перспективы дальнейших исследований в данном направлении. Две мощные тенденции в информационных технологиях - автоматизация обработки документов и их дрейф в «облака» - в обозримом будущем будут, в значительной степени, определять содержание как научных исследований, призванных исследовать эти тенденции, так и образования, которому предстоит на них реагировать. Список использованныхисточников 1.Чурсин Н.Н. Информационные технологии и деперсонализация знаний: образовательный контекст / Н.Н. Чурсин// Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія. Зб. статей: Ялта : РВ КГУ, Вип. 30. Ч.1. С Горц Андрэ. Знание, стоимость и капитал. К критике экономики знаний (Окончание) / АндрэГорц // Логос, (64). С Революционное богатство/ ЭлвинТоффлер. ХейдиТоффлер; - М :ACT: ACTМОСКВА : ПРОФИЗДАТ, с. 4. Чурсин Н.Н. Понятие тезауруса в информационной картине мира: монография / Н.Н.Чурсин. Луганск : Изд-во «Ноулидж», с. 5. Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна / Ж.-Ф.Лиотар. / Пер с фр. СПб : АЛЕТЕЙЯ, c. 6. Сляднева Н.А. Информационные ресурсы в информационном обществе: онтологический статус и методология. [Электрон. ресурс] / Н.А. Сляднева. - Режим доступа: doc_912si.pdf. Розглядається феномен відчуження знань. Відзначається новий його прояв відчуження інформації від документу. Наводяться причини і деякі наслідки цього явища. Робиться висновок про необхідність його відображення в підготовці фахівців в областідокументознавства та інформаційноїдіяльності. Ключові слова: відчуження знань, документоване знання, недокументоване знання, інформаційні технології, документознавство, інформаційна діяльність, підготовка фахівців, зміст освіти 397

393 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року The phenomenon of alienation of knowledge is examined. New his display is marked is alienation of information from a document. Causes over and some effects of this phenomenon are brought. Drawn conclusion about the necessity of his reflection for preparation of specialists in area of scientific discipline of documentation and informative activity. Keywords: alienation of knowledge, documented knowledge, undocumented knowledge, information technologies, documentation, informative activity, preparation of specialists, maintenance of education УДК 004/608 С.А. Березовский 3D ИНФОГРАФИКА КОНВЕРГЕНТНЫХ КОММУТАЦИОННЫХ СТРУКТУР НА ЭЛЕМЕНТАХ БЕРЕЗОВСКОГО Представлен метод формирования 3D полей коммутационных структур с использованием M ijk -моделей N-мерных коммутационных элементов Березовского и отображения видов трафика в M ijk -модели составляющего компонента поля при помощи инфографики как набора раскрашенных N плоскостей или в виде коммутационных состояний плоскостных элементов M ijk -модели. Ключевые слова: 3D инфографика, конвергентные коммутационные структуры, коммутационный элемент Березовского Концепция конвергентных коммутационных структур (КС) призвана снизить затраты на оборудование, а также добиться непревзойденной гибкости и масштабируемости, удобства их эксплуатации и администрирования. Кроме того современные конвергентные КС должны реализовать сразу несколько уровней функционирования инфраструктуры широкий набор коммуникационных сервисов, обеспечивающих адекватную коммутацию для разных типов данных на разных уровнях при обеспечении высокой надежности передачи данных. В дополнение к этому конвергентная КС должна обеспечивать подключение к себе адаптивных клиентов, способных обращаться к сервисам и приложениям, а также единую платформу управления всем 398

394 IX Міжнародна науково-практична конференція этим перечнем приложений, аппаратных средств и каналов передачи данных. Современная конвергентная КС должна в реальном масштабе времени реконфигурировать свое состояние, отдавая приоритет qn потоку W подбирая для этого потока данных оптимальные параметры качества, с учетом характеристик КС передачи данных и базовой инфраструктуры. Популярность конвергентных технологий, в свою очередь может сводится к единому подходу формирования коммутирующей архитектуры поля или фабрики из набора базовых, например, коммутационных ячеек различных N-мерных элементов Березовского [1,3] и других компонентов, поддерживающих «конвергентность» с единым центром управления всей КС, и в конечном итоге снизить совокупную стоимость эксплуатации транспортной инфраструктуры. Время порождает новую парадигму построения КС воплощающую идеологию программно-управляемых N-мерных коммутационных элементов и методов формирования на их основе 3D транспортной платформы - коммутационных полей, фабрик...[2,4]. В качестве наиболее подходящей элементной базы для реализации идеи можно использовать микросхемы программируемой логики (ПЛИС), как устройств наивысшей степени параллельного действия или N-мерные коммутационные элементы Березовского. Подобные КС смогли бы стать твердым базисом будущих телекоммуникационных структур и сетей, обладая такими свойствами, как модульность, надежность, устойчивость к отказам [5]. Существующие структуры с "жесткой" архитектурой имеют органический недостаток: каждая из архитектур имеет наибольшую производительность только для узкого класса задач, которая называется пиковой. При решении задач других классов производительность той же системы может существенно снижаться. Эта проблема имеет системный характер и является следствием неадекватности каждой конкретной архитектуры внутренней структуре решаемой задачи. Новые структуры, сети на N-мерных коммутационных элементах позволяют обеспечить одновременно и необходимую современным проектам гибкость программную реконфигурацию за счет выбора вида характеристического уравнения управления коммутационным 399

395 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року состоянием образующих плоскостей N-мерных коммутационных элементов. Суть концепции заключается в том, чтобы архитектура КС имела возможность адаптироваться под структуру решаемой задачи. Особое внимание заслуживает концепция M ijk -моделей переключающих N-мерных коммутационных элементов фабрик (коммутирующих архитектур) для графического представления транспортной платформы, которые отличались бы логической простотой и регулярностью. Простым примером может послужить проектирование регулярных матричных реконфигурируемых коммутационных структур с использованием M ijk -моделей переключающих N-мерных коммутационных элементов Березовского (рис.1), которые должны обеспечить высокую производительность КС на уровне пиковой для широкого класса задач, а также рост производительности при увеличении числа элементов в структуре. Такой подход упрощает создание повторно используемых конфигураций и схем, улучшает производительность сети. Графическая модель типовой ячейки КС представлена в виде 3D кубической модели, на которой определены группы выводов, с расположенными в вершинах куба и его центре 3D сферических моделей N-мерного коммутационного элемента Березовского. Сферическая модель N-мерного коммутационного элемента Березовского представляет собой объединение множества N эллипсов в сфере. Каждый эллипс может быть раскрашен в условный цвет вида трафика или выполняемой задачи, что позволяет человеку-оператору системы визуально отслеживать контролировать процессы в модели КС (рис.1) [6]. 3D кубическая модель может рассматриваться как кластер архитектуры и хорошо представляет модель возможного масштабирования в унифицированной транспортной платформе. Объединение сферических моделей N-мерного коммутационного элемента Березовского, как в данном примере (рис.1), в 3D кубическую модель может рассматриваться как кластер и реализоваться программно. 400

396 IX Міжнародна науково-практична конференція Рис. 1 Модель3D коммутационной структуры на 3D кубических кластерах Возможность формирования программных кластеров обусловлена выделением управления элементами ЕС в отдельную плоскость управления. Кластер это множество сферических моделей N-мерного коммутационного элемента Березовского объеденных в локальную КС, сеть и работающих в одной задаче. Существуют менеджер кластера и множества кластеров в плоскости управления. Клиентское программное обеспечение может устанавливается на группу кластеров с целью реконфигурации под отдельную задачу. В этом случае удобнее вместо раскрашивания плоскостей визуализировать раскрашенные коммутационные состояния плоскости N-мерного коммутационного элемента Березовского (рис.2), что представляется очень удобным при разработке и контроле состояния КС. 401

397 Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття Одеса, 8-9 вересня 2016 року Рис. 2 Модель3D коммутационной структуры с раскрашенными коммутационными состояниями плоскостей Процесс разработки реконфигурируемых КС трудоемкий, требующий больших временных затрат, наличия нестандартных и сложнейших средств программирования; специальных знаний и нестандартного мышления программиста схемотехника. Список использованных источников 1. Патент , Россия. " N-мерный коммутационный элемент С.А. Березовского" / С.А. Березовский Бюл Berezovsky, S.A. Homogeneous switching structure for computing systems purposes // Новые и нетрадиционные технологии в ресурсо- и энергосбережении: материалы научно-технической конференции, мая 2009 г., г. Одесса. Киев : АТМ Украины C Berezovsky, S. Reconfigurable commutation structures using the elements by Berezovsky// th International Conference on Modern Problems of Radio Engineering, Telecommunications and Computer Science (TCSET)/ Feb. 2016, Р